Постанова Київський апеляційний суд № 752/4450/24

Постанова Іменем України 17 вересня 2024 року м. Київ провадження №33/824/3415/2024 Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мазурик О. Ф. за участю особи яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Соколовського Валерія Леонідовича та потерпілого ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Соколовського Валерія Леонідовича на постанову Голосіївського районного суду міста Києва в складі судді Єсауленка М. В. від 09 травня 2024 року у справі №752/4450/24 Голосіївського районного суду міста Києва про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП громадянина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 У С Т А Н О В И В: 19 лютого 2024 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №719155 про те, що громадянин ОСОБА_1 , 19.02.2024, о 12 год. 10 хв., в м. Києві, на вул. Столичне Шосе, 102, керуючи автомобілем «JEEP», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не був уважним та обережним, не впевнився в безпечності маневру та скоїв зіткнення з автомобілем «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався позаду чим порушив пункти 2.3.б 10.9 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 09 травня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_1 - Соколовський В. Л. подав апеляційну скаргу, в якій посилався на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що місцевий суд не врахував обставин що саме водій ОСОБА_1 першим розпочав рух та перебував у русі всього 4 секунди. А інший автомобіль рухався зі швидкістю 5,5 м/с, та мав перебувати за 22 метра до авто ОСОБА_1 від початку його руху. Оскільки зі Схеми ДТП вбачається що інший автомобіль проїхав 6,2 метра, то це вказує на те, що ОСОБА_1 першим виїхав на проїжджу частину з прилеглої території. Зазначив, що саме дії іншого водія перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із ДТП, адже інший водій порушив п. 10.1 та 10.2 ПДР України. За вказаних обставин просив скасувати постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 09 травня 2024 та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Разом з апеляційною скаргою захисник ОСОБА_1 - Соколовський В. Л. також подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 18.01.2024. Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження, посилався на те, що копію оскаржуваної постанови він отримав 15.05.2024. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Згідно ст. 289 КУпАП, у разі пропуску строку на оскарження постанови суду з поважних причин, його може бути поновлено за заявою особи. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 285 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. Як вбачається з матеріалів справи, 09.05.2024 судом першої інстанції винесено оскаржувану постанову. З апеляційною скаргою захисник ОСОБА_1 - Соколовський В. Л. звернувся 21.05.2024, тобто з пропуском строку, передбаченого ст. 294 КУпАП. Разом з тим, як вже зазначалось вище, в клопотанні про поновлення строку скаржник зазначив, що копію оскаржуваної постанови отримав 15.05.2024 та подав апеляційну скаргу 21.05.2024. Як вбачається з матеріалів справи, захисник ОСОБА_1 - Соколовський В. Л. копію оскаржуваної постанови отримав 22.05.2024 (а. с. 27). Разом з тим, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що оскаржувана постанова надіслана до оприлюднення 15.05.2024. З огляду на викладене, суд вважає, що наведені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду є поважними. Також суд враховує, що частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права" (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop. 42, пункт 36). Ураховуючи викладене та виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та поновлення захиснику ОСОБА_1 - Соколовському В. Л. строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 09.05.2024. У судовому засіданні 17.09.2024 ОСОБА_1 та його захисник Соколовський В. Л. надали пояснення, тотожні зазначеним в апеляційній скарзі, підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити з підстав наведених в ній. Крім того, ОСОБА_1 пояснив, що під час удару він вже виїхав з парко місця і перебував на головній дорозі, і саме інший водій порушив ПДР і здійснив зіткнення. Однак в подальшому пояснив, що у русі перебував кілька секунд, та лише на третину виїхав з паркомісця однак інший водій здійснив зіткнення. Зазначив, що був уважним та стежив дорожньою за обстановкою, а тому не порушував ПДР. Вина у ДТП повністю залежала від дій іншого учасника ДТП. У судовому засіданні 17.09.2024 ОСОБА_2 заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити постанову суду першої інстанції без змін. Підтримав письмові пояснення, надані під час складання адміністративного матеріалу. Апеляційний суд заслухав доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Соколовського В. Л., пояснення ОСОБА_2 , вивчив та перевірив матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідив наявні у справі докази, перевірив доводи апеляційної скарги, викладені скаржником, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Розглядаючи матеріали справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 124 КУпАП. Пунктом 2.3.б ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим транспортним засобом у дорозі. Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб (п. 10.9 ПДР України). Розглядаючи матеріали справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосував до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №719155 від 19.02.2024, громадянин ОСОБА_1 , 19.02.2024, о 12 год. 10 хв., в м. Києві, на вул. Столичне Шосе, 102, керуючи автомобілем «JEEP», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не уважним та обережним, не впевнився в безпечності маневру та скоїв зіткнення з автомобілем «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався позаду. У протоколі ОСОБА_1 зазначив, що він не порушував пункт 10.9 ПДР, оскільки все було виконано згідно вимог ПДР, а водій автомобіля «VOLKSWAGEN» порушив п. 10.2 ПДР України, виконуючи лівий поворот (а. с. 1). У схемі місця ДТП вбачається розташування автомобілів «JEEP» та «VOLKSWAGEN» після ДТП, а також зазначено напрямки руху автомобілів. Автомобіль «JEEP» зафіксовано передньою частиною до паркомісця із відстанню 4,7 метра від переднього правого колеса до крайньої точки лінії паркомісця, що перпендикулярна передній частині даного автомобіля. Зі схеми також вбачається місце зіткнення яке зафіксовано у межах контакту задньої правої частини автомобіля «JEEP» з передньою правою частиною автомобіля «VOLKSWAGEN». При цьому вектор руху автомобіля «VOLKSWAGEN» направлений від «FORUMA» у напрямку Столичного шосе, тобто з вектором руху, зміщеним ліворуч. Вектор руху автомобіля «JEEP» направлений з паркомісця зі зміщенням задньої частини у напрямку ТОВ «Атлантік», тобто з вектором руху, при якому задня частина зміщувалася праворуч, а передня зміщувалася ліворуч у напрямку Столичного шосе. Дана схема місця ДТП підписана обома учасниками без зауважень (а. с. 2). Також зазначено видимі пошкодження автомобілів. У автомобіля «JEEP» пошкоджено задній бампер. У автомобіля «VOLKSWAGEN» - передній бампер з правої сторони, захисна решітка на передньому бампері, переднє праве крило, передні праві дверцята. Також підписано учасниками ДТП без зауважень (а. с. 2 на звороті). В письмових поясненнях, наданих на місці ДТП, ОСОБА_1 зазначив, що 19.02.2024, близько 12 год. 10 хв., він, керуючи автомобілем «JEEP», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Стиоличне шосе, 101, запаркувався на стаціонарній парковці. Виїжджаючи з парковки, переконався, що немає перешкоди ліворуч та праворуч, а також позаду, впевнившись у цьому почав рух заднім ходом потихеньку. Але виникло зіткнення з автомобілем «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_2 , який виїжджав на головну дорогу з прилеглої території і виконував поворот наліво на головну. Водій автомобіля «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_2 , мав можливість уникнути зіткнення, оскільки у нього для маневру було 7 метрів проїжджої частини та він все бачив, однак не подав звуковий сигнал. Ширина проїжджої частини 8 метрів. Ширина парковки 5,8 метра. Заїзд «JEEP», д.н.з. НОМЕР_1 , на проїжджу частину від задньої осі 1,1 метра. Є запис моменту зіткнення з відеореєстратора. Винним себе не вважав та не порушував пункти 2.3.б та 10.9 ПДР України (а. с. 3). З письмових пояснень, наданих на місці ДТП, ОСОБА_2 зазначив, що 19.02.2024, близько 12 год. 10 хв., він, керуючи автомобілем «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_2 », на вул, Столичне Шосе, 102, переконавшись у безпечності маневру, здійснив поворот на Т-подібному перехресті наліво, після чого відчув удар у передню праву частину від «JEEP», д.н.з. НОМЕР_1 , який виїжджав заднім ходом з прилеглої парковки, не переконавшись у безпечності маневру (а. с. 4). Також у матеріалах справи наявні фото з зображенням місця розташування автомобілів «JEEP» та «VOLKSWAGEN» після контакту що відповідають відображеній позиції у схемі місця ДТП. Вбачається, зо контакт відбувся між заднім бампером (ближче до правого краю) автомобіля «JEEP» та переднім бампером, крилом з правої сторони автомобіля «VOLKSWAGEN». Крім того, апеляційним судом досліджено відео та фотоматеріали, що містяться на флеш накопичувачі у матеріалах справи. З них зокрема вбачається, що проїжджа частина, на яку заднім ходом виїжджав автомобіль «JEEP» та по якій рухався автомобіль «VOLKSWAGEN», має напрямки руху в обидві сторони, нерозділені розміткою. При цьому, в момент контакту автомобіль «JEEP» знаходився задньою частиною на смузі руху у напрямку від ТОВ «Атлантік» до Столичного шосе таким чином, що його передня вісь була приблизно на рівні із задньою віссю поруч запаркованого автомобіля. Як зазначав сам ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях, заїзд «JEEP», д.н.з. НОМЕР_1 , на проїжджу частину від задньої вісі 1,1 метра. В судовому засіданні у суді першої інстанції ОСОБА_1 зазначив, під час виїзду з паркомісця заднім ходом відчув удар в задню частину. Водночас ОСОБА_2 пояснив, що рухаючись по дорозі відчув удар у праву бокову частину автомобіля. Такі пояснення кореспондуються з їх письмовими поясненнями та матеріалами справи. Крім того, апеляційний суд зазначає, що з відеозапису з камери відеореєстратора вбачається, що ОСОБА_1 здійснював виїзд з парко місця заднім ходом, перебуваючи у русі приблизно 4 секунди і за цей проміжок часу здійснив рух так що його передня вісь була приблизно на рівні із задньою віссю поруч запаркованого автомобіля, а задня вісь була на проїжджій частині, на якій рухався інший учасник ДТП на автомобілі «VOLKSWAGEN». Щодо відеозапису із задньої камери, то вона охопила салон автомобіля, однак заднє скло залишилось непроглядним, тобто неможливо побачити все що відбувалось позаду автомобіля «JEEP», д.н.з. НОМЕР_1 , в момент коли він виїжджав із паркомісця заднім ходом. Лише можливо констатувати, що відбулось зіткнення. Таким чином з урахуванням всіх наявних доказів у справі у їх сукупності, пояснень наданих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на місці ДТП та їх пояснень у суді першої інстанції, вбачається, що 12 год. 10 хв., в м. Києві, на вул. Столичне Шосе, 102, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «JEEP», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював виїзд із паркомісця, рухаючись заднім ходом та за 4 секунди руху виїхав задньою частиною автомобіля на проїжджу частину дороги, по якій здійснював поворот ліворуч автомобіль «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_2 . Отже в момент первинного контакту завдня частина «JEEP», д.н.з. НОМЕР_1 , знаходилась на проїжджій частині та перетинала траєкторію руху автомобіля «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_2 , який здійснював поворот ліворуч у своїй смузі руху тримаючись ближче правого краю проїжджої частини та в момент первинного контакту знаходився позаду «JEEP», д.н.з. НОМЕР_1 , про що свідчать також характер пошкоджень, а саме задній бампер з правої сторони автомобіля «JEEP», та передній бампер з правої сторони та праве крило автомобіля «VOLKSWAGEN». Вказане свідчить, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «JEEP», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом не був уважним та обережним, не впевнився в безпечності маневру та скоїв зіткнення з автомобілем «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався позаду, чим порушив пункти 2.3.б та 10.9 ПДР України. Посилання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_2 міг триматися ближче до лівого краю, адже ширина смуги 7 метрів, не приймаються апеляційним судом, через те, що проїжджа частина має зустрічний напрямок руху, хоч і не розділена розміткою, а тому при повороті ліворуч ОСОБА_2 не міг триматися лівого краю, адже знаходився б на зустрічний смузі руху. Протокол про адміністративне правопорушення ААД №719155 від 19.02.2024, відносно ОСОБА_1 , складено за порушення останнім п. 2.3.б та 10.9 ПДР, якими передбачено, що водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну та під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Відтак, суд першої інстанції, з урахуванням усіх наявних доказів у справі, пояснень учасників ДТП та враховуючи розташування автомобілів на Схемі місця ДТП, яка без заперечень підписана усіма її учасниками, а також наявних фотознімків з місця ДТП, відео з реєстратора, дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху: п. 2.3.б та 10.9 ПДР України, а саме: рухаючись заднім ходом не був уважним та обережним, не впевнився в безпечності маневру та скоїв зіткнення з автомобілем «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався позаду. Апеляційний суд не приймає до уваги доводи скаржника про те, що стосуються швидкості автомобіля «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_2 , оскільки матеріали справи не місять жодних доказів, на підтвердження вихідних параметрів швидкості даного автомобіля, а тому такі посилання є припущеннями і не можуть враховуватися судом. Вказане стосується і посилань на відстань у 22 метри, оскільки вона вирахувана скаржником на основі вихідних параметрів швидкості автомобіля, яких немає у матеріалах справи. Більше того такі посилання скаржника, не кореспондуються із наявними в матеріалах справи доказами, а саме щодо пошкоджень автомобілів, а саме, видимих пошкоджень у вигляді подряпин лакофарбового покриття автомобілів, без видимих деформацій деталей. Крім того, із фотознімків з місця ДТП, вбачається, що пошкоджено задня частина бамперу зі змішенням праворуч від центру автомобіля «JEEP», та передній бампер з правої сторони та праве крило автомобіля «VOLKSWAGEN», що вказує на те, що в момент первинного контакту автомобіль «VOLKSWAGEN» передньою частиною автомобіля знаходився позаду автомобіля «JEEP». Матеріали справи не містять висновку відповідної експертизи, і, як вбачається, клопотань про проведення експертизи у суді першої інстанції не заявлялось. З апеляційною скаргою клопотань про проведення експертизи також не заявлялось. Разом з тим, 13 серпня 2024 року, скаржник подав клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи, однак не наводив обґрунтувань неможливості подання такого клопотання до суду першої інстанції. Оскільки у суді першої інстанції таке клопотання не заявлялось, а у самому клопотання заявник не доводив обставин неможливості подання такого клопотання до суду першої інстанції, будучи присутнім під час розгляду справи місцевим судом, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання скаржника про проведення експертизи. Крім того, питання, що зазначені у клопотанні, а саме:

1. «Чи технічно спроможні пояснення водіїв автомобілі, щодо обставин виникнення ДТП?» не відноситься до компетенції експерта, адже оцінку поясненням надає виключно суд, а експерт надає висновок з урахуванням уже наявних пояснень в матеріалах справи. Інші питання стосуються причинно-наслідкового зв`язку між діями водіїв та виникненням ДТП, однак у даному провадженні вирішується питання про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення, тобто порушення ПДР України, в діях ОСОБА_1 , відносно якого складено протокол. Належних та допустимих доказів, які б спростували факти зазначені у протоколі, які кореспондуються з іншими доказами та поясненнями учасників ДТП у їх сукупності, матеріали справи не містять. Самі по собі заперечення, без висновку експерта щодо механізму ДТП, не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у порушені п. 2.3.б та 10.9 ПДР України. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що диспозиція ст. 124 КУпАП за способом викладення є бланкетною, тобто такою, де закріплюється лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення ознак, яких бракує, слід звертатись до положень іншого нормативного акта іншої галузі права. Тобто пунктів ПДР України, які порушила особа, як учасник дорожнього руху, що становлять склад адміністративного правопорушення, та які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, на підставі якого судом встановлюється наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є правомірним. Разом з тим, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що у даній справі судом вірно встановлено порушення ОСОБА_1 п. 2.3.б та 10.9 ПДР, однак ступеня вини у завданні шкоди не є предметом розгляду цієї справи. Такий причино-наслідковий зв`язок та ступінь вини кожного з учасників ДТП повинен встановлюватися в рамках провадження про відшкодування збитків, тобто в рамках цивільного провадження. Враховуючи, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться у межах складеного протоколу, доводи апеляційної скарги щодо наявності в діях водія автомобіля «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_2 , порушень ПДР України, не можуть бути предметом даного апеляційного розгляду. Отже, суд першої інстанції при розгляді даної справи повною мірою дотримався вимог статей 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. За таких обставин, відсутні підстави для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. На підставі викладеного та керуючись ст. 289, 294 КУпАП П О С Т А Н О В И В: Клопотання захисника ОСОБА_1 - Соколовського Валерія Леонідовича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 09 травня 2024 року - задовольнити. Поновити захиснику ОСОБА_1 - Соколовському Валерію Леонідовичу строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 09 травня 2024 року. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Соколовського Валерія Леонідовича - залишити без задоволення. Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 09 травня 2024 року стосовно ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О. Ф. Мазурик