Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/11426/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/817/24 Справа № 185/11426/23 Суддя у 1-й інстанції - Головін В.О. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді-доповідача Космачевської Т.В., суддів: Максюти Ж.І., Халаджи О.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Повалій Олена Василівна, та Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2023 року в цивільній справі номер 185/11426/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, В С Т А Н О В И В: У липні 2023 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_2 з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач працював на виробничому структурному підрозділі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», внаслідок роботи на підприємстві він втратив професійну працездатність через травму та професійне захворювання. 09 лютого 2021 року йому первинно встановлено третю групу інвалідності з втратою професійної працездатності 65%. У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням та вказаною травмою порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання та травми він постійно відчуває фізичні страждання та біль. Внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань та виробничої травми, що супроводжуються значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Позивач просив суд стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 245000,00 грн. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 130000,00 грн з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. Із вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Повалій О.В., подав апеляційну скаргу, в якій просив апеляційний суд змінити рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2023 року, стягнувши з відповідача на користь позивача суму моральної шкоди у розмірі 245000,00 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду є таким, що не відповідає обставинам справи та прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, крім того суд першої інстанції при ухваленні рішення не в повному обсязі оцінив моральні страждання позивача. Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, судом не надано належної уваги тяжкості завданої позивачеві шкоди, оскільки 65% втрати професійної працездатності, свідчать про безповоротність втрати здоров`я та неможливість відновлення стану здоров`я до нормального, в наслідок чого ухвалений судом першої інстанції розмір моральної шкоди є недостатнім для справедливого відшкодування моральних страждань позивача. Позивач вважає виваженим та справедливим розмір відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 245000,00 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів. Чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Таким чином, грошові кошти, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок ушкодження його здоров`я, мають бути стягнуті без відрахування податків та інших обов`язкових платежів. Від відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу ОСОБА_2 до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Із вказаним рішенням також не погодився відповідач ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», подав апеляційну скаргу, в якій просив апеляційний суд скасувати повністю рішення Павлоградського міськрайонного суду по справі №185/11426/23 від 06.10.2023 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги наведено, що при постановленні рішення суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не застосував норми матеріального права, які повинен був застосувати, тому судове рішення підлягає скасуванню. Обсяг повноважень особи, що підписала позов (представник), належним чином не підтверджені. До позову додані копія ордеру на надання правової допомоги в якому зазначено, що він виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 31 серпня 2023 року, та копія посвідчення адвоката. Ордер лише підтверджує статус адвоката та не містить повноважень наданих клієнтом за договором про надання правової допомоги. Договір про надання правової допомоги позивачем не надано, тому невідомо які саме повноваження та застереження містяться в ньому, чи має адвокат повноваження на підписання позовної заяви від свого імені. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. В позовній заяві вищеперераховане відсутнє. Суд не застосував наслідки передбачені в постанові пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1998 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди», та не залишив позов без руху для усунення недоліків. Суд не вказав, які саме нормальні життєві зв`язки втратив позивач, в чому полягає погіршення психологічного його стану та чи звертався він до лікарів з приводу стресу та депресії, та які саме додаткові зусилля він витрачає для організації свого життя. Будь-яких доказів цього до позову не надано. Крім того, зазначені у довідці МСЕК ушкодження здоров`я відшкодовані позивачеві Фондом соціального страхування у повному обсязі, що свідчить про припинення деліктного зобов`язання з відшкодування шкоди пов`язаної з ушкодженням здоров`я та його припинення згідно ст. 599 ЦК України. В жодному з доданих позивачем до позову доказів, не зазначено про моральні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги вираженої в почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні, стрес та депресію, фізичний біль, душевні страждання, позбавлення можливостей реалізації своїх здібностей, змушений приймати ліки, порушення звичного способу життя, вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. Оскільки позивач не надав доказів притягнення працівників відповідача до адміністративної або іншої відповідальності за перераховані в акті П-4 порушення у суду були відсутні підстави вважати вчинення відповідачем протиправних дій щодо позивача. а отже і відсутня така важлива складова моральної шкоди, як протиправність діяння висновок суду про протиправність діянь відповідача ґрунтуються на припущеннях. Додані до позову документи надавались позивачем до Фонду соціального страхування для отримання страхового відшкодування в зв`язку з отриманням ушкодженням здоров`я, тобто немайнової шкоди. Вважає, що у зв`язку з призначеними позивачу страхових виплат відшкодування ушкодження здоров`я, яке проведене належним чином, виконання деліктного зобов`язання з відшкодування шкоди припинилось належним виконанням. Моральна шкода є похідною від зобов`язання з відшкодування шкоди здоров`ю, тому згідно зі ст. 599 ЦК України з припиненням основного зобов`язання припиняються і похідні зобов`язання. Суд дійшов помилкових висновків, що для встановлення факту ступеня тяжкості моральних страждань достатньо виключно посилань на це в позовній заяві і немає необхідності досліджувати його медичну документацію, перевіряти факт проходження ним реабілітаційних заходів, факт придбання ліків тощо. Від позивача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Повалій О.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», в якому він просив апеляційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у справі №185/11426/23 - залишити без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити в повному обсязі. Щодо неналежного підтвердження повноважень представника позивача, зазначає, що відповідно до частини 4 статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються, зокрема, ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». На підставі договору адвокатом (адвокатським об`єднанням) видається ордер, що є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката (адвокатського об`єднання) на вчинення дій в інтересах клієнта, що узгоджується з пунктом 11 Положення про ордер №41. Вважає, що позивачем належно доведено факт заподіяння йому моральної шкоди. На підтвердження цих обставин подано належні та допустимі письмові докази, а саме копії актів розслідування нещасного випадку на виробництві на підтвердження обставин виникнення травми, копія акту розслідування причин виникнення професійного захворювання, довідок МСЕК на підтвердження втрати професійної працездатності, документів із медичних установ на підтвердження необхідності лікування. Надання документів про страхові виплати ОСОБА_1 на відшкодування шкоди здоров`я та документів, на підставі яких призначені страхові виплати, пояснення про повноту виплат, є такими, що ніяким чином не вплинуть на розмір відшкодування моральної шкоди завданої відповідачем позивачу, на рішення суду загалом та таким клопотанням відповідач лише затягує розгляд справи. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі статтями 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 з 13 грудня 1991 року по 25 серпня 1994 року, з 06 вересня 1994 року по 25 березня 1997 року, та з 01 березня 2004 року по 15 липня 2020 року працював у різних структурних підрозділах на різних посадах у Приватному акціонерному товаристві «ДТЕК Павлоградвугілля». 15 липня 2020 року його було звільнено (а.с. 9-11). 29 грудня 2017 року відносно ОСОБА_1 затверджено акт форми Н-1 №46 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (а.с. 14-15зв). 20 січня 2021 року затверджено акт за формою П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 , згідно з яким професійне захворювання у позивача виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм робітника (а.с. 10-10зв). Відповідно до довідок міжрайонної профпатологічної МСЕК серії 12ААА №063776 від та серії 12ААБ №129646 від 09.02.2021 року позивач первинно оглядався комісією, йому встановлено втрату працездатності у 65%, та третю групу інвалідності. Протипоказано роботу в підземних умовах, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату (а.с. 16-16зв). Відповідно до довідок міжрайонної профпатологічної МСЕК серії 12ААА №120661 від та серії 12ААБ №564143 від 28.01.2022 року позивач повторно оглядався комісією, йому встановлено втрату працездатності у 65%, та третю групу інвалідності з 01.03.2022 року безстроково. Протипоказано роботу в підземних умовах, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату (а.с. 17-17зв) Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, а також з того що саме такий розмір відшкодування моральної шкоди буде розумним та справедливим, а також з того, що відшкодувати моральну шкоду у розмірі 130000,00 грн слід з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. Проте, з такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитися не можна. У відповідності до статті 4 Закону України Про охорону праці державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України передбачено, що потерпілий має право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. При визначені розміру моральної шкоди суд оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, а також конкретні обставини по справі і розмір втрати професійної працездатності, призначення позивачу групи інвалідності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров`я позивача, керується принципом розумності, виваженості та справедливості. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Вказаний висновок суду відповідає положенням ст. 23 ЦК України та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9рп./2004, згідно з яким ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідок міжрайонної профпатологічної МСЕК серії 12ААА №063776 від та серії 12ААБ №129646 від 09.02.2021 року позивач первинно оглядався комісією, йому встановлено втрату працездатності у 65%, та третю групу інвалідності. Протипоказано роботу в підземних умовах, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату. Відповідно до довідок міжрайонної профпатологічної МСЕК серії 12ААА №120661 від та серії 12ААБ №564143 від 28.01.2022 року позивач повторно оглядався комісією, йому встановлено втрату працездатності у 65%, та третю групу інвалідності з 01.03.2022 року безстроково. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами факту спричинення працівникові ушкодження його здоров`я, що виражається у стійкій втраті ним працездатності, встановленні групи інвалідності, з яким погоджується апеляційний суд. Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції про встановлений розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, у розмірі 130000,00 грн. Стосовно доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про помилкове відрахування податків та інших обов`язкових платежів, апеляційний суд зазначає наступне. Згідно з пунктом 162.1. статті 162 ПК України платниками податку є фізична особа резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент. Податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, зокрема, юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків. Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. У пункті 163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту). Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Тобто, з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом». Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі №180/377/20 (провадження № 61-1св21). Тому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку з цього питання. Стосовно доводів апеляційної скарги ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про відсутність документів на підтвердження повноважень представника позивача ОСОБА_1 адвоката Повалій О.В. щодо подання позовної заяви, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до частини 4 статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу». Згідно з частинами 1, 2 статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Повалій О.В. додано ордер серія АЕ №1143480 від 31 серпня 2023 року, в якому зазначено, що договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються (а.с. 22). Виходячи з наведеного, апеляційний суд відхиляє довід апеляційної скарги ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугіля» про відсутність документів на підтвердження повноважень представника позивача ОСОБА_1 адвоката Повалій О.В. щодо подання позовної заяви як безпідставний. Інші, наведені в апеляційних скаргах доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують, переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами та спрямовані на переоцінку доказів у справі. За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні відповідно до статті 376 ЦПК України в частині утримання податків та інших обов`язкових платежів. Крім того, оскільки апеляційний суд дійшов висновку про зміну судового рішення лише в частині утримання податків та інших обов`язкових платежів, витрати відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Повалій Олена Василівна, задовольнити частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2023 року змінити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 130000,00 (сто тридцять тисяч) грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині рішення суду залишити без змін. У задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: