Постанова 4856 № 120/15365/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/15365/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Віятик Наталія Володимирівна Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 17 вересня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж-7» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування розпоряджень, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Авантаж-7» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування розпоряджень, зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Чернігівській області та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Чернігівській області №336/Р від 03.10.2023 про скасування ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990514202000013 з терміном дії з 05.02.2020 до 05.02.2025 за адресою місця торгівлі: Чернігівська область, Ніжинський район, с. Станція Лосинівська, вул. Лесі Українки, 139А. Зобов`язано Головне управління ДПС у Чернігівській області видалити записи з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним про анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж-7" реєстраційний номер 990514202000013 з терміном дії з 05.02.2020 до 05.02.2025 за адресою місця торгівлі: Чернігівська область, Ніжинський район, с. Станція Лосинівська, вул. Лесі Українки, 139А. Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Чернігівській області та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Чернігівській області №335/Р від 03.10.2023 про скасування ліцензії на право зберігання пального реєстраційний номер 25130414201900114 з терміном дії з 05.12.2019 до 05.12.2024 за адресою місця зберігання: Чернігівська область, Ніжинський район, с. Станція Лосинівська, вул. Лесі Українки, 139А. Зобов`язано Головне управління ДПС у Чернігівській області видалити записи з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним про анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж-7" реєстраційний номер 25130414201900114 з терміном дії з 05.12.2019 до 05.12.2024 за адресою місця зберігання: Чернігівська область, Ніжинський район, с. Станція Лосинівська, вул. Лесі Українки, 139А. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним з видів діяльності позивача є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (КВЕД 46.71), а також роздрібна торгівля пальним (КВЕД 47.30). Позивач провадить свою господарську діяльність, зокрема, на підставі таких дозвільних документів та за наступними адресами: ліцензія № 990514202000013 терміном дії з 05.02.2020 до 05.02.2025 видана на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі за адресою місця торгівлі: Чернігівська область, Ніжинський район, с. Станція Лосинівська, вул. Лесі України, 139А; ліцензія №25130414201900114 терміном дії з 05.12.2019 до 05.12.2024 видана на право зберігання пального за адресою місця зберігання: Чернігівська область, Ніжинський район, с. Станція Лосинівська, вул. Лесі України, 139А. 03.10.2023 через Електронний кабінет платника податків позивач отримав витяги з двох розпоряджень №336/Р від 03.10.2023 та №335/Р від 03.10.2023, що винесені в.о. начальника ГУ ДПС у Чернігівській області про анулювання вказаних ліцензій, у зв`язку з відмовою, без законодавчих підстав, від допуску представника контролюючого органу до проведення перевірки відповідно до вимог ст. 80, 81 ПКУ, на підставі акта, складеного посадовими (службовими) особами податкового органу, який засвідчує факт відмови. Не погоджуючись з розпорядженням відповідача про анулювання ліцензії позивач звернувся до суду з позовом про його скасування. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача. Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п. 75.1 ст. 75 ПК України). Згідно з підпунктом 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами та доповненнями) контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів. Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України. Відповідно до абз. 2 ст. 81.1 ст.81 ПК України у наказі на проведення перевірки серед іншого повинно бути зазначено мету та підстави для проведення такої перевірки. Оскільки в наказі від 20.09.2023 №762 підставою перевірки зазначено - з метою дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг пального, на підставі підпункту 19-1.1.14 пункту 19-1 статті 19-1, підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті

80. Податкового кодексу України, у зв`язку з наявною податковою інформацією, отриманою в рамках проведеного аналізу, що свідчить про можливі порушення у сфері виробництва та обігу пального, відповідно до Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами) та інших законодавчих і нормативно-правових актів. контроль за дотриманням яких покладено на ДПС. Тобто, в наказі не вказано конкретної мети здійснення перевірки, а зазначено лише посилання на законодавчі норми, які можливо порушено позивачем, що суперечить нормам п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України. Так, для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо якщо такий пункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки. Подібна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №1440/2045/18. Окрім цього, Верховний Суд у постановах від 11.07.2022 у справі № 120/5728/20-а та від 21.12.2022 у справі № 500/1331/21, звернув увагу на те, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи. Згідно п. 81.2 ст. 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків. Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта. Таким чином, зі змісту наведеної норми випливає, що акт про відмову у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається невідкладно та посадова особа платника податків має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта. Як вбачається з матеріалів справи, зазначений акт у розпорядженнях про анулювання ліцензій був не вручений позивачу, а представники контролюючого органу за місцем перевірки більше не виходили та будь-яких письмових пояснень у позивача не збирали. Таким чином, у позивача була відсутня можливість надати свої письмові пояснення щодо складеного акту. Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (Закон №481/95-ВР) від 19 грудня 1995р. №481/95-ВР після видачі/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/анулювання відповідної ліцензії. Відповідно до абз. 12 ч. 52 ст. 15 Закону №481/95ВР ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії. Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку (ст.93 ЦК України). Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб:10) місцезнаходження юридичної особи. Процедура створення та ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) визначена Порядком ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №545 (далі - Порядок №545). Абзацом другим п.1 вказаного Порядку визначено, що Єдиним реєстром ліцензіатів та місць обігу пального є електронна база даних, яка містить інформацію про суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місця виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання, які провадять діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій. Згідно з пунктами 2-3 Порядку №545 він формується та ведеться ДФС та її територіальними органами в електронній формі на підставі відомостей, зазначених у документах, які подаються суб`єктами господарювання для отримання ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним відповідно до статей 3 і 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». Пунктами 6-7 Порядку №545 встановлено, що підставою для виключення суб`єкта господарювання з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального є рішення про анулювання ліцензії, прийняте ДФС та її територіальними органами відповідно до статей 3 і 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального". Інформація про суб`єкта господарювання вноситься до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше робочого дня, наступного за днем видачі/зупинення/анулювання ліцензії або внесення змін до ліцензії. Таким чином, з урахуванням приписів Порядку №545, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що зобов`язання відповідача видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які зазначені вище ліцензії та поновити інформацію (внести відомості) в Реєстр про таку ліцензію забезпечить ефективне відновлення порушених прав позивача та належне вирішення спору. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року, в межах доводів апеляційної скарги відповідача відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.