Постанова 4813 № 509/5029/21

Номер провадження: 22-ц/813/4707/24 Справа № 509/5029/21 Головуючий у першій інстанції Панасенко Є.М. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.09.2024 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 509/5029/21 Номер провадження: 22-ц/813/4707/24 Одеський апеляційний суд у складі: - головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., учасники справи: - позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «П`ята жемчужина», - відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «П`ята жемчужина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Панасенка Є.М. 15 лютого 2024 року, встановив: 2.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2021 року ОСББ «П`ята жемчужина» (далі - ОСББ) звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, інфляційні нарахування та 3% річних у загальному розмірі - 20 705,57 грн.. В подальшому ОСББ уточнило позовні вимоги та просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування та 3% річних на загальну суму - 1 929, 95 грн.. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по справі у розмірі - 7 470,00 грн.. ОСББ обґрунтовує свої вимоги тим, що 08 липня 2014 року було створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке 31 липня 2014 року було належним чином зареєстровано у компетентних установах. 01 серпня 2014 року ОСББ прийняло на баланс багатоповерховий будинок, який розташований за адресою - АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , площею - 31,8 кв. м., житлова - 11,6 кв. м., у вищевказаному житловому будинку. ОСББ свої зобов`язання по наданню житлово-комунальних послуг виконало. Відповідач свої зобов`язання по сплаті вищевказаних послуг не виконує. Станом на 23 вересня 2021 року сума заборгованості за житлово-комунальні послуги складає - 18 775.62 грн., а саме: - утримання будинку та прибуткової території - 10 594.40 грн.; - утримання котельні - 542.60 грн.; - охорона спільного майна - 1 519.00 грн.; - послуга поводження з побутовими відходами - 95.53 грн.; - витрати на опалення місць загального користування - 414.77 грн.; - опалення - 2 593.54 грн.; - постачання холодної води - 540.43 грн.; - постачання гарячої води -2 475.35 грн.. Відповідач не виконав грошові зобов`язання в розмірі - 18 775.62 грн , а тому відповідно до ст. 625 ЦК України з відповідача підлягає стягненню інфляційні витрати в розмірі - 1 656.01 грн. та 3% річних в розмірі - 273.94 грн.. 02.102021 року відповідач сплатив в рахунок погашення заборгованості - 20 000,00 грн.. Сплативши заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, відповідач визнав наявність заборгованості по квартирі АДРЕСА_2 . Однак інфляційні втрати, 3% річних, витрати на професійну правничу допомогу та судовий збір відповідачем не було сплачено. Враховуючи зазначене, 01 листопада 2021 року позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог, а саме - про стягнення з відповідача 3% річних в сумі - 273,94 грн., інфляційних втрат в розмірі - 1 656,01 грн., витрат на професійну правничу допомогу в сумі - 5 200 та судового збору в розмірі - 2 270 грн. (Т. 1, а. с. 2 - 4 зворотна сторона, 90 - 91). Позиція відповідача в суді першої інстанції У січні 2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву (Т. 2, а. с. 39 - 45). У відзиві відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості. Посилається на те, що 02 жовтня 2021 р. він здійснив грошовий переказ на користь позивача в сумі - 20 000,00 грн. за спожиті житлово-комунальні послуги, якими не лише покрив суму заборгованості - 18 775,62 грн., а й авансував їх споживання на майбутні періоди. Таким чином, відсутня будь-яка заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, що підтверджується довідкою ОСББ від 04 січня 2023р. №01/01, у якій зазначено, що станом на 06 жовтня 2021 р. заборгованість за надані послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території ОСОБА_1 не має. Додатково зазначено, що комунальні платежі сплачує вчасно. Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 лютого 2024 року задоволено вищевказану позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «П`ята жемчужина». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «П`ята жемчужина» інфляційні витрати в розмірі - 1 656 (одна тисяча шістсот п`ятдесят шість) грн. 01 коп., 3 % річних в розмірі - 273 (двісті сімдесят три) грн. 94 коп., а всього - 1 929 (одну тисячу дев`ятсот двадцять дев`ять) грн. 95 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «П`ята жемчужина» понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 5 200 (п`ять тисяч двісті) грн. 00 коп. Повернуто з державного бюджету на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «П`ята жемчужина» сплачений судовий збір у розмірі - 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. згідно платіжного доручення № 1228 від 27 серпня 2021 року. Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що після відкриття провадження по справі відповідач дійсно погасив заборгованість за отримані послуги, проте інфляційні втрати - 1 656,01 грн., 3% інфляції - 273,94 грн. він не погасив. Неналежне виконання відповідачем покладених на нього обов`язків з своєчасного внесення ним платежів за спожиті комунальні послуги потягло виникнення заборгованості, яка у свою чергу і спричинила нарахування інфляційних втрат та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача (Т. 2, а. с. 80 - 86). Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 лютого 2024 року скасувати та закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСББ «П`ята жемчужина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що: 1) між позивачем та відповідачем ще з 06 жовтня 2021 р. відсутній предмет спору, що унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, та згідно пункту 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України є підставою для закриття провадження у справі; 2) оскільки заборгованість відсутня, то відсутні підстави для застосування положень ст. 625 ЦК України; 3) суд порушив правило підсудності справи, оскільки він зареєстрований за адресою - АДРЕСА_3 ; 4) судом не з`ясовано причини несплати комунальних платежів, яка виникла у зв`язку із завищенням позивачем показників споживання води; 5) суду першої інстанції не надано будь-які документи, які б підтверджували фактичне надання послуг адвокатом та їх оплату і приймання позивачем (Т. 2, а. с. 90 - 94). Узагальнені доводи позивача в апеляційному суді У березні 2024 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшов відзив представника ОСББ «П`ята Жемчужина», в якому останній просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 лютого 2024 залишити без змін. Представник позивача посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції (Т. 2, а. с. 110 - 114). Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.03.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 лютого 2024 року (Т. 2, а. с. 106 - 106 зворотна сторона). Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи. Відповідно до довідки про доставку електронного листа від 19.03.2024 року документ в електронному вигляді «01 (Р) Відкриття» від 18.03.2024 року доставлено до електронної скриньки адвоката Шпак О.О., діючому від імені ОСББ «П`ята Жемчужина» (Т. 2, а. с. 109). Відповідно до довідки про доставку електронного листа від 19.03.2024 року документ в електронному вигляді «01 (Р) Відкриття» від 18.03.2024 року доставлено до електронної скриньки ОСОБА_1 (Т. 2, а. с. 109 зворотна сторона). 25 березні 2024 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшов відзив представника ОСББ «П`ята Жемчужина» (Т. 2, а. с. 110 - 114). За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що учасники справи є повідомленими про розгляд справи в апеляційному суді. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.09.2024 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини. Дана справа з ціною позову є малозначною, тому згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників. 3.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою - АДРЕСА_4 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Протоколом установчих зборів співвласників будинку від 08.07.2014 року було створено та зареєстровано ОСББ «П`ята жемчужина» за адресою - АДРЕСА_1 . Статутом ОСББ «П`ята жемчужина», затвердженим протоколом зборів № 1 від 08.07.2014 року, передбачено, що діяльність ОСББ спрямована на отримання усіма співвласниками єдиного майнового комплексу послуг з водопостачання, водовідведення, електропостачання, газопостачання, поводження з твердими побутовими відходами, забезпечення опалення, утримання будинку та прибудинкової території, охорону спільного майна, а співвласники, в свою чергу, забезпечують своєчасну оплату внесків і платежів та відшкодування витрат об`єднанню на умовах, що передбачені законодавством. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між його членами. Господарче забезпечення діяльності здійснюється самостійно та шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання. ОСББ свої зобов`язання по наданню житлово-комунальних послуг виконало. Відповідач свої зобов`язання по сплаті вищевказаних послуг не виконує. Станом на 23 вересня 2021 року сума заборгованості за житлово-комунальні послуги складає - 18 775.62 грн., а саме: - утримання будинку та прибуткової території - 10 594.40 грн.; - утримання котельні - 542.60 грн.; - охорона спільного майна - 1 519.00 грн.; - послуга поводження з побутовими відходами - 95.53 грн.; - витрати на опалення місць загального користування - 414.77 грн.; - опалення - 2 593.54 грн.; - постачання холодної води - 540.43 грн.; - постачання гарячої води -2 475.35 грн.. Відповідач не виконав грошові зобов`язання в розмірі - 18 775.62 грн. Згідно наданого позивачем розрахунку, за вказаний у ньому період, інфляційні втрати становлять - 1 656,01 грн., 3% річних - 273,94 грн.. Вказаний розрахунок відповідачем не спростовано. Після відкриття провадження по справі відповідач погасив заборгованість за отримані послуги, проте інфляційні втрати у розмірі - 1 656,01 грн., 3% інфляції у сумі - 273, 94 грн. не погасив. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову. Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі Відповідно до частини першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції, чинній на час розгляду справи судом, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги. У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 також зроблено висновок, що "споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі". Аналогічний висновок щодо застосування норм права в подібних правовідносинах викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 904/7183/17 та в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16. Вказана практика Верховного Суду у справах про стягнення за житлово-комунальні послуги за умови відсутності договору є сталою. Доводи апелянта про те, що між позивачем та відповідачем ще з 06 жовтня 2021р. відсутній предмет спору, а відсутність предмету спору згідно пункту 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України є підставою для закриття провадження у справі, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне. Відповідно до статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: 1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; 4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; 5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом; 6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу; 7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

2. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

3. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. З урахуванням викладеного відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існував на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки воно полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні). Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема, шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 456/847/18). Відповідач ОСОБА_1 звертався до суду першої інстанції із клопотанням про закриття провадження у справі, вказував, що 02 жовтня 2021 року ним була сплачена заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі - 20 000 грн.. За змістом вищенаведених норм, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Відповідний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі №638/3792/20. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач просив стягнути не лише основну суму заборгованості, а й 3 % річних та інфляційні втрати у зв`язку з простроченням оплати основної суми боргу, а також судові витрати: - витрати на професійну правничу допомогу. З матеріалів справи вбачається наявність заборгованості за особовим рахунком відповідача, яка утворилася з листопада 2020 року по липень 2021 року включно. Таким, чином позивач 23 вересня подав позовну заяву про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі - 18 775, 62 грн., інфляційних втрат в розмірі - 1 656,01 грн. та 3 % річних в сумі - 273,94 грн.. Також просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу та судового збору в сумі - 7 470,00 грн.. Сплативши 02 жовтня 2021 року (після відкриття провадження по даній справі) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, відповідач визнав наявність заборгованості по квартирі АДРЕСА_2 , однак інфляційні втрати, 3% річних, витрати на професійну правничу допомогу відповідачем не було сплачено. Доводи апелянта щодо порушення правила підсудності є неспроможними, оскільки позов щодо нерухомого майна, зокрема і щодо стягнення житлово-комунальних послуг щодо утримання такого нерухомого майна, подається за правилами виключної підсудності. Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.04.2019 у справі № 638/1988/17 (провадження N 61-30812св18), позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження майна, за правилами виключної підсудності. Виходячи з вищевказаного, колегія суддів вважає, що вищевказані доводи апеляційної скарги є неспроможними, зводяться до власного тлумачення правовідносин, які склалися між сторонами, зводяться до переоцінки доказів, що не є підставою для зміни скасування рішення суду. Доводи щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Згідно з положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 3 ст. 133 ЦПК України закріплено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, експертів та проведенням експертизи. Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Як вбачається із матеріалів справи, у позовній заяві представника ОСББ «П`ята жемчужина» від 23.09.2024 року було заявлено попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, а саме - витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі - 5 200 грн.. До позовної заяви було додано копію договору № 1/5 про надання правничої допомоги від 01.03.2021 року, згідно якого правова допомога ОСББ «П`ята жемчужина» надається адвокатом - Шпак О. О., копії додатку № 3 до договору №1/5 про надання правової допомоги. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. З матеріалів справи вбачається, що адвокатом Шпак О.О., діючий від імені ОСББ «П`ята жемчужина», було надано попередній розрахунок судових витрат, з якого вбачається перелік наданих адвокатом послуг: - підготовка позовної заяви, збір доказів, розрахунок та оформлення додатків до позовної заяви, подання позовної заяви до суду, участь у судових засіданнях - 5 200 грн. ( т.2, а. с. 5). Відповідно до Договору№ 1/5 про надання правової допомоги від 01.03.2021 року, укладеного між ОСББ «П`ята жемчужина» (Клієнт) та адвокатом Шпак О.О. (Адвокат), останній зобов`язується надавати Клієнту правову допомогу в порядку та на умовах, визначених Договором, які стосуються представництва та захисту законних інтересів Клієнта у будь-яких державних органах та недержавних установах та організаціях, в тому числі судах будь-якої інстанції та спеціалізації. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У якості доказів у більшості випадків достатньо надати суду договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги, платіжні доручення на оплату послуг адвоката та квитанції про оплату клієнтом цих доручень. Цю позицію підтримав у своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 19/64/2012/5003 від 31.01.2019 р., зазначивши, що «суд апеляційної інстанції, врахувавши те, що відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, правомірно виніс додаткову постанову, якою задовольнив заяву про відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката». Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертій статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу. Таким чином, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України). Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 вказано, що: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18. При цьому, договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи. Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В додатку №3 до договору № 1/5 про надання правової допомоги від 01.03.2022 року, сторонами визначено розмір адвокатського гонорару, який становить - 5 200,00 грн.. З урахуванням співмірності послуг адвоката зі складністю проведеної ним роботи, складності справи, судова колегія вважає правильним висновок суду про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі - 5 200 грн.. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відсутні. Підстави, порядок та строк касаційного оскарження Підстави касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України, зазначені у частині другій цієї статті. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 лютого 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе