Постанова Полтавський апеляційний суд № 539/2654/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 539/2654/23 Номер провадження 22-ц/814/1010/24Головуючий у 1-й інстанції Алтухова О.С. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 вересня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Обідіної О. І., Одринської Т. В., за участю секретаря: Ракович Д. Г. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 вересня 2023 року у складі судді Алтухової О. С. у цивільній справі за позовом Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання недійсним та скасування Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею, в с т а н о в и в: У червні 2023 року представник Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , із залученням третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, у якому просив суд визнати недійсним та скасувати Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею на земельну ділянку площею 40,6 га на території Оріхівської сільської ради з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, виданий Лубенською районною радою 05 травня 1992 року на ім`я ОСОБА_3 та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею №

9. Позов мотивовано тим, що на розгляді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області перебуває позовна заява ОСОБА_2 до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання в порядку спадкування за законом права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою. При уважному вивченні матеріалів справи було встановлено, що на підставі рішення Лубенської районної ради від 05 травня 1992 року ОСОБА_3 виданий Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею на земельну ділянку площею 40,6 га на території Оріхівської сільської ради з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства. Пізніше, у 2018 році, цій земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 5322885300:03:005:0014. Проте, у матеріалах засідання виконавчого комітету Лубенської районної ради від 26 лютого 1992 року № 27 «Про розгляд заяв громадян про надання земельних ділянок у довічне успадковуване володіння для ведення селянських (фермерських) господарств» відсутня заява ОСОБА_3 , що є обов`язковою при прийнятті таких рішень. Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею на земельну ділянку площею 40,6 га на території Оріхівської сільської ради з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства виданий ОСОБА_3 на підставі рішення Лубенської районної ради від 05 травня 1992 року. Підставою для цього згідно протоколу одинадцятої сесії Лубенської районної Ради народних депутатів від 05 травня 1992 року, був проект про відведення земель і встановлення меж ділянок в натурі, виготовлений Полтавською філією інституту «УкрНІІземпроект», проте згідно інформації, наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області, в матеріалах Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель місцевого значення відсутня землевпорядна документація на ім`я ОСОБА_3 Вказував також, що станом на 05 травня 1992 року відбулися зміни у земельному законодавстві і Лубенська районна рада не мала права приймати рішення про видачу Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею та видавати сам акт у зв`язку із припиненням існування такого виду землекористування. Таким чином, видача на ім`я ОСОБА_3 . Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею на земельну ділянку площею 40,6 га на території Оріхівської сільської ради з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, на думку позивача, відбулася із суттєвими порушеннями чинного на той час земельного законодавства України. 06 жовтня 1992 року ОСОБА_3 зареєстрував Селянське фермерське господарство «Спартак», яке з цього часу набуло обов`язків землекористувача земельної ділянки. Селянське фермерське господарство «Спартак» було припинене після смерті його засновника ОСОБА_3 . 22.11.2012. Громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , як спадкоємці після ОСОБА_3 своє право спадщини на користування земельною ділянкою не оформили і протягом 2012-2019 років плату за землю не вносили, що підтверджується інформацією Головного управління ДПС у Полтавській області. На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 6562-СГ від 27.09.2018 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Засульській сільській об`єднаній територіальній громаді в особі Засульської сільської ради у комунальну власність передані земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 8270,6167 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Засульської сільської ради Лубенського району. Згідно Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 27.09.2018 було передано 895 ділянок. В акті під номером 774 включено земельну ділянку з кадастровим номером 5322885300:03:005:0014 площею 40,6000 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства та зазначено, що вона перебуває у постійному користуванні. Таким чином, станом на 27 вересня 2018 року земельна ділянка була передана з державної власності у комунальну власність. Реалізуючи своє право власника Лубенська міська рада надала дозвіл на поділ земельної ділянки площею 40,6 га, кадастровий номер 5322885300:03:005:0014 на три нових і 16.05.2023 у Державному земельному кадастрі зареєстровано новостворені земельні ділянки: кадастровий номер 5322885300:03:005:0026, площею 20,0 га; кадастровий номер 5322885300:03:005:0025, площею 0,6 га; кадастровий номер 5322885300:03:005:0024, площею 20,0 га, отже, спірна земельна ділянка припинила своє існування як об`єкт цивільних правовідносин. Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею на земельну ділянку площею 40,6 га на території Оріхівської сільської ради з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, виданий Лубенською районною радою 05 травня 1992 року на ім`я ОСОБА_3 є недіючим, а тому підлягає визнанню недійсним та скасуванню, так як в інший спосіб вчинити вказані дії є неможливим. Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 вересня 2023 року позов задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею на земельну ділянку площею 40,6 га на території Оріхівської сільської ради з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, виданий Лубенською районною радою Полтавської області 05 травня 1992 року на ім`я ОСОБА_3 та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею №

9. Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області судовий збір у розмірі 2 684 грн. Рішення суду мотивовано обґрунтованістю заявлених позивачем підстав визнання недійсним та скасування Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, виданого Лубенською районною радою Полтавської області на ім`я ОСОБА_3 05.05.1992. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі, проте вважає, що оскаржуване рішення впливає на її права як правонаступника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , подала апеляційну скаргу та, посилаючись на незаконність рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області відмовити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що на час прийняття виконавчим комітетом Лубенської районної ради народних депутатів Полтавської області рішення від 26.02.1992 № 27 «Про розгляд заяв громадян про надання земельних ділянок у довічне успадковуване володіння для ведення селянського (фермерського) господарства» заява ОСОБА_3 була наявна, про що вказано у самому тексті рішення, а відсутність такої заяви в архівному відділі Лубенської РДА не свідчить про її відсутність на час прийняття рішення, оскільки без його заяви дане питання взагалі не ставилось би на розгляд. Вважає, що висновок суду про припинення існування такого виду землекористування суперечить нормам законодавства, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки Закон «Про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу Української РСР» від 13.03.1992 № 2196-ХІІ набрав чинності 16.05.1992 - вже після того як 05.05.1992 було видано спірний Державний акт, що суд першої інстанції до уваги не взяв. Таким чином, рішення про надання у довічне успадковуване володіння із земель запасу спірної земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та виданий ОСОБА_3 . Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею вчинені Лубенською районною радою у порядку, спосіб і на підставі діючого на той час законодавства. Вказує на неправильність висновку суду про перехід права на земельну ділянку до фермерського господарства, який ґрунтується на судовій практиці Верховного Суду щодо застосування норм права при наданні фізичній особі у постійне користування земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства. Проте такий висновок не стосується права довічного упадковуваного володіння земельною ділянкою, яке передається у спадщину та залишається у володінні фізичної особи і після створення селянського (фермерського) господарства, на що вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2019 у справі № 368/54/17. Також звертає увагу на сплив позовної давності, яка безпідставно не була застосована судом за заявою представника відповідача, хоча з моменту видачі ОСОБА_3 . Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею пройшов 31 рік, а з моменту його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 пройшов 21 рік і на час звернення Лубенської міської ради з позовом до суду не існує ні органу, який видав Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею, ні особи, якій був виданий такий акт. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 11 березня 2024 року провадження у справі було зупинено до залучення правонаступників відповідача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою апеляційного суду від 08 травня 2024 року провадження у справі відновлено та залучено до участі у справі в якості правонаступника померлого відповідача - ОСОБА_1 . Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, на підставі наявних у справі доказів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. За встановлених судом обставин справи згідно архівного витягу від 24.05.2023 № 07-02/51 на підставі рішення виконавчого комітету Лубенської районної Ради народних депутатів Полтавської області № 27 від 26 лютого 1992 року «Про розгляд заяв громадян про надання земельних ділянок у довічне успадковуване володіння для ведення селянських (фермерських) господарств» ОСОБА_3 , майстру-будівельнику радгоспу «Україна» було надано земельну ділянку для розробки проекту її ведення розміром 41,9 га, із них рілля 39,6 га, пасовища 1,9 га на території Оріхівської сільської ради у довічне успадковуване володіння для ведення селянського (фермерського) господарства (а. с. 15). Відповідно до архівного витягу від 07.07.2022 № 07-02/41 з протоколу 11 сесії Лубенської районної ради народних депутатів Полтавської області 21 скликання від 05 травня 1992 року, районна Рада вирішила надати у довічне успадковуване володіння із земель запасу для ведення селянського (фермерського) господарства згідно проектів відведення земель і встановлення меж ділянок в натурі Полтавським філіалом інституту «Укрземпроект» землі переліченим громадянам, у тому числі по Оріхівській сільській Раді ОСОБА_3 у розмірі 40,6 га ріллі (а. с. 19). З листа начальника відділу № 3 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 13.07.2022 № 1820/15-22 вбачається, що за даними реєстру других примірників державних актів на право приватної власності на землю та договорів оренди, книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування, договорів оренди землі станом на 31.12.2012 ОСОБА_3 (с. Оріхівка, Лубенського району) було видано Державний акт на право довічного успадкованого володіння землею на підставі рішення Лубенської районної Ради народних депутатів Лубенського району Полтавської області від 05 травня 1992 року площею 40,6 гектарів для ведення селянського (фермерського) господарства, зареєстрований за № 9 від 05 травня 1992 р. (а. с. 20). Згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею на підставі рішення Лубенської районної Ради народних депутатів Лубенського району Полтавської області Української РСР від 05 травня 1992 року ОСОБА_3 , який мешкав в с. Оріхівка, Лубенського району, було надано у довічне успадковуване володіння 40,6 гектарів землі в межах згідно з планом землеволодіння. Землю надано у постійне володіння для ведення селянського (фермерського) господарства (а. с. 21-22). З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань вбачається, що ОСОБА_3 06.10.1992 зареєстрував Селянське фермерське господарство «Спартак», яке за спрощеною процедурою припинило свою діяльність 22.11.2012 (а. с. 29). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 05 липня 2022 року (а. с. 25-26). Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 27.09.2018 № 6562-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», передано Засульській сільській об`єднаній територіальній громаді в особі Засульської сільської ради у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 8270,6167 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Лубенського району Засульської сільської ради, згідно акту приймання-передачі, у тому числі земельну ділянку кадастровий номер 5322885300:03:005:0014 площею 40,6 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства (а. с. 27, 28). Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 2873 від 09.06.2023 згідно переліку документації із землеустрою та оцінки земель місцевого фонду документації із землеустрою у Лубенському районі землевпорядна документація на гр. ОСОБА_2 відсутня. Згідно даних Національної кадастрової системи реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5322885300:03:005:0014 здійснювалась на підставі розробленої у 2018 році Полтавською регіональною філією «ДП Центр ДЗК» технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі на території Засульської об`єднаної територіальної громади Лубенського району Полтавської області. Вищевказана землевпорядна документація внесена до переліку документації із землеустрою та оцінки земель місцевого фонду документації із землеустрою у Лубенському районі, що передані до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель (а. с. 31-32). 18 червня 2020 року державним нотаріусом Другої лубенської державної нотаріальної контори Іщенко Г. К. видано свідоцтво про право на спадщину за законом щодо майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якої є її син - ОСОБА_2 . Спадщина, на яку було видано дане свідоцтво, складалась із земельної ділянки площею 40,6 га, кадастровий номер 5322885300:03:005:0014, що розташована на території Засульської сільської об`єднаної територіальної громади, Лубенського району, Полтавської області, передана для ведення фермерського господарства, що належала на підставі Державного акту про право довічного успадковуваного володіння землею від 05.05.1992, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 9, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого була дружина ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх садкових прав. Того ж числа право приватної власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 36941095 (а. с. 95, 96). Рішенням Лубенського міськрайонного суду від 15 грудня 2022 року у справі № 539/2046/22 визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину від 18.06.2020, видане Другою Лубенською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 40,6 га, кадастровий номер 5322885300:03:005:0014 за цільовим призначенням для ведення фермерського господарства; скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 40,6 га, кадастровий номер 5322885300:03:005:0014 за цільовим призначенням для ведення фермерського господарства за ОСОБА_2 , внесеної на підставі рішення державного реєстратора - державного нотаріуса Другої лубенської державної нотаріальної контори Іщенко Г. К. № 52721252 від 18.06.2020 та одночасно припинено право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно - земельну ділянку площею 40,6 га, з кадастровим номером 5322885300:03:005:0014, номер запису про право власності 36941095 (а. с. 33-36). Вказане рішення суду мотивовано тим, що спірна земельна ділянка, як об`єкт речових прав, не увійшла до складу спадщини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які права власності на земельну ділянку, що не є тотожним праву довічного упадковуваного володіння землею, за життя не набули. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав № 325515921 від 13.03.2023 державним реєстратором Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області Халітба Л. М. 09.03.2023 зареєстровано право власності Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області на земельну ділянку кадастровий номер 5322885300:03:005:0014 площею 40,6 га, номер відомостей про речове право 49532009 (а. с. 37). Ухвалюючи рішення про задоволення позову Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, суд першої інстанції виходив з того, що Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею виданий 05.05.1992 Лубенською районною радою на ім`я ОСОБА_3 за відсутності заяви самого ОСОБА_3 є суттєвим порушенням та підставою для скасування самого Державного акту. Крім того, Лубенська районна рада не мала права взагалі станом на 05 травня 1992 року приймати рішення про видачу Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею та видавати Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею у зв`язку з припиненням існування такого виду землекористування, оскільки 13 березня 1992 року були внесені зміни до Земельного Кодексу України, зокрема до статті

50. Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення суду першої інстанції не може залишатися у силі та підлягає скасуванню. Згідно пункту 2 частини першої статті 374, пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України, встановивши за результатами розгляду апеляційної скарги порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина друга статті 376 ЦПК України). Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Способами захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки відповідно до статті 152 ЗК України є, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Заявляючи вимогу про визнання недійсним та скасування Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею від 05.05.1992, виданого на ім`я ОСОБА_3 , представник Лубенської міської ради зазначав, що цим актом порушується право комунальної власності територіальної громади на спірну земельну ділянку і захистити своє право в іншій спосіб позивач позбавлений можливості. Однак, як вбачається з матеріалів справи, у комунальну власність спірну земельну ділянку кадастровий номер 5322885300:03:005:0014, площею 40,6 га, призначену для ведення фермерського господарства, було передано лише у вересні 2018 року, тоді як відповідно до діючих на час видачі оспореного Державного акту від 05.05.1992 норм Земельного кодексу Української РСР у редакції Закону від 18 грудня 1990 року № 561-XII (статті 12, 18, 50) та Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20 грудня 1991 року № 2009-XII (стаття 5) земельні ділянки за межами населених пунктів надавались громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства за рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів із земель запасу, що перебували у віданні цих органів. 05 травня 1992 року на одинадцятій сесії Лубенської районної Ради народних депутатів Полтавської області двадцять першого скликання прийнято рішення про надання у довічне успадковуване володіння із земель запасу для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 40,6 га ріллі на території Оріхівської сільської ради Лубенського району та видано Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право довічного упадковуваного володіння землею за № 9, що відповідало вищезазначеним нормам чинного на той час законодавства. Нова редакція Земельного кодексу України, введена Законом України № 2196-XII від 13 березня 1992 року, яка серед умов та порядку надання земель для ведення селянського (фермерського) господарства не передбачала такий вид права на земельну ділянку, як довічне успадковуване володіння землею, набрала чинності 16.05.1992 - вже після видачі ОСОБА_3 спірного Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею та його державної реєстрації, тобто після набуття ним такого права. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Пославшись на Закон України «Про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу Української РСР» від 13.03.1992 № 2196-ХІІ, який ще не набрав чинності на час виникнення спірних правовідносин, суд першої інстанції залишив поза увагою дію актів законодавства у часі (стаття 58 Конституції України, стаття 5 ЦК України) та застосував закон, який не поширюється на спірні правовідносини, натомість не застосував норми права, які підлягали застосуванню, що призвело до безпідставного визнання недійсним та скасування Державного акту на право довічного упадковуваного володіння землею, який було видано на ім`я ОСОБА_3 05.05.1992 у відповідності до норм чинного законодавства. Крім того, суд помилково вважав, що позов про визнання недійсним державного акту на землю є негаторним позовом. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Такий спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Між тим вимог щодо усунення перешкод у користуванні чи розпорядженні земельною ділянкою позивач не заявляв, а вимога про визнання недійсним державного акту про право власності на землю по своїй суті не може бути кваліфікована як негаторний позов та на таку вимогу має поширюватися позовна давність, про що виснував Верховний Суд у постанові від 20 липня 2022 року у справі № 683/2422/19 (провадження № 61-13607св21). Європейський суд з прав людини вказує, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 6610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року). За таких обставин, враховуючи що події видачі ОСОБА_3 . Державного акту на право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою мали місце у 1992 році, не можна визнати обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що за життя ОСОБА_3 не подавав заяви про видачу Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею. Такі висновки суду мотивовані лише відсутністю в архівному відділі Лубенської районної військової адміністрації Полтавської області заяви ОСОБА_3 у матеріалах засідання виконавчого комітету Лубенської районної Ради народних депутатів Полтавської області від 26.02.1992, який розглядав заяви громадян про надання земельних ділянок у довічне успадковуване володіння для ведення селянських (фермерських) господарств та ухвалив відповідне рішення за № 27, у тому числі відносно ОСОБА_3 . Зважаючи на сплив такого тривалого часу - понад 31 рік з дня видачі оспореного позивачем Державного акту від 05.05.1992, що могло вплинути на повноту доказів, які збереглися у архіві станом на 2023 рік, суд першої інстанції, дійшовши висновку про обґрунтованість позову, безпідставно відмовив у задоволенні заяви представника відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності, яка поширюється на заявлену позивачем вимогу. Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, тому не застосовує сплив позовної давності, як підставу для відмови у позові. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) вказано, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Як зазначено у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17 (провадження № 14-487цс19), право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані. Серед мотивів, якими керувався позивач, звертаючись до суду із позовом про визнання недійсним та скасування Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, виданого Лубенською районною радою Полтавської області 05.05.1992 на ім`я ОСОБА_3 , було оспорювання ОСОБА_2 свого права на довічне успадковуване володіння земельною ділянкою в порядку спадкування, тому оспорювання Державного акту з метою заперечування такого права колегія суддів вважає безпідставним, таким, що не відповідає належному та ефективному способу захисту прав і суперечить завданням цивільного судочинства. З огляду на викладене, рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 вересня 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у позові Лубенської міської ради у зв`язку з безпідставністю заявлених позовних вимог та неефективністю обраного способу судового захисту. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України встановлено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої та відмову у задоволенні позову, понесені ОСОБА_1 судові витрати по справі підлягають стягненню на її користь з Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 вересня 2023 року - скасувати та постановити по справі нове судове рішення. У задоволенні позову Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання недійсним та скасування Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею - відмовити. Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 2 415,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді О. І. Обідіна Т. В. Одринська