Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/15991/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/15991/24Головуючий у 1-й інстанції Кунець Н.Р. Провадження № 33/817/655/24 Доповідач - Сарновський В.Я. Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 вересня 2024 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Майки М.С. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 серпня 2024 року,- В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) 00 грн, який стягнуто в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок. Згідно постанови ОСОБА_1 15.07.2024 по вул. Об`їзна, 29б в м. Тернопіль керував транспортним засобом Audi A6 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу газоаналізатор «Alcotest 7510 OIML» №ARLM 0313 (повірка дійсна до 04.06.2025) та проведення такого огляду у КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР категорично відмовився. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі Правила), за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Майка М.С. просить поновити строк апеляційного оскарження та скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 серпня 2024 року, а провадження у справі закрити. Свої вимоги мотивує тим, що: працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 про причину зупинки транспортного засобу; у ст.35 ЗУ "Про національну поліцію", відсутня норма яка би вказувала, що причиною зупинки автомобіля може бути "рух у комендантську годину"; рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення; всупереч чинному законодавству про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом; кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП не є вірною, оскільки останній повідомив працівників поліції про вживання алкоголю після того як транспортний засіб, яким він керував, був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду; протокол про адміністративне правопорушення складений із порушенням вимог ст.256 КУпАП; сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом. В судове засідання апеляційного суду 13 і 23 вересня 2024 року ОСОБА_1 і його захисник Майка А.Б. не з`явилися і подали заяву про розгляд справи у їх відсутності. Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків. Що стосується клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 серпня 2024 року, то воно підлягає поновленню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, апелянту копію постанови судом першої інстанції надіслано 23 серпня 2024 року, проте відомості, про отримання даної постанови ОСОБА_1 , в матеріалах справи відсутні. Апеляційна скарга захисником ОСОБА_1 - адвокатом Майкою А.Б. подана 26 серпня 2024 року. З урахуванням наведеного, строк на апеляційне оскарження апелянту слід поновити, так як він пропущений з поважних причин. Щодо доводів апеляційної скарги по суті справи в ході апеляційного розгляду встановлено наступне. Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху. Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об`єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушень ґрунтуються на матеріалах справи. Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується даними, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 630567 від 15 липня 2024 року; доданих до протоколу відеозаписах з нагрудних камер №№ 474459, 475110, 472553, 472636, відеозаписах з реєстраторів транспортних засобів 116505 та 311785; свідоцтві про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №П 51 QM 0748 083 23 чинне до 04 червня 2025 року; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР від 15 липня 2024 року; рапорті інспектора взводу № 2 роти № 4 УПП в Тернопільській області ДПП Національної поліції України від 15 липня 2024 року; довідці УПП в Тернопільській області ДПП Національної поліції України від 15 липня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 . Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 є послідовними та узгоджуються між собою. Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги про те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки вирішуючи справу суд першої інстанції взяв до уваги не тільки протокол про адміністративне правопорушення, а й інші докази, наявні у матеріалах справи. Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 про причину зупинки транспортного засобу спростовуються наявними у справі доказами. Зокрема, даними відеозапису (файл part_00000_export-js8st.mp4 з 02:44:10 по 02:44:35 год) зафіксовано розмову працівників поліції із ОСОБА_1 , в ході якої останньому було повідомлено підстави зупинки його транспортного засобу, а саме вказано, що такою підставою є порушення комендантської години. Твердження захисника про те, що у ст.35 ЗУ "Про національну поліцію", відсутня норма яка би вказувала, що причиною зупинки автомобіля може бути "рух у комендантську годину" не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки відповідно до положень п.7 ст.35 ЗУ "Про національну поліцію", ст.8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" і п.16 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою КМУ №573 від 08.07.2020р., працівники Національної поліції уповноважені на території де запроваджено комендантську годину тимчасово обмежувати рух транспортних засобів, перевіряти документи водія та оглядати його транспортний засіб і багаж. Твердження захисника про те, що всупереч чинному законодавству про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом не відповідають дійсності, так як із відеозапису з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 про те, що він від керування транспортним засобом відсторонений (файл part_00000_export-js8st.mp4 з 03:07:50 год). Крім того, навіть у випадку незастосування працівниками поліції заходів забезпечення провадження в ході оформлення матеріалів у справах про адміністративні правопорушення не спростовує факту вчинення правопорушення. Доводи апеляційної скарги з приводу того, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, не є підставою для скасування оскарженої постанови, оскільки висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 ґрунтуються на сукупності інших доказів, які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Виходячи з вищевказаної норми права, посилання апелянта, що протокол складено всупереч ст. 256 КУпАП є безпідставними, оскільки зміст протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 630567 від 15 липня 2024 року відносно ОСОБА_1 наведеним вимогам закону повністю відповідає. Твердження апелянта про те, що кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП не є вірною, оскільки останній повідомив працівників поліції про вживання алкоголю після того як транспортний засіб, яким він керував, був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, аналогічні доводам сторони захисту в суді першої інстанції, які всебічно досліджені і отримали належну правову оцінку, з якою суд апеляційної інстанції погоджується. Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що згідно відеозапису з моменту зупинки й до початку процедури складення протоколу ОСОБА_1 перебував в полі зору поліцейських та вживання алкоголю останнім не зафіксовано (файл «part_00000_export-js8st», діапазон відеозапису 00 хв.01 сек. - 25 хв. 58 сек, що відповідає діапазону фактичного часу 02 год. 44 хв. - 03 год. 10 хв.). Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,- ПОСТАНОВИВ: Поновити захиснику Богуна М.С. строк апеляційного оскарження. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Майки М.С. залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 серпня 2024 року, відносно ОСОБА_1 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя