Постанова Харківський апеляційний суд № 638/11068/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 17 вересня 2024 року м.Харків справа № 638/11068/23 провадження № 22-ц/818/3207/24 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б. за участі секретаря судового засідання Сізонової О.О. учасники справи: позивач Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», відповідач ОСОБА_1 розглянувши у розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, - за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Бондаренка Геннадія Миколайовича на заочне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 30 листопада 2023 року, постановлене суддею Штих Т.В., в с т а н о в и в: У серпні 2023 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за послуги з теплопостачання в сумі 90 577,64 грн за період з 01.12.2014 по 31.01.2022; 3% річних у сумі 1889,48 грн; інфляційні витрати у сумі 11 468,93 грн; судовий збір в розмірі 2684 грн. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2023 року позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання за період 01.12.2014 по 31.01.2022 у розмірі 90577,64 (дев`яносто тисяч п`ятсот сімдесят сім грн 64 коп.) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» інфляційні витрати в розмірі 11 468,93 (одинадцять тисяч чотириста шістдесят вісім грн 93 коп.) грн, три відсотки річних в розмірі 1889,48 (одна тисяча вісімсот вісімдесят дев`ять грн 48 коп.) грн та судові витрати у розмірі 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн) грн. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Бондаренко Г.М. просить рішення суду першої інстанції в скасувати та здійснити розподіл судових витрат. Застосувати позовну давність. Посилаються на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції невірно проведений розрахунок заборгованості та не взяті до уваги, що квартира належала на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом батьку від 16.10.2021 року на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 08.12.2021 року на відповідача 1/2 частки зазначеної квартири, що свідчить про, те що власником квартири, а відповідно і споживачем послуг позивача з теплопостачання він не міг бути як найменше з 16.10.2021 року, у період часу з 16.10.2021 року до 08.12.2021 року власниками зазначеної квартири було дві особи відповідач та його брат. Вважає, що відповідачами повинні бути дві особи. Крім того зауважує, що суд надсилав кореспонденцію на адресу за якою він не зареєстрований. Також просить суд звернути увагу, що наразі він перебуває в республіці Молдова через військову агресію. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. За період з 01.12.2014 до 31.01.2022 відповідач не сплатив за опалення та гарячу воду 90 577,64 грн, що підтверджено наданим розрахунком. Відповідачу нараховано інфляційні втрати в сумі 11 468,93 грн, 3% річних в сумі 1889,48 грн, які підлягають стягненню. Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судовим розглядом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрований по АДРЕСА_2 з 19.10.2006 року. Згідно свідоцтва про право на спадщину від 16.10.2021 року після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 його син ОСОБА_3 та ОСОБА_1 успадкували по частині квартири АДРЕСА_1 (а.с.50). На підставі договору дарування від 08.12.2021 року ОСОБА_4 передав безкоштовно братові ОСОБА_1 , а останні прийняв від брата у власність частини квартири АДРЕСА_1 (а.с.50). В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що за адресою: АДРЕСА_3 , мешкає відповідач, якому надаються послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №

630. Внаслідок неповної та несвоєчасної сплати послуг за період з 01.11.2017 року по 31.01.2022 року становить 53137,54 грн, що утворилась станом на 01.02.2022 року. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За положеннями ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». У відповідності до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги з постачання теплової енергії та гарячої води. Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»визначено, що фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги є індивідуальним споживачем. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до п.п. 1 п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 ЦК Українивстановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). При цьому правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено обов`язок з оплати вартості отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. Матеріали справи свідчать про те, що за адресою квартири АДРЕСА_1 наявна заборгованість з оплати послуг теплопостачання, які фактично були надані КП «Харківські теплові мережі». Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги з теплопостачання є обґрунтованим, однак судова колегія не погоджується з розміром та періодом стягнення. Позивач, звернувшись до суду із заявою, просить про стягнення з боржника заборгованості, яка виникла за період з 01.12.2014 по 31.01.2022 у розмірі 90577,64 грн. Як убачається з матеріалів справи, власником квартири АДРЕСА_1 до 08.03.2021 року був ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємцями після його смерті є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , які прийняли спадщину по частині квартири кожному на підставі свідоцтва про право на спадщину від 16.10.2021 року. Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Таким чином відповідач є власником частини квартири з 08.03.2021 року. За договором дарування від 08.12.2021 року ОСОБА_1 набув у власність другу частину квартири АДРЕСА_1 . (а.с.47). Тому з 08.12.2021 року ОСОБА_1 є власником квартири в цілому. За таких обставин заборгованість за надані послуги з 08.03.2021 року по 07.12.2021 року в розмірі частини від нарахованої суми, оскільки починаючи з 08.03.2021 року тобто з моменту відкриття спадщини, йому та ОСОБА_4 належала квартира по частині. Отже заборгованість за послуги з теплопостачання за період з березня по грудень 2021 року, що підлягає стягненню з відповідача складає 7134,00 грн. Заборгованість з 01.01.2022 по 31.01.2022 року в сумі 4644,89 грн. підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі. Таким чином загальна сума заборгованості за період з 08.03.2021 по 31.01.2022 року становить 11778,89 грн. Також стягненню підлягає 3% річних у сумі 347,90 грн та інфляційні втрати у сумі 3823,22 грн, виходячи із розміру стягнутої заборгованості. Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Бондаренко Г.М. просить застосувати строк позовної давності. Судова колегія не вбачає підстав для застосування строку позовної давності оскільки, заборгованість яка підлягає стягненню з апелянта розрахована в межах строку позовної давності з березня 2021 по 31.01.2022 роки. Підстав для стягнення заборгованості з 01.12.2014 року по 31.01.2022 року судова колегія не вбачає, оскільки на той час відповідач не був власником квартири або її частини. Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З урахуванням вказаного рішення суду першої інстанції слід змінити, а позовні вимоги - задовольнити частково. Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Так, з матеріалів справи вбачається, що КП «Харківські теплові мережі», звертаючись до суду з позовом, сплатило 2 684,00 грн судового збору. З матеріалів справи вбачається, що відповідач, звертаючись до суду з апеляційною скаргою на судове рішення, сплатив 3220,80 грн судового збору. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином з КП «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2232,78 грн., з урахуванням часткового задоволення позову та часткового задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст. 367, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бондаренка Геннадія Миколайовича задовольнити частково. Заочне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 30 листопада 2023 року - змінити. Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання- задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги за період з 01.03.2021 року по 31.01.2022 року врозмірі 11778,89 грн. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» 3% річних у сумі 347,90 грн та інфляційні витрати в розмірі 3823,22 грн. Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2232,78 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: В.Б. Яцина Н.П. Пилипчук Повний текст постанови складено 19.09.2024