Ухвала КАС ВС № 480/5377/22

УХВАЛА 25 вересня 2024 року м. Київ справа № 480/5377/22 адміністративне провадження № К/990/33627/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Олендера І.Я., суддів: Ханової Р.Ф., Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу Сумської митниці, як відокремленого підрозділу ДМС України на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі №480/5377/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в с т а н о в и в: Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Сумська митниця, як відокремлений підрозділ ДМС України через підсистему «Електронний суд» 30.08.2024 звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі №480/5377/22 та залишити в силі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 . При поданні касаційної скарги, скаржник також заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження спірної у цій справі постанови суду апеляційної інстанції та навів підстави, що зумовили пропуск визначеного статтею 329 Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) процесуального строку. Зокрема, контролюючий орган послався на наступні обставини: своєчасність подання касаційної скарги у цій справі при первинному зверненні до суду; постановлення Верховним Судом ухвал про повернення на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України раніше поданих відповідачем касаційних скарг по причині неналежного у розумінні положень частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України викладення процесуальних підстав касаційного оскарження спірного в цій справі судового рішення. У своїх доводах про поважність причин пропуску строку при поданні касаційної скарги скаржник також зазначив, що наведені ним обставини є безпосереднім чинником необхідності поновлення строку на касаційне оскарження спірного в цій справі судового рішення, ураховуючи, що первинна касаційна скарга була подана вчасно, а надалі тривав розгляд виконання вимог ухвал суду про повернення касаційної скарги відповідачу з наступним зверненням до суду касаційної інстанції у визначеному законом порядку, що вказує на наявність обставин об`єктивного характеру, за якими, як на переконання скаржника, Верховному Суду необхідно приймати рішення про безумовне поновлення відповідного строку звернення до суду з касаційною скаргою. За наслідком автоматизованого розподілу судової справи №480/5377/22, вказана касаційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача - Олендера І.Я., суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф. про що складено протокол 30.08.2024. Оцінивши наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд ухвалою від 11.09.2024 визнав їх неповажними, у зв`язку з чим подану контролюючим органом касаційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику, в десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, надати до суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин. Окрім того, у зв`язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам пункту 4 частини другої, частини четвертої статті 330 КАС України, суд запропоновував скаржнику, у визначений в цій же ухвалі строк, усунути недоліки касаційної скарги та надати: 1) уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав касаційного оскарження спірного в цій справі судового рішення має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих Верховним Судом; 2) документ про сплату судового збору в розмірі 3701,09грн. Залишаючи подану контролюючим органом касаційну скаргу без руху, з-поміж іншого, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки, як на переконання колегії суддів, наведені відповідачем у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтування та доводи не є такими, що пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій з касаційного оскарження спірного в цій справі судового рішення. У зв`язку з наявністю у Сумської митниці, як відокремленого підрозділу ДМС України офіційної електронної адреси та електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», копія ухвали про залишення касаційної скарги без руху від 11.09.2024 була направлена останній в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 11.09.2024) доставлено в електронний кабінет Сумської митниці, як відокремленого підрозділу ДМС України 11.09.2024 о 20:31год. У зв`язку з відрядженням судді Гончарової І.А. , проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №480/5377/22, за наслідками якого для розгляду справи замість судді Гончарової І.А. визначено суддю Юрченко В.П., про що складено протокол 24.09.2024. Колегією суддів установлено, що на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, Сумською митницею, як відокремленим підрозділом ДМС України через підсистему «Електронний суд» 19.09.2024 до суду було подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №1415 від 16.09.2024 на суму 3701,09грн. Крім того, як убачається зі змісту поданої відповідачем заяви, останній наводить в ній обґрунтування необхідності поновлення судом строку на касаційне оскарження спірного в цій справі судового рішення, яке зводиться до того, що дотримання контролюючим органом процесуального строку касаційного оскарження визначеного статтею 329 КАС України при первинному зверненні до суду та наведення обґрунтованих підстав касаційного оскарження, які безпідставно не були прийняті Верховним Судом при зверненні до суду з касаційними скаргами раніше, є достатніми підставами для поновлення строку на касаційне оскарження, як такого, що пропущено з об`єктивних та поважних причин. Скаржник наполягає на необхідності урахування судом належної реалізації ним права на касаційне оскарження спірного в цій справі судового рішення та відсутність з боку контролюючого органу зловживання процесуальними правами, яке полягає у врахуванні зауважень викладених Верховним Судом в ухвалах про повернення раніше поданих ним касаційних скарг та невідкладному зверненні скаржника до суду з метою оскарження спірної у цій справі постанови суду апеляційної інстанції у найкоротші строки після такого повернення. Як висновок, контролюючий орган просить визнати поважними підстави пропуску ним строку на касаційне оскарження та не позбавляти Сумську митницю, як відокремлений підрозділ ДМС України в визначеному Конституцією України праві на доступ до правосуддя. Оцінивши доводи наведені контролюючим органом у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження спірної в цій справі постанови суду апеляційної інстанції, надісланому на виконання вимог ухвали від 11.09.2024 про залишення касаційної скарги без руху, Верховним Судом установлено, що обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає причини попуску процесуального строку аналогічні тим, що були наведені ним при поданні касаційної скарги, та які судом було визнано неповажними. Інших обґрунтованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження Сумська митниця, як відокремлений підрозділ ДМС України не наводить; доказів, які б свідчили про поважність підстав попуску строку на касаційне оскарження, не надає. Статтею 129 Конституції України унормовано, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк. Відповідно до частин першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03). Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. З аналізу вищенаведених положень вбачається, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. У той же час, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України всі учасники справи мають однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків, а тому маючи намір добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження судового рішення, скаржник повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі №480/5377/22 була прийнята у відкритому судовому засіданні. Повний текст постанови складено 26.06.2024. Таким чином, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку був день із датою 26.07.2024. Касаційну скаргу до Верховного Суду скаржником подано лише 30.08.2024, тобто зі спливом понад двох місяців з моменту складення судом апеляційної інстанції повного тексту спірної постанови від 26.06.2024, що як на переконання Верховного Суду, не є свідченням наміру добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження спірного судового рішення та забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги. Верховний Суд наголошує, що термін визначення процесуального строку на оскарження рішення суду обчислюється з моменту виготовлення судового рішення суду апеляційної інстанції в повному обсязі або з моменту вручення особі такого судового рішення, а тому обставини, на які посилається відповідач у поданому на виконання вимог ухвали від 11.09.2024 про залишення касаційної скарги без руху клопотанні, не свідчать про наявність у особи безумовного права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати своє право на касаційне оскарження, та не можуть вважатися належним доказом того, що пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з незалежних від волі скаржника причин. До того ж, жодних доказів на підтвердження поважності причин, які є об`єктивно непереборними, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного, в межах передбаченого КАС України строку звернення до суду, відповідач до суду так і не надав, зокрема, доказів, які б засвідчували факт об`єктивної неможливості контролюючого органу звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою оформленою у відповідності зі статтями 328, 330 КАС України та у межах строку, визначеного статтею 329 цього ж Кодексу. Судом також встановлено, що Сумська митниця, як відокремлений підрозділ ДМС України зверталась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі №480/5377/22 два рази. Кожну з раніше поданих відповідачем касаційних скарг Верховний Суд ухвалами від 29.07.2024 та від 26.08.2024 повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладення підстав для касаційного оскарження спірного судового рішення, обов`язок зазначення яких визначено частиною четвертою статті 328 та пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, послідовно зазначивши про незмістовність та недостатність наведеного скаржником обґрунтування підстави касаційного оскарження визначеної, зокрема, пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, роз`яснивши вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328, частинами другою-третьою статті 353 КАС України та вказавши про наявність у особи права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою після повернення такої заявнику. У цій справі звернення з касаційною скаргою є третім і саме скаржником не було дотримано вимог статей 328 і 330 КАС України, що стало підставою для повернення раніше поданих касаційних скарг, тобто, саме проявлений Сумської митницею, як відокремленим підрозділом ДМС України підхід до оформлення касаційних скарг став причиною для їх повернення. Як зазначалось вище, відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення). У той же час, суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Перевіркою змісту втретє поданої у цій справі касаційної скарги, колегією суддів було встановлено, що у ній, як на підставу касаційного оскарження судових рішень, аналогічно попередньо поданим касаційним скаргам, міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Натомість, оцінивши наведені скаржником обґрунтування та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подаючи касаційну скаргу втретє, скаржник так і не врахував роз`яснень наданих Верховним Судом в своїх ухвалах; не усунув недоліків раніше поданих касаційних скарг, які слугували підставою для їх повернення, при тому, що відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює у подальшому її розгляд. А тому, у зв`язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, Верховний Суд в ухвалі від 11.09.2024 про залишення касаційної скарги без руху запропоновував скаржнику усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання уточненої касаційної скарги, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження спірного судового рішення має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих Верховним Судом. Проте, вимоги ухвали від 11.09.2024 про залишення касаційної скарги без руху в цій частині скаржник не виконав, а саме уточненої касаційної скарги на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі №480/5377/22 відповідач до суду не надав, що свідчить про неусунення скаржником виявлених недоліків у частині викладення підстав для касаційного оскарження обов`язок зазначення яких врегульовано частиною четвертою статті 328 та пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб та виникнення організаційних складнощів у роботі контролюючого органу є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Усталеною є позиція Верховного Суду, що питання оцінки поважності причин пропуску строку через невиконання суб`єктом владних повноважень вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення. Посилання скаржника на обставини систематичного звернення до суду та невідкладного подання касаційної скарги у цій справі, зокрема, після її останнього повернення скаржнику, недостатні для підтвердження поважності причин пропуску строку, адже скаржник, маючи намір реалізації наданого йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов`язків, у тому числі, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Покликання скаржника на гарантоване йому національним законодавством право на доступ до правосуддя, у розглядуваному випадку Верховний Суд вважає неприйнятним, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального закону щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін. Верховний Суд вважає, що в даному випадку пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з суб`єктивних причин, які повністю залежали від волевиявлення суб`єкта владних повноважень - Сумської митниці, як відокремленого підрозділу ДМС України, оскільки дотримання вимог статей 328 і 330 КАС України, покладається на особу, яка звертається з касаційною скаргою, а повторне (чергове) звернення з касаційною скаргою на рішення суду, яке набрало законної сили, без дотримання часових обмежень визначених статтею 329 КАС України та з недоліками, які слугувати підставою для повернення раніше поданих касаційних скарг скаржнику, свідчить виключно про намагання контролюючого органу домогтися безпідставного поновлення судом строку на касаційне оскарження та нівелювати принцип правової визначеності. Отже, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не визнаються Верховним Судом поважними, оскільки вони не є такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Сукупність обставин, на які посилається скаржник, у поданому на виконання вимог ухвали від 11.09.2024 про залишення касаційної скарги без руху клопотанні, є суб`єктивними й пов`язані виключно з неналежною організацією роботи Сумської митниці, як відокремленого підрозділу ДМС України та свідчать про те, що контролюючий орган допустив необґрунтовані зволікання щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судового рішення з дотриманням вимог КАС України. Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання, зазначених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись статтею 333 КАС України, Суд - у х в а л и в: Відмовити у задоволенні клопотання Сумської митниці, як відокремленого підрозділу ДМС України про поновлення строку касаційного оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі №480/5377/22. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Сумської митниці, як відокремленого підрозділу ДМС України на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі №480/5377/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді І.Я. Олендер Р.Ф. Ханова В.П. Юрченко