Постанова Полтавський апеляційний суд № 552/3182/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/3182/24 Номер провадження 33/814/935/24Головуючий у 1-й інстанції Калько О. С. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2024 року м. Полтава Суддя Полтавського апеляційного суду Дряниця Ю.В., при секретарі Чемерис А.К., за участі ОСОБА_1 , ажвоката Нестеренко Н.М. , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Полтави від 01 липня 2024 року,- в с т а н о в и в: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 141499 від 06 травня 2024 року, 13.04.2024 близько 17.00 год. ОСОБА_1 за місцем проживання АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство відносно колишнього чоловіка ОСОБА_3 психологічного характеру, ображала нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілого, чим ОСОБА_1 скоїла адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Постановою Київського районного суду м. Полтави від 01 липня 2024 року визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 170 грн. Із постановою суду не погодилась ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду, та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення. Вказує, що матеріали справи не містять доказів її вини у вчиненні інкримінованого правопорушення. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків. Згідно ст. ст. 9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Згідно із диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, правопорушенням є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2КУпАП необхідно з`ясувати, чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Прозапобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Згідно з п. 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Відповідно до п. 17 ст.1 даного Закону фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди. Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. В ході апеляційного розгляду справи встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 спричинила психологічне насильство відносно свого колишнього чоловіка. Будь-яких доказів на підтвердження зазначених у протоколі обставин матеріли справи не містять. З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що обставини домашнього насильства, описані у протоколі про адміністративне правопорушення, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в ньому не, які саме діяння викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. При цьому, конфліктна ситуація між громадянами за відсутності доказів на підтвердження завдання або можливості завдати шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілому - не є утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколі, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Київського районного суду м. Полтави від 01 липня 2024 рокускасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КпАП України, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду Ю. В. Дряниця