Постанова 4803 № 185/1468/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7682/24 Справа № 185/1468/24 Суддя у 1-й інстанції - Врона А. О. Доповідач - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 вересня 2024 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Барильської А.П., Демченко Е.Л. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційними скаргами приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", представника ОСОБА_1 - адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,- В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2024 року позивач звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що позивач у період з 05 січня 2007 року по 28 жовтня 2022 року працював на шахтах у підземних умовах з повним робочим днем під землею, які входять до складу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля». Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини м.Кривий Ріг у позивача 24 серпня 2023 року було встановлено професійне захворювання: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 з вираженими порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофіними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня), парезом розгиначів правої стопи. Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., ефізема легень першої ст.) група «В». Легенева недостатність першого-другого ст. Хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ст. (з легким зниженням слуху. Вказані захворювання є професійними. Дата надходження повідомлення про наявність професійного захворювання до закладу Держпраці: 29 серпня 2023р. Захворювання виявлено під час медичного огляду. Підприємство, на якому виникло професійне захворювання: Виробничий структурний підрозділ «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Цим же актом підтверджено, що причиною виникнення професійного захворювання стала тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту. Професійне захворювання призвело до незворотних процесів та встановлення позивачу інвалідності, що підтверджується Довідкою до акту огляду МСЕК серії 12ААГ №548817 згідно якої позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 05 січня 2024 року. по 01 лютого 2025 року Згідно експертних висновків МСЕК позивач тепер має перебувати під наглядом лікарів та проходити лікування у невролога, травматолога, пульмонолога, ЛОР. Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії 12ААА №131923 підтверджено загальний ступінь втрати професійної працездатності у 60%. Втрата працездатності спричинила позивачу як фізичні, так і моральні страждання, призвела до порушення нормальних соціальних зв`язків, необхідності додавання додаткових зусиль для організації життя, необхідності лікування. Згідно висновків МСЕК позивач значно обмежений у трудових можливостях за станом здоров`я. Це в свою чергу призвело до душевних страждань, так як звичне життя позивача кардинально змінилося. В зв`язку з цим погіршився загальний стан здоров`я позивача, він втратив нормальний сон, перебував тривалий час у пригніченому стані. Вказаний стан його здоров`я зберігся і до цього часу. Професійне захворювання спричинило не просто втрату працездатність, а призвело до інвалідності, що залишило свій відбиток на психіко-емоціональному, душевному стані позивача, адже він позбавлений можливості продовжувати активний спосіб життя, значно обмежені його трудові можливості. Загалом професійне захворювання стало причиною того, що позивач має докладати додаткових зусиль для організації власного життя, яке полягає не тільки в налагодження нових соціальних зв`язків але й в необхідності проходження медичних обстежень, лікування, тобто вчинення тих дій, які він би не був вимушений вчиняти за відсутності у нього професійного захворювання. Просив стягнути з відповідача на його користь 200000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2024 року позов задоволено частково та ухвалено стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 120 000 грн. без відрахування утримання податку та обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання стосовно судових витрат. Відмовлено в стягненні з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу. Рішення суду мотивоване тим, що з урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на ступінь втрати позивачем професійної працездатності, необхідність постійного лікування та реабілітації, наявність вимушених змін у житті позивача у зв`язку з професійним захворюванням, суд визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 120 000,00 грн., що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров`я. В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» просить рішення суду змінити, зменшивши суму відшкодування моральної шкоди до 60 000 грн. з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів, розстрочивши виконання рішення суду на шість місяців рівними частинами, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позову скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про повне задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційні скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити частково, з наступних підстав. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційні скарги приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", представника ОСОБА_1 - адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2024 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та підприємством, правонаступником прав та обов`язків якого є ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», з 05 січня 2007 року переведений учнем машиніста підземних устаткувань з повним робочим днем в шахті, 07 березня 2007 року переведений машиністом підземних устаткувань 3 розряду з повним робочим днем в шахті, 02 липня 2012 року переведений машиністом підземних установ 3 розряду дільниці водовідливу та осушення №1 з повним робочим днем в шахті, 28 жовтня 2022 року був звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію ст.38 КЗпП України. Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 24 серпня 2023 року, протокол №882, позивачу було встановлено професійні захворювання (отруєння): радикулопатія попереково-крижова L5, S1 з вираженими порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофіними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня), парезом розгиначів правої стопи. Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., ефізема легень першої ст.) група «В». Легенева недостатність першого-другого ст. Хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ст. з легким зниженням слуху. Згідно з п.12 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 05 грудня 2023 року загальний стаж роботи ОСОБА_1 за професією машиніст підземних установок 15 років 8 місяців у цеху в умовах впливу шкідливих факторів. Згідно з п.18 Акту, причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння): Важкість праці: зовнішнє фізичне динамічне навантаження при загальному навантаженні (за участю рук, тулуба, ніг) становить 3306,16 кг/м; маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну 30,00 кг; величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні зусиль, двома руками становить 30600,00 кг/с, за участю м`язів корпуса ніг становить 30600,00 кг/с; періодичне перебування у незручній позі 26,90% часу зміни нахили тулуба (вимушені, більше 300) - 86 разів за зміну; переміщення у просторі (переходи обумовлені технологічним процесом, протягом зміни) становить 3,5 км. Хімічні фактори: концентрація вуглецю пилу; інші копалини вуглецю і вуглеродний пил вмістом вільного SiO2 від 5 до 10% в повітрі робочої зони становить 8,64 мг/м3, при ГДК4 мг, відповідно до вимог «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 липня 2020 №1596. Фізичні фактори: еквівалентний рівень шуму 96 дБА. Згідно п.17 Акту, професійне захворювання виникло за таких обставин (зазначаються конкретні факти невиконання технологічних регламентів виробничого процесу; порушення режиму експлуатації технологічного устаткування, приладів, робочого інструменту; аварійних ситуацій пошкодження захисних засобів і механізмів, систем вентиляції, екранування, сигналізації, освітлення, кондиціювання повітря; порушення правил техніки безпеки, гігієни, праці; відсутність (невикористання) засобів індивідуального захисту; недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту; неефективність роботи систем вентиляції, кондиціювання повітря, захисних засобів, механізмів, засобів індивідуального захисту; відсутність заходів і засобів рятувального характеру тощо): Тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. Підземні умови праці в гірничих виробках не дозволяють досягнути гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин в повітрі робочої зони, гранично-допустимих рівнів шуму, допустимих параметрів показників важкості праці. Технологія виконання підземних робіт здійснюється відповідно нормативних актів з охорони праці для вугільних підприємств України. Засоби колективного та індивідуального захисту від впливу шкідливих виробничих факторів на підприємстві впровадженню та забезпеченню працівника згідно з галузевими нормами. Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 548817 від 23 січня 2024 року виданої МСЕК, ОСОБА_1 первинно встановлено третю групу інвалідності, з 05 січня 2024 року до 01 лютого 2025 року. Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА № 131923 від 23 січня 2024 року виданої МСЕК, ОСОБА_1 первинно встановлено третю групу інвалідності, ступінь втрати професійної працездатності - 60%, з них 45 % - радикулопатія, 10% - ХОЗЛ, 5% - туговухість з 05 січня 2024 до 01 лютого 2025 року. Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив з того, що з урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на ступінь втрати позивачем професійної працездатності, необхідність постійного лікування та реабілітації, наявність вимушених змін у житті позивача у зв`язку з професійним захворюванням, суд визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 120000,00 грн., що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров`я. Колегія суддів погоджується щодо стягнення моральної шкоди у визначеному судом розмірі, з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст.237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснення, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, стягнувши компенсацію в сумі 120000,00 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди, - суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди. Правова позиція з приводу застосування принципів розумності, виваженості та справедливості при визначені розміру моральної шкоди викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі 197/42/20. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача, про необґрунтованість розміру моральної шкоди. Доводи відповідача про те, що ушкодження здоров`я позивача відбулось саме внаслідок його дій, а також щодо відсутності правових підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди, з врахуванням того, що підприємство щорічно виділяє фінансування на виконання заходів з охорони та безпеки праці працівників безпідставні. Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що стягнутий судом розмір моральної шкоди є значно заниженим, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки при визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд першої інстанції, з урахуванням глибини та ступеня моральних і фізичних страждань позивача, яких він зазнавав та зазнає внаслідок втрати професійної працездатності у розмірі 60%, обставин, які стали причиною встановлення втрати працездатності, а також їх наслідків, із урахуванням характеру ушкодження здоров`я позивача, що є незворотнім, дійшов до вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 120 000 грн. На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував глибину та період фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених негативних змін в його житті, ступінь втрати ним професійної працездатності, безстроковість даних негативних змін, що свідчить про неможливість відновлення стану здоров`я в майбутньому, потребу в медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні, ступінь вини відповідача в спричиненні шкоди, та характер немайнових витрат, вірно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у розмірі 120 000,00 грн.. Проте, колегія суддів вважає що, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність проводити стягнення без відрахування податків та інших обов`язкових платежів з суми стягнутої в рахунок відшкодування моральної шкоди. Так, відповідно до Закону № 466 внесено зміни до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року). До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України). Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди завданої життю та здоров`ю за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку. Отже, з 23 травня 2020 року відшкодування моральної шкоди на відшкодування шкоди, завданої життю та здоров`ю не включаються до загальномісячного (річного) оподаткованого доходу платника податку. Оскільки сума моральної шкоди, яка була стягнута рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, то стягнута сума повинна проводитись з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" підлягає частковому задоволенню, а рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2024 року зміні в зазначеній частині. Крім того, суд першої інстанції прийшов помилкового висновку про відмову у стягненні витрат на правову допомогу, з огляду на наступне. Відповідно до частин 1,2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269). Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо. Згідно із вимогами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача у даній справі представляє адвокат Галкін В.Л. на підставі договору про надання правничої допомоги № 23 від 30 січня 2024 року. Відповідно до п.2.2.1 Перша частина у сумі 5000 гривень (додатковий гонорар) сплачується не пізніше 15 лютого 2024 року. Також на підтвердження витрат на правову допомогу наданий акт пройму-передачі виконаних робіт (наданих послуг). У пункті 4 статті 1, частині третій та п`ятій статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). При встановленні розміру гонорару України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Також, згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката. Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandisрішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited»проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). Разом з тим, загальна сума витрат на адвокатські послуги у розмірі 5000,00 грн, на думку колегії суддів, виходить за розумні межі визначення розміру гонорару. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму не є співмірними з наданими адвокатом обсягом послуг лише в розрізі надання юридичної консультації, аналізу наданих документів та складення позовної заяви, та не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Суд вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Враховуючи складність справи щодо стягнення моральної шкоди, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витраченого адвокатом часу на надання правничої допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову у даній справі та значення справи для сторін, суд визначає суму 1000 грн. як обгрунтовану, а тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн. В іншій частині оскаржуване судове рішення законне та обґрунтоване, а тому підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційні скарги приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", представника ОСОБА_1 - адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича задовольнити частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2024 року - змінити, вказавши в другому абзаці резолютивної частини: з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів, замість фрази без відрахування податків та інших обов`язкових платежів. Стягнути з приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн.. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді А.П. Барильська Е.Л. Демченко