Постанова 4824 № 752/4565/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 752/4565/24 Головуючий у 1 інстанції: Кордюкова Ж.І. Провадження № 22-ц/824/11668/2024 Доповідач: Шебуєва В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шебуєвої В.А., суддів Кафідової О.В., Оніщука М.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 19 квітня 2024 року про відмову у поновленні ОСОБА_1 процесуального строку для подання ним зустрічного позову в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини,- в с т а н о в и в: В лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22 березня 2024 року провадження в справі за позовом ОСОБА_2 було відкрито, призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 19 квітня 2024 року. Відповідачу наданий п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позов. 18 квітня 2024 року ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини. Також просив поновити процесуальний строк на подання зустрічного позову та прийняти його до розгляду разом з первісним позовом. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 19 квітня 2024 року у поновленні ОСОБА_1 процесуального строку для подання ним зустрічного позову відмовлено, повернуто ОСОБА_1 зустрічну позовну заяву. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказану ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання прийняття зустрічної позовної заяви. Посилається на порушення норм процесуального права. Відмовляючи в поновленні процесуального строку для подання ним зустрічного позову, суд першої інстанції не надав належної оцінки наведеному обґрунтуванню поважності причин пропуску строку та проявив надмірний формалізм. В ухвалі про відкриття провадження в справі судом не визначив строк подачі зустрічного позову. Зазначає, що за 15 днів він не встиг зібрати всі необхідні для подання зустрічного позову докази. Враховуючи складність справи такий строк не є достатнім. В свою чергу, позивачка ОСОБА_2 , не була обмежена строком у зібранні доказів. Відмовляючи ОСОБА_1 у поновленні строку на звернення відповідача із зустрічним позовом, суд першої інстанції не врахував того, що пропуск відповідачем строку є незначним, а окремий розгляд справ про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю та батьком є недоцільним, оскільки різні суди не можуть вирішувати один і той же спір. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про відмову у поновленні ОСОБА_1 процесуального строку та повернення зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не навів обставини, які б об`єктивно виключали б можливість подати зустрічну позовну заяву у встановлений законом строк. Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. Частинами 1-3 ст. 193 ЦПК України визначено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Відповідно до вказаних положень зустрічний позов подається відповідачем до позивача у тому самому судовому процесі задля захисту проти первісних позовних вимог. Метою пред`явлення зустрічного позову є спільний розгляд позовів в інтересах процесуальної економії, а в ряді випадків - уникнення постановлення суперечливих судових рішень. Частиною 1 ст. 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Згідно з ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. При цьому суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 22 березня 2024 року про відкриття провадження в справі за позовом ОСОБА_2 відповідачу ОСОБА_1 був наданий п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позов (а.с. 107-108 т. 1). Копію вказаної ухвали ОСОБА_1 отримав 26 березня 2024 року (а.с. 114 т. 1). Відповідно, п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву та зустрічної позовної заяви для ОСОБА_1 закінчився 10 квітня 2024 року. ОСОБА_1 подав до суду зустрічну позовну заяву 18 квітня 2024 року. Тобто, прострочення подання ОСОБА_1 зустрічної позовної заяви склало лише 8 днів, що не є значним. Відмовляючи в поновленні ОСОБА_1 процесуального строку для подання ним зустрічного позову, суд першої інстанції не врахував доводів відповідача, що з огляду на складність справи він не мав змоги зібрати всі необхідні докази та скласти зустрічну позовну заяву у визначений судом п`ятнадцятиденний строк. Як вбачається зі змісту зустрічної заяви, відповідачем дійсно проводився збір певних доказів, в додатках до зустрічної позовної заяви були зазначені, зокрема, копія відповіді на адвокатський запит від 08 квітня 2024 року, копії характеристики дитини від 10 квітня 2024 року. Як слушно зазначає ОСОБА_1 позивачка ОСОБА_2 при зверненні до суду з позовом не була обмежена строками у зборі доказів. Вирішуючи питання про повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції не надав належної оцінки предмету спору, яким в даній справі є визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Кожен із батьків, як ОСОБА_2 в позові, так і ОСОБА_1 у зустрічному позові просили визначити місце проживання сина з кожним із них, тобто, просили вирішити один і той же спір. Відповідно, позовна заява ОСОБА_2 та зустрічна позовна заява ОСОБА_1 мали розглядатися судом спільно. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 19 квітня 2024 року підлягає скасуванню з направленням справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, до суду першої інстанції для вирішення питання щодо можливості прийняття зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини. Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу адвоката Давидова Романа Валерійовича задовольнити. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 19 квітня 2024 року скасувати та направити справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, до суду першої інстанції для вирішення питання щодо можливості прийняття зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач Шебуєва В.А. Судді Кафідова О.В. Оніщук М.І.