Постанова Запорізький апеляційний суд № 334/6520/23

Дата документу 20.09.2024 Справа № 334/6520/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №334/6520/23 Головуючий у першій інстанції: Добрєв М.В. Провадження № 22-ц/807/1565/24 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 вересня 2024 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Кухаря С.В., Полякова О.З. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2024 рокуу справі за позовом Концерну «міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, - В С Т А Н О В И ЛА: Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі 247 664,69 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачу на праві власності належить нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , приміщеня

15. З відповідачем укладено типовий індивідуальний договір, що є публічним договором. Позивачем надаються послуги з постачання теплової енергії за даною адресою, а відповідач отримує надані послуги. Внаслідок того, що відповідач не виконує свої обов`язки по сплаті послуг за теплову енергію, утворилась заборгованість за період з 01.11.2021 р. по 30.06.2023 р. у розмірі 247 664,69 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2024 року у позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 30.06.2023 у розмірі 247 664,69 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволеню, з огляду на наступне. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що відповідачці ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення 15, підвалу та 1-го поверху (літ. А-3) за адресою АДРЕСА_1 , приміщеня 15 загальною площею 392 м2 кв.м, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.02.2023 р. Відповідно до особового рахунку № НОМЕР_1 , позивач у період з 01.11.2021 року по 30.06.2023 року надав відповідачці послуги з постачання теплової енергії у нежитлове приміщення 15 за адресою АДРЕСА_1 на загальну суму 247 664,69 грн, яка залишилась не сплаченою. Багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 , у якому розташоване нежитлове приміщення, обладнано вузлом комерційного облікуоснащений приладами комерційного обліку теплової енергії Sharky 775, заводський номер 51446248. Представником відповідачки, протилежного не доведено, тому, розподіл спожитої теплової енергії здійснюється з урахуванням показань комерційного приладу обліку. Відповідно до вимог розподілу, визначених в старій редакції Методики № 315 для всіх споживачі будинку спочатку визначаються та розподіляються обсяги спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування (п. 2 розділу ІІІ Методики № 315) та функціонування внутрішньо будинкової системи опалення (п. 2 розділу ІV Методики). Із аналізу розділів Методики № 315 обсяг теплової енергії на місця загального користування визначається, як частка 16% від загальних обсягів споживання теплової енергії в розрахунковому періоді. Функціонування 8 % від обсягу теплової енергії, спожитої в будівлі в січні місяці, попереднього опалювального періоду. З 01.11.2021 р. по 31.12.2021 р. при розподілі обсягів спожитої теплової енергії, відповідно до абзацу 12 розділу ІІ Методики, для нежитлових опалювальних приміщень, не оснащених приладом обліку, застосовувався коефіцієнт 1,5. Після внесення змін до Методики № 315 згідно наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 р. № 358 загальний обсяг спожитої у будинку теплової енергії на опалення розподіляється згідно формули № 1 (п.2 розділу ІІ Методики). Обсяг спожитої теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у будинку, визначається згідно формули № 2 (п.2 розділу ІІ Методики). Розподілений обсяг для опалювального приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням формули № 13 Методики. Стосовно зауважень представника відповідачки щодо відсутності методики нарахувань, вартість послуг, площі будинку та інших складових, що є підставою для нарахування такої заборгованості, судом зазначається, що позивачем в позовній заяві, письмових пояснення наведено посилання на нормативно-правову базу; наведено вихідні данні у вигляді показань приладу обліку, рахунки (із зазначенням площ приміщення, будинку, показання комерційного приладу обліку, тарифи). Система опалення приміщення відповідача є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку, в якому воно розташоване, від`єднання якої є неможливим, як з юридичної точки зору, так і з технічної сторони, тобто, факт наявності теплопостачання в приміщенні відповідача в спірному періоді є підтвердженим та доведеним. Факт отримання послуг з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою . АДРЕСА_1 в якому знаходиться приміщення відповідача підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2021-2022 років, відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі. Пунктом 5 індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії (далі - договір) передбачено, що виконавець (позивач) зобов`язується надавати споживачу (відповідач) послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено наявність заборгованості за поставлену теплову енергію. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного. Концерн «Міські теплові мережі» є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну. Предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо. (п. 2.2 Статуту) Відповідно до ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. В силу ст. 67 ЖК Україниплата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. У відповідності до ст. 68 ЖК Українинаймач зобов`язаний вчасно вносити плату за надані послуги. Наведені положення житлового закону узгоджуються з правилами статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідачка як власниця приміщення є споживачем в сенсі Закону «Про житлово-комунальні послуги»і відповідно до ст. ст. 322, 360 ЦК України, ст. ст. 67, 68 ЖК Українизобов`язана сплачувати комунальні послуги. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язань, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його. Відповідно до ст. 162 ЖК Україниплата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги. Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , в якому знаходяться приміщення відповідачки, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Запорізької міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі. Згідно пункту 32 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (далі Правила), розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Пунктом 34 цих Правил визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В період з 01.11.2021 року по 30.06.2023 року позивач надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 247 664,69грн. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на себічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Колегія суддів вважає, що для здійснення перевірки нарахувань позивачем надано всі необхідні дані, що містяться в рахунку, а саме покази приладу обліку, площу опалювальних приміщень у будинку, площу приміщення відповідача, тарифи що діяли в розрахунковому періоді. На підставі чого, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги тотожні доводам викладених в відзиві на позов та письмових поясненнях, що надавались суду першої інстанції та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2024 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 20 вересня 2024 року. Головуючий Судді: