Постанова Закарпатський апеляційний суд № 303/5128/22

Справа № 303/5128/22 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 08.06.2023 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., за участі особи щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу, яку подала ОСОБА_2 , в с т а н о в и в: Постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 серпня 2022 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, закрито за відсутністю в його діях складу передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративного правопорушення. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, 30.07.2022, приблизно о 21:00 год, ОСОБА_1 , знаходячись за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 вчинив насильство у сім`ї, фізичного та економічного характеру відносно своєї дружини - ОСОБА_2 , а саме: силоміць виштовхав її з будинку та перешкоджав вільно потрапити до спільного будинку, чим вчинив передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративне правопорушення. В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просить поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки такий апелянтка пропустила через об`єктивні поважні причини. Посилається на те, що не брала участі у розгляді справи, копію судового рішення отримала поза межами встановленого законом триденного строку, а саме 24.11.2022. Вважає, що місцевий суд при розгляді справи не з`ясував фактичні обставини справи, внаслідок чого залишив поза увагою достовірні та належні докази, які свідчать про факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Апелянтка стверджує, що судом в оскаржуваній постанові відкинуто як доказ вини ОСОБА_1 пояснення потерпілої через те, що вони були відібрані на наступний день після вчинення адміністративного правопорушення, однак у поясненнях міститься дата 29.08.2022. Зазначає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення оформлені правильно, жодних порушень при їх оформленні не допущено. Просить постанову суду скасувати, ухвалити нову, якою визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності апелянтки - потерпілої ОСОБА_2 , неявка якої, з огляду на положення ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи. При цьому, береться до уваги те, що апеляційним судом вживались заходи щодо належного інформування ОСОБА_2 про час та місце судового засідання, призначеного на 08.06.2023, жодних заяв про відкладення розгляду справи від неї не надходило. Доводи апеляційної скарги про необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення апеляційний суд визнає такими, що заслуговують на увагу, Вирішуючи це питання, апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, визнає, що причини пропуску строку на оскарження судового рішення є поважними. Так, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_2 була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи у суді першої інстанції, а зі змісту оскаржуваної постанови убачається, що справу про адміністративне правопорушення суд розглянув без участі ОСОБА_2 . Між тим, у матеріалах спарив немає даних, які можуть підтвердити те, що суд першої інстанції направив апелянтці копію судового рішення у встановлений законом триденний строк. Тому, з метою недопущення порушення права ОСОБА_2 на захист та доступ до правосуддя, доводи клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови визнаються обґрунтованими, причини пропуску строку такими, що перешкодили ОСОБА_2 своєчасно подати апеляційну скаргу - поважними, а тому строк на апеляційне оскарження поновлюється Разом з тим, апеляційний суд відхиляє твердження апелянтки про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції з огляду на таке. Апеляційний суд, враховуючи положення ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Апеляційний суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази на предмет належності, достовірності та достатності, визнає, що місцевий суд дав належну, об`єктивну оцінку кожному процесуальному документу, який міститься у матеріалах справи, відтак правильно встановив, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення. Висновки суду першої інстанції у цій частині апеляційний суд визнає обґрунтованими, доводи апелянтки про їх сумнівність - такими, що не знайшли свого підтвердження. Суд, у відповідності до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме: вчинення насильства у сім`ї, фізичного та економічного характеру відносно своєї дружини - ОСОБА_2 , є обґрунтованим. У підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні цього адміністративного правопорушення посадова особа, що склала протокол посилається на протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №169850, відповідно до якого, 29.07.2022, приблизно о 21:00 год, ОСОБА_1 , знаходячись за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 вчинив насильство у сім`ї, фізичного та економічного характеру відносно своєї дружини - ОСОБА_2 , а саме: силоміць виштовхав її з будинку та перешкоджав вільно потрапити до спільного будинку, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Вказані у протоколі обставини зазначені у рапортах поліцейського Ленюського М. М. та поліцейського Менджула В.; у письмових поясненнях потерпілої ОСОБА_2 від 29.07.2022; та вказані у письмових поясненнях свідка ОСОБА_3 від 30.07.2022. Зі змісту оскаржуваної постанови убачається, що суд першої інстанції дав об`єктивну оцінку кожному доказу та належним чином проаналізував обставини, викладені у наведених вище доказах, взяв до уваги зміст пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та дійшов правильного й обґрунтованого висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративного правопорушення. Приймаючи судове рішення апеляційний суд бере до уваги приписи таких нормативно-правових актів. Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Пунктом 14 ст. 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Пунктом 17 ст. 1 вказаного Закону передбачено, що фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце лише тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного та фізичного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному чи фізичному здоров`ю іншого члена сім`ї. Дослідивши зміст письмових доказів та взявши до уваги пояснення ОСОБА_1 , надані ними безпосередньо під час розгляду справи у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку, що наявні у матеріалах справи докази не можуть слугувати підставою для висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив відносно своєї колишньої дружини - ОСОБА_2 діяння, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Так, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 29 липня 2022 року ОСОБА_1 порушив вимоги підпункту 14 пункту 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» стосовно дружини ОСОБА_2 та малолітньої доньки ОСОБА_4 . Водночас, з долучених під час розгляду справи у суді першої інстанції доказів убачається, що між колишнім подружжям на момент розгляду справи тривають судові процеси щодо поділу майна, що підтверджується копією ухвали Мукачівського міськрайонного суду від 07 травня 2021 року, копією апеляційної скарги від 18 квітня 2022 року. Також із наявних у справі письмових доказів та з апеляційної скарги убачається, що фактичне місце проживання та реєстрації ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 , однак, відповідно до відомостей, які містяться у письмових доказах, подія мала місце 29 липня 2022 року по АДРЕСА_1 . Вищевказане ставить під сумніви достовірність даних, які містяться як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і в письмових поясненнях свідка ОСОБА_3 від 30.07.2022 (тобто на наступний день після події). Апелянтка вказує на те, що місцевим судом в оскаржуваній постанові відкинуто як доказ вини ОСОБА_1 пояснення потерпілої ОСОБА_2 через те, що вони були відібрані на наступний день після вчинення адміністративного правопорушення, однак у поясненнях міститься дата - 29.07.2022, - вказані твердження суду визнається опискою, яка жодним чином не впливає на висновки суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, і не слугують підставою для скасування оскаржуваної постанови. Апеляційний суд при дослідженні доказів, та їх перевірки, бере до уваги, у тому числі зміст пояснень, які надав ОСОБА_1 у суді першої інстанції. Зокрема, особа, стовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 , пояснив, що два роки тому вони з дружиною розлучилися і вона переїхала проживати до своїх батьків у село Павшино, Мукачівського району. Під час шлюбу у них народилося двоє дітей, старша дочка продовжує проживати з ним. Також, зазначив, що 29 липня 2022 року, колишня дружина пізно ввечері прийшла до нього додому і вчинила сварку, при цьому будучи обуреною у зв`язку з тим, що в будинку проживають інші особи. На той момент у будинку знаходились його друзі, які є внутрішньо переселеними особами у воєнний час. Вважає що його дружина свідомо провокує конфлікт, оскільки наразі тривають судові процеси щодо поділу майна між подружжям. Також, нею було здійснено виклик працівників поліції 30 липня 2022 року, за результатами якого не встановлено жодних протиправних дій з його боку. 01 серпня 2022 року його колишня дружина знову прийшла за вказаною вище адресою та вчинила сварку. Під час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_1 підтвердив вищевказані пояснення, зазначивши, що дій, які містять склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не вчиняв. При оцінці даних рапорту поліцейського Мукачівського РУП Менджула В., апеляційний суд бере до уваги те, що поліцейський очевидцем події не був, а у рапорті ним викладені обставини події зі слів ОСОБА_2 . Отже, апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції у тій частині, що в матеріалах справи немає належних та достовірних доказів, на підставі яких суд може констатувати наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення саме за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Виходячи з вимог статті 62 Конституції України, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише у разі доведення її вини в установленому законом порядку належними та допустимим доказами, що є складовою справедливого правосуддя у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції, вказавши у своєму рішенні про відсутність достатніх доказів, які би підтвердили факт порушення ОСОБА_1 вищевказаних вимог, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, беззаперечно дійшов правильного та обґрунтованого рішення. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину в справі. Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Приймаючи рішення апеляційний суд враховує положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП щодо перегляду апеляційним судом справи в межах апеляційної скарги та не обмеження доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; що в підтвердження висновку про доведеність вини особи у скоєнні правопорушення суд вправі посилатись лише на докази, які зібрані відповідно до чинних нормативно-правових актів України, не містять суперечностей і не є суб`єктивною думкою окремих посадових осіб і не породжують сумнівів у достовірності зазначених у них відомостей; що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь цієї особи. Окрім того, приймаючи рішення береться до уваги і те, що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу, у тому числі й про виклик свідків чи витребування доказів, стороною захисту не заявлялось; що ОСОБА_2 , не з`явившись на розгляд справи, позбавила себе можливості довести обґрунтованість доводів апеляційної скарги та надати відповідні докази в їх підтвердження. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Поновити потерпілій ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження судового рішення. Апеляційну скаргу, яку подала потерпіла ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 серпня 2022 року, якою провадження у справі про передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрито за відсутністю у його у діях події та складу адміністративного правопорушення, залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Іван СТАН