Постанова 4857 № 260/9594/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/9594/23 пров. № А/857/5730/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Глушка І.В., Довгої О.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року (суддя- Гаврилко С.Є., ухвалене в м. Ужгород) у справі № 260/9594/23 за позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,- ВСТАНОВИВ: 06 листопада 2023 року Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулося до суду з позовом до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , податковий борг у розмірі 83239,40 грн, в т.ч. пеня 23850,49 грн по наступним платежам: 85 11010500 "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" у розмірі 76704,28 грн, в т.ч. пеня 21883,75 грн; 30 11011001 "Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" у розмірі 6392,03 грн, в т.ч. пеня 1823,65 грн; 18010700 "Земельний податок з фізичних осіб" пеня у розмірі 143,09 грн.". Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржила Фізична особа ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати частково оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове в частині зменшення скаржнику сум податкового боргу та нарахованої пені, які виникли на підставі податкових-повідомлень рішень № 0001391305 і №0001411305 від 05.02.2019 року та «Розрахунку податкового боргу» станом на 30.09.2023 року, наступним чином: А). По податковому повідомленню-рішенню № 0001391305 форми «Р», яким скаржнику (податковий номер: 2500414546) збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, код платежу 11010500 на загальну суму: 54820,53 грн. (п`ятдесят чотири тисячі вісімсот двадцять гривень 53 копійки), з яких основний платіж: 43856,42 грн. (сорок три тисячі вісімсот п`ятдесят шість гривень 42 копійки), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами): 10964,11 грн. (десять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири гривні 11 копійок), застосованих на підставі пункту 123.1, статті 123 Податкового кодексу України, та штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3. статті 54, пункту 58.1. статті 58, підпункту 164.1.1. пункту 164.1. статті 164, пункту 167.1. статті 167 Податкового кодексу України на суму: 29741,10 грн. згідно розрахунку скаржника. Б) По податковому повідомленню-рішенню № 0001411305 форми «Р», яким скаржнику (податковий номер: 2500414546) збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, код платежу 11011001 на загальну суму: 4568,38 грн. (чотири тисячі п`ятсот шістдесят вісім гривень 38 копійок), з яких основний платіж: 3654,70 грн. (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири гривні 70 копійок), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами): 913,68 грн. (дев`ятсот тринадцять гривень 68 копійок), застосованих на підставі пункту 123.1, статті 123 Податкового кодексу України, та штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі підпункту 54.3.2. пункту 54.3. статті 54, пункту 58.1 статті 58, підпунктів 1.3., 1.4. пункту 16 підрозділу 10 розділу XX, підпункту 168.1.3. пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України на суму: 2478,42 грн. згідно розрахунку скаржника. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що працівниками контролюючого органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору. За наслідками проведеної перевірки складено Акт перевірки від 11 грудня 2018 року № 1228/07-16-13-05/22500414546. На підставі вказаного акту перевірки позивачем було прийнято: податкове повідомлення-рішення від 05 лютого 2019 року № 0001391305, яким визначено грошове зобов`язання по платежу "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" у сумі 54820,53 грн, в т.ч. за основним платежем 43856,42 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 10964,11 грн; податкове повідомлення-рішення від 05 лютого 2019 року № 0001411305, яким визначено грошове зобов`язання по платежу "Військовий збір" у сумі 4568,38 грн, в т.ч. за основним платежем 3654,70 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 913,68 грн; Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувались відповідачем в судовому порядку. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 № 260/3923/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду залишено без задоволення. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, а отже, датою узгодження податкових зобов`язань є 03 травня 2023 року. Згідно статті 57 пункту 57.3 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Відповідно до статті 56 пунктів 56.1, 56.2, 56.12, 56.15, 56.18 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов`язання платника податків за причинами, не пов`язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу. Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Згідно статті 54 пункту 54.1 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Відповідно до статті 129 ПК України, Відповідачу проведено нарахування пені у розмірі 23850,49 грн по платежам: "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" у розмірі 21883,75 грн; "Військовий збір" у розмірі 1823,65 грн; "Земельний податок з фізичних осіб" у розмірі 143,09 грн. Вказана сума пені залишається відповідачем не сплаченою в повному обсязі. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Статтею 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Згідно статті 16 пункту 16.1 підпункту 16.1.4 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до статті 129 пункту 129.1 підпункту 129.1.1. Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). Пеня, визначена статтею 129 пунктом 129.1 підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 ПКУ нараховується на суми грошового зобов`язання (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день. Статтею14 пункту 14.1 підпункту 14.1.156 ПК України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Відповідно до статті 14 пунктом 14.1 підпунктом 14.1.162 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки. Статтею 14 пунктом 14.1 підпунктом 14.1.175 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Згідно статті 59 пункту 59.1 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.153 даного Кодексу податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачу було надіслано податкову вимогу від 21 вересня 2020 року № 502-13 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та однак така повернуто у відповідності до довідки Ф.20. Згідно статі 58 пункту 58.3 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. З часу виставлення податкової вимоги податковий борг не переривався. Заперечень щодо суми податкового боргу або доказів його сплати відповідачем суду першої інстанції, на час розгляду справи в суді першої інстанції не надано. Апеляційний суд звертає увагу, що податковий борг відповідача підтверджений матеріалами справи, зокрема обліковою (інтегрованою) карткою платника податків та розрахунком податкового боргу. Судом першої інстанції вірно досліджено, що суд не надає оцінки наданим відповідачем доказам, оскільки з огляду на те, що вимогами заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування є обставини, що свідчать про наявність підстав з якими закон пов`язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, у той час як питання правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення не може бути предметом доказування у межах даного позову, оскільки воно не є предметом спору. Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом України в постанові від 19 лютого 2019 року справа № 824/399/17-а (провадження №К/9901/53274/18). Разом з тим, відповідач заперечуючи проти позову вказує, що не отримував податкові повідомлення-рішення від 05 лютого 2019 року № 0001391305, №0001411305, тому строк на сплату визначеного йому податкового зобов`язання ще не настав. Згідно матеріалів справи, позивачем податкові повідомлення-рішення від 05 лютого 2019 року №0001391305, №0001411305 були направлені на адресу відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Рекомендований лист з повідомленням про вручення повернутий на адресу податкового органу за закінченням терміну зберігання 12 березня 2019 року. Згідно статті 42 пунктом 42.2 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення або у порядку , визначеному пунктом 42.4 цієї статті. Відповідно до статтею 63 пунктом 63.3 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Згідно статті 70 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, до якого вносить інформацію, зокрема про осіб, які є громадянами України та їх місце проживання. Статтею 70 пунктом 70.7 Податкового кодексу України встановлено, що фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідач не надавав до позивача відомості про зміну даних, зокрема щодо зміни місця проживання, які вносяться до облікової картки або повідомлення. Доказів протилежного відповідач до суду не надав та такі відсутні у матеріалах справи. Податкові повідомлення-рішення надсилалися ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою, яка зазначена в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків. Однак, рекомендований лист з повідомленням про вручення повернутий на адресу податкового органу за закінченням терміну зберігання 12 березня 2019 року. Згідно статті 42 пункту 42.5 Податкового кодексу України у разі, коли пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення. Ця обставина свідчить про те, що відповідач недбало ставиться до питання обізнаності щодо своїх податкових та інших публічних обов`язків, оскільки не отримує поштових відправлень за зареєстрованою для цього адресою. Проте така поведінка не звільняє особу від виконання податкових та інших обов`язків та не є виправданням для необізнаності про стан власних справ. Оскільки, відповідач в силу закону вважається таким, що отримав ППР (оскільки таке було надіслано у встановлений ПК України спосіб), його аргументи щодо непоінформованості про зміст оскарженого рішення та відповідного податкового обов`язку є помилковими та не спростовують доводів позивача про виникнення податкового боргу. Статтею 95 пунктом 95.2 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Згідно статті 20 пункту 20.1 підпункту 20.1.19 ПК України, контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до статті 20 пункту 20.1 підпункту 20.1.34 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Згідно статті 102 пункту 102.4 ПК України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Статтею 87 пункту 87.11 ПК України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. Щодо посилання апелянта на часткову сплату сум податкового боргу, та як наслідок скасування рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що апеляційним судом перевіряється рішення суду першої інстанції станом, на день його прийняття і відповідачем не надано доказів, що про часткову сплату податкового боргу ним було повідомлено суд першої інстанції до дня прийняття оскаржуваного рішення, а тому такі доводи відхиляє. Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що питання сум виплати податкового боргу відповідачем повинно бути враховане під час виконання судового рішення. З врахуванням наведеного судом першої інстанції підставно задоволені позовні вимоги. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі № 260/9594/23 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга