Постанова 4812 № 477/1789/21

18.09.24 22-ц/812/1355/24 Єдиний унікальний номер судової справи: 477/1789/21 Номер провадження: 22-ц/812/1355/24 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 вересня 2024 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів - Тищук Н.О., Яворської Ж.М., із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Сікорською Іриною Станіславівною на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 07 червня 2024 року ухвалене під головуванням судді - Полішко В.В. в приміщенні того ж суду по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и л а: У вересні 2021 року АТ «Кредобанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, Позов обґрунтовано, що 02 серпня 2016 року між ПАТ «Кредобанк», правонаступником якого є АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2820/2016, за яким відповідачу були надані кошти у сумі 424 379,03 грн на придбання транспортного засобу марки KIA, модель SPORTAGE, дата випуску 2016, № кузову НОМЕР_1 , 1591 куб.см, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,99% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту 01 серпня 2023 року. 02 серпня 2016 року між ПАТ «Кредобанк», правонаступником якого є АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладений договір застави за № 2820/2016, предметом якого є рухоме майно, а саме: автомобіль марки KIA, модель SPORTAGE, дата випуску 2016, № кузову НОМЕР_1 , 1591 куб.см, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , колір - сірий. Крім цього, в забезпечення повернення кредиту 02 серпня 2016 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 2820/2016/2, за умовами якого остання виступила поручителем за виконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань за вказаним кредитним договором. 12 березня 2018 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С. було вчинено нотаріальний напис, зареєстрований в реєстрі за № 386, згідно з яким запропоновано звернути стягнення на транспортний засіб марки KIA, модель SPORTAGE, дата випуску 2016, № кузову НОМЕР_1 , 1591 куб.см, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , колір - сірий в рахунок погашення заборгованості станом на 02 березня за період з 01 жовтня 2017 року по 02 березня 2018 року у розмірі 423 908,24 грн, який було реалізовано приватним виконавцем за ціною 388 200 грн. Однак, суми від реалізації майна виявилося недостатньо для погашення повної суми заборгованості за кредитним договором від 02 серпня 2016 року № 2820/2016. У зв`язку з непогашенням ОСОБА_1 заборгованості по кредиту та несплатою відсотків за користування кредитом у строк встановлений договором, виникла заборгованість, яка станом на 18 червня 2021 року складає 93 444,38 грн, з яких: заборгованість по сплаті основного боргу по кредиту - 91 444,38 грн та понесені Банком судові витрати - 2000 грн. Вимоги Банку щодо сплати коштів у добровільному порядку відповідачами залишилися без виконання. Посилаючись на викладене та на те, що в добровільному порядку залишок простроченої заборгованості по кредитному договору не сплачено, позивач просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку на свою користь заборгованість за кредитним договором від 02 серпня 2016 року №2820/2016 у сумі 93 444,38 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 91 444,38 грн, судових витрат, понесених Банком 2000 грн, а також судовий збір у сумі 2 270 грн та 9 344,43 грн. витрат на професійну правову допомогу. Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 грудня 2022 року до участі у справі в якості правонаступника АТ «Кредобанк» залучено - Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (ТОВ «Росвен Інвест Україна»). У відзиві на позов представника відповідача ОСОБА_1 - адвокат Клюєва І.С. просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, а також просила застосувати строки позовної давності. Зазначала, що право кредитодавця нарахувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до виконавчого напису приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С. 20 березня 2018 року № 386 звернуто стягнення на заставлене майно відповідача з метою погашення заборгованості по кредитному договору від 02 серпня 2016 року №2820/16, у тому числі заборгованості по тілу кредиту, яка складала 380 015,52 грн. Таким чином, вчинення виконавчого напису свідчить про заявлення позивачем вимоги про дострокове повернення всієї суми заборгованості за тілом кредиту, в зв`язку з чим після 20 березня 2018 року відсотки по кредиту не нараховуються. До того ж, позивачем порушено вимоги п. 3.3, 3.4, 3.7 кредитного договору оскільки самовільно, раніше, ніж це передбачено договором, змінена процентна ставка. Крім цього, вказала, що з огляду на розрахунок, що міститься в матеріалах справи останній платіж за тілом кредиту по кредитному договору був у вересні 2017 року, останній платіж за відсотками був у жовтні 2017 року, таким чином за вимогами позивача, які виникли до 01 вересня 2018 року строки позовної давності станом на сьогодні сплинули у зв`язку з цим, просила застосувати строк позовної давності. Також, посилаючись на положення частини 4 статті 559 ЦК України, звертала увагу на те, що закінчився строк, встановлений договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, оскільки кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя. Щодо витрат на правничу допомогу, вважає витрати не підтверджені належним чином та є завищеними, оскільки справа не складна. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. В свою чергу, позивач не надав договір про надання правової допомоги та акт виконаних робіт до нього. Докази оплати за ним також відсутні. В матеріалах справи перша та остання сторінка договору, з яких не зрозуміло яка робота виконувалася, її обсяг та вартість роботи. Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 07 червня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованість за кредитним договором від 01 серпня 2016 року № 2820/2016, станом на 18 червня 2021 року у сумі 93 418, 24 грн. з яких: заборгованість по сплаті основного боргу по кредиту - 91 418,24 грн плата за вчинення виконавчого напису 2000 грн та 2 270 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог щодо солідарного стягнення заборгованості за кредитом з ОСОБА_2 , як з поручителя відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивач у встановлений законом строк з позовом до поручителя не звернувся, а відтак договір поруки вважається припиненим у зв`язку з чим позов в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитом з ОСОБА_2 як поручителя задоволенню не підлягає. Суд вважав встановленим факт неналежного виконання зобов`язань щодо погашення кредиту, враховуючи, що порука на час звернення до суду з позовом припинена, то відповідно до положень статей 625, 1049, 1054 ЦК України позов підлягає частковому задоволенню. Відмовляючи у стягненні витрат на правову допомогу, суд виходив з того, що позивачем такі витрати не підтверджені належним чином. Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат - Сікорська І.С. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Просив розглянути апеляційну скаргу без участі сторони відповідача та вирішити питання про судові витрати за подачу апеляційної скарги. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було враховано, що про порушення своїх прав, зокрема, про наявність заборгованості позивачу було достеменно відмово ще в листопаді 2017 року, оскільки останній платіж було здійснено у жовтні 2017 року, а відтак звернення до суду з позовом 01 вересня 2021 року свідчить про пропуск строку позовної давності. Вчинення виконавчого напису після виникнення у кредитора права на відповідний позов не свідчить про переривання позовної давності чи зупинення її перебігу. Крім того, після спливу строку кредитування у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України позивачем неправомірно здійснено нарахування процентів та в порушення умов договору ще й у підвищеній ставці. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У судове засідання учасники справи не з`явилися, про місце й час судового розгляду повідомлені належними чином, відповідач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просив про розгляд справи провести у його відсутність. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України). Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону рішення в оскаржуваній частині в повній мірі не відповідає. 02 серпня 2016 року між ПАТ «Кредобанк», правонаступником якого є АТ «Кредобанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2820/2016, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 424 379,03 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15,99 % річних, строком до 01 серпня 2023 року. Відповідно до пункту 4.1.1 Кредитного договору, повернення кредиту здійснюється щомісячно разом із нарахованими процентами рівними сумами (далі - ануїтетний платіж) протягом всього строку кредитування (п.2.1), не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною Кредитного договору. Банк у випадках, передбачених пунктом 2.10 Кредитного договору вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісії та інших належних до сплати платежів за Кредитним договором, про що письмово повідомляє Позичальника (пункт 4.9 Кредитного договору). Факт отримання відповідачем кредитних коштів на загальну суму 424 379,03 грн. підтверджується меморіальними ордерами від 03 серпня 2016 року № 37008376 та 37008490 (а.с. 9,10), копією виписки по особовому рахунку за період з 02 серпня 2016 року по 18 червня 2021 року (а.с.11-23). Сторонами були узгоджені при підписанні Кредитного договору його умови, графік погашення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів та обслуговування загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки, про що свідчить власний підпис ОСОБА_1 (а.с. 24-25). За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за кредитним договором позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної діючої по Договору процентної ставки, але не менше десяти гривень за кожен день прострочення (пункт 5.1 Договору). З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань за кредитним договором, 02 серпня 2016 року між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 2820/2016/2, за яким остання виступила поручителем за виконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань за вказаним кредитним договором (а.с. 30). Відповідно до пункту 1 вказаного договору поруки Поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання Боржником зобов`язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплата відсотків та комісій за користування кредитом, пень, штрафів, неустойок) за кредитним договором № 2820/2016 від 02 серпня 2016 року. Пунктом 2.6 Договору поруки Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором. Крім цього для забезпечення повернення кредиту 02 серпня 2016 року між ПАТ «Кредобанк», правонаступником якого є АТ «Кредобанк», та ОСОБА_1 укладений договір застави зареєстрований за №727, предметом якого є рухоме майно, а саме: автомобіль марки KIA, модель SPORTAGE, дата випуску 2016, № кузову НОМЕР_1 , 1591 куб.см, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , колір - сірий (а.с.28-29). Статтею 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Згідно зі статтею 19 Закону України «Про заставу» (далі Закон) за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Відповідно до статей 20, 21 цього Закону заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів шляхом його продажу на аукціонах (публічних торгах). Відповідно до пункту 1 частини 1 статі 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредитора та реєстрацію обтяжень» передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом відноситься до позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Пунктом 3.14 договору застави передбачено право Заставодержателя у випадку невиконання Заставодавцем зобов`язань за кредитним договором достроково звернути стягнення на Предмет застави, реалізувати його відповідно до розділу 5 цього Договору та за рахунок вирученої від реалізації Предмета застави суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи повернення суми кредиту, сплати процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов`язаних із зверненням стягнення і реалізації Предмета застави. Розділ 5 Договору застави транспортного засобу від 02 серпня 2016 року, регулює порядок звернення стягнення, визначає наступне. Згідно з пунктом 5.3 Договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється: у судовому порядку - за рішенням третейського суду; у позасудовому порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса. Вибір способу звернення стягнення, здійснюється Заставодержателем на його розсуд (пункт 5.4 Договору застави). Тобто, Банк самостійно обирає в який спосіб звернути стягнення на майно - в судовий чи позасудовий. 12 березня 2018 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С. був вчинений виконавчий напис нотаріуса, зареєстрований в реєстрі за № 386, згідно з яким запропоновано звернути стягнення на транспортний засіб автомобіль марки KIA, модель SPORTAGE, дата випуску 2016, № кузову НОМЕР_1 , 1591 куб.см, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , колір - сірий за договором застави від 02 серпня 2016 року (а.с. 41). Від реалізації вказаного транспортного засобу, пропоновано задовольнити вимоги ПАТ «Кредобанк», станом на 02 березня 2018 року за період з 01 жовтня 2017 року по 02 березня 2018 року у розмірі: 380 015,52 грн. неповернута сума кредиту станом на 02 березня 2018 року; 38 593,06 грн. прострочені відсотки станом на 02 березня 2018 року; 5 299,66 грн. станом на 02 березня 2018 року заборгованість по пені за період з 03 березня 2017 року по 02 березня 2018 року; 2000,00 грн. плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 425 908,24 грн. З 20 квітня 2018 року по 02 листопада 2020 року виконавчий напис перебував на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А.Д., в межах якого у встановленому законом порядку реалізовано предмет застави шляхом продажу на електронних торгах (а.с. 43-50). Від реалізації майна, для погашення заборгованості на користь Банку сплачено 332 490,00 грн. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що з урахуванням вартості реалізованого предмета застави, заборгованість станом на 18 червня 2021 року складає 93 444,38 грн., з яких: заборгованість по сплаті основного боргу по кредиту - 91444,38 грн; понесені банком судові витрати - 2000 грн. (а.с.7-8). Заперечуючи проти позову відповідач ОСОБА_1 крім іншого, посилався на пропуск строку позовної давності позивача звернення до суду з позовом. Задовольняючи позов в частині стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів, суд першої інстанції виходив з наявності несплаченої заборгованості за кредитним договором, також звернення позивача з позовом в межах строку позовної давності, який відраховував з 02 листопада 2020 року - винесення приватним виконавцем постанови про закриття виконавчого провадження. Між тим з таким висновком суду погодитися не можливо з огляду на наступне. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України). Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно - правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16?ц). Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відповідно до статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Тлумачення статті 20 ЦК України, з урахуванням принципу розумності свідчить, що здійснення права на захист на власний розсуд означає, що управнений суб`єкт: має можливість вибору типу поведінки - реалізовувати чи не реалізовувати своє право на захист; у випадку, якщо буде обрана реалізація права на захист - має можливість вибору форми захисту, тобто звернутися до юрисдикційного (судового чи іншого) чи неюрисдикційного захисту суб`єктивного цивільного права чи законного інтересу, а також можливість поєднання цих форм захисту; самостійно обрати спосіб захисту в межах тієї чи іншої форми захисту, а також визначає доцільність поєднання способів захисту чи заміну одного способу захисту іншим. Водночас така свобода захисту «на власний розсуд» має і зворотну сторону - обрання однієї форми чи певного засобу захисту жодним чином не перешкоджає настанню обставин, які можуть тим чи іншим чином нівелювати корисний ефект від звернення до іншої форми чи способу захисту. Право на звернення до суду за захистом кореспондується зі статтею 256 ЦК України, яка встановлює для особи часові межі для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу та називає їх позовною давністю. У позасудовому порядку захист суб`єктивного права також нерозривно пов`язується із фактором часу, про що свідчить зміст статті 88 Закону України «Про нотаріат». Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Початок перебігу позовної давності визначається в статті 261 ЦК України. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України). Натомість, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (абзац 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України). Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником. З урахуванням наведеного, перебіг позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки починається від дня, коли у кредитора (іпотекодержателя) виникло право на відповідний позов, незалежно від того, чи звертався він після цього до нотаріуса за захистом своїх цивільних прав. У даній справі приватним нотаріусом 12 березня 2018 року вчинено виконавчий напис, яким звернено стягнення на предмет застави у рахунок погашення всієї заборгованості за кредитом, що потягло зміну строку виконання основного зобов`язання. Отже, банк у позасудовому порядку змінив строк виконання основного зобов`язання шляхом звернення стягнення на предмет застави за виконавчим написом нотаріуса, разом із тим, не реалізував свого права на стягнення всієї заборгованості за кредитним договором у судовому порядку в межах позовної давності. Положення частини п`ятої статті 261 ЦК України не суперечать загальному правилу визначення моменту початку перебігу позовної давності, закріпленому у частині першій цієї статті, а лише конкретизує дату, погоджену сторонами при укладенні договору, з якої кредитор міг та повинен був довідатись про порушення свого права. Отже, за змістом статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. З урахуванням наведеного, початок перебігу позовної давності за зобов`язаннями у договірних правовідносинах з визначеним строком виконання, починається зі спливом цього строку. Підстави зупинення та переривання позовної давності визначені у статтях 263, 264 ЦК України. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (стаття 264 ЦК України). Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають. На підставі частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням процесуальних вимог щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі. Зазначене вище свідчить, що вчинення нотаріусом виконавчого напису не впливають на переривання позовної давності або зупинення її перебігу. Звернення особи до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису є певною мірою ризиком, пов`язаним, у тому числі, із пропуском позовної давності. Однак особа сама вирішує як їй здійснювати захист своїх прав, в судовому або ж позасудовому порядку. Початок перебігу позовної давності, підстави зупинення та переривання перебігу позовної давності визначені законодавством у імперативних нормах матеріального права, проте частина п`ята статті 267 ЦК України надає суду право визнавати поважними причини пропуску позовної давності і захищати порушене право. Тлумачення статей 18, 256, 261, 264, 267 ЦК України свідчить, що початок перебігу позовної давності за позовами про стягнення заборгованості у зв`язку з невиконанням зобов`язань у договірних правовідносинах з визначеним строком виконання починається зі спливом цього строку. Тобто, цивільне право кредитора є порушеним з моменту невиконання зобов`язання; вчинення нотаріусом виконавчого напису не впливає на перебіг позовної давності, а саме не перериває та не зупиняє її перебіг, звернення до однієї форми (одного способу) захисту жодним чином не впливає на перебіг позовної давності, яка і є однією з тих обставин, що можуть перешкодити захисту в іншій формі чи іншим способом. Особа, яка вдалася до юрисдикційної форми захисту свого права нотаріусом в порядку вчинення виконавчого напису (стаття 18 ЦК України) і пропустила позовну давність для звернення до суду з позовом для захисту цього ж права, не може виправдовуватися тим, що вона захищалася в позасудовому порядку. Вказане узгоджується з висновками викладеними у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 13 березня 2023 року у справі № 554/9126/20 (провадження № 61-13760сво21). Питання поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Саме позивач повинен довести поважність характеру тієї чи іншої причини, а не інші учасники, адже це в його інтересах, щоб суд визнав поважними причини пропуску позовної давності. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що питання поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12?97гс19), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19). Як встановлено право Банку на позов виникло 12 березня 2018 року - вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису, і з цього моменту почався перебіг позовної давності. Проте, звернувшись до суду із цим позовом у вересні 2021 року позивач пропустив позовну давність. Інших обставин, які виникли та унеможливили своєчасне звернення до суду з позовом, позивач не наводив. На вказане суд належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про звернення позивача з позовом до суду в межах строку позовної давності. За таких обставин, рішення суду на підставі п.1 ч.1 ст. 376 ЦПК України в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог. Доводи апеляційної скарги про невірне нарахування позивачем відсотків в порушення умов кредитного договору та вимогам законодавства не заслуговують на увагу, оскільки заборгованість була визначена у виконавчому написі про звернення стягнення на предмет застави, з яким відповідач погодився та не скористався своїм правом щодо визнання його таким, що не підлягає виконанню. На підставі ст. 141 ЦПК України з позивача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 405 грн. Рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог ТОВ «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_2 не оскаржувалося, а відтак не було предметом апеляційного розгляду. Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Сікорською Іриною Станіславівною - задовольнити. Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 07 червня 2024 року в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (ЄДРПОУ 37616221) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 3 405 грн. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Крамаренко Судді: Н.О. Тищук Ж.М. Яворська Повний текст постанови складено 20 вересня 2024 року.