Постанова 4852 № 160/5208/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 160/5208/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року (суддя Лозицька І.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовом до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року позов задоволено частково. Суд вирішив визнати протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні - період з 12.11.2020 року по 14.02.2024 року у сумі 326 262,65 грн. з відрахуванням з цієї суми обов`язкових платежів і зборів. Стягнути з 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - період з 12.11.2020 року по 14.02.2024 року у сумі 326 262,65 грн. з відрахуванням з цієї суми обов`язкових платежів і зборів. У іншій частині позовних вимог відмовити. Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволені позову відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що оскільки відповідно до ст. 117 КЗпП України обов`язковою умовою до покладання на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства, то вина відповідача, який на день звільнення позивача зі служби не був уповноваженим проводити з позивачем розрахунки відсутня. Щодо суми, зазначено, що з урахуванням принципу співмірності, вимог ст. 117 КЗпП України, сума, які підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 0,32 становить: 656,82грн. (середньоденний заробіток позивача) х 0,32 х 183 (кількість днів за пів року), то сума стягнення має бути 38 463, 38грн. Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів. Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу у 5 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, який на даний час розформований та його правонаступником є 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів. На підставі наказу начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 11.11.2020 р. №395 (з кадрових питань (особового складу), згідно пункту 12 Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), начальника 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області, 11 листопада 2020 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 року у справі №160/10948/23 за позовом ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023 року, задоволено повністю. Визнано протиправними дії 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 30.01.2020 р. по 11.11.2020 р., грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні відпустки, грошової допомоги при звільненні без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 р. Зобов`язано 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 11.11.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні відпустки, грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 р., на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Рішення суду набрало законної сили 21.08.2023 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 року у справі №160/10949/23, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.11.2023 року, позовну заяву ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не застосування січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. Визнано протиправними дії 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо неврахування вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 р. по 11.11.2020 р. Зобов`язано 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). Зобов`язано 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 11.11.2020 індексацію грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078. На виконання зазначених рішень суду відповідачем було виплачено належне позивачу грошове забезпечення, а саме 26.01.2024 року у сумі 68 884,73 грн.; 26.01.2024 року в розмірі 65 832,02 грн.; 14.02.2024 року в розмірі 116 208,65 грн. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що враховує такі обставини як розмір недоплаченої суми заробітку, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати. Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується. Суд першої інстанції вірно врахував, що порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», але цим Законом не передбачена відповідальність за порушення строків розрахунку при звільненні. Така відповідальність врегульована Кодексом законів про працю України та до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення Кодексу законів про працю України. Згідно зі статтею 116 КЗпП України (чинної на момент виключення позивача зі списків особового складу) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України, в редакції на дату звільнення позивача з військової служби, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Згідно з частиною 2 статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Суд першої інстанції вірно зазначив, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум. За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності. Судом першої інстанції також вірно зазначено, що частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору. Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). У цьому випадку факт вирішення спору не може вважатись фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником. Як встановив суд першої інстанції, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 у справі № 160/10949/23, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.11.2023, встановлено право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 у справі №160/10948/23, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023, встановлено право позивача на обчислення та виплату місячного грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 11.11.2020 , грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні відпустки, грошової допомоги при звільненні без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що після виконання зазначених рішень відповідач не звільняється від встановленої статтею 117 КЗпП України відповідальності у виді виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за весь період невиплати належних позивачу при звільненні сум. Позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні згідно зі статтею 117 КЗпП України. Як було встановлено судом першої інстанції, позивач звільнений зі служби з 11.11.2020, а відлік строку затримки щодо виплати позивачу заробітної плати розпочинається з 12.11.2020, з дня, наступного за днем, у який позивачу не виплачене в повному обсязі грошове забезпечення. Відповідач зобов`язаний виплатити позивачу середній заробіток за період затримки остаточного розрахунку при звільненні з служби з 12.11.2020 по 14.02.2024. Суд першої інстанції, приймаючи рішення, враховував, що з 19.07.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX від 01.07.2022, яким викладена в новій редакції стаття 117 КЗпП України. Цією нормою в редакції з 19.07.2022 передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що стягнення середнього заробітку умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності нової редакції статті 117 КЗпП України і після цього. Період до 19.07.2022 (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, яка не обмежувала строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату. Проте, з 19.07.2022 регулюється вже чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15 недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин. Правовідносини щодо стягнення на корись позивача середнього заробітку за період з 12.11.2020 по 18.07.2022 (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється статтею 117 КЗпП України в редакції, до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, а за період з 19.07.2022 по 14.02.2024 - статтею 117 КЗпП України у редакції Закону № 2352-ІХ з 19.07.2022 з застосуванням обмеження виплати шістьма місяцями. З урахуванням приписів статті 117 КЗпП України у редакції Закону № 2352-ІХ починаючи з 19.07.2022 позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, який відбувся 14.02.2024 , лише в межах шести місяців - з 19.07.2022 по 19.01.2023. Щодо розміру середнього заробітку, який підлягає виплаті позивачу за період з 12.11.2020 по 18.07.2022. Як було встановлено судом першої інстанції, відповідно до довідки про грошове забезпечення позивача за вересень-жовтень 2020 року (два місяці, що передують звільненню позивача) загальний розмір виплаченого грошового забезпечення склав 40066,29 грн. Сукупна кількість календарних днів -

61. Суд першої інстанції вірно розрахував, що середній заробіток позивача складає 656,82 грн (40066,29 : 61 день). Затримка розрахунку при звільненні за період з 12.11.2020 по 18.07.2022 становить 614 календарних днів. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необхідність врахувати такі обставини як розмір недоплаченої суми заробітку, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати. Зокрема, істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 250 925,40 грн (розмір несвоєчасно виплачених сум): 403 287,48 грн (середній заробіток за весь час затримки розрахунку (614 днів х 656,82 грн) = 0,62. Середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні з 12.11.2020 р. по 18.07.2022 р. з урахуванням принципу співмірності становить 250 038,24 грн (656,82 грн х 614 календарних днів х 0,62). Під час визначення суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 19.07.2022 по 14.02.2024 суд першої інстанції вірно врахував обмеження періоду стягнення шістьма місяцями, запроваджене статтею 117 КЗпП України у редакції Закону №2352-ІХ), що становить 185 календарних днів (з 19.07.2022 по 19.01.2023). Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період з урахуванням принципу співмірності складає 75337,25 грн. (656,82 грн. х 185 календарних днів х 0,62). Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Постанова у повному обсязі складена 19 вересня 2024 року. Головуючий - суддя А.А. Щербак суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш