Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/44701/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/44701/23 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., секретар судового засідання Бродацької І.А., за участі позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , представника відповідача-1 Золотухіної Г.О., представника відповідача-2 Лавринець О.О., представника відповідача -3 Лук`яненка О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у м. Києві, Ліквідаційної комісії Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у м. Києві, Ліквідаційної комісії Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В : Рух справи. 23.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національної поліції України (відповідач-1), Головного управління Національної поліції у м. Києві (відповідач-2), Ліквідаційної комісії Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України (відповідач-3), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 21.12.2023 року (т.1 а.с.1, т.2 а.с. 66), просить суд: - визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України та Ліквідаційної комісії Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України щодо не розгляду рапорту заступника начальника 2-го відділу 2-го управління Департаменту боротьби з наркозлочинністю (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України ОСОБА_1 , який поданий ним 10.05.2023 за вх. №1895/40/07-2023 на ім`я начальника Департаменту боротьби з наркозлочинністю (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України ОСОБА_3 ; - визнати протиправним та скасувати наказ НП України від 24.05.2023 №773 о/с у частині переведення для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції у м. Києві полковника поліції ОСОБА_1 , звільнивши з посади заступника начальника 2-го відділу 2-го управління Департаменту боротьби з наркозлочинністю (міжрегіональний територіальний орган), з 25 травня 2023 року; - визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у м. Києві від 19.06.2023 №1022 о/с у частині призначення ОСОБА_1 , на посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 (з обслуговування житлового масиву «Лісовий», селища Биківня та військового містечка №161) Деснянського управління поліції ГУНП у м. Києві; - зобов`язати Національну поліцію України та Ліквідаційну комісію Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України видати наказ про звільнення ОСОБА_1 , зі служби в поліції за пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з посади заступника начальника 2-го відділу 2-го управління Департаменту боротьби з наркозлочинністю (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України. При звільненні ОСОБА_1 , зі служби в поліції взяти за основу розмір грошового забезпечення на посаді заступника начальника 2-го відділу 2-го управління Департаменту боротьби з наркозлочинністю (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України станом на 24 травня 2023; - відпрацьований час ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 (з обслуговування житлового масиву «Лісовий», селища Биківня та військового містечка №161) Деснянського управління поліції ГУНП у м. Києві зарахувати до загальної вислуги років та взяти за основу під час розрахунків при звільненні його з посади заступника начальника 2-го відділу 2-го управління Департаменту боротьби з наркозлочинністю (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України, за пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» на день його звільнення зі служби в поліції. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач як працівник поліції, після попередження про наступне вивільнення внаслідок ліквідації Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України, де він працював, подав через канцелярію ДБН НПУ (вх.№ 1895/40/7-2023 від 10.05.2023) рапорт на ім`я підполковника поліції ОСОБА_4 про звільнення зі служби в поліції за пунктом 4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), який не був розглянутий належним чином і його не було звільнено. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 р. позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Національної поліції України та Ліквідаційної комісії Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України щодо не розгляду рапорту заступника начальника 2-го відділу 2-го управління Департаменту боротьби з наркозлочинністю (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України ОСОБА_1 , який поданий ним 10.05.2023 за вх. №1895/40/07-2023 на ім`я начальника Департаменту боротьби з наркозлочинністю (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України Сергія Федченка; визнано протиправним та скасовано наказ Національної поліції України від 24.05.2023 №773 о/с у частині переведення для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції у м. Києві полковника поліції ОСОБА_1 , звільнивши з посади заступника начальника 2-го відділу 2-го управління Департаменту боротьби з наркозлочинністю (міжрегіональний територіальний орган), з 25.05.2023 року; визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 19.06.2023 №1022 о/с у частині призначення ОСОБА_1 на посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 (з обслуговування житлового масиву «Лісовий», селища Биківня та військового містечка №161) Деснянського управління поліції ГУНП у м. Києві; зобов`язано Національну поліцію України та Ліквідаційну комісію Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України розглянути рапорт ОСОБА_1 , який поданий ним 10.05.2023 за вх. №1895/40/07-2023, з урахуванням правових висновків суду, викладених в судовому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (т.3 а.с.178). Приймаючі таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів належними та достатніми доказами правомірність своїх дій, зокрема, щодо не розгляду належним чином рапорту ОСОБА_1 від 10.05.2023 про звільнення зі служби в поліції внаслідок реорганізації, і як наслідок, приймаючи до уваги положення ст.68 Закону України «Про Національну поліцію» (надалі - Закон № 580 - VIII), зробив висновок про протиправність спірних наказів відповідачів, оскільки згода поліцейського на його переміщення є обов`язковою умовою для здійснення переміщення поліцейського на посаду, нижчу ніж та, на якій перебував позивач, зокрема, і у зв`язку зі скороченням штатів чи реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду. Позивач судове рішення не оскаржує. Відповідачі - Національна поліція України, Головне управління Національної поліції у м. Києві та Ліквідаційна комісії Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України, подали апеляційні скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 р., в яких просять скасувати судове рішення, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (т.4 а.с.1, 18, 42). Доводи апеляційних скарг однакові. Зокрема, апелянти вважають, що згода позивача для переведення у порядку статті 65 Закону № 580 - VIII у зв`язку із скороченням посади, яку він обіймав, в умовах воєнного стану, що діє в Україні з 24.02.2022 р., не потрібна при переміщенні на рівнозначну посаду та на нижчу посаду у разі неможливості призначити на рівнозначну посаду, оскільки відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 65 Закону № 580 - VIII (в редакції, що діє з 01.05.2022 р), на період дії воєнного стану переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. При цьому поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади, а такі повноваження щодо переміщення (переведення) поліцейських у порядку наведеної вище статті є дискреційними. Також апелянтами наголошується, що ними правомірно застосовано приписи частини 8 статті 65 Закону № 580 - VIII. Крім того, в апеляційних скаргах зазначається, що у зв`язку з розпочатим актом безпосередньої збройної військової агресії російської федерації проти України та введенням правового режиму воєнного стану з 24.02.2022, усі військові формування України та правоохоронні органи України (у тому числі і органи і підрозділи Національної поліції України), а також окремі співробітники згаданих суб`єктів владних повноважень з указаної календарної дати, в силу ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 12, 21, 22 Закону України «Про Національну поліцію» повинні/ мусять безвідносно до наявності або відсутності події отримання окремих наказів безпосередніх чи прямих керівників докладати власних зусиль для забезпечення безперервного та цілодобового захисту суверенітету України і територіальної цілісності України, для забезпечення виконання завдань поліції і реалізації повноважень поліції з метою відсічі збройної агресії ворога проти України, що виключає легітимність обрання пасивної форми поведінки. Позивач та його представник подали відзиви на апеляційні скарги, в яких наголошено на правильності висновків суду першої інстанції (т.5 а.с.6, 66). У судовому засіданні представники апелянтів підтримали доводи апеляційних скарг, відповідач 3 подав додаткові пояснення. Позивач та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційних скарг. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, дійшла висновку, що апеляційні скарги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають з огляду на таке. Обставини справи. Судами апеляційної та першої інстанцій встановлено, що позивач 13.08.1977 р. народження, навчався у Національній академії внутрішніх справ України, з 1996 року працював в органах внутрішніх справ України, а у подальшому був працівником поліції. 12.07.2021 за наказом Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України №144 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 було призначено заступником начальника 2- го відділу (супроводження справ у судах) 2 - го управління (оперативного супроводження) Департаменту боротьби з наркозлочинністю (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України. 29.10.2021 позивачу присвоєно спеціальне звання полковника поліції. Вказані обставини підтверджені особовою справою позивача (т.1 а.с. 86-250, т.2 а.с.1-62). 24.03.2023 року начальником Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України Федченко С. письмово було попереджено полковника поліції ОСОБА_1 - заступника начальника 2-го відділу (супроводження справ у судах) 2-го управління (оперативного супроводження) Департаменту боротьби з наркозлочинністю (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України про наступне вивільнення, зокрема те, що у відповідності до частини першої статті 68 Закону України «Про Національну поліцію» та постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.2023 № 131 «Про ліквідацію територіального органу Національної поліції України» ліквідовано Департамент боротьби з наркозлочинністю (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України, і те, що наказом Національної поліції України від 13.03.2023 року № 174 «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції», посаду яку обіймав позивач скорочено та можливе наступне звільнення зі служби в поліції після закінчення двомісячного строку з дня попередження згідно з пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (т.1 а.с.26). Позивач 24.03.2023 отримав вказане попередження про наступне вивільнення, що підтверджено його особистим підписом. 10.05.2023 року позивачем було складено та подано рапорт на ім`я начальника Департаменту боротьби з наркозлочинністю (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_3 , відповідно до тексту якого позивач просив звільнити його зі служби в поліції за пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», з 24.05.2023 року; від проходження військово - лікарської комісії позивач відмовлявся, до рапорту додав копію попередження про можливе звільнення (т.1 а.с.27). Вказаний рапорт Департаментом боротьби з наркозлочинністю (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України було отримано 10.05.2023 року за вх.№1895/40/7 - 2023, про що свідчить вхідний штамп Департаменту боротьби з наркозлочинністю (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України на примірнику означеного рапорту, і копія якого міститься в матеріалах справи (т.1 а.с.27). 24.05.2023 року Т.в.о голови Національної поліції України ОСОБА_5 було підписано наказ Національної поліції у м. Києві за №733 о/с по особовому складу, відповідно до якого на підставі частини 1 та 8 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», частини 3 статті 1 та частини 1 статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» переведено для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції у м. Києві - полковника поліції ОСОБА_1 , звільнивши з посади заступника начальника 2-го відділу (супроводження справ у судах) 2-го управління (оперативного супроводження Департаменту боротьби з наркозлочинністю (міжрегіональний територіальний орган), з 25.05.2023 року (підстава: наказ Національної поліції від 13.03.2023 року №174 «про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції»). Копія зазначеного наказу з відміткою про отримання останнього відділом документального забезпечення ГУНП у м. Києві 15.06.2023 р. за №139 о/с міститься в матеріалах справи (т.1 а.с.198). Вказаний наказ до відома позивача під підпис не доводився. 05.06.2023 року підполковником поліції ОСОБА_6 - заступником начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУНП у м. Києві в присутності підполковника поліції ОСОБА_7 - т.в.о. заступника начальника управління - начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУНП у м. Києві було складено акт про те, що ОСОБА_1 05.06.2023 року в службовому кабінеті №10 управління кадрового забезпечення ГУНП у м. Києві було доведено до відома наказ Національної поліції у м. Києві від 24.05.2023 року №733 о/с про переведення для подальшого проходження служби до ГУНП у м.Києві з 25.05.2023 відповідно до ч.1 та ч.8 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» та запропоновано написати рапорт щодо подальшого проходження служби в ГУНП у м. Києві на одну з наявних посад. В акті не вказано, яку саме посаду (конкретно) було запропоновано позивачу. Згідно зазначеного акту, позивач відмовився від пропонування будь - яких посад та написання рапорту щодо подальшого проходження служби в ГУНП у м. Києві. Акт підписаний підполковником поліції ОСОБА_6 - заступником начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУНП у м. Києві та підполковником поліції ОСОБА_7 - т.в.о. заступника начальника управління - начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУНП у м. Києві. Отже, зі змісту вищезазначеного наказу Національної поліції у м. Києві від 24.05.2023 №733 о/с і з акту, підписаного підполковником поліції ОСОБА_6 - заступником начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУНП у м. Києві, від 05.06.2023 року вбачається, що позивачу не пропонувалась конкретна посада в органах поліції при переведенні і погодження позивача (згода) на нову посаду також не з`ясовувалось. 09.06.2023 в.о. заступника начальника Головного управління Національної поліції у м. Києві полковник поліції Азарова В. склала на ім`я т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції у м. Києві полковника поліції Дмитра Шумейка Подання про призначення позивача, заступника начальника 2-го відділу (супроводження справ у судах) 2-го управління (оперативного супроводження) Департаменту боротьби з наркозлочинністю (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України, на посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 (з обслуговування житлового масиву «Лісовий», селища Биківня та військового містечка №161) Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (т.1 а.с.200). Зокрема, у вказаному документі зазначалось, що полковника ОСОБА_1 наказом Національної поліції України від 24.05.2023 року №773 о/с переведено для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції у м. Києві з 25.05.2023 року, що 05.06.2023 року полковнику поліції ОСОБА_1 було запропоновано подати рапорт щодо подальшого проходження служби в Головному управлінні Національної поліції у м. Києві на одну з вакантних посад, при цьому ОСОБА_1 категорично відмовився від написання рапорту щодо подальшого проходження служби в ГУНП у м. Києві. Також, в поданні зазначається, що матеріалами вивчення проходження служби полковника поліції ОСОБА_1 встановлено належний рівень та досвід роботи на оперативних посадах кримінального блоку. Враховуючи викладене, наявність значного некомплекту у відділі кримінальної поліції Деснянського управління поліції, з метою забезпечення ефективного виконання завдань, покладених на поліцію міста Києва, покращення криміногенної ситуації на території Деснянського району, відповідно до частин 1, 8 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію України» було порушено клопотання про призначення полковника поліції ОСОБА_1 (0037128) старшим оперуповноваженим сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 (з обслуговування житлового масиву «Лісовий», селища Биківня та військового містечка № 161) Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві. 12.06.2023 року підполковником поліції ОСОБА_6 - заступником начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУНП у м. Києві в присутності майора поліції ОСОБА_8 - старшого інспектора з особливих доручень відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУНП у м. Києві та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 - старшого інспектора відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУНП у м. Києві було складено акт, в якому вказано, що 12.06.2023 о 14 год. 43 хв. полковник поліції ОСОБА_1 повідомив у телефонній розмові про своє прибуття до ГУНП у м. Києві, о 15 год.00 хв. в службовому кабінеті 11 УКЗ йому було запропоновано заповнити бланки повідомлення про спільну роботу близьких осіб при призначенні за переведенням та повідомлення про наявність корпоративних прав, передбачених Законом України «Про запобігання корупції», проте позивач відмовився від підписання вищезазначених повідомлень, і повідомив, що готовий їх заповнити у день ознайомлення з наказом про призначення на посаду в ГУНП у м. Києві (т.1 а.с.204). 19.06.2023 року наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві за №1022 о/с про особовий склад полковника поліції ОСОБА_1 , який прибув із Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України, призначено старшим оперуповноваженим сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 (з обслуговування житлового масиву «Лісовий», селища Биківня та військового містечка №161) Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, і підстава для винесення зазначеного наказу зазначено: наказ Національної поліції України від 24.052023 року №773 о/с та подання тимчасово виконуючої обов`язки заступника начальника Головного управління Національної поліції у м. Києві полковника поліції ОСОБА_10 від 09.06.2023 року (т.1 а.с.85, 207). 19.06.2023 року підполковником поліції ОСОБА_6 - заступником начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУНП у м. Києві в присутності підполковника поліції ОСОБА_7 - т.в.о. заступника начальника управління - начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції у м. Києві та старшого лейтенанта поліції Деменюк М.І. - старшого інспектора відділу комплектування управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції у м. Києві було складено акт, в якому вказане наступне: « 19.06.2023 року о 16 год.04 хв. в службовому кабінеті №10 УКЗ, здійснено телефонний дзвінок полковнику поліції ОСОБА_1 , останній на телефоний дзвінок не відповів. В той же день, 19.06.2023 року о 16 год.25 хв. ОСОБА_1 здійснив телефонний дзвінок на контактний номер підполковника поліції ОСОБА_6 і ОСОБА_1 було запропоновано прибути до УКЗ ГУНП у м. Києві для ознайомлення із наказом ГУНП у м. Києві від 19.06.2023 р. №1022 о/с щодо призначення його на вакантну посаду. У подальшому ОСОБА_1 відмовився від прибуття 19.06.2023 для ознайомлення з наказом і повідомив, що прибуде до УКЗ ГУНП у м. Києві 20.06.2023 року» (т.1 а.с.208). 20.06.2023 року позивачем на примірнику наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві за №1022 о/с про особовий склад від 19.06.2023 року було зроблено запис наступного змісту: «з призначенням на вказану посаду категорично не згоден, оскільки 10.05.2023 за №1895/40/7 - 2023 ОСОБА_1 було подано рапорт на ім`я начальника Департаменту боротьби з наркозлочинністю (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_3 про звільнення його зі служби в поліції за пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», з 24.05.2023 року». Вказаний запис датовано: 20.06.2023 10 год.35 хв. та підписано особистим підписом позивача (т.1 а.с. 210). 20.06.2023 року підполковником поліції ОСОБА_6 - заступником начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУНП у м. Києві в присутності підполковника поліції ОСОБА_7 - т.в.о. заступника начальника управління - начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції у м. Києві та майора поліції ОСОБА_8 - старшого інспектора з особливих доручень відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУНП у м. Києві, капітана поліції ОСОБА_11 - старшого інспектора з особливих доручень відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУНП у м. Києві, старшого лейтенанта поліції Деменюк М.І. - старшого інспектора відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУНП у м. Києві було складено акт про те, що 20.06.2023 року о 10 год.35 хв. в службовому кабінеті 11 УКЗ ГУНП у м. Києві полковнику поліції ОСОБА_1 , після ознайомлення з наказом ГУНП у м. Києві від 19.06.2023 р. №1022 о/с, було запропоновано заповнити бланки повідомлення про спільну роботу близьких осіб при призначенні за переведенням та повідомлення про наявність корпоративних прав, передбачених Законом України «Про запобігання корупції», на що ОСОБА_1 відмовився від підписання вищезазначених повідомлень (т.1 а.с.211). Крім того, адвокатом позивача на адресу відповідачів, в тому числі начальника Департаменту боротьби з наркозлочинністю (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України, робились запити №1 від 31.05.2023 р.; №2 від 14.06.2023 р.; №3 від 19.06.2023 р.; №4 від 19.06.2023 р.; №5 від 19.06.2023 р.; №6 від 19.06.2023 р.; №7 від 21.06.2023 р. для з`ясування питання щодо розгляду рапорту позивача від 10.05.2023 про звільнення та щодо наявності вакантних посад у Національній поліції України, тощо, на які Головою ліквідаційної комісії Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України 13.06.2023 р. було надано одну відповідь про те, що рапорт ОСОБА_1 від 10.05.2023 р. не був задоволений, оскільки останній згідно наказу Національної поліції України від 24.05.2023 №773 о/с переведений для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції у м. Києві (т.1 а.с.33). 23.06.2023 ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до Київського окружного адміністративного суду. Вказані обставини підтверджені відповідними доказами, і не є спірними. Нормативно-правове обґрунтування. Згідно частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 цієї ж статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Частинами 1-4 статті 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (надалі - закон в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 24.03.2023 коли для позивача розпочалась процедура про наступне вивільнення внаслідок ліквідації територіального органу Національної поліції України Департаменту боротьби з наркозлочинністю. Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Обов`язки поліцейського визначені у частині першій статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якої поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно - правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно - правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Статтею 65 Закону України «Про Національну поліцію» передбачений порядок переміщення поліцейських Зокрема, зазначено наступне. Так, згідно частини 1 цієї статті переміщення поліцейських здійснюється: 1) на вищу посаду - у порядку просування по службі; 2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону; 3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону; 4) у зв`язку із зарахуванням на денну форму навчання за державним замовленням, у тому числі до магістратури, ад`юнктури та докторантури закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.

2. Посада вважається вищою, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції, нижчою, якщо передбачене нижче спеціальне звання поліції, та рівнозначною, якщо передбачене таке саме спеціальне звання поліції.

3. Випускники, які навчалися на денній формі навчання за державним замовленням закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, направляються згідно з розподілом, затвердженим центральним органом управління поліції, до органів (закладів, установ) поліції та призначаються на відповідні вакантні посади безпосередньо після закінчення навчання в цих закладах.

4. Поліцейський, переміщений з вищої посади на посаду, нижчу ніж та, яку він займав, у подальшому просувається по службі з дотриманням вимог, визначених цим Законом, а звільнений з посади в дисциплінарному порядку, - після зняття дисциплінарного стягнення.

5. Не допускається переміщення поліцейських жіночої статі за ініціативою керівника відповідного органу (установи, закладу) поліції на посади, нижчі ніж та, яку вони займали, з мотивів, пов`язаних із вагітністю, наявністю дітей віком до трьох років (до шести років - за медичними показниками), або у зв`язку з тим, що вони є одинокими матерями та мають дітей віком до чотирнадцяти років чи дітей з інвалідністю.

6. Якщо законом визначено додаткові вимоги до кандидатів на призначення на окремі посади в органах (закладах, установах) поліції, призначення на такі посади здійснюється за умови відповідності особи, яка призначається на таку посаду, додатковим вимогам.

7. Переведення є формою переміщення поліцейських, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.

8. Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.

9. Переведення поліцейського здійснюється на підставі наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та наказу про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський. Переведення поліцейського, якого зарахованого на денну форму навчання за державним замовленням до закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, до відповідного закладу освіти для подальшого проходження служби здійснюється на підставі наказу про його звільнення із займаної посади в органі (закладі, установі) поліції.

10. У разі якщо згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначенню поліцейського на посаду повинно передувати погодження відповідних органів державної влади або органів місцевого самоврядування чи їх посадових осіб, призначення на посаду здійснюється після отримання такого погодження.

11. Не допускається переміщення поліцейських на вищі посади протягом шести місяців з дня притягнення до адміністративної відповідальності, а також поліцейських, які мають діюче дисциплінарне стягнення. Стаття 68 Закону України «Про Національну поліцію» визначає Порядок призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації, та зазначено наступне.

1. У разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

2. Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

3. Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

4. Перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк.

5. Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

6. Поліцейський, посада якого була скорочена, до дня його призначення на іншу посаду в поліції або звільнення зі служби в поліції зобов`язаний виконувати обов`язки за останньою посадою, яку він займав, якщо керівник органу (закладу, установи) поліції не покладе на нього інші обов`язки.

7. Якщо поліцейський, посада якого була скорочена, звернувся до керівника відповідного органу (закладу, установи) з клопотанням про надання йому відпустки, така відпустка може бути надана на підставах та в порядку, визначених цим Законом. Тривалість наданої відпустки у такому разі не може перевищувати загальну кількість днів, що залишилися до передостаннього дня двомісячного строку з дня персонального попередження поліцейського про можливе наступне звільнення зі служби в поліції.

8. Поліцейському, посада якого скорочена, грошове забезпечення виплачується включно до дня призначення на іншу посаду або до дня звільнення зі служби в поліції в розмірі, визначеному за останньою штатною посадою, яку він займав на момент її скорочення. Розмір щомісячної премії встановлюється рішенням керівника органу (закладу, установи) поліції. Відповідно до статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» підставами для звільнення зі служби в поліції, зокрема є:

1. Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) за станом здоров`я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі; 9-1) у зв`язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави; 12) у разі надання особою завідомо неправдивої інформації під час прийняття на службу в поліції.

2. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

3. День звільнення вважається останнім днем служби.

4. Проходження служби в поліції припиняється наказами керівників, яким надано право звільняти зі служби в поліції, у разі: смерті (загибелі) поліцейського - на підставі свідоцтва про смерть; визнання судом поліцейського безвісно відсутнім чи оголошення померлим - на підставі відповідного рішення суду, що набрало законної сили. Статтею 78 Закону України «Про Національну поліцію» визначено поняття та умови зарахування стажу служби в поліції. Зокрема, стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР. Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення. Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України. Статтею 79 Закону України «Про Національну поліцію» передбачений порядок та особливості ведення особових справ поліцейських. Стаття 83 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює строки вислуги в спеціальних званнях поліції. Згідно частини 2 цієї статті строки вислуги в званнях рядового поліції, старшого сержанта поліції та полковника поліції, генерала поліції третього рангу, генерала поліції другого рангу не встановлюються. Частинами 3-7 вказаної статті передбачено, що строк вислуги в спеціальному званні обчислюється від дня підписання наказу про присвоєння звання. Поліцейським, пониженим у спеціальному званні на один ступінь, строк вислуги для присвоєння чергового спеціального звання починає обраховуватися з дня видання наказу по особовому складу про пониження в попередньому спеціальному званні на один ступінь. Громадянам, які були повторно прийняті на службу в поліції, до вислуги років у спеціальному званні зараховується строк вислуги у званні до звільнення зі служби. Поліцейським, поновленим у спеціальному званні у зв`язку із скасуванням як незаконного наказу про присвоєння спеціального звання, до вислуги років для отримання чергового спеціального звання зараховується строк вислуги у спеціальному званні, що було їм присвоєно внаслідок видання незаконного наказу, а також строк вислуги в наявному спеціальному званні до видання незаконного наказу. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан. Пунктом 2 Указу постановлено Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної соціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2136-IX визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Згідно частини 2 статті 1 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2136-IX на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України. Зокрема стаття 43 Конституції України встановлює, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Стаття 44 Конституції України встановлює, що ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров`я, прав і свобод інших людей. Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку. Заборона страйку можлива лише на підставі закону. Частиною 3 статті 1 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2136-IX визначено, що також у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України "Про державну службу", «Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом. Статтею 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2136-IX передбачені особливості переведення та зміни істотних умов праці в умовах воєнного часу та встановлюється наступне.

1. У період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

2. У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Відповідно до ст.4 Дисциплінарного статуту Національної поліції України регулюється порядок віддання (видання) наказу, та зазначається наступне.

1. Наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення.

2. Наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень.

3. Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

4. Наказ віддається (видається), як правило, у порядку підпорядкованості. За потреби прямий керівник може віддати (видати) наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього керівника, про що він повідомляє безпосередньому керівнику підлеглого або підлеглий сам доповідає про отримання нового наказу своєму безпосередньому керівнику.

5. Віддавати (видавати) незаконний наказ або такий, що не пов`язаний із службовою діяльністю поліції або виходить за межі посадових (функціональних) обов`язків керівника, забороняється.

6. Керівник відповідає за відданий (виданий) наказ, результати його виконання, відповідність його закону.

7. Наказ, відданий (виданий) з порушенням вимог закону або з перевищенням повноважень, є недійсним та підлягає скасуванню прямим керівником. Відповідно до ст.5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України встановлюється порядок виконання наказу, а саме:

1. Поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.

2. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.

3. У разі якщо поліцейський, який виконує наказ безпосереднього керівника, отримав від прямого керівника новий наказ, що стає перешкодою для виконання попереднього, він зобов`язаний негайно доповісти про це керівникові, який віддав (видав) такий наказ, і після отримання його згоди припинити виконання попереднього наказу. Керівник, який віддав (видав) новий наказ, повідомляє про це керівнику, який віддав (видав) попередній наказ.

4. Поліцейському забороняється виконувати злочинний або явно незаконний наказ. У разі одержання наказу, що суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що зобов`язаний невідкладно в письмовій формі доповісти керівнику, який віддав (видав) наказ, та своєму безпосередньому керівникові, а в разі наполягання на його виконанні - письмово повідомити про це прямому керівнику.

5. Виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.

6. Наказ вищих органів, керівників, посадових та службових осіб не може бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України. Наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 затверджені Правил етичної поведінки поліцейських. Відповідно до розділу I вказаних Правил вони є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей і ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування. Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції. Ці Правила ґрунтуються на Конституції України, Законах України «Про Національну поліцію», «;Про запобігання корупції», інших законах України, актах Президента України та постановах Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України. Під час прийняття на службу до поліції особу ознайомлюють з вимогами цих Правил. Поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності. Відповідно до розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 визначаються основні вимоги до поведінки поліцейського, зокрема, вказується, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку, не допускати дискримінації в будь-якій формі; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

2. Під час виконання службових обов`язків поліцейському заборонено: сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання; допускати будь-які привілеї чи обмеження за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовною або іншими ознаками, дискримінацію в будь-якій формі; використовувати будь-які предмети, на яких зображена символіка політичних партій, та провадити політичну діяльність, висловлювати особисте ставлення до діяльності політичних партій під час виконання службових повноважень, а також використовувати службові повноваження в політичних або особистих цілях; розголошувати та використовувати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків, у тому числі після припинення служби в поліції, крім випадків, визначених законом; знімати з однострою чи приховувати нагрудний знак (жетон), а також будь-яким іншим чином перешкоджати прочитанню інформації на ньому або фіксуванню за допомогою технічних засобів, крім випадків, коли поліцейський виконує службові обов`язки в режимі секретності в установленому законодавством України порядку; перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов`язків і в невстановленому місці. Висновки суду. Таким чином, спірним у цьому спорі є правомірність дій відповідачів під час ліквідації чи реорганізації установи внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, тобто на відповідність дій до положень статті 68 Закону України «Про Національну поліцію». Проте, диспозиція статті 68 Закону України «Про Національну поліцію» чітко визначає наступне. Так, згідно частини 1 цієї статті, відповідач у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення. Матеріалами справи підтверджено, що 24.03.2023 року начальником Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України Федченко С. письмово було попереджено полковника поліції ОСОБА_1 - заступника начальника 2-го відділу (супроводження справ у судах) 2-го управління (оперативного супроводження) Департаменту боротьби з наркозлочинністю (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України про наступне вивільнення, зокрема те, що у відповідності до частини першої статті 68 Закону України «Про Національну поліцію» та постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.2023 № 131 «Про ліквідацію територіального органу Національної поліції України» ліквідовано Департамент боротьби з наркозлочинністю (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України, і те, що наказом Національної поліції України від 13.03.2023 року № 174 «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції», посаду яку обіймав позивач скорочено та можливе наступне звільнення зі служби в поліції після закінчення двомісячного строку з дня попередження згідно з пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (т.1 а.с.26). Позивач 24.03.2023 отримав вказане письмове попередження про наступне вивільнення, що підтверджено його особистим підписом і ця обставина не є спірною. Отже, розпочалась процедура про можливе звільнення позивача з посади внаслідок ліквідації Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України. Згідно частини 2 статті 68 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті. Таким чином, згода поліцейського на його переміщення відповідно до ст.68 Закону України «Про Національну поліцію» є обов`язковою умовою для здійснення переміщення поліцейського на посаду, нижчу ніж та, на якій перебував поліцейський, зокрема, і у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду. Такий висновок зробив суд першої інстанції і суд апеляційної інстанції з ним погоджується. Матеріалами справи підтверджено, що позивачу не пропонувалась конкретна посада в іншій установі чи підрозділі Національної поліції України при переведенні. Вказана обставина підтверджена змістом наказу Національної поліції у м. Києві від 24.05.2023 №733 о/с та актом, підписаного підполковником поліції ОСОБА_6 - заступником начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУНП у м. Києві від 05.06.2023 року, з яких вбачається, що позивачу не пропонувалась конкретна посада в органах поліції при переведенні і погодження позивача (згода) на нову посаду також не з`ясовувалось. Апелянтами зазначена обставина не спростована, суду апеляційної інстанції не надані відповідні докази на спростування такого висновку суду першої інстанції. Крім того, апелянти не заперечують факт того, що така згода від позивача не отримувалась і не пропонувалась, оскільки вважають, що для переведення на іншу посаду згода позивача не вимагається. Частиною 3 ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції, має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону. Матеріалами справи підтверджено, що після ознайомлення позивача 24.03.2023 про наступне вивільнення, позивач 10.05.2023 року подав рапорт на ім`я свого безпосереднього керівника про звільнення його зі служби в поліції за пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», тобто у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), саме через два місяця після попередження про звільнення - з 24.05.2023, який був отриманий, що підтверджено штампом вхідної кореспонденції вх.№1895/40/7 від 10.05.2023 і не заперечувалось відповідачем 3 (т.1 а.с.27). Вказаний рапорт не був розглянутий відповідно до вищевказаних норм закону, відповідач не надав йому відповідь, про результати розгляду рапорту позивача письмово не повідомляв. Ця обставина апелянтами не спростована і не заперечувалась. Отже, відповідно до ч.1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» підставою звільнення зі служби в поліції, зокрема, є і те, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів (п.4). З урахуванням вказаного, встановлених обставини і наведених вище норм закону, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідачів (бездіяльність) Національної поліції України та Ліквідаційної комісії Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України щодо не розгляду рапорту заступника начальника 2-го відділу 2-го управління Департаменту боротьби з наркозлочинністю (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України ОСОБА_1 від 10.05.2023 за вх. №1895/40/07-2023, поданого на ім`я начальника Департаменту боротьби з наркозлочинністю (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України Сергія Федченка щодо звільнення його зі служби в поліції за пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», тобто у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, оскільки нормами чинного законодавство визначено право позивача бути звільненим зі служби за таких обставин і такий рапорт мав би бути належним чином розглянутий, зокрема, надана відповідь і направлена заявнику для ознайомлення. Саме такі дії відповідача відповідали б положенню ч.2 ст.2 КАС України, а саме те, що суб`єкт владних повноважень має приймати рішення, а суд перевіряє їх на правомірність: 1) прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. А відтак, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що вищенаведені норми чинного законодавства України нівелюють твердження відповідачів щодо посилань на частину 8 статті 65 Закону № 580 - VIII, відповідно до якої, на думку відповідачів «переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення, а поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади, та в даному випадку переміщення поліцейського з ініціативи начальників має легітимну мету і пов`язане з певними об`єктивними чинниками, такими, як інтереси служби та працевлаштування поліцейського, який не досяг граничного віку перебування на службі в поліції, що відповідає меті спеціального інституту переміщення поліцейських, прямо закріпленого у спеціальному законі», а також, що «позивач на момент виникнення спірних правовідносин мав спеціальне звання «полковник поліції», не досяг граничного віку перебування на службі в поліції, а отже, склавши присягу на вірність Українському народові відповідно до статті 64 Закону № 580 - VIII, присягнув вірно служити українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки» без прямої згоди поліцейського на його переміщення. Позивач на підтвердження своєї позиції надав відповідні докази, а саме: рапорт заступника начальника 2-го відділу 2-го управління Департаменту боротьби з наркозлочинністю (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України ОСОБА_1 , який поданий ним 10.05.2023 за вх. №1895/40/07-2023 на ім`я начальника Департаменту боротьби з наркозлочинністю (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України Сергія Федченка про звільнення позивача; докази наявності запису наступного змісту: з призначенням на вказану посаду категорично не згоден, здійсненого позивачем 20.06.2023 року на примірнику наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві за №1022 о/с про особовий склад від 19.06.2023 року; а також акт про те, що позивачу 05.06.2023 року в службовому кабінеті №10 управління кадрового забезпечення ГУНП у м. Києві було доведено вимоги наказу Національної поліції у м. Києві від 24.05.2023 року №733 о/с та запропоновано написати рапорт щодо подальшого проходження служби в ГУНП у м. Києві на одну з наявних посад, однак ОСОБА_1 категорично відмовився від пропонування будь - яких посад та написання рапорту щодо подальшого проходження служби в ГУНП у м. Києві, що прямо свідчать про відсутність згоди позивача на його переміщення в межах випадків, передбачених Законом № 580 - VIII. Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведена належними та допустимими доказами обґрунтованість позовних вимог, а відповідачі не спростували не правомірність спірних рішень та дій. Посилання відповідачів на приписи частини 2 статті 1 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2136-IX, якими на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України, з урахуванням встановлених обставин у цій справі колегією суддів не приймаються до уваги. Крім того, колегія судді наголошує, що надаючи оцінку всім іншим доводам учасників приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Отже, всі доводи апелянта є такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Повний текст постанови виготовлено 16.09.2024. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у м. Києві, Ліквідаційної комісії Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 р. - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у м. Києві, Ліквідаційної комісії Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Колегія суддів: О.В. Карпушова Є.І. Мєзєнцев В.В. Файдюк