Постанова Київський апеляційний суд № 369/4975/23

справа № 369/4975/23 головуючий у суді І інстанції Дубас Т.В. провадження № 22-ц/824/9157/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 11 вересня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 січня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, - в с т а н о в и в : У квітні 2023 року АТ «Сенс Банк» звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 1 457 416 грн 01 коп., яка складається із: заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість - 123 675 грн 49 коп.; заборгованості за інфляційними витратами - 1 333 740 грн 52 коп. Позов обґрунтовано тим, що 30 листопада 2007 року між ЗАТ «АЛЬФА-БАНК» (правонаступником якого є АТ «СЕНС БАНК») та ОСОБА_1 укладений договір кредиту № 700002340 на купівлю автотранспортних засобів. Свої зобов`язання за кредитним договором кредитор виконав у повному обсязі, надавши кредитні кошти. ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у результаті чого утворилась заборгованість. АТ «АЛЬФА-БАНК» звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 11 червня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 489 665 грн 09 коп. та судові витрати у розмірі 3 654 грн. Відповідно до положень пунктів 1.1. та 2.1. Кредитного договору валютою Кредиту є долар США. У пункті 2.4 Кредитного договору зазначено, що нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту. Пунктом 7.3 кредитного договору встановлено, що цей договір діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань. Позивач вказував, що ОСОБА_1 досі не виконав рішення Києво-Святошинського районного суду від 11 червня 2014 року та продовжує користуватися грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, що порушує право стягувача на мирне володіння своїм майном, тому кредитор має право на отримання суми боргу за вказаним кредитним договором на підставі рішення суду з урахуванням 3 % річних за увесь час прострочення. Враховуючи вищевикладені обставини, заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 700002340 від 30 листопада 2007 року передбачена статтею 625 (3%) за ставкою 3 % становить 1 457 416 грн 01 коп. А від так, АТ «СЕНС БАНК» набуває право на стягнення 3% річних та інфляційних витрат за період з 25 квітня 2014 року по 11 жовтня 2022 року у розмірі 1 457 416 грн 01 коп., які складаються із: 123 675 грн 49 коп. - сума заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість; 1 333 740 грн 52 коп. - сума заборгованості за інфляційними витратами. На підставі вищевказаного позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «СЕНС БАНК» заборгованість у розмірі 1 457 416 грн 01 коп. та судовий збір у розмірі 21 861 грн 24 коп. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 січня 2024 року позов АТ «Сенс Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість у розмірі 302 728 грн 69 коп., з яких: 114 593 грн 47 коп. - 3 % річних, 188 135 грн 22 коп. - інфляційні втрати, а також стягнуто понесені судові витрати у вигляді судового збору за подання позивачем позовної заяви у розмірі 4 540 грн 93 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що боржник не оспорює розрахунку заборгованості, а матеріали цивільної справи не містять відомостей про виконання відповідачем рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2014 року № 369/4796/14-ц. Указана у рішенні суду заборгованість за кредитним договором № 700002340 від 30 листопада 2007 року не погашена, тому позивач має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 січня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність у відповідача ОСОБА_1 боргу перед позивачем, оскільки заборгованість у розмірі 489 665 грн 09 коп., на який судом нараховано 3% річних та інфляційні втрати, судовим рішенням у цивільній справі №? 369/4796/14-ц стягнуто з ОСОБА_2 , а не з відповідача ОСОБА_1 . Судом першої інстанції залишено поза увагою ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 11 березня 2021 року у цивільній справі № 6-1566/10, якою встановлено відсутність боргових зобов`язань відповідача перед позивачем. Від АТ «Сенс Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін. Відзив обґрунтовано тим, що відповідач не оспорює факт отримання грошових коштів на підставі договору кредиту, а також не надано доказів його погашення у повному обсязі, відповідач здійснював часткове погашення заборгованості, що свідчить про визнання ним своєї заборгованості. Рішенням Постійнодіючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадської Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 15 липня 2010 року з відповідача стягнуто заборгованість за кредитним договором № 700002340. Указане рішення є чинним. Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 30 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» укладений кредитний договір № 700002340, згідно з умовами якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 22 473,65 доларів США під 14,5 % річних на придбання автомобілю марки «Skoda Octavia Tour», 2007 року випуску, бежевого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , № кузову - НОМЕР_2 , тип - легковий КОМБІ-В строком до 01 грудня 2014 року (а.с. 5-17). Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2014 року у справі № 369/4796/14-ц стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 489 665 грн 09 коп. та судові витрати у розмірі 3 654 грн (а.с. 22-24). Зі змісту указаного заочного рішення вбачається, що 30 листопада 2007 року між ЗАТ «Альфа-банк» та ОСОБА_3 укладений договір поруки №700002340-П. 12 серпня 2022 року відбулись позачергові загальні збори акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (про що був складений відповідний Протокол №2/2022 від 18 серпня 2022 року) якими прийняте рішення щодо зміни назви з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» (скорочена назва - АТ «СЕНС БАНК») місцезнаходження якого: 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, буд.

100. Відповідно до Витягу зі Статуту АТ «СЕНС БАНК», затвердженого Національним Банком України 12 вересня 2022 року, АТ «СЕНС БАНК» є повним правонаступником усіх прав та обов`язків АТ «Альфа-Банк». (а.с. 31-33) Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), якою відступлено від правових висновків, зроблених у постановах Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України); та від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин. Наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Указані висновки відповідають висновкам, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18). Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання у позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога. Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах. Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. Звертаючись із позовом про стягнення з ОСОБА_1 3 % річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що ОСОБА_1 не виконав заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2014 року у справі № 369/4796/14-ц та продовжує користуватися грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Однак, заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2014 року у справі № 369/4796/14-ц стягнуто заборгованість за кредитним договором на користь ПАТ «Альфа-Банк» із ОСОБА_3 , яка є поручителем. Вказане заочне рішення про стягнення заборгованості стосується ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 , до якого пред`явлено вимоги про стягнення витрат у порядку статті 625 ЦК України у межах цієї справи № 369/4975/23 за невиконання заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2014 року у справі № 369/4796/14-ц. Обов`язок виконання заочного рішення виник лише у ОСОБА_3 . Таким чином, оскільки указаним заочним рішенням стягнуто заборгованість з поручителя ОСОБА_3 , а не з позичальника ОСОБА_1 , підстави для стягнення з ОСОБА_1 3 % річних та інфляційних витрат у порядку статті 625 ЦК України з підстав, зазначених у позові АТ «СЕНС БАНК», а саме: невиконання ОСОБА_1 заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2014 року у справі № 369/4796/14-ц, - відсутні. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновки, викладені у рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 січня 2024 року не відповідають обставинам справи, а обставини, що суд першої інстанції визнав встановленими, є недоведеними. Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача, тому з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 6 810 грн 75 коп. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 січня 2024 року скасувати з ухваленням нового судового рішення. У задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат - відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 6810 грн 75 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 16 вересня 2024 року. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська