Постанова Київський апеляційний суд № 756/1056/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М. № 22-ц/824/8824/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 756/1056/24 16 вересня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. при секретарі - Уляницькій М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Майорової Віти Василівни на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 25 січня 2024 року, постановлену під головуванням судді Диби О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ігнатов Дмитро Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Довга Катерина Анатоліївна про визнання заповіту недійсним, - в с т а н о в и в: У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовомдо ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ігнатов Дмитро Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Довга Катерина Анатоліївна про визнання заповіту недійсним. Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина. До складу спадщини входить квартира АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 09вересня 1994 року, виданого згідно з розпорядженням №11092 від 09 вересня 1994 року. Вона, в установлений законом термін, звернулась до приватного нотаріуса з метою подання заяви про прийняття спадщини, однак нотаріусом було повідомлено з тих підстав, що до майна померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вже відкрито спадкову справу іншим нотаріусом. При її зверненні до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Довгої Катерини Анатоліївни із заявою про прийняття спадщини, як спадкоємця першої черги за законом, вона дізналась, що за життя батько склав заповіт не на її користь. Як їй стало відомо, батько склав заповіт на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка була орендарем квартири, що належала батькові. Позивач вважає, що складений її батьком заповіт був вчинений із застосуванням психологічного впливу відповідачки, волевиявлення батька щодо майна не було вільним та не відповідало його волі. Посилаючись на те, що з боку орендарів, а саме-відповідачки ОСОБА_2 , по відношенню до її батька ОСОБА_3 протягом певного часу здійснювався психологічний тиск, в результаті якого батьком був вчинений правочин проти його волі, позивач ОСОБА_1 а просила суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 , посвідчений 20 серпня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ігнатовим Дмитром Володимировичем та зареєстрований у спадковому реєстрі за №2840. Одночасно з позовом позивач ОСОБА_1 а подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , та належить спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло, та до набрання чинності рішення у справі заборонити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Довгій Катерині Анатоліївні вчиняти дії щодо видачі спадкоємцю, на користь якого складено заповіт, свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Вимоги заяви обгрунтовувала тим, що існує ризик відчуження відповідачкою квартири, оскільки відповідчкапісля спливу шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини може отримати свідоцтво про право на спадщину та відчужити спірне спадкове майно. З метою недопущення ускладнення або унеможливлення виконання можливого рішення суду, просила суд вжити заходів забезпечення позову. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 25 січня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ігнатов Дмитро Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Довга Катерина Анатоліївна, про визнання заповіту недійсним залишено без задоволення. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Майорова Віта Василівна подала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 25 січня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким заяву позивача про забезпечення позову задовольнити. В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права Апеляційна скарга мотивована тим що, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Зазначає, що судом першої інстанції було постановлено ухвалу про відмову у забезпеченні позову за відсутності позивача та його представника, що позбавило можливості позивача висловити обгрунтування щодо можливості забезпечення позову. Також судом першої інстанції не враховано, що між сторонами у справі реально існує спір з приводу визнання недійсним заповіту, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . Вимоги позивача ОСОБА_1 обгрунтовані тим, що заповіт її батька складено на користь особи, яка вчиняла по відношенню до нього протягом певного часу психічний тиск, в результаті якого і був вчинений правочин проти його справжньої волі. Крім того, відповідач, знаючи про існування спадкоємця першої черги за законом, умисно не повідомила дочку (позивача у справі) про смерть її батька, перша звернулась до нотаріальної контори із заявою про відкриття спадщини та мала намір без повідомлення спадкоємця за законом отримати спадщину, якою в подальшому розпорядитись на власний розсуд, тому існує реальна можливість відчуження квартири, що може утруднити виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог позивача. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_8 просить апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 25 січня 2024 року - без змін. Зазначає, що на теперішній час нотаріусом свідоцтво про право на спадщину за заповітом не видане, тобто, відсутня реальна загроза невиконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, а отже відсутні підстави для накладення арешту на нерухоме майно та заборону вчиняти певні дії. Крім того, судом звернуто увагу на те, що пп. 4.13. п. 4 Глави 10 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 визначено, що за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом. Рух справи у суді апеляційної інстанції Автоматизованим розподілом судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року визначено склад колегії суддів: Верланов С.М.- головуючий суддя, судді: Невідома Т.О., Нежура В.А. для розгляду справи № 756/1056/24. Згідно довідки управління кадрового забезпечення № 133/03-21/24 від 03 липня 2024 року суддя Верланов С.М. звільнений від виконання службових обов`язків зі здійснення правосуддя у період з 01.07.2024 року по 31.10.2024 року відповідно до наказу голови суду ОСОБА_9 від 24 червня 2024 року №463-ОС. У зв?язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді-доповідача Верланова С.М. у розгляді справи, призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи на підставі розпорядження керівника апарату від 03 липня 2024 року. Повторним автоматизованим розподілом судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 03 липня 2024 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Ратнікова В.М., судді Левенець Б.Б., Борисова О.В. для розгляду справи № 756/1056/24. У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Майорова Віта Василівна підтримала доводи апеляційної скарги та просила скаргу задовольнити. Відповідач ОСОБА_8 просила апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ігнатов Дмитро Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Довга Катерина Анатоліївна участь своїх представників в судове засіданні не забезпечили. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлялись у встановленому законом порядку. Відповідно до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності третії осіб приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ігнатова Дмитра Володимировича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Довгої Катерини Анатоліївни. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача та відповідачки, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Із направлених до суду апеляційної інстанції виділених матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ігнатов Дмитро Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Довга Катерина Анатоліївна. Матеріально-правова вимога позивача ОСОБА_1 и до відповідача щодо якої вона просить ухвалити рішення зводиться до визнання недійсним заповіту ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 , посвідченого 20 серпня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ігнатовим Дмитром Володимировичем, зареєстрованого у спадковому реєстрі за №2840. З метою забезпечення вказаного позову позивач ОСОБА_1 а просила суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та належить спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло, та до набрання чинності рішення у справі заборонити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Довгій Катерині Анатоліївні вчиняти дії щодо видачі спадкоємцю, на користь якого складено заповіт, свідоцтва про право на спадщину за заповітом. В обґрунтування доводів заяви посилалась на те, що існує ризик відчуження відповідачкою квартири, оскільки відповідчкапісля спливу шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини може отримати свідоцтво про право на спадщину та відчужити спірне спадкове майно. Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 и про забезпечення позову у справі, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що обставини, на які посилається заявник як на підставу для забезпечення позову, не підтверджені. Крім того, пп. 4.13. п. 4 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 визначено, що за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду у повній мірі погодитися не може, виходячи з наступного. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Способи забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 150 ЦПК України, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним. До видів забезпечення позову законом віднесено, зокрема, накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України), а також заборону вчиняти певні дії (пункти 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України). Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 зазначено: «конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача». Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майновим наслідкам заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами». Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21. Відповідно, позивач має право заявляти вимогу про забезпечення позову обравши спосіб, який на його думку, буде гарантувати виконання рішення суду винесеного на його користь. Саме з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача (ів) на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову. Колегією суддів апеляційного суду встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що відповідно до заявлених вимог позивач ОСОБА_1 у судовому порядку оспорює заповіт, посвідчений 20 серпня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ігнатовим Дмитром Володимировичем, складений за життя її батьком ОСОБА_6 , яким ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив розпорядження (заповів) майно на користь ОСОБА_2 (відповідач у справі). Внаслідок смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло від 09вересня 1994 року, виданого згідно з розпорядженням №11092 від 09 вересня 1994 року. За заявою ОСОБА_2 (відповідач у справі)відкрито спадкову справу щодо майна померлого ОСОБА_3 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Довгою Катериною Анатоліївною. Позивач також звернулась до приватного нотаріуса із заявоюпро прийняття спадщинипісля смерті батька ОСОБА_3 . Отже, в провадженні суду перебуває цивільна справа, між сторонами виник спір щодо майнових прав відповідача на квартиру АДРЕСА_1 (спадкове майно), набутих нею як спадкоємцем за заповітом, що оспорюється в судовому порядку. Таким чином, заявником (позивачем) підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування забезпечення позову у виді накладення арешту на майно, що входить до складу спадщини, оскільки між сторонами дійсно виник спір та існує можлива загроза ускладнення з реалізацією цього рішення суду. Суд першої інстанції вищевказаних вимог закону не врахував, обмежившись лише загальними фразами про те, що заявник не підтвердив обставини для забезпечення позову, зокрема, в частині накладення арешту на квартиру, що входить до складу спадщини. До того ж, суд першої інстанції залишив поза увагою, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спадкове майно, яким є квартира АДРЕСА_1 , є видом забезпечення позову, передбаченим статтею 150 ЦПК України, який направлений на забезпечення позову спадкоємця за законом ОСОБА_1 до спадкоємця за заповітом ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним. Водночас, вжиття такого заходу забезпечення не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища спадкового майна до завершення розгляду справи. Враховуючи характер спірних правовідносин, а також умови застосування заходів забезпечення позову, метою яких є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, з метою забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, та врахувавши, що вказанийпозивачем спосіб забезпечення позовуу вигляді накладення арешту на квартиру, що входить до складу спадщини, є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про задоволення заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане згідно з розпорядженням № 11092 від 09 вересня 1994 року. Такий вид забезпечення позову безпосередньо пов`язаний з суб`єктивними правами позивача на предмет спору та спроможній забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернувся до суду. Колегія суддів апеляційного суду наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб здійснюється в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Надаючи оцінку доводам заяви про забезпечення позову в частині заборонити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Довгій Катерині Анатоліївні вчиняти дії щодо видачі спадкоємцю, на користь якого складено заповіт, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, та доказам на підтвердження наявності зв`язку між конкретними заходами до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що обраний заявником вищенаведений захід (вид) до забезпечення позову безпосередньо не пов`язаний з суб`єктивними правами позивача на предмет спору, а отже є неспівмірним із заявленими вимогами ОСОБА_1 . До того ж, суд не має права зобов`язувати нотаріуса до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, із змінами, можуть здійснювати нотаріуси, а саме у пункті 4.13. пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку чітко зазначено, що видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена у разі: витребування нотаріусом відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб, при цьому строк, на який може бути відкладено видачу свідоцтва про право на спадщину, не може перевищувати одного місяця; необхідності отримання нотаріусом від заінтересованих осіб згоди на подачу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини згідно з вимогами частини другої статті 1272 Цивільного кодексу України. За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом. Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції не оцінив обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не дослідив усіх передбачених нормою процесуального права юридичних (доказових) фактів, наявність яких впливає на остаточний результат вирішення питання про забезпечення позову, а тому дійшов помилкового висновок про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, який не ґрунтується на вимогах цивільного процесуального законодавства. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Майорової Віти Василівни та достатніми для скасування оскаржуваної ухвали. Порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову, а це відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення першої інстанції та прийняття нового рішення про часткове задоволення заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову. Розподіл судових витрат понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Майорової Віти Василівни на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 25 січня 2024 року про забезпечення позову здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, враховуючи висновки Київського апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Майорової Віти Василівни. Керуючись ст.ст. 149, 150, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Майорової Віти Василівни задовольнити частково. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 25 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ігнатов Дмитро Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Довга Катерина Анатоліївна про визнання заповіту недійсним задовольнити частково. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно з розпорядженням № 11092 від 09 вересня 1994 року. У задоволенні рештивимог заяви про забезпечення позову відмовити. Відомості про позивача(стягувача): ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 . Відомості про відповідача (боржника): ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 . Строк пред?явлення постанови про забезпечення позову, що є виконавчим документом, до виконання три роки. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 20 вересня 2024 року. Головуючий Судді: