Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/2858/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/2858/24 Головуючий у 1-й інст. Драч Ю. І. Категорія 84 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 вересня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: Головуючого - судді Трояновської Г.С., суддів: Талько О.Б., Павицької Т.М., з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №296/2858/24 за клопотанням представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , про визнання на території України рішення іноземного суду за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 01 квітня 2024 року, постановлену під головуванням судді Драча Ю.І. у м. Житомирі в с т а н о в и в: У березні 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Гуміров О.І. звернувся до суду із клопотанням, у якому просив суд: постановити судове рішення про визнання в Україні постанови Окружного суду столичного міста Варшави від 15 листопада 2023 року про визначення місцем проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 місце проживання її батька ОСОБА_1 . Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 01 квітня 2024 року клопотання ОСОБА_1 , подане адвокатом Гуміровим Олександром Ігоровичем про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, залишено без розгляду та повернуто разом з документами, що додані до нього, особі, яка його подала. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, представник ОСОБА_1 адвокат Гуміров О.І. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що ордер є електронним документом і його оригінал існує лише в електронному вигляді (запис в базі даних). Зауважував, що місцевий суд паперову версію електронного документу, яка містить всі необхідні реквізити, сприйняв як копію. Натомість представником заявника було додано до клопотання не копію ордеру, а паперову версію електронного документу, оскільки іншої форми пред`явлення електронного документу в паперовому вигляді не існує. Крім того, вимога суду про додавання до клопотання рішення суду, до якого вносяться зміни, не спирається на закон, оскільки статтями 466, 472 ЦПК України цього не передбачено, а інші вимоги цих статтей заявником виконані. Більше того, рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 березня 2019 року у цивільній справі №296/352/19 наявне у справах суду, а також міститься в реєстрі судових рішень, доступ до якого є у суду: https://reyestr.court.gov.ua/Review/80932085. З огляду на наведені порушення норм процесуального закону судом першої інстанції, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до Корольовського районного суду м. Житомира. Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке. Залишаючи без розгляду та повертаючи разом з документами, що додані до нього, клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Гумірова О.І. про визнання на території України рішення іноземного суду, суд першої інстанції виходив з того, що до клопотання додано лише копію ордеру про надання правової допомоги виданого на підставі договору про надання правової допомоги № 31 від 05.03.2024. Крім цього, у клопотанні зазначено, що воно подається до Корольовського районного суду м. Житомира, як до суду першої інстанції, яким було винесено рішення, до якого рішенням іноземного суду внесено зміни, а саме до рішення від 29.03.2019 у цивільній справі № 296/352/19, однак вказане рішення суду не було додане до клопотання. Відтак, подане клопотання про визнання в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, не оформлене відповідно до вимог, передбачених ст.472 Цивільного процесуального кодексу України. Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Так, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно пункту 10 частини 1 статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання рішення іноземного суду - поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом. Статтею 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських відносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили. Згідно з частиною першою статті 82 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України. Статтею 471 ЦПК України визначено, що рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. Так, відповідно до положень ст. 472 ЦПК України визначено порядок подання клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню. Клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому статтями 464-466 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою. Тобто, клопотання подається у письмовій формі і повинно містити: ім`я (найменування) особи, яка подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; ім`я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні; мотиви подання клопотання. Разом з тим, відповідно вимог ч. 2 ст. 472 ЦПК України до клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи: 1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання; 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні; 3) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до положень ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу послався на недотримання заявником положень ч. 3 ст. 466 ЦПК України при подачі відповідного клопотання, однак не врахував особливостей, визначених главою 2 щодо визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню. Так, частина друга статті 472 ЦПК України містить вичерпний перелік документів, що додаються до клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню. Як вбачається з матеріалів справи, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 надіслав до суду за допомогою засобів поштового зв`язку клопотання про визнання постанови Окружного суду столичного міста Варшави від 15.11.2023, яким змінено рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29.03.2019. До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню представник заявника долучив копію ордеру про надання правової допомоги ВН № 1341652 від 07.03.2024, засвідчену гербовою печаткою, копію постанови Окружного суду столичного міста Варшави від 15.11.2023, нотаріально засвідчений переклад постанови окружного суду столичного міста Варшави від 15.11.2023. ОССМ Варшави цією постановою вирішив внести зміни до рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 березня 2019 року у цивільній справі №296/352/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, а саме визначити місцем проживання дитини ОСОБА_4 місце проживання її батька (заявника). Залишаючи клопотання без розгляду, суд посилався, зокрема, на те, що до клопотання не додано рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 березня 2019 року у цивільній справі №296/352/19. Однак такі вимоги прямо не узгоджуються з положеннями наведених раніше норм закону, пов`язаних з вимогами до клопотання. До того ж відповідно до частин першої та третьої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. Вхід до Єдиного державного реєстру судових рішень забезпечується з повним доступом судді, а тому суд у вказаний спосіб не позбавлений права та можливості ознайомитись з рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 29 березня 2019 року у цивільній справі №296/352/19. Залишаючи клопотання без розгляду, суд також посилався на те, що клопотання подане та підписане представником ОСОБА_2 , однак не додано документ, що посвідчує його повноваження. Суд вказав, що ордер надається суду в оригіналі, а відповідність оригіналу копії ордера може бути посвідчена тільки підписом судді, після чого копія приєднується до матеріалів справи. Колегія суддів також не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI. Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Повноваження адвоката як представника сторони можуть бути підтверджені як оригіналом ордера/довіреності, так і їх копією, засвідченою у визначеному законом порядку, а саме особою, яка має повноваження на засвідчення копії. Відповідно до частини 4 статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Цією самою статтею визначено, що відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи. Згідно з висновком Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004, головним обов`язком держави, відповідно до частини другої статті 3 Конституції України, є утвердження і забезпечення прав і свобод людини; таке забезпечення, крім усього іншого, потребує законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод. Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13 березня 2018 року у справі № 914/2772/16; від 21 березня 2018 року у справі № 914/2771/16). У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії у суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки. Таким чином, обов`язок суду перевірити належність доказів наявності у представника права вчиняти конкретну процесуальну дію зумовлений, головним чином тим, що такий представник виступає самостійно в суді від імені довірителя (особи, яка відмовилася захищати в суді свої права в порядку самопредставництва) і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов`язки. Відповідно до пункту 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (далі - Положення), ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням. Згідно з пунктом 12 Положення ордер має містити, зокрема: прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане; дату видачі ордера; підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»). Відповідно до пункту 6 Положення бланки ордерів, згідно затвердженої типової форми, генеруються у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua слідуючи командам системи. Пунктом 9 Положення, передбачено, що ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності). Також пунктом 12.14 Положення визначено, що реквізити 12.1, 12.5, 12.6, 12.7, 12.8 генеруються автоматично, всі інші реквізити ордера заповнюються адвокатом самостійно з метою збереження адвокатської таємниці. На підтвердження своїх повноважень адвокатом Гуміровим О. І. було додано до позовної заяви ордер серії ВН № 1341652, виданий адвокатом Гуміровим О. І, зі змісту якого вбачається, що адвокат здійснює адвокатську діяльність індивідуально. Також у даному ордері зазначено, що договором про надання правової (правничої) допомоги права адвоката не обмежуються. Крім того, зі змісту ордеру видно, що він має особистий підпис адвоката та всі необхідні реквізити, що передбачені вищевказаним Положенням. Відповідно до ст.8 Закону України» Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ має рівнозначну юридичну силу поряд з паперовим. Відповідно до п. 7 Положення ордер генерується в електронному вигляді, а його зміст зберігається в електронній базі даних Єдиного Реєстру Адвокатів України. Факт того, що даний ордер роздрукований з електронної бази даних ЄРАУ не може бути підставою для визнання такого документу неналежним підтвердженням повноважень адвоката, а тому колегія суддів доходить висновку, що ордер був наданий в оригіналі та не потребував додаткового засвідчення судом. Тому, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про залишення без розгляду та повернення клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гуміров О.І, про визнання на території України рішення іноземного суду. Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З урахуванням викладеного, ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381-384,390,391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 01 квітня 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та з цього дня може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Судді