Постанова 4854 № 420/25015/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/25015/23 Перша інстанція: суддя Бойко О.Я. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Турецької І.О., Шеметенко Л.П. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2023р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка полягає у не проведенні з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 , всупереч приписам Постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», належних сум додаткової винагороди у збільшеному до 100 000грн. розмірі з розрахунку на місяць пропорційно від часу безпосередньої участі ОСОБА_1 у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії при виконанні бойових спеціальних завдань; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», здійснити ОСОБА_1 нарахування на виплату з 24.02.2022р. по 31.07.2022р., з 16.09.2022р. по 28.10.2022р., з 1.11.2022р. по 10.11.2022р., з 16.11.2022р. по 19.11.2022р., з 25.11.2022р. по 26.11.2022р., з 1.01.2023р. по 19.02.2023р., з 11.03.2023р. по 30.04.2023р., з 8.05.2023р. по 16.06.2023р. додаткової винагороди у збільшеному до 100 000грн. розмірі з розрахунку на місяць пропорційно від часу безпосередньої участі ОСОБА_1 у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії при виконанні бойових спеціальних завдань; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 24.02.2022р. по день фактичної виплати належних сум додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з початку російської збройної агресії, яка почалась 24.02.2022р. по 17.06.2023р. проходив військову службу у відповідача та приймав безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії при виконанні бойових спеціальних завдань. Однак, за відповідний час служби позивачу не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода в розмірі 30 000грн. щомісячно та, не нараховувалась та не виплачувалась вказана винагорода у збільшеному до 100 000грн. розмірі з розрахунку на місяць пропорційно від часу безпосередньої участі позивача у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії при виконанні бойових спеціальних завдань, всупереч приписам Постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Крім того, відповідні суми не були нараховані та сплачені позивачу при звільненні зі служби у відповідача, що вбачається з копії наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.06.2023р. №167. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною та незаконною, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти по справі нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено обґрунтованих доводів про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно п.1 Постанови №168 у розмірі до 100 000грн. у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах бойових дій у період здійснення зазначених заходів в період з 24.02.2022р. по 31.07.2022р., з 16.09.2022р. по 28.10.2022р., з 1.11.2022р. по 10.11.2022р., з 16.11.2022р. по 19.11.2022р., з 25.11.2022р. по 26.11.2022р., з 1.01.2023р. по 19.02.2023р., з 11.03.2023р. по 30.04.2023р., з 8.05.2023р. по 16.06.2023р.. Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Херсонському ЗВ ВСП та наказом міністра оборони №585 від 17.05.2023р. був звільнений від займаної посади та направлений для подальшого проходження військової служби до Служби безпеки України (том 1 а.с.21 зворотній бік). Згідно витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) №167 від 17.06.2023р. ОСОБА_1 з 17.06.2023р. виключено із списків особового складу зонального відділу та всіх видів забезпечення (том 1 а.с.22). Листом від 28.12.2023р. ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідь на запити позивача від 11.12.2023р. та від 19.12.20.2023р. повідомив інформацію, яка облікована у зональному відділі, а саме: відомості у журналі бойових дій зонального відділу за період 24.02.2022р. по 28.10.2022р. - відсутні; рапорти про виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 24.02.2022р. по 28.10.2022р. не обліковані; відомості, що стосуються за період з 20.11.2022р. були надіслані на адресу представника встановленим порядком (том 4 а.с.124). Позивач вважає, що йому не у повному обсязі виплачено додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ №168 від 28.02.2022р. збільшену до 100 000грн., за періоди з 24.02.2022р. по 31.07.2022р., з 16.09.2022р. по 28.10.2022р., з 1.11.2022р. по 10.11.2022р., з 16.11.2022р. по 19.11.2022р., з 25.11.2022р. по 26.11.2022р., з 1.01.2023р. по 19.02.2023р., з 11.03.2023р. по 30.04.2023р., з 8.05.2023р. по 16.06.2023р., у зв`язку із чим звернувся до суду із даним адміністративним позовом. Перевіряючи правомірність та законність дій ІНФОРМАЦІЯ_2 у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного. Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст.9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. За приписами ч.2 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно абзацу 1 ч.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. За абзацом 2 ч.4 ст.9 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан. Крім того, Президент України Указом від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України та відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 ч.1 ст.106 Конституції України, постановив оголосити та провести загальну мобілізацію. Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України [зобов`язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України. Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації. Кабінет Міністрів України на виконання цих указів Президента України ухвалив Постанову №168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди. Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (у первинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Згодом цей пункт Постанови №168 був змінений згідно з Постановами КМУ від 7.03.2022р. №217, від 22.03.2022р. №350, від 1.04.2022р. №400, від 1.07.2022р. №754, від 7.07.2022р. №793. Зокрема, згідно з Постановою КМУ від 7.07.2022р. №793 (яка, згідно з пунктом 2, набирає чинності з дня її опублікування (19 липня 2022 року) та застосовується з 24 лютого 2022 року) у пункті 1 (Постанови №168): « 1) в абзаці першому слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно" замінити словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць"; 2) доповнити пункт після абзацу першого новим абзацом такого змісту: "Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення." ;

2. Абзац шостий пункту 2 після слів "під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану" замінити словами "у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів".

3. Доповнити постанову пунктом 2-1 такого змісту: "2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів."». Згідно з наказом Міністра оборони України від 1.04.2022р. №98, (який, як у ньому зазначено, застосовується з 24 лютого 2022 року) внесені зміни до Порядку №260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. Для врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, Міністр оборони України видав, зокрема, Окреме доручення від 25.03.2022р. №248/1298, Окреме доручення від 23.06.2022р. №912/з/29 (доведено до відома кожної окремої військової частини (установи) телеграмами). За пунктом 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 25.03.2022р. №248/1298 (яке діяло до 1.06.2022р.) під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій). Згідно з пунктом 2 Окремого доручення Міністра оборони України від 25.03.2022р. №248/1298 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: 100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах); 30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби). За пунктом 3 Окремого доручення від 25.03.2022р. №248/1298 райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець. Згідно з пунктом 4 Окремого доручення Міністра оборони України від 25.03.2022р. №248/1298 командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цієї телеграми. Пунктом 5 Окремого доручення Міністра оборони України від 25.03.2022р. №248/1298 передбачено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів. Згідно з пунктом 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022р. №912/з/29 14 (яке, згідно з пунктом 14, має застосовуватися з 1.06.2022р. (крім абзацу третього пункту 1, абзацу четвертого пункту 7 та підпункту 9.11 пункту 9 (в частині виплати додаткової винагороди військовослужбовцям за час проходження підготовки (навчання) за кордоном щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової/спеціальної техніки) цього доручення, які застосовуються з 24.02.2022р.) під терміном «безпосередня участь Військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; . У пункті 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022р. №912/з/29 зазначено: «Райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України. Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець. Генеральному штабу Збройних Сил України довести до військ затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України перелік органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право видавати довідки про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців за формою, наведеною в додатку № 4 до цього доручення». У подальшому, Постановою КМУ від 20.01.2023р. №43 «Про внесення змін до Постанови КМУ від 28.02.2022р. №168» до пункту 1 внесено зміни, зокрема: слова «військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора,», «співробітникам Служби судової охорони,» виключено та після слів «перебуваючи безпосередньо в районах» доповнено словами «їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора,». Крім того, наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023р. №44, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2023р. за №177/39233 (який застосовується з 01 лютого 2023 року) внесено зміни до Порядку №260, зокрема доповнено цей Порядок новим розділом: «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану». За пунктом 2 розділу ХХХІV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії; на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника; з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів; з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; 50 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах). Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України; 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління); з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями. Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень. Згідно з пунктом 3 розділу ХХХІV Порядку №260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України. Відповідно до пункту 4 розділу ХХХІV Порядку №260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Крім того, судова колегія звертає увагу, що за приписами ст.1 ЗУ «Про оборону України» від 6.12.1991р. №1932-XII (далі - Закон №1932-XII) бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії. Постановка бойових завдань підрозділам (елементам бойового порядку) здійснюється бойовим наказом, під час ведення бою (дій) або в інших умовах бойової обстановки - бойовим розпорядженням. Зазвичай вони доводяться до командирів підрозділів в усній формі. У бойовому наказі вказується: висновки з оцінювання противника; завдання, які виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій військової частини (підрозділу), а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними; бойове завдання військової частини (підрозділу) та замисел бою (дій); бойові завдання штатним і доданим підрозділам (елементам бойового порядку); норма витрат ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання; місце і час розгортання ОКП (ксП) та напрямок його переміщення, порядок передачі управління; час готовності до виконання завдання та порядок доповіді замислу старшому командиру. У бойовому розпорядженні зазвичай командир вказує: стислі відомості про положення та характер дій противника; завдання, що виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій підрозділів; бойове завдання підпорядкованим підрозділам; час готовності до бою (дій). За необхідності у ньому можуть бути зазначені завдання військової частини (підрозділу), сусідів та інші дані. Бойові (попередні бойові) розпорядження і вказівки, які віддає командир усно, записуються в журнал відданих і отриманих розпоряджень, у якому відображається: дата, час і зміст розпоряджень, спосіб їх передачі або отримання, кому вони передані або повинні бути передані, від кого отримані. Як вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_1 відстоює право на отримання винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі до 100 000грн. за періоди з 24.02.2022р. по 31.07.2022р., з 16.09.2022р. по 28.10.2022р., з 1.11.2022р. по 10.11.2022р., з 16.11.2022р. по 19.11.2022р., з 25.11.2022р. по 26.11.2022р., з 1.01.2023р. по 19.02.2023р., з 11.03.2023р. по 30.04.2023р., з 8.05.2023р. по 16.06.2023р., як військовослужбовець Збройних Сил України, який проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 . Надаючи оцінку спірним обставинам справи, судова колегія виходить з наступного. Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата додаткової винагороди до 100 000 гривень на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах. Документальним підтвердженням такої участі слугують наступні документи: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань. З наведеного слідує, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000грн. на місяць, передбаченої Постановою №168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови №168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами. Позивач пов`язує право на виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. з тим, що на підставі виданих відповідачем бойових завдань він приймав безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, що за період служби у відповідача склало 190 завдань. Що стосується періоду з 24.02.2022р. по 31.07.2022р., то в матеріалах справи наявні бойові розпорядження №41/шт/дск від 18.04.2022р., №44/шт/дск від 19.04.2022р., №87/шт/дск від 5.05.2022р., №103/шт/дск від 9.05.2022р., №120/шт/дск від 14.05.2022р., №140/шт/дск від 19.05.2022р., №279/шт/дск від 3.07.2022р., №288/шт/дск від 6.07.2022р., №288/шт/дск від 9.07.2022р. (том 2 а.с.151, 162, 172, 173, 193, 209, 214, 215). На думку позивача, за наявності відповідних розпоряджень підтверджено факт їх виконання та відповідно, наявність підстав для виплати додаткової винагороди на підставі Постанови №168 у збільшеному до 100 000грн. розмірі. Надаючи оцінку вказаним обставинам, судова колегія зазначає, що вищезазначені розпорядження не можуть бути самостійною підставою для виплати спірної додаткової винагороди, оскільки вони не підтверджують факт безпосередньої участі позивача у бойових діях. Крім того, визначені у цих розпорядженнях завдання не можуть бути розцінені судом як безпосередня участь у бойових діях, а тому підстави для виплати збільшеної до 100 000грн. додаткової винагороди відсутні. Разом з тим, що стосується періоду з 15.07.2022р. по 31.07.2022р., то із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було нараховано додаткову винагороду збільшену до 100 000грн., за 17 днів у сумі 38 387,10грн. на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №216 від 1.10.2022р., що підтверджується Довідкою Херсонського ЗВ ВСП №290 від 19.12.2023р. (т.1 а.с.209-211). Що стосується періодів з 16.09.2022р. по 28.10.2022р., з 1.11.2022р. по 10.11.2022р., з 16.11.2022р. по 19.11.2022р., з 25.11.2022р. по 26.11.2022р., то судова колегія зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які могли б підтвердити факт безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях за вказаний період, а тому підстави для виплати збільшеної до 100 000грн. додаткової винагороди в даному випадку також відсутні. Що стосується періодів з 1.01.2023р. по 19.02.2023р., з 11.03.2023р. по 30.04.2023р., з 8.05.2023р. по 16.06.2023р., то судова колегія зазначає наступне. Згідно з журналом бойових дій Херсонського ЗВ ВСП інв.№_дск від 1.01.2023р. на виконання бойового розпорядження командувача ОУВ «ХЕРСОН» позивач виконував бойові завдання: 1.01.2023, 2.01.2023, 3.01.2023, 4.01.2023, 5.01.2023, 6.01.2023, 7.01.2023, 8.01.2023, 9.01.2023, 10.01.2023, 11.01.2023, 12.01.2023, 13.01.2023, 14.01.2023, 15.01.2023, 16.01.2023, 17.01.2023, 18.01.2023, 19.01.2023, 20.01.2023, 21.01.2023, 22.01.2023, 23.01.2023, 24.01.2023, 25.01.2023, 26.01.2023, 27.01.2023, 28.01.2023, 29.01.2023, 30.01.2023, 31.01.2023 (том 3 а.с.142-158). Відповідно до витягу із журналу бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_2 інв.№28дск від 1.02.2023р. на виконання бойового розпорядження командувача ОУВ «ХЕРСОН» позивач виконував бойові завдання: 1.02.2023, 2.02.2023, 3.02.2023, 4.02.2023, 5.02.2023, 6.02.2023, 7.02.2023, 8.02.2023, 9.02.2023, 10.02.2023, 11.02.2023, 12.02.2023, 13.02.2023, 14.02.2023, 15.02.2023, 16.02.2023, 17.02.2023, 18.02.2023, 19.02.2023 (том 3 а.с.158-170). Згідно з журналом бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_2 інв.№30дск від 7.03.2023р. на виконання бойового розпорядження командувача ОУВ "ХЕРСОН" позивач виконував бойові завдання: 11.03.2023, 12.03.2023, 13.03.2023, 14.03.2023, 15.03.2023, 16.03.2023, 17.03.2023, 18.03.2023, 19.03.2023, 20.03.2023, 21.03.2023, 22.03.2023, 23.03.2023, 24.03.2023, 25.03.2023, 26.03.2023, 27.03.2023, 28.03.2023, 29.03.2023, 30.03.2023, 31.03.2023 (том 3 а.с.170-195). Відповідно до витягу із журналу бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_2 інв.№32дск від 1.04.2023р. на виконання бойового розпорядження командувача ОУВ "ХЕРСОН" позивач виконував бойові завдання: 1.04.2023, 2.04.2023, 3.04.2023, 4.04.2023, 5.04.2023, 6.04.2023, 7.04.2023, 8.04.2023, 9.04.2023, 10.04.2023, 11.04.2023, 12.04.2023, 13.04.2023, 14.04.2023, 15.04.2023, 16.04.2023, 17.04.2023, 18.04.2023, 19.04.2023, 20.04.2023, 21.04.2023, 22.04.2023, 23.04.2023, 24.04.2023, 25.04.2023, 26.04.2023, 27.04.2023, 28.04.2023, 29.04.2023, 30.04.2023 (том 3 а.с.195-218). Згідно з журналом бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_2 інв.№34дск від 1.05.2023р. на виконання бойового розпорядження командувача ОУВ "ХЕРСОН" позивач виконував бойові завдання: 8.05.2023, 9.05.2023, 10.05.2023, 11.05.2023, 12.05.2023, 13.05.2023, 14.05.2023, 15.05.2023, 16.05.2023, 17.05.2023, 18.05.2023, 19.05.2023, 20.05.2023, 21.05.2023, 22.05.2023, 23.05.2023, 24.05.2023, 25.05.2023, 26.05.2023, 27.05.2023, 28.05.2023, 29.05.2023, 30.05.2023, 31.05.2023 (том 3 а.с.218-236). Відповідно до витягу із журналу бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_2 інв.№34дск від 1.05.2023р. на виконання бойового розпорядження командувача ОУВ "ХЕРСОН" позивач виконував бойові завдання: 1.06.2023, 2.06.2023, 3.06.2023, 4.06.2023, 5.06.2023, 6.06.2023, 7.06.2023, 8.06.2023, 9.06.2023, 10.06.2023, 11.06.2023, 12.06.2023, 13.06.2023, 14.06.2023, 15.06.2023, 16.06.2023 (том 3 а.с.236-247). Досліджуючи відповідні журнали бойових дій, судова колегія вказує, що бойові завдання, які виконував позивач за період з січня по червень 2023р., зводились виключно до: - здійснював трьохзмінну охорону та оборону пункту управління ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - забезпечував у складі групи оперативне реагування на випадок вчинення злочинів та інших правопорушень військовослужбовцями ЗСУ, а також злочинів та правопорушень вчинених відносно військовослужбовців; - забезпечував цілодобову бойову готовність підрозділу посилення, на який покладається виконання заходів, які спрямовані на виключення раптового нападу противника та проти диверсійної групи; - забезпечував цілодобову бойову готовність підрозділу посилення, на який покладається виконання заходів, які спрямовані на виключення раптового нападу противника та проти диверсійної групи, прийняття участі у проведенні розвідувально-пошукових, розвідувально-ударних та засадних дій під час боротьби з ДРГ та НЗФ; - здійснював боротьбу з диверсійно-розвідувальними групами противника всебічного забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в районі ведення бойових дій, виявлення та вилучення вогнепальної зброї та боєприпасів, вибухових речовин, виявленню та припиненню скоєння інших злочинів та правопорушень, а також виявлення військовослужбовців, які самовільно залишили місце несення служби, або військову частину, складання адміністративних протоколів на військовослужбовців, які вчинили адміністративні правопорушення, шляхом патрулювання на автомобілі та забезпечував здійснення заходів комендантської години; - здійснював боротьбу з диверсійно-розвідувальними групами противника всебічного забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в районі ведення бойових дій, виявлення та вилучення вогнепальної зброї та боєприпасів, вибухових речовин, виявленню та припиненню скоєння інших злочинів та правопорушень, а також виявлення військовослужбовців, які самовільно залишили місце несення служби, або військову частину, отриманню інформації та/або припинення розкрадання військовослужбовцями та цивільними особами військового майна, шляхом патрулювання в період з 6.30 до 19.00 пішим способом та забезпечував здійснення заходів комендантської години; - забезпечував виконання бойових завдань з контролю за несення служби патрулями по підтриманню комендантської години у виявлення районів розташування (базування) і підготовки ДРС противника, їх зв`язків, військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину, або місце несення служби, військовослужбовця. які вчинили адміністративні правопорушення, а також інформації щодо осіб, які причетні до незаконного обігу зброї, боєприпасів, наркотичних засобів, психотропних речовин та до розкрадання військового майна, всебічного забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на лінії бойового зіткнення з противником, на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань першого ешелону оборони до батальйону включно з 4.04.2023р. по 5.04.2023р.. Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що завдання, які виконував позивач не можуть бути розцінені як безпосередня участь у бойових діях, та відповідно не можуть бути підставою для виплати збільшеної до 100 000грн. додаткової винагороди. Як передбачено ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. За приписами ч.2 ст.79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідно до ч.4 ст.79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. Крім того, ч.1, 2 ст.80 КАС України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, зокрема заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Отже, наведеними положеннями процесуального закону передбачено, що сторони судового процесу, зокрема позивач, повинні брати активну участь у збиранні доказової інформації з метою підтвердження обґрунтованості своєї позиції перед судом. Обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі. Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності. Тобто обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів. Судова колегія вказує, що у цій справі, позивач будь-яких документів, які б підтверджували обставини його безпосередньої участі у бойових діях та заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів у спірний ним період, тобто доказів, якими би позивач підтвердив обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не надав. Під час розгляду справи у суді першої інстанції суд витребував у відповідача всі наявні докази на підтвердження обставин щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях. На виконання вимог судом відповідачем було надано всі наявні у нього документи на підтвердження вищевказаних обставин та повідомлено, що з 24.02.2022р. по 28.10.2022р. виконання ОСОБА_1 бойових завдань не обліковувалось, що могло б підтвердити його безпосередню участь у бойових діях та було б підставою для виплати йому додаткової винагороди у збільшеному до 100 000грн. розмірі. Ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні під час розгляду в суді апеляційної позивач не зазначив про існування таких доказів, не навів будь-яких об`єктивних обставин, за яких він був позбавлений можливості їх подати до суду. Посилання позивача на те, що в силу вимог ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Тобто позивач ніяким чином не довів підстави заявленого ним позову. У свою чергу, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу наполягав на відсутності підстав для виплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000грн. додаткової винагороди за спірний період. Крім того, відповідач доводив, що доказів, які б вказували на залучення позивача до означених дій та заходів не існує. З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності дій ІНФОРМАЦІЯ_2 та відсутності підстав для задоволення позовних вимог. У контексті оцінки доводів апеляційних скарг, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024р. залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: І.О. Турецька Л.П. Шеметенко