Постанова 4809 № 405/716/22

ПОСТАНОВА Іменем України 13 жовтня 2022 року м. Кропивницький справа № 405/716/22 провадження № 22-ц/4809/989/22 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Карпенка О. Л., за участі секретаря Гончар В. В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Акціонерне товариство «КредоБанк», терті особи приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Тетяна Валентинівна, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькомуцивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «КредоБанк» на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 липня 2022 року у складі судді Шевченко І. М. і В С Т А Н О В И В: В лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «КредоБанк» (далі АТ «КредоБанк») та просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 22 грудня 2021 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М., зареєстрований в реєстрі за № 5378, про звернення стягнення на транспортний засіб марки KIA, модель Sportage, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , ДНЗ НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 та переданий в заставу АТ «КредоБанк» на забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором від 05 липня 2019 року № 24888/2019. Позовна заява мотивована тим, що 05.07.2019 між ОСОБА_1 та АТ «КредоБанк» було укладено кредитний договір № 24888/2019, відповідно до якого банк надав позивачу у власність на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в розмірі 523 822,13 грн на строк до 04.07.2024 для здійснення повної/часткової оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу марки КІА, модель Sportage, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 . На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором 30.07.2019 між сторонами було укладено договір застави, предметом якого є зазначений транспортний засіб. Позивачу стало відомо, що банком було сформовано та направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, відповідно до якої йому пропонувалось протягом 30 календарних днів з моменту її отримання сплатити прострочену заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 486 882,95 грн. На виконання умов кредитного договору, позивачем були сплачені грошові кошти в загальній сумі 175 000,00 грн, однак, 22.12.2021 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М., за поданням банку, було винесено виконавчий напис № 5378 щодо звернення стягнення на належний позивачу на праві власності транспортний засіб. ОСОБА_1 вважає, що зазначена у виконавчому написі до стягнення сума в розмірі 474 335,11 грн не є безспірною в силу їх невідповідності сумам, зазначеним у досудовій вимозі від 03.11.2021, якою визначена сума заборгованості в розмірі 486 882,95 грн, а також нарахування сум відсотків та пені за період після настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі, адже, звернувшись до позивача з досудовою вимогою щодо виконання договірних зобов`язань банк, як кредитор, на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору та порядку сплати процентів за користування кредитом. До того ж, при вчиненні спірного виконавчого напису нотаріусом вчинено напис для вимоги, за якою законом встановлено інший строк давності ніж три роки, зокрема, щодо стягнення пені за період понад один рік, тобто, за межами передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України строку. Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 травня 2022 року залучено приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьову Т. В. до участі у справі. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 липня 2022 року позов ОСОБА_1 до АТ «КредоБанк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 22.12.2021 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М., зареєстрований у реєстрі за № 5378, про звернення стягнення на транспортний засіб марки КІА, модель Sportage, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , ДНЗ НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 та переданий в заставу АТ «КредоБанк» на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 05.07.2019 № 24888/2019. Стягнуто з АТ «КредоБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 992,40 грн. Рішення суду мотивовано тим, що приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М., при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису 22.12.2021 не врахувала обставин, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, укладених у простій письмовій формі вже не чинні і повинна була відмовити банку у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм ЗУ «Про нотаріат». З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що внаслідок вчинення оспорюваного виконавчого напису не забезпечено справедливий баланс інтересів позивача та суспільства, що не відповідає нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. В апеляційній скарзі АТ «КредоБанк» просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 липня 2022 року та ухвалити нове, яким відмовити в задволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «КредоБанк» про визнання викоанвчого напису таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з позивача на свою користь суму сплаченого судового збору в розмірі 1 488,6 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необгрунтованим та таким, що порушує норми матеріального права та безпосередньо законні інтереси АТ «КредоБанк». Відповідач звертає увагу суду на те, що виконавчий напис було вчинено на нотаріально посвідченому договорі застави від 30.07.2019, який забезпечує належне виконання зобов`язань за кредитним договором, а нотаріусу було надано оригінал нотаріально посвідченого договору застави, копію кредитного договору, копію досудової вимоги та докази її направлення і отримання, оригінал розрахунку заборгованості, оригінали меморіальних договорів, оригінал виписки про рух коштів. АТ «КредоБанк» вважає, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено приватним нотаріусом із дотриманням процедури, що передбачена ЗУ «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а на час його вчинення існувала заборгованість позичальника саме в розмірі, що зазначений у виконавчому написі та на час вчинення оспорюваної нотаріальної дії будь-яких спорів про заборгованість та її розмір між сторонами не було. Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу АТ «КредоБанк» залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 липня 2022 року без змін. Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками. Від АТ «КредоБанк» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. Від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без їх участі, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України. За змістом ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Враховуючи, що учасники справи в судове засідання, призначене на 12 годину 30 хвилин 12 жовтня 2022 року, не з`явились, датою ухвалення рішення є дата складення повного тексту. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що 22.12.2021 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М., на підставі статей 87-91 ЗУ «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172, було вчинено виконавчий напис за № 5378, яким запропоновано звернути стягнення на рухоме майно, а саме: транспортний засіб, марка і модель транспортного засобу КІА, модель Sportage, 2019 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1591, колір білий, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яке належить ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого 05.07.2019 ТСЦ 3541. Вищезазначене рухоме майно, а саме: транспортний засіб КІА, модель Sportage, 2019 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на підставі договору застави, посвідченого 30.07.2019 Дячуком О. А., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, за реєстровим № 7689, передане в заставу АТ «КредоБанк». За рахунок коштів, отриманих від реалізації вищевказаного рухомого майна запропоновано задовольнити вимоги АТ «КредоБанк» за період з 05.03.2020 по 04.12.2021 включно, в тому числі: 427713,10 грн - неповернута сума кредиту станом на 04.12.2021, 43 422,01 грн - прострочені відсотки станом на 04.12.2021, 3 200 грн - плата нотаріусу за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 474 335,11 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М., при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису 22.12.2021 не врахувала обставин, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, укладених у простій письмовій формі вже не чинні і повинна була відмовити банку у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм ЗУ «Про нотаріат». Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на таке. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»). Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право. Проте, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, що є підставою нотаріального акту в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій). Нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем. Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, у постановах Великої Палати Верховного Суду викладена у постановах від 15 січня 2020 року у справі№ 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження №14-278гс18). Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження№ 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до боржника з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним. Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Матеріалами справи підтверджується, що 05 липня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Кредобанк» укладено кредитний договір № 24888/2019, відповідно до якого банк зобов`язується надати у власність позичальникові грошові кошти у розмірі 523 822,13 грн на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним, комісії та інші платежі, передбачені договором (а. с. 7-13). У рахунок забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 30 липня 2019 року між сторонами укладено договір застави, предметом якого є автомобіль марки KIA, модель Sportage, номер шасі НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1592 см/ку, 2019 року випуску, вартістю 461 148,80 грн, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О. А. (а. с. 14-21). 03 листопада 2021 року АТ «КредоБанк» звернулось до ОСОБА_1 з досудовою вимогою щодо виконання договірних зобов`язань, в якій просило усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість у розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання, - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме 486 882,95 грн, в т. ч.: - 427 713,10 грн заборгованість по основному боргу, в т. ч. прострочена 99 258,92 грн; - 54 815,96 грн прострочені проценти; - 4 093,89 нараховані проценти; - 260 грн нарахована пеня (а. с. 22-23, 74-75). Вказана вимога була вручена ОСОБА_1 09.11.2021, що підтверджується його особистим підписом в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а. с. 76). Згідно з витягом про реєстрацію у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 03 листопада 2019 року реєстратором Львівської філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи» Андрусишин О. Б. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на підставі договору застави від 30 липня 2019 року зареєстровано зміну обтяження, зокрема, зареєстровано звернення стягнення (а. с. 79). Копією квитанції № ПН793 від 16 грудня 2021 року підтверджується, що ОСОБА_1 було сплачено 135 000 грн на рахунок АТ «КредоБанк» в рахунок погашення кредиту за кредитним договором № 24888/2019 від 05.07.2019 (а. с. 24). Оскільки зобов`язання за кредитним договором виконувалося позичальником неналежним чином, кредитор 20.12.2021 звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М. із заявою про вчинення виконавчого напису, в якій просив звернути стягнення на заставне майно, що є предметом договору від 30.07.2019, шляхом вчинення виконавчого напису на суму заборгованості за кредитом в розмірі 471 135,11 грн, в т. ч.: - 427 713,10 неповернута сума кредиту станом на 04.12.2021; - 43 422,01 грн прострочені відсотки станом на 04.12.2021 (а. с. 80-81). Для вчинення виконавчого напису нотаріусу були надані наступні документи: розрахунок заборгованості за договором кредиту (а. с. 82-83), меморіальні ордера від 05 липня 2019 року про сплату відповідачем на рахунок ОСОБА_1 461 148 грн та 42 575,56 грн, 20 098,57 грн (а. с. 84-86), виписку про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 (а. с. 87-93), кредитний договір від 05 липня 2019 року № 24888/2019 (а. с. 58-64), договір застави від 30 липня 2019 року (а. с. 65-70), а також копію досудової вимоги, надісланої АТ «Кредобанк» ОСОБА_1 (а. с. 74-75). 22 грудня 2021 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М. вчинено виконавчий напис № 5378 про звернення стягнення на транспортний засіб марки КІА, модель Sportage, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , ДНЗ НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 та переданий в заставу АТ «КредоБанк» на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 05.07.2019 № 24888/2019 (а. с. 94). Копією квитанції № 1477932 від 31 грудня 2021 року підтверджується, що ОСОБА_1 було сплачено 29 000 грн на рахунок АТ «КредоБанк» в рахунок погашення кредиту за кредитним договором (а. с. 24). 19 січня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьовою Т. В. відкрито виконавче провадження на підставі вищевказаного виконавчого напису нотаріуса від 22 грудня 2022 року (а. с. 25-26). Звертаючись до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису АТ «КредоБанк»» просив задовольнити вимоги стягувача у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання боржником умов кредитного договору за період із 05.03.2020 по 04.12.2021, а саме: 427 713,10 грн неповернута сума та 43 422,01 грн прострочені відостки. Враховуючи зміст досудової вимоги, безпідставними є доводи позовної заяви ОСОБА_1 про те, що при вчиненні спірного виконавчого напису нотаріусом вчинено напис для вимоги, за якою законом встановлено інший строк давності ніж три роки, зокрема, щодо стягнення пені за період понад один рік, тобто, за межами передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України строку, адже звертаючись до нотаріуса із заявою кредитор не включив в суму заборгованості пеню. При цьому, звернувшись до позивача з досудовою вимогою про дострокове погашення кредитної заборгованості кредитор (АТ «КредоБанк») на власний розсуд змінив порядок, умови і строк дії кредитного договору. Натомість, звертаючись до нотаріуса за видачею оскаржуваного виконавчого напису, банк просив стягнути, в тому числі, відсотки за період, який виник за межами дії договору (з з 03 листопада 2022 року), тобто після звернення до боржника з вимогою про дострокове стягнення боргу, що виключає безспірність заборгованості. Крім того, звертаючись до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису 20 грудня 2022 року кредитором не було враховано та не відображеного в наданих нотаріусу документах, що боржником 16.12.2022 в рахунок погашення кредитної заборгованості було сплачено 135 000 грн, а тому необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що на час вчинення виконавчого напису існувала заборгованість позичальника саме в розмірі, що зазначений у виконавчому написі та на час вчинення оспорюваної нотаріальної дії, а будь-яких спорів про заборгованість та її розмір між сторонами не було. Таким чином, подану нотаріусу заборгованість позивача перед банком не можна було вважати безспірною, що є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «КредоБанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Разом з тим, суд першої інстанції внаслідок неправильного застоування норм матеріального права, помилково посилався на те, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, укладених у простій письмовій формі вже не чинні і приватний нотаріус повинен був відмовити банку відповідно до норм ЗУ «Про нотаріат». Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідач звернувся із заявою про вчинення виконавчого напису не за кредитним договором, а за договором застави, укладеного між сторонами та посвідченого нотаріально, а тому кредитор мав подати документи, передбачні Переліком для нотаріально посвідчених угод, які передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна. З огляду на викладене, обґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що виконавчий напис було вчинено нотаріально посвідченому договорі застави від 30.07.2019, який забезпечує належне виконання зобов`язань за кредитним договором, а нотаріусу було надано оригінал нотаріально посвідченого договору застави, копію кредитного договору, копію досудової вимоги та докази її направлення і отримання, оригінал розрахунку заборгованості, оригінали меморіальних договорів, оригінал виписки про рух коштів. Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції. З огляду на те, що суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «КредоБанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, проте, помиликовими є мотиви задоволення позову, рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, а рішення суду першої інстанції змінено в частині мотивів задоволених вимог, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «КредоБанк» задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 липня 2022 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді А. М. Головань О. Л. Карпенко