Постанова Харківський апеляційний суд № 639/1438/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 11 вересня 2024 року м. Харків справа № 639/1438/24 провадження № 22-ц/818/3049/24 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого Пилипчук Н.П., суддів Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю., за участю секретаря судового засідання: Львової С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, третя особа: прокурор Харківської окружної прокуратури Харківської області Гелета Олександр Олександрович про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням права на конфіденційність інформації про викривача, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 червня 2024 року, ухвалене суддею Рубіжним С.О., - В С Т А Н О В И В : У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Харківської обласної прокуратури, третя особа: прокурор Харківської окружної прокуратури Харківської області Гелета Олександр Олександрович про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням права на конфіденційність інформації про викривача. В обгрунтування позову зазначає, що 08 березня 2024 року о 09:15 він прийшов до Харківської окружної прокуратури Харківської області, яка розташована на 2 поверсі будівлі Григорівське шосе 52, з метою подати повідомлення про корупційне кримінальне правопорушення. Перед входом у примішення де знаходились прокурори був розташований поліцейський пост. Він показав поліцейському свій паспорт, назвав мету відвідання прокуратури і попросив пропустити до прокурора на особистий прийом. Поліцейський в цьому відмовив, не надаючи конкретних підстав не допущення до приміщень прокуратури. Він послався на введення воєнного стану і статус прокуратури - режимний об`єкт. Поліцейській сам визвався запросити прокурора на розмову. При тому він покинув свій пост і побіг. Його не було хвилин

5. На розмову з ним вийшов прокурор ОСОБА_2 , який дізнався мету приходу до прокуратури і вирішив прийняти Повідомлення перед вхідними дверями прокуратури. При прийомі була розмова про суть питання, виникла суперечка стосовно порядку реєстрації повідомлення і роз`яснення прав викривача. При тому в цей час все це чув поліцейський на посту і особи які виходили і входили до приміщень прокуратури. Тобто, питання що він є викривач, який повідомив про конкретне корупційне кримінальне правопорушення чули особи, якім не потрібно було про це знати. Така ситуація виникла через те, що ОСОБА_3 вирішив приймати повідомлення про кримінальне корупційне правопорушення не у окремому приміщенні, а у публічному місці, чим порушив його право на конфіденційність інформації про нього, як викривача. Зазначає, що протиправні дії прокурор Гелета вчиняв свідомо, з використанням своїх повноважень, не мав будь якого бажання як припинити свою протиправну діяльність відносно викривача та людини похилого віку, яка потребує толерантного ставлення від держави, так і спрямувати дії на її виправлення, навіть коли на це звернув увагу. Він звернувся до прокуратури не за вирішенням особистих потреб, а за ради інтересів мешканців громади, піклуючись про долю України, а дії прокурора Гелети у відношенні до нього принизили його людську гідність та завдали моральних страждань. Він є людиною похилого віку (пенсіонер) та має хронічні захворювання, які загострюються від негативного емоційного стану, але все ж проявляє ініціативу спрямовану на розвиток майбутнього України. Просить суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн., завдану співробітником відповідача, прокурором Гелетою О., при прийнятті повідомлення про корупційне кримінальне правопорушення з порушенням прав на конфіденційність інформації про особу, у публічному місці при наявності сторонніх осіб. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 червня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд вийшов за межі позовних вимог та почав перевіряти його статус «викривача», який він отримав на підставі п.16-2 ч.1 ст.3 КПК України. Відмова в задоволенні позову грунтується виключно на поясненнях представника відповідача, які жодним чином не підтверджені. У відзиві на апеляційну скаргу Харківська обласна прокуратура просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що 08 березня 2024 року прокурором Харківської окружної прокуратури Харківської області Гелетою О.О. прийнято на особистому прийому звернення ОСОБА_1 , яке зареєстровано за №1971-24, за результатами розгляду якого заявнику було надано відповідь про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР за цим зверненням та роз?яснено право заявника оскаржити в судовому порядку рішення та дії прокурора, в частині не внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення. Вказують, що чинне законодавство розрізняє поняття викривача та заявника. ОСОБА_1 , звертаючись із зверненням про кримінальне правопорушення є, як визначено ст.60 КПК України, заявником про кримінальне правопорушення і на нього не поширюється права та гарантії захисту викривача. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не встановлено передбачених законом підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, а саме з підстав порушення прав як викривача за відсутністю підтвердження такого статусу. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду виходячи з наступного. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 08 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Харківської окружної прокуратури Харківської області із повідомлення про корупційне кримінальне правопорушення. Вказане повідомлення було прийнято 08 березня 2024 року прокурором ОСОБА_4 . Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органу місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. На підставі вказаної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади. Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. За змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України). Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеної у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16. Як на підставу позову ОСОБА_1 посилається на те, що він є викривачем, а прокурором ОСОБА_4 було прийнято його повідомлення про корупційне кримінальне правопорушення з порушенням прав на конфіденційність інформації про його особу, в публічному місці при наявності сторонніх осіб, що свідчить про наявність неправомірних дій співробітника відповідача. Згідно частини 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Процесуально-правовий аспект захисту права полягає в тому, що згідно зі ст. 19 ЦПК України, загальні суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Разом з тим, у силу ст.1173, 1174 ЦК України, на які посилається позивач, шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача органу держвлади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача. Наведений правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 у справі №560/798/16-а. Отже підставою цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, та причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Таким чином, на відповідача покладено обов?язок спростування протиправності дій, а на позивача покладено обов?язок доведення, що він має статус викривача та завдної йому моральної шкоди. Як зазначає позивач він є викривачем, а прокурор ОСОБА_5 здійснив прийом не у окремому приміщенні без сторонніх осіб, а у публічному місці в присутності поліцейського. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює Закону України «Про звернення громадян». Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Пунктом 4 розділу І Інструкції про порядок розгляду звернень і запитів та особистого прийому громадян в органах прокуратури України (надалі Інструкція) передбачено, що розгляд звернень і запитів, особистий прийом громадян в органах прокуратури здійснюються на принципах законності, об`єктивності, всебічності, неупередженості, своєчасності, недопущення дискримінації за будь-якими ознаками, заборони переслідування за подання звернення, неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки прокурорів. Пунктом 15 розділу І Інструкції передбачено, що заяви і повідомлення про вчинення кримінального правопорушення вирішуються в органах прокуратури відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства та нормативних актів Генерального прокурора. Повідомлення викривачів, а також анонімні повідомлення про факти вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України Про запобігання корупції розглядаються у порядку, визначеному цим Законом. Згідно ч.ч.1.2 ст.. 53-1 Закону України Про запобігання корупції (надалі Закон) державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, юридичні особи публічного права та юридичні особи, зазначені в частині другій статті 62 цього Закону, зобов`язані забезпечити функціонування внутрішніх каналів повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону. Органи прокуратури, Національна поліція, Національне антикорупційне бюро України, Державне бюро розслідувань та Національне агентство зобов`язані забезпечити функціонування внутрішніх і регулярних каналів повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону. Подання повідомлень (у тому числі анонімних) через внутрішні канали повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону здійснюється через відкритий для цілодобового доступу Єдиний портал повідомлень викривачів та спеціальні телефонні лінії. Інформація про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, отримана через регулярні канали повідомлення такої інформації, вноситься до Єдиного порталу повідомлень викривачів уповноваженими на це особами відповідних суб`єктів. Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції 31 серпня 2023 року №190/23 «Про початок роботи Єдиного порталу повідомлень викривачів» прийнято у постійну (промислову) експлуатацію інформаційно-комунікаційну систему «Єдиний портал повідомлень викривачів» з 00 год 00 хв 06 вересня 2023 року. Як вбачається із наданої до суду позивачем копії шапки повідомлення, повідомлення ОСОБА_1 про корупційне кримінальне правопорушення прийнято 08 березня 2024 року на особовому прийомі Гелета». В главі ІІІ Роз`ясненнь Роз`яснень Національного агентства з питань запобігання корупції щодо забезпечення права викривача на конфіденційність та анонімність від 24лютого 2021 року № 4 зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 535 Закону заборонено розкривати інформацію про особу викривача, його близьких осіб або інші дані, які можуть ідентифікувати особу викривача, його близьких осіб, третім особам, які не залучаються до розгляду, перевірки та/або розслідування повідомлених ним фактів, а також особам, дій або бездіяльності яких стосуються повідомлені ним факти, крім випадків, установлених законом. Конфіденційність викривача - це забезпечення установою, до якої звернувся викривач з повідомленням про корупцію, нерозголошення третім особам, які не залучаються до розгляду, перевірки та/або розслідування, інформації про особу викривача, його близьких осіб або повідомлених викривачем фактів, які можуть ідентифікувати викривача чи його близьких осіб. В ст.1 Розділу І Закону визначено термін, зокрема викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання. Відповідно до ч. 3 ст. 53-2 Закону у разі якщо під час попереднього розгляду повідомлення встановлено, що воно не відповідає вимогам цього Закону, його подальший розгляд здійснюється у порядку, визначеному для розгляду звернень громадян, про що інформується особа, яка здійснила повідомлення. Відповідно до п.2.1 глави 2 Роз`яснень Національного агентства з питань запобігання корупції від 12 червня 2023 року № 2 щодо правового статусу викривача, загальні підстави для набуття статусу викривача відповідно до вимог абз. 20 ч. 1 ст. 1 та абз. 2 ч. 2 ст. 53-2 Закону особа вважається викривачем за сукупності таких умов: здійснити повідомлення повинна фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), у якої наявне переконання, що інформація є достовірною; наведена у повідомленні інформація має містити фактичні дані, що підтверджують можливе вчинення іншою особою корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону, які можуть бути перевірені; повідомлена особою інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходження нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання. Таким чином, у разі відсутності хоча б однієї вищевказаної умови, особа не може вважатися викривачем. Враховуючи те, що правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень регулюються саме Законом, при встановленні, чи набула особа статусу викривача, слід застосовувати вимоги, які містяться не лише в п. 162 ч. 1 ст. 3 КПК України, але і в Законі. Отже, викривачем у кримінальному провадженні може бути фізична особа, яка при дотриманні сукупності вимог, визначених Законом (п. 2.1 глави 2 цих Роз`яснень) звернулась із заявою (повідомленням) про корупційне кримінальне правопорушення та/або кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, до органу досудового розслідування/прокурора з використанням будь-якого доступного каналу для повідомлення. Громадська діяльність діяльність інститутів громадянського суспільства, їхніх посадових осіб, членів, представників і волонтерів щодо участі у формуванні і реалізації державної (місцевої) політики, реалізації статутних цілей та напрямів діяльності відповідних інститутів, яка пов`язана з їхніми офіційними відносинами із органами державної влади, місцевого самоврядування, зокрема членство у громадських радах, поліцейських комісіях, конкурсних комісіях з відбору осіб на зайняття посад державної служби, комісіях з оцінки корупційних ризиків тощо. З метою підтвердження факту, що інформація, яку повідомляє особа, стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, необхідно додавати до повідомлення відповідні підтверджуючи документи. Зокрема, таким підтвердженням можуть бути копії наказу про призначення на посаду/зарахування на навчання, контракту/договору, трудової книжки тощо. Відповідно до ч.9 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач протягом 24 годин з моменту внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у письмовій формі повідомляє Національне агентство з питань запобігання корупції про початок досудового розслідування за участю викривача, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені частиною п`ятою цієї статті. Як зазначає представник відповідача та не заперечується позивачем за результатом звернення ОСОБА_1 надано відповідь про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР. У подальшому на підставі ухвали слідчого судді зобов`язано прокурора внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за повідомленням позивача. Разом з тим, позивачем не надано доказів того, що: інформація про корупційне кримінальне правопорушення йому стала відома у зв`язку із громадською діяльністю; відсутні докази повідомлення Національне агентство з питань запобігання корупції про початок досудового розслідування за його участю як викривача як і докази розголошення інформації третім особам про зміст повідомлення та особу, яка звернулась. Частинами 1 та 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З огляду на викладене, колегія суддів виходить із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів протиправності дій відповідача, наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що на підставі статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, і відповідно, заподіяння моральної шкоди, розмір якої ніяк не обґрунтований. З урахуванням викладеного суд не вбачає підстав для скасування рішення яке ухвалено з дотриманням вимог закону. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновком суду першої інстанції та з їх оцінкою. Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 червня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді Ю.М. Мальований О.Ю. Тичкова