Постанова Одеський апеляційний суд № 522/3127/24

Номер провадження: 33/813/2234/24 Номер справи місцевого суду: 522/3127/24 Головуючий у першій інстанції Гаєва Л.В. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.09.2024 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М., за участю: секретаря Козлової В.А., захисника ОСОБА_1 - адвоката Вацкова М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Вацкова Максима Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2024 року, у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 13 серпня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. (а.с.42-45). Відповідно до адміністративних матеріалів, 14.02.2024 року о 00 год. 02 хв. ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Volkswagen Jetta», д/н НОМЕР_1 , у м. Одесі, по проспекту Шевченка, біля будинку №33, із ознаками алкогольного сп`яніння, на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відмовилась. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 2.5, 2.9 «А» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись із вказаною вище постановою, 20 серпня 2024 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Вацков М.Г. подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (а.с. 47-50). В судовому засіданні суду апеляційної інстанції, призначеному на 18 вересня 2024 року о 11 год. 20 хв., захисник ОСОБА_1 - адвокат Вацков М.Г. доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Дослідивши матеріали справи, заслухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних обставин. Частиною 7 ст.294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно з ст. 245 КУпАП провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до неї адміністративне стягнення, у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП. Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Виконання даного пункту ПДР України є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того водій перебував у стані сп`яніння чи ні. Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення, серії ААД № 733181 від 14 лютого 2024 року (а.с.1); - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів з відміткою про відмову від проходження огляду (а.с.5); - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного сп`яніння (а.с.7); - відеозаписами з портативних відеореєстраторів працівників поліції №473733, 471803 (а.с.8). Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 , встановленою постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2024 року в порушенні нею вимог п. 2.5 ПДР України, тобто вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючою ознакою - відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійною підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Апеляційний суд звертає увагу на те, що факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння зафіксований в порядку, передбаченому ст. 266 КУпАП, на портативні відеореєстратори №473733, 471803 та ОСОБА_1 не заперечується. У доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що будь-яких доказів на підтвердження керування нею транспортним засобом в матеріалах справи відсутні, а наявні відеозаписи підтверджують те, що працівники поліції помітили на зустрічній смузі руху припаркований автомобіль, який перебував в нерухомому стані. Вищезазначені доводи, є безпідставними та такими, що спростовуються вказаними відеозаписами, з огляду на таке. Згідно ст. ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань, а також забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Положеннями Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, передбачено певний порядок застосування поліцейськими відеореєстраторів та портативних відеореєстраторів як пристроїв, призначених для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції яких дають змогу закріпити їх на службовому автомобілі або на форменому одязі поліцейського. Розділом Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року № 1395, визначено особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, згідно п. 4 якого огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Вказане свідчить про надання такому доказу як відеозапис з нагрудної камери (відеорегістратора) ознак найважливішого доказу для з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. З досліджених апеляційним судом відеозаписів вбачається, що патрулюючи в період комендантської години, працівники поліції помітили транспортний засіб «Volkswagen Jetta», д/н НОМЕР_1 , який рухався по зустрічній смузі проспекту Шевченка з ввімкненим дальнім світлом фар. Під`їхавши до вказаного автомобіля, в якому сиділа ОСОБА_1 , працівники поліції почали запитувати її, куди вона прямує в період комендантської години, на що ОСОБА_1 почала вибачатись та неодноразово зазначала, що була у подруги та їде до готелю. При цьому, ОСОБА_1 жодного разу не заявила, що автомобілем керувала інша особа, і що вона автомобілем не керувала. З відеозаписів також чітко видно, що будь-яких інших осіб в момент зупинки, в автомобілі ОСОБА_1 не було, що виключає можливість керування транспортним засобом іншою особою. Таким чином, факт керування ОСОБА_1 автомобілем «Volkswagen Jetta», д/н НОМЕР_1 за обставин, викладених в протоколі, є доведений на підставі належних та допустимих доказів. Посилання апелянта на те, що показання свідка ОСОБА_2 щодо керування нею транспортним засобом є явним наклепом, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки вони повністю узгоджуються з іншими по справі доказами. Щодо доводів апеляційної скарги, що працівниками поліції при складанні протоколу не було зазначено за які саме порушення ПДР був зупинений автомобіль ОСОБА_1 , апеляційний суд звертає увагу на наступне. Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю. (п. 2,3 ч. 1, ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію»). Відповідно до п. 5 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. №1456, право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і діє на даний час. Згідно з п. 5 та 7 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: - запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування; - перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України. Як вже зазначалось та підтверджується матеріалами справи, події відбувались в період комендантської години, а тому працівники діючи в межах повноважень та у спосіб наведеного законодавства правомірно зупинили автомобіль ОСОБА_1 . Крім того, під час бесіди з ОСОБА_1 , працівники поліції повідомляли останню про настання комендантської години, а тому зазначені доводи є неспроможними. Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено. Відтак, позиція ОСОБА_1 , яка викладена нею в апеляційній скарзі, розцінюється апеляційним судом, як спосіб самозахисту та ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення. З урахуванням викладеного, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд вважає, що висновок суду першої інстанції щодо визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові обставин, ґрунтується на належних, достовірних і допустимих доказах, які будучи проаналізованими, не викликають сумнівів у наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Керуючись ст.ст. 266, 268, 283-285, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Вацкова Максима Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда