Постанова Закарпатський апеляційний суд № 303/82/21

Справа № 303/82/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 07 вересня 2022 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі головуючого судді КОНДОРА Р.Ю. суддів СОБОСЛОЯ Г.Г., БИСАГИ Т.Ю. за участю секретаря ТЕРПАЙ С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 303/82/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кредобанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна і приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Роман Роман Михайлович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Кредобанк» на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 23 березня 2021 року, повний текст якого складено 23 березня 2021 року, головуючий суддя Кость В.В., - встановив: ОСОБА_1 05.01.2021 звернулася до суду із зазначеним позовом до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (Акціонерне товариство «Кредобанк» (АТ «Кредобанк»)) мотивуючи таким. 16.12.2020 позивачка отримала постанову приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Романа Р.М. від 07.12.2020 про відкриття виконавчого провадження № 63832632, з якої стало відомо, що на виконанні перебуває виконавчий напис, вчинений 02.08.2019 приватним нотаріусом Львівського МНО Барбуляк Х.М. за реєстровим № 2133 про звернення в рахунок погашення боргу ОСОБА_1 перед АТ «Кредобанк» за кредитним договором від 05.07.2017 № 8129.07.01.2452 стягнення на належний позивачці предмет застави - автомобіль «KIA», модель «Sportage», рік випуску 2017, д/н НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 . Зазначене майно було передане в заставу на підставі договору застави від 05.07.2017, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітулою Г.Д. за реєстровим №

434. Виконавчий напис було вчинено з метою погашення боргу, який був визначений стягувачем за період з 01.12.2018 по 24.07.2019 у розмірі 360138,80 грн, де борг: 333356,99 грн - неповернена сума кредиту станом на 24.07.2019; 4822,14 грн - прострочені відсотки станом на 24.07.2019; 13868,60 грн - штрафні санкції за невиконання умов кредитного договору; 6091,07 грн - заборгованість за пенею за період з 24.07.2018 по 24.07.2019; 2000,00 грн - плата нотаріусу за вчинення виконавчого напису. Виконавчий напис не відповідає вимогам закону, зокрема, ст. 18 ЦК України, ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Главі 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок № 296/5), Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому Постановою КМ України від 29.06.1999 № 1172. Так, виконавчий напис вчиняється нотаріусом у разі підтвердження безспірності заборгованості. Крім того, за приписами ст.ст. 24, 26, 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст. 87 Закону України «Про нотаріат», звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (предмет застави) може мати місце в разі дотримання вимог щодо завчасного, не менше ніж за 30 днів, письмового повідомлення стягувачем боржника про порушення зобов`язання та про наступне звернення стягнення на заставлене майно в разі, якщо порушення не буде усунене у визначений кредитором строк, а також вимог щодо попередньої державної реєстрації відомостей про звернення стягнення на предмет застави. Ці вимоги законодавства не були виконані відповідачем. Пред`явлена до стягнення заборгованість не була безспірною. Зокрема, під час вчинення виконавчого напису не були враховані платежі, що були здійснені позивачкою на погашення заборгованості за період з 22.10.2018 по 03.12.2018 в сумі 41200,00 грн, а також не було враховано, що у періоді з 26.01.2019 по 27.09.2019 позивачка систематично погашала заборгованість за кредитним договором на загальну суму 44600,00 грн. Не було взято до уваги й протиправне подвійне застосування штрафних санкції відповідачем (нарахування пені та штрафу за одні й ті ж порушення договору). Таким чином, безспірність заборгованості на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису належним чином документально не була підтверджена, а нотаріусом - не була перевірена. Банк не повідомив позивачку належним чином про порушення зобов`язання та про наступне звернення стягнення на предмет застави. Посилаючись на ці обставини, позивачка ОСОБА_1 просила виконавчий напис, вчинений 02.08.2019 приватним нотаріусом Львівського МНО Барбуляк Х.М. за реєстровим № 2133, визнати таким, що не підлягає виконанню. Судові витрати позивачка просила покласти на відповідача. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 23.03.2021 позов задоволено, виконавчий напис, вчинений 02.08.2019 приватним нотаріусом Львівського МНО Барбуляк Х.М. за реєстровим № 2133, визнано таким, що не підлягає виконанню, стягнуто з відповідача на користь позивачки 840,80 грн у рахунок відшкодування витрат із оплати судового збору. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості та доведеності, з того, що виконавчий напис був вчинений за відсутності доказів безспірності заборгованості, зокрема, за відсутності первинних документів, які б підтверджували розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій, оскільки сам лиш розрахунок заборгованості таким доказом не є. Крім того, мало місце притягнення боржника до подвійної цивільно-правової відповідальності, позаяк до стягнення були пред`явлені одночасно пеня і штраф, які є одним видом цивільно-правової відповідальності і не можуть бути застосовані одночасно за одне і те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов`язань. Відповідач АТ «Кредобанк» порушує в апеляції питання про скасування рішення суду та відмову в позові, вважає рішення ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляції зводяться до таких. Висновок суду першої інстанції про те, що банк не надав приватному нотаріусу належний розрахунок заборгованості необґрунтований, оскільки банк надав для здійснення виконавчого напису як розрахунок заборгованості, так і інші необхідні документи (нотаріально посвідчений договір застави, копії кредитного договору, досудової вимоги з доказами направлення її боржнику, виписку про рух коштів за рахунком тощо). Безспірність заборгованості встановлюється у спосіб, відповідно до якого кредитор повинен вжити заходи для належного повідомлення боржника до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань, а боржник повинен усунути порушення або оскаржити виставлену йому вимогу чи подати заперечення кредитору. Якщо ж жодних із цих дій боржник не вчинив, заборгованість вважається безспірною. Заборгованість, пред`явлена до стягнення шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису на договорі застави, була безспірною, що боржником не було спростовано належними і допустимими доказами. Всі платежі, що були здійснені позичальником, були враховані при зверненні по виконавчий напис, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості. Вимогу про погашення боргу банк до звернення по виконавчий напис своєчасно направив позичальнику, який її отримав особисто. Штраф і пеня відповідно до кредитного договору є різними видами цивільно-правової відповідальності позичальника за неналежне виконання договірного зобов`язання. Суд помилково вважав, що це один вид цивільно-правової відповідальності. Кредитор обґрунтовано нарахував боржнику штраф відповідно до пп. 5.3.1. кредитного договору в розмірі 0,4% від суми заборгованості за кредитом за невиконання умов договору про страхування на користь банку наземного транспортного засобу та страхування позичальника від нещасного випадку, тобто, за порушення негрошового зобов`язання. Обов`язок позичальника, який порушив грошове договірне зобов`язання, сплатити пеню кредитору випливає з положень ст.ст. 610, 611, 1048, 1050 ЦК України. Період, за який нараховується пеня, законом не обмежується, її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Відповідно до ст. 625 ЦК України кредитор управі вимагати від боржника також сплати боргу з урахуванням трьох процентів річних від суми порушеного зобов`язання та інфляційних нарахувань на борг. Сторона просить рішення суду скасувати, в позові відмовити. У відзиві на апеляцію позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Пітух В.І., вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Зазначає, зокрема, що досудова вимога від 05.06.2019 про стягнення боргу, яка передувала зверненню по вчинення виконавчого напису, була складена кредитором на суму 372771,82 грн, тоді як у заяві від 31.07.2019 про вчинення виконавчого напису борг був визначений вже у сумі 358138,80 грн, при цьому, в зазначених документах відрізняються всі елементи боргу. Здійснені позивачкою погашення заборгованості за період з 05.06.2017 по 24.07.2017 загальною сумою 17900,00 грн не були враховані при вчиненні виконавчого напису. Так само не були враховані платежі на погашення боргу, що були здійснені за період з 22.10.2018 по 03.12.2018 у сумі 41200,00 грн і за період з 26.01.2019 по 27.09.2019 у сумі 44600,00 грн. Банк не надав доказів щодо дійсного переліку документів, які подавалися до вчинення виконавчого напису, та їх отримання нотаріусом. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Пітуха В.І., який апеляцію не визнав, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого. Спірні правовідносин регулюються нормами ЦК України та у відповідній частині нормами іншого законодавства щодо кредитних зобов`язань, їх забезпечення, виконання, врегулювання, в тому числі, позасудовим порядком шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису з метою задоволення вимог кредитора, в редакції, чинній на час виникнення відповідних юридичних фактів. За приписами ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 5, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, 15, 16, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст.ст. 12, 13, 19, ст.ст. 43, 44, 49, 76-82 ЦПК України: загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність; кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів; особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, і зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст.ст. 11-14, 202, 509, 525, 526, 549, 550, 611, 612, 614, 622-625, ст. 1050 ч. 2, ст. 1054 ЦК України, цивільні права та обов`язки, що виникають із договорів, повинні належно виконуватися; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; позичальник зобов`язаний повернути борг кредитору, а останній вправі вимагати стягнення боргу, за відповідних умов - достроково, з боржника, сплати неустойки (пені, штрафу). Наявність підстави для виникнення боргу, пред`явленого до стягнення, його розмір і обґрунтованість доказуються кредитором (ст. 623 ч. 2 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ст. 631 ч.ч. 1, 4 ЦК України), правомірність правочину презюмується, договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 204, 629 ЦК України). За загальним правилом, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.ст. 598, 599 ЦК України). Сплата процентів за кредитом є істотною умовою договору, здійснюється у строки та на умовах, визначених договором (ст.ст. 536, 626, ст. 628 ч. 1, ст. 638 ч. 1, ст. 1048 ч. 1, ст. 1054 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ч.ч. 1, 2, 3 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ст. 551 ч. 2 ЦК України). Сторони в цивільних відносинах є юридично рівними, у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою-п`ятою ст. 13 ЦК України, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ст.ст. 1, 2, ст. 13 ч. 6 ЦК України). Відповідно до норм закону в редакції, що була чинною на час укладання кредитного договору, з якого виник спір, передбачалася можливість захисту цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 18 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 87-89 Закону України «Про нотаріат» (Закон № 3425-XII)). Право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом передбачене також ст. 20 Закону України «Про заставу». Закон № 3425-XII у ст. 88 передбачає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року; якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений Постановою КМ України від 29.06.1999 № 1172, станом на день виникнення спірних правовідносин передбачав стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, для чого нотаріусу подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника і встановлюють прострочення виконання зобов`язання (п. 1 пп. «а», «б»). Станом на 31.07.-02.08.2019 чинним був Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Мін`юсту України від 22.02.2012 № 296/5 (реєстрація в Мін`юсті України від 22.02.2012 за № 282/20595) (Порядок № 296/5), який у Главі 16 Розділу ІІ у сукупності з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, передбачав, що: для стягнення грошових сум нотаріуси за заявою стягувача вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів (п.п. 1.1., 1.2. § 1); для вчинення виконавчого напису… нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо; у разі необхідності нотаріус вправі витребувати додаткову інформацію та документи (п.п. 2.1., 2.2. § 2); вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця; повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (п. 2.3. § 2); нотаріус вчиняє виконавчий напис, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років (п. 3.1. § 3); безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені вищезгаданим Переліком документів (п. 3.2. § 3); якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку; строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (п.п. 3.3., 3.4. § 3); при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою КМ України від 29.06.99 № 1172 (п. 3.5. § 3); виконавчий напис має містити: строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, суму державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника (§ 4); неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору (п. 6.2 § 6). Вимоги Порядку № 296/5, щодо умов вчинення нотаріусом виконавчого напису та його змісту відповідають приписам ст.ст. 88, 89 Закону № 3425-XII. Встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» за кредитним договором від 05.07.2017 № 8129.07.01.2452 надало ОСОБА_1 кредит у сумі 456596,50 грн строком до 01.07.2024 (а.с. 15-17 т. 1 та ін.). Кредитний договір передбачав, зокрема, такі умови: кредит надається на купівлю автомобіля марки «KIA», модель «Sportage», рік випуску 2017, № кузова НОМЕР_2 , і на оплату страхування від нещасних випадків (п. 2.1.); за користування кредитом встановлюється змінювана процентна ставка на умовах, визначених розділом 3 договору (п. 3.2.), зокрема: на період з дати укладення договору до 04.07.2018 - 0,001% річних; на період з 05.07.2018 по 30.07.2019 - 16,99% річних (п. 3.3.); перебіг першого періоду дії ставки починається з дати укладення договору та завершується 30.07.2019, тривалість другого та всіх наступних періодів дії ставки дорівнює трьом календарним місяцям (п. 3.4.); змінювана процентна ставка на другий та наступні періоди дії ставки визначається наступним чином: змінювана процентна ставка = базова ставка + 3,9% (маржа) (п. 3.5.); перегляд змінюваної процентної ставки здійснюється для кожного періоду; ця ставка може за певних умов залишатися незмінною в наступному періоді порівняно з попереднім періодом; максимальна зміна значення змінюваної процентної ставки протягом року кредитування не може перевищувати 5% від значення змінюваної процентної ставки на перший календарний день року кредитування, при цьому, рік кредитування визначається як кожні 12 місяців з дати зміни ставки на другий період дії ставки (п.п. 3.6.1.-3.6.3.); сплата процентів, комісій, інших платежів здійснюється позичальником щомісячно згідно з графіком платежів (п. 3.12.); позичальник уповноважує банк здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків на погашення заборгованості за кредитом, процентами, комісіями, а також неустойки (п. 4.3.); за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань на кредитним договором позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, розраховану від суми кожного несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, розмір пені не може перевищувати 15% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання (п.п. 3.14., 5.1.); позичальник сплачує на користь банку штрафи (п. 5.3.1.): у розмірі 200,00 грн одноразово за кожний окремий випадок порушення, невиконання або неналежного виконання обов`язків/вимог, передбачених п.п. 10.1.6., 10.1.8., 10.1.9. договору (щорічне надання банку позичальником даних про його доходи; сприяння банку в перевірці наявності та стану транспортного засобу; надання банку актуальних даних про стан транспортного засобу та володіння і керування ним); у розмірі 0,4% від суми заборгованості за кредитом щомісячно за кожен випадок порушення, невиконання або неналежного виконання обов`язків/вимог, передбачених п. 10.1.3.1. (щорічне страхування транспортного засобу на користь банку (повне КАСКО)) або п. 10.1.3.3. (щорічне страхування позичальника від нещасних випадків на користь банку) договору; банк у випадках, передбачених п. 2.10. договору (зокрема, несвоєчасна сплата процентів, комісій, інших платежів, несвоєчасне повернення кредиту чи його частини, порушення істотних умов кредитного договору) вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій, інших платежів за договором, про що письмово повідомляє позичальника (п. 4.7.); позичальник зобов`язаний після отримання повідомлення банку усунути порушення умов кредитного договору, вказаних у повідомленні, протягом 30 календарних днів із дня отримання повідомлення; якщо позичальник не усунув порушення, то він зобов`язаний достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за кредитним договором не пізніше 31-го календарного дня після отримання письмового повідомлення банку (п. 4.8.). Виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором було забезпечено заставою належного заставодавцю ОСОБА_1 автомобіля марки «KIA», модель «Sportage», рік випуску 2017, д/н НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , про що сторонами 05.07.2017 був укладений договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітулою Г.Д. за реєстровим № 434 (а.с. 19-23, 149-152 т. 1). Договір передбачав можливість звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення боргу позичальника за кредитним договором у разі порушення ним зобов`язань шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом (п.п. 3.1.4., 5.1., 5.2., 5.3., 5.4.). Позичальник ОСОБА_1 порушила свої зобов`язання за кредитним договором і спричинила виникнення боргу. 04.06.2019 кредитор АТ «Кредобанк» зареєстрував у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна звернення стягнення на предмет застави за договором застави, посвідченим 05.07.2017 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітулою Г.Д. за реєстровим № 434 (витяг із реєстру від 04.06.2019 № 60069915 (а.с. 153 т. 1). 06.06.2019 кредитор надіслав боржнику досудову вимогу від 05.06.2019 вих. № 27-25035/19, якою зажадав протягом 30 днів з моменту її отримання, але в будь-якому разі на пізніше 35 днів з моменту надіслання вимоги достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти, комісії, а також штрафні санкції виходячи з розрахунку заборгованості, визначеної станом на 05.06.2019 у сумі 372771,82 грн, де: 342525,83 грн - заборгованість за основним боргом, у т.ч., 19426,02 грн - прострочена; 6731,16 грн - прострочені проценти; 641,97 грн - нараховані проценти; 1491,25 грн - нарахована пеня; 15238,87 грн - штраф за невиконання умов договору; банк попередив позичальника, що в разі невиконання вимоги стягуватиме заборгованість у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет застави в спосіб, передбачений договором застави (а.с. 144-147 т. 1). Вимога була отримана боржником ОСОБА_1 07.06.2019, що підтверджується змістом квитанції про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 148 т. 1). Отже, кредитор АТ «Кредобанк» реалізуючи свої права, що випливають із положень ст. 1050 ч. 2 ЦК України та пп. 4.7., 4.8. кредитного договору, визнав строк повного виконання зобов`язання таким, що настав (змінив строк виконання зобов`язання). Беручи до уваги умови кредитного договору та зміст направленої боржнику досудової вимоги про дострокове погашення боргу строк повного виконання зобов`язання настав на 31-й календарний день з дня отримання боржником вимоги, тобто 08.07.2019. Під час апеляційного розгляду справи ухвалою апеляційного суду від 06.10.2021 було задоволено клопотання позивачки ОСОБА_1 і витребувано від приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. копію нотаріальної справи по вчиненню виконавчого напису, що оспорюється (а.с. 22-23 т. 2). З отриманих за виконання цієї ухвали матеріалів випливає наступне. 31.07.2019 за вих. № 27-33947/19 АТ «Кредобанк» реалізуючи свої права, передбачені законом і укладеними із ОСОБА_1 договорами, подало приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. заяву про вчинення виконавчого напису для стягнення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 05.07.2017 № 8129.07.01.2452, яка надійшла до нотаріуса 02.08.2019 (а.с. 39 т. 2 та ін.). Стягувач у заяві зазначив, зокрема, що: вимога про повне виконання зобов`язань за кредитним договором залишена позичальником без реагування, отже, термін погашення кредиту настав 01.06.2019; станом на 24.07.2019 заборгованість позичальника за кредитним договором за період з 01.12.2018 по 24.07.2019, не враховуючи пені, становить 352047,73 грн, де: 333356,99 грн - неповернута сума кредиту; 4822,14 грн - прострочені відсотки; 13868,60 грн - штраф за невиконання умов кредитного договору; банк просить вчинити виконавчий напис для звернення стягнення на заставлене майно - транспортний засіб: автомобіль марки «KIA», моделі «Sportage», 2017 року випуску, № кузова НОМЕР_2 , який належить заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого 01.07.2017 Центром 2141, на суму заборгованості за кредитом, не враховуючи пені, в розмірі 352047,73 грн з відповідною заборгованістю за сумою кредиту, простроченими відсотками та штрафом; банк зазначив, що станом на 24.07.2019 заборгованість по пені за період з 24.07.2018 по 24.07.2019 становить 6091,07 грн; також банк просить стягнути його витрати на вчинення виконавчого напису; спір між сторонами відсутній і не знаходиться в судовому провадженні. До заяви стягувач додав, зокрема, вищевказані кредитний договір, договір застави, докази отримання кредиту позичальником, досудову вимогу з доказом одержання її адресатом, банківську виписку щодо руху коштів за кредитним договором за період з 10.07.2017 по 27.06.2019 (а.с. 40-41, 44-63 т. 2). Для вчинення виконавчого напису стягувач подав нотаріусу також виконані станом на 24.07.2019 розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с. 42 т. 2 та ін.) і розрахунок пені (а.с. 43 т. 2 та ін.). У розрахунку заборгованості та пені за кредитним договором від 05.07.2017 № 8129.07.01.2452 зафіксовані, серед іншого, такі дані: заборгованість за сумою кредиту станом на 24.07.2019 у розмірі 333356,99 грн складається з поточної заборгованості в сумі 319628,36 грн і простроченої заборгованості в сумі 13728,63 грн; заборгованість за відсотками станом на 24.07.2019 у розмірі 4822,14 грн складається з поточної заборгованості в сумі 4574,55 грн і простроченої заборгованості в сумі 247,59 грн, при цьому, відсотки були нараховані: у періоді з 10.07.2017 по 04.07.2018 за ставкою 0,001% річних; у періоді з 05.07.2018 по 24.07.2019 за ставкою 16,99% річних; штраф у розмірі 13868,60 грн дає сума шести штрафів за невиконання грошових зобов`язань (6955,25 грн + 1391,05 грн + 1391,05 грн + 1391,05 грн + 1370,10 грн + 1370,10 грн); пеня розрахована за період з 24.07.2018 по 24.07.2019 у сумі 6091,07 грн, при цьому: базою для нарахування пені за останній розрахунковий місяць (липень 2019 року) слугувала сума простроченої заборгованості за кредитом і всієї заборгованості (поточної та простроченої) 13728,63 грн + 4822,14 грн = 18550,77 грн; пеня за весь період була розрахована за ставкою 33,98% річних. З розрахунків заборгованості в сукупності з іншими доказами і матеріалами справи випливає, зокрема, таке. Після зміни строку виконання зобов`язання (відповідно до умов договору строк повного виконання зобов`язання настав 08.07.2019, а не 01.06.2019, як помилково зазначив стягувач у листі до нотаріуса) банк не нараховував відсотки за кредитним договором і пред`явлену до стягнення шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису заборгованість за кредитом і відсотками визначив із додержанням умов договору. Твердження боржника ОСОБА_1 про те, що платежі за квитанціями, доданими нею до позовної заяви, за період з 22.10.2018 по 26.06.2019 (а.с. 34-56 т. 1) не були враховані банком спростовуються даними банківської виписки (а.с. 120-136 т. 1), де ці платежі зафіксовані в обороті, а також даними розрахунку заборгованості, стосовно ж платежів, здійснених 26.08.2019 на суму 2000,00 грн і 27.09.2019 на суму 2500,00 грн (а.с. 57, 58 т. 1), то такі знаходяться за межами оспореного виконавчого напису нотаріуса і підлягають врахуванню в остаточних розрахунках між АТ «Кредобанк» і ОСОБА_1 . Кредитним договором передбачені штрафи за п`ять різних порушень позичальником умов договору, при цьому, за три порушення, передбачені п.п. 10.1.6., 10.1.8., 10.1.9. договору, встановлені фіксовані штрафи по 200,00 одноразово за кожне порушення, за два порушення, передбачені п.п. 10.1.3.1., 10.1.3.3. договору, встановлені штрафи в розмірі 0,4% від суми заборгованості за кредитом щомісячно за кожне порушення. Пред`явлені до стягнення 13868,60 грн не є штрафом за певне порушення позичальником умов договору, а є сумою шести штрафів за невиконання грошових зобов`язань, при цьому, відсутні будь-яке обґрунтування або вказівка на те, за які саме порушення, відповідно до яких саме положень, пунктів кредитного договору застосовані конкретні штрафи, коли мало місце порушення і коли застосований штраф, якими є база, дата, період тощо як необхідні параметри для нарахування конкретного штрафу. Враховуючи, що штраф є формою неустойки, пред`явленої до стягнення шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, момент вчинення позичальником відповідного порушення, якщо це мало місце, момент (час, період) нарахування неустойки мають істотне значення в контексті періоду, давності, протягом якого (якої) така неустойка може бути пред`явлена до стягнення і для стягнення якої за відповідний період нотаріус може вчинити виконавчий напис. Заявляючи суму штрафів до стягнення кредитор не надав жодного розрахунку щодо штрафів, не надав будь-яких даних, які давали б можливість співвіднести штрафи з конкретними порушеннями та з базами для нарахування штрафів у конкретний момент. Якщо йдеться про штрафи, нараховані у зв`язку з невиконанням позичальником обов`язків щодо певних видів страхування на користь банку, то на це банк вказує лише в апеляційній скарзі, не надаючи, до того ж, розрахунків. Нотаріусу відповідні обґрунтування та розрахунки не надавалися. Фактично щодо штрафів нотаріусу були повідомлені лише певні суми, які не є розрахунком і які, з огляду на вищевикладене, неможливо перевірити. Стосовно пені колегія суддів зауважує таке. Порядок № 296/5 передбачає, що виконавчий напис вчиняється нотаріусом за заявою стягувача, в якій мають бути зазначені суми, що підлягають стягненню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо, неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору. Пеня і штраф є різновидами (формами) неустойки і їх стягнення з боржника на користь кредитора за виконавчим написом нотаріуса підлягає однаковим правилам. Тобто, стягувач у поданій нотаріусу заяві про вчинення виконавчого напису повинен чітко і однозначно, у спосіб, який не викликає сумніву щодо волевиявлення стягувача та предмета стягнення, зазначити як такі, що підлягають стягненню, всі суми, які відповідно до заяви кваліфікуються як безспірні та підлягають стягненню. Тим часом, як видно із заяви стягувача від 31.07.2019 він розмежував штраф і неустойку, включивши штраф до суми заборгованості, яка підлягає стягненню, спеціально обумовивши двічі, що така визначена без урахування пені, а пеню лише зазначивши окремим рядком без прямої вказівки, що така підлягає стягненню. Необхідність стягнення пені можна лише припустити через вживання стягувачем після вказівки на суму пені слова «також» у реченні, яке стосується стягнення витрат банку на вчинення виконавчого напису. Отже, пеня в сумі 6091,07 грн була включена нотаріусом до суми стягнення за виконавчим написом за відсутності прямої та чіткої вимоги (заяви) стягувача про стягнення пені у складі заборгованості та за наявності очевидної відмінності в позиції щодо стягнення різних форм неустойки. Крім того, в контексті питання про обґрунтованість визначення банком заборгованості за всіма її елементами як такої (позаяк пеня була елементом заборгованості) колегія суддів зауважує, що зважаючи на наданий нотаріусу розрахунок пеня була визначена за іншими, аніж передбачені кредитним договором, правилами. Так, пеню належало обраховувати за ставкою, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми кожного несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення. У період з 24.07.2018 по 24.07.2019 облікова ставка НБУ була: з 13.07.2018 - 17,5% річних (подвійна - 35,0% річних); з 07.09.2018 - 18,0% річних (подвійна - 36,0% річних); з 26.04.2019 - 17,5% річних (подвійна - 35,0% річних); з 19.07.2019 - 17,0% річних (подвійна - 34,0% річних). Пеня ж за весь період була розрахована за ставкою 33,98% річних (фактично - подвійна відсоткова ставка за кредитом у періоді з 05.07.2018 по 24.07.2019 (16,99% річних х 2)). У даному випадку те, що пеня була розрахована за нижчою ставкою, аніж передбачено договором, не має значення, оскільки при визначенні елементів боргу, що передбачається до стягнення як безспірний шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, має значення відповідність цих елементів саме умовам договору. Якщо ж кредитор ініціативно зменшує суму стягнення використовуючи інший порядок розрахунку, це належить спеціально обумовити, доказів чого в справі немає. Попри викладені вище обставини та наведені вимоги законодавства, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М., пославшись на вказані акти законодавства, вчинила 02.08.2019 за реєстровим № 2133 виконавчий напис, яким запропонувала звернути стягнення на предмет застави - належний ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого 01.07.2017 Центром 2141, автомобіля марки «KIA», модель «Sportage», тип ТЗ - загальний легковий універсал - В, 2017 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1685, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що переданий у заставу АТ «Кредобанк» на підставі договору застави посвідченого 05.07.2017 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітулою Г.Д. за реєстровим № 434, для задоволення за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета застави, вимог кредитора АТ «Кредобанк» за період з 01.12.2018 по 24.07.2019 включно, в тому числі: 333356,99 грн - неповернута сума кредиту станом на 24.07.2019; 4822,14 грн - прострочені відсотки станом на 24.07.2019; 13868,60 грн - штрафні санкції за невиконання умов кредитного договору; 6091,07 грн - заборгованість по пені за період з 24.07.2018 по 24.07.2019 включно; 2000,00 грн - плата нотаріусу за вчинення виконавчого напису (а.с. 24 т. 1, а.с. 38 т. 2). На підставі виконавчого напису постановою приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Романа Р.М. 07.12.2020 відкрито виконавче провадження № 63832632, у подальшому арештовано та описано автомобіль марки «KIA», модель «Sportage», д/н НОМЕР_1 , призначено оцінку цього майна, вчиняються інші виконавчі дії (а.с. 25-33 т. 1). Таким чином, виконавчий напис був вчинений за відсутності правової визначеності щодо дійсного волевиявлення стягувача стосовно стягнення різних форм неустойки (штрафу і пені), а відтак і правової визначеності щодо власне остаточної суми стягнення та її елементів. Безвідносно до цього, визначені стягувачем суми штрафу та пені вочевидь не можна визнати безспірними. Обставини розрахунку штрафу і пені, відсутність ознаки безспірності цих сум виключали наявність законних підстав для вчинення виконавчого напису, виключали законність і обґрунтованість розрахунку боргу. За таких умов, документи, що були надані нотаріусу кредитором, не можна визнати такими, що підтверджували безспірність заборгованості боржника та належно встановлювали прострочення виконання зобов`язання і відповідальність за це прострочення. Виходячи з наведеного, нотаріус з огляду на надані йому стягувачем документи не мав належних і достатніх підстав кваліфікувати вимоги стягувача і суми, для стягнення яких банк просив вчинити виконавчий напис, безспірними. Така безспірність не була підтверджена належними документами відповідно до законодавства, натомість надані документи вочевидь вказували на необхідність додаткового з`ясування підстав для нарахування боргу, зокрема, неустойки, його розміру та обставин щодо умов відповідальності за прострочення боржником виконання основного зобов`язання. Доводи позову щодо неврахування кредитором певних платежів позичальника, щодо притягнення боржника до подвійної цивільно-правової відповідальності за одні й ті самі порушення тощо не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи з огляду на обставини, вказані вище, а також зважаючи на те, що пеня і штраф є різними формами неустойки і їх застосування за різні порушення умов договору саме по собі не суперечить закону та суті договірних відносин між сторонами. Сторони чинного і обов`язкового до виконання ними кредитного договору узгодили застосування різних форм неустойки (різних форм цивільно-правової відповідальності в межах одного її виду) саме за різні порушення умов договору, що не є в розумінні ст. 61 Конституції України притягненням до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Зазначене відповідає правовій природі договору та неустойки. Протилежного в справі не встановлено. Водночас доводи позову про відсутність підстав вважати пред`явлену до стягнення заборгованість за кредитним договором безспірною і, відповідно, про відсутність передбачених законом підстав для вчинення нотаріусом виконавчого напису правильні по суті та підтверджені. Нотаріус, маючи відповідне право, не діяв у передбачений законодавством спосіб для з`ясування відповідних обставин, хоча перед вчиненням виконавчого напису зобов`язаний був перевірити наявність підстав для цього, зокрема, з`ясувати, чи є умови для такої дії. Тож нотаріус не мав належних підстав для вчинення виконавчого напису. Нотаріальна дія, нотаріальний акт оскаржуються до суду особою, прав та інтересів якої вони стосуються (ст. 50 ч. 1 Закону України «Про нотаріат»). Доводи позивачки щодо відсутності підстав для вчинення виконавчого напису як таких відповідачем не були спростовані. Задовольнивши позов суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, однак, не дав належного аналізу наявним у справі доказам і матеріалам, неповно встановив обставини справи, зокрема, в частині визначення пред`явленої до стягнення заборгованості, її елементів, штрафних санкцій, внаслідок чого на підставі ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити частково, рішення суду змінити в частині правового обґрунтування відповідно до редакції постанови апеляційного суду та залишити відповідно до ст. 375 цього Кодексу резолютивну частину рішення без змін. Керуючись ст. 374 ч. 1 п.п. 1, 2, ст. 375, ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд - постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Кредобанк» задовольнити частково, рішення Мукачівського міськрайонного суду від 23 березня 2021 року змінити в частині правового обґрунтування відповідно до редакції постанови апеляційного суду. Резолютивну частину рішення Мукачівського міськрайонного суду від 23 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 23 вересня 2022 року. Судді