Постанова 4803 № 209/1939/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/30/22 Справа № 209/1939/21 Головуючий у першій інстанції: Решетник Т. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 серпня 2022 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 жовтня 2021 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИЛА: У травні 2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 27.08.2013 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №014/0202/82/0174538, відповідно до умов якого сума кредиту складає 38950,04 грн., дата остаточного повернення кредиту - 27.08.2019 року, а процентна ставка становить 38,3% річних. Банк належним чином виконав свої зобов`язання, відкривши позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом 38950,04 грн. 20 вересня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги №114/2-19-F, відповідно до якого AT «Райффайзен Банк Аваль» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором №014/0202/82/0174538 від 27.08.2013 року, укладеним між ПАТ «айффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 . Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача. За період користування кредитними коштами відповідачем здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, але заборгованість за кредитним договором в повному обсязі не погашена. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за порушення умов кредитного договору, що підлягає стягненню з позичальника станом на 18.05.2021 року становить 44205,03 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 23084,48 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 3375,40 грн., заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 12846,17 грн., заборгованість з пені - 4898,98 грн. Також позивачем нараховано борг на підставі статті 625 ЦК України станом на 18.05.2021 року, а саме: 3% річних 2079,50 грн., втрати від інфляції 4710,05 грн. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача вказану заборгованість в загальному розмірі 50994,58 грн. та судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн. і на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ТОВ «Вердикт Капітал», посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі. Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову в розмірі 50994,58 грн., розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 27.08.2013 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПрАТ «Страхова компанія «Уніка Життя» та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №014/0202/82/0174538, відповідно до умов якого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» зобов`язалось надати позичальнику кредит у сумі 38950,04 грн. (10390,72 грн. на споживчі цілі, 2150,04 грн. - на сплату страхового платежу на користь страховика, 26409,28 грн. - на погашення заборгованості позичальника перед кредитором), з датою повного погашення кредиту 27.08.2019 року та фіксованою процентною ставкою 38,3% річних (а.с. 9-13). У пункті 1.1.3 договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №014/0202/82/0174538 від 27.08.2013 року встановлено, що кредит надається одноразово 27 серпня 2013 року. За змістом пункту 3.1 вказаного вище договору, зокрема, позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними платежами відповідно до умов цього договору. Кредитор у встановленому законодавством України порядку має право без згоди позичальника відступити свої права вимоги за цим договором будь-якій особі або обтяжити ці права будь-яким чином (пункт 8.1 договору №014/0202/82/0174538 від 27.08.2013 року). За положеннями п. 10.3 договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №014/0202/82/0174538 від 27.08.2013 року, зокрема, за прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором кредитор має право вимагати, а позичальник зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити останньому пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було також погоджено Графік погашення кредиту, який викладений в додатку №1 до кредитного договору №014/0202/82/0174538, відповідно до якого погашення щомісячної заборгованості по кредиту здійснюється кожного місяця 27 числа щомісячними платежами в сумі 1387,66 грн. (а.с. 14-15). 19 січня 2015 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №014/0202/82/0174538 до договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №014/0202/82/0174538 від 27.08.2013 року, якою було погоджено новий Графік погашення кредиту та інших платежів з датою повного погашення кредиту 27.06.2021 року (а.с. 17-19). 20 вересня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги №114/2-19-F, відповідно до якого AT «Райффайзен Банк Аваль» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №014/0202/82/0174538 від 27.08.2013 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , що також підтверджується копією Реєстру боржників до вказаного договору та копією платіжного доручення №2 від 17.03.2020 року про оплату ТОВ «Вердикт Капітал» на користь AT «Райффайзен Банк Аваль» 1875601,63 грн. згідно договору №114/2-19-F(а.с. 27-34,37-40, 41). У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №014/0202/82/0174538 від 27.08.2013 року, станом на 18.05.2021 року позивачем нарахована заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 23084,48 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 3375,40 грн., заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 12846,17 грн., заборгованість з пені - 4898,98 грн., 3% річних 2079,50 грн., втрати від інфляції 4710,05 грн., а всього 50994,58 грн. (а.с. 23-26). Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, колегія дійшла висновку про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань на вказаним вище кредитним договором та наявність у зв`язку з цим заборгованості, яка станом на 18.05.2021 року становить 44205,03 грн. та складається із заборгованості за кредитом (за тілом кредиту) 23084,48 грн., заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги - 3375,40 грн., заборгованості за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 12846,17 грн., заборгованості з пені - 4898,98 грн. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (провадження №12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. За період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Судом було встановлено, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 19 січня 2015 року шляхом укладення додаткової угоди №014/0202/82/0174538 до договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №014/0202/82/0174538 від 27.08.2013 року, погодили, зокрема, дату повного погашення кредиту - 27.06.2021 року (а.с. 17-19). Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, сума 3% річних та нарахувань, у зв`язку з інфляцією, на підставі статті 625 ЦК України нарахована за період з 18.05.2018 року по 18.05.2021 року (а.с. 25-26), тобто до пред`явлення даного позову 27.05.2021 року. Доказів звернення до відповідача з письмовою вимогою про дострокове повернення кредиту в повному обсязі до пред`явлення позовної заяви у даній справі - суду не представлено. Клопотань про надання доказів чи про витребування відповідних доказів судом позивачем не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Колегія також звертає увагу, що позивач здійснював нарахування процентів за користування кредитом щомісяця на фактичний залишок заборгованості у межах строку кредитування, відповідно до пункту 2.2 кредитного договору. Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що під час дії кредитного договору положення частини другої статті 625 ЦК України не застосовуються, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України в межах строку кредитування, задоволенню не підлягають. Крім того, статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено п.1 ч.2 ст.258 ЦК України відносно неустойки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина 1 статті 259 ЦК України). Згідно із ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідачем до ухвалення місцевим судом рішення було подано заяву про застосування позовної давності, як викладена у відзиві на позовні заяву (а.с. 88). Оскільки за кредитним договором №014/0202/82/0174538 від 27.08.2013 року встановлено окремі зобов`язання, які встановлюють обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 06 листопада 2013 року у справі №6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах: від 19 березня 2014 року у справі №6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі №6-167цс14, від 03 червня 2015 року у справі №6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі №6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі №6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі №6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі №6-2462цс16. Встановлено, що заборгованість по пені у розмірі 4898,98 грн. сформувалась до 20.09.2019 року, що підтверджується витягом з Додатку №1 до договору відступлення прав вимоги №114/2-19-F від 20.09.2019 року (а.с. 42). Враховуючи подання відповідачем заяви про застосування позовної давності до місцевого суду; встановивши, що з даним позовом банк звернувся 27.05.2021 року, що підтверджується інформацією на поштовому конверті (а.с. 66), колегія дійшла висновку, що ТОВ «Вердикт Капітал» пропущено річний строк позовної давності щодо нарахованої ним у строк до 20.09.2019 року заборгованості за пенею в сумі 4898,98 грн. Доказів добровільної сплати відповідачем заборгованості по пені, тобто переривання річного строку позовної давності щодо цієї частини позовних вимог, суду не представлено, клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Колегія також зазначає, що загальна трирічна позовна давність щодо вимог про стягнення на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 23084,48 грн., заборгованості за відсотками по 20.09.2019 року в сумі 3375,40 грн. та заборгованості за нарахованими відсотками з 20.09.2019 року у розмірі 12846,17 грн. не пропущена, що підтверджується змістом Графіку погашення кредиту та інших платежів від 19.01.2015 року, а також розрахунками заборгованості (а.с. 17-19, 23-24). Більше того, згідно змісту розрахунку заборгованості, відповідач здійснював останні платежі 18.08.2020 року на суму 1761,75 грн. та 31.08.2020 року на суму 300,00 грн. зі сплати заборгованості за відсотками, що свідчить про переривання трирічного строку позовної давності відносно цієї частини позовних вимог. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №014/0202/82/0174538 від 27.08.2013 року, станом на 18.05.2021 року, заборгованості за тілом кредиту в сумі 23084,48 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 16221,57 грн., а всього 39306,05 грн. Колегія звертає увагу, що відповідачем, згідно змісту його письмового відзиву на позовну заяву, не заперечується факт укладення договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №014/0202/82/0174538 від 27.08.2013 року та отримання кредитних коштів за його умовами (а.с. 87-91). Крім того, ОСОБА_1 не надано доказів визнання недійсною додаткової угоди №014/0202/82/0174538 від 19 січня 2015 року до договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №014/0202/82/0174538 від 27.08.2013 року щодо визначення Графіку погашення кредиту та інших платежів з датою повного погашення кредиту 27.06.2021 року. Клопотань про витребування відповідних доказів судом - відповідачем не заявлено. Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. У частині 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15. З матеріалів справи вбачається, що боржник за кредитним договором належним чином не сплачував заборгованість ні новому, ні попередньому кредитору, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість. Відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про відступлення права вимоги, на що посилається відповідач, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора. Такий висновок відповідає також правовій позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі №555/2428/15-ц (провадження №61-33582св18). Доказів сплати боргу первісному кредитору відповідач суду не надав. На викладене вище місевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив,тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. За положеннями ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору при подачі позовної заяви (2270,00 грн.) та апеляційної скарги (3405,00 грн.), пропорційно задоволеним позовним вимогам (77,08%) в розмірі 4374,29 грн. (а.с. 65, 122). Разом з тим, за положеннями частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України) 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. У відповідності до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас зі змісту частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 141 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи №209/1939/21, у розмірі 20000,00 гривень, позивачем надано до місцевого суду копію договору №05-03/2021 про надання правової допомоги від 05 березня 2021 року, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», згідно умов якого, клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (а.с. 58-61). Крім того, ТОВ «Вердикт Капітал» надано копію прайс-листа адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс», копію заявки на надання юридичної допомоги №18 від 08 березня 2021 року, копію витягу від 29.03.2021 року з акту №1 про надання юридичної допомоги від 23.03.2021 року, та копію платіжного доручення №195390019 від 02 квітня 2021 року (а.с. 57, 62, 63, 64). З копії платіжного доручення №195390019 від 02 квітня 2021 року вбачається, що ТОВ «Вердикт Капітал» на рахунок адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс» перераховано 200000,00 гривень, призначення платежу оплата за надання правової допомоги згідно договору №05-03/2021 про надання правової допомоги від 05 березня 2021 року. Відповідно до пункту 4.1 договору №05-03/2021 про надання правової допомоги від 05 березня 2021 року, юридичну допомогу що надається адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в гривнях, шляхом щомісячного переказу суми на рахунок, зазначений у розділі 10 цього договору. Вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до договору (п. 4.2 договору №05-03/2021). Згідно пункту 4.3 договору №05-03/2021, якщо інше не передбачено заявкою на надання юридичної допомоги, клієнт зобов`язується оплатити надані адвокатським об`єднанням послуги протягом 3 банківських днів з моменту підписання акту про надання юридичної допомоги та надання адвокатським об`єднанням клієнту відповідного рахунку на оплату. Пунктом 4.5 вказаного вище договору погоджено, що акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокатському об`єднанню письмові аргументовані заперечення на акт. Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги №18 від 08 березня 2021 року та витягу з Акту №1 про надання юридичної допомоги від 29.03.2021 року загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи № 939/909/21 складає 12 500 грн. Згідно витягу з акту №1 про надання юридичної допомоги від 23.03.2021 року по клієнту ОСОБА_1 , позивачу були надані наступні послуги: надання усної консультації з приводу можливості стягнення боргу в позасудовому порядку - 1500,00 грн., надання усної консультації з приводу можливості стягнення боргу в судовому порядку - 1500,00 грн., надання письмової поглибленої консультації з посиланням на нормативні акти - 9000,00 грн (3 години), складення позовної заяви про стягнення боргу, підготовка та друк необхідних документів - 8000,00 грн (4 години) (а.с. 64). При визначенні розміру судових витрат на правничу правову допомогу, колегія приймає до уваги обсяг робіт, проведений адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», що підтверджуються матеріалами справи. А саме, АО «Лігал Ассістанс» було складено позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором з ціною позову 50994,58 грн. У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 заперечував щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, а також зазначив про неспівмірність цих витрат зі складністю справи. Виходячи з викладеного, враховуючи ціну позову (50994,58 грн.), а також те, що спір у даній справі є малозначним; приймаючи до уваги, що відповідач є фізичною особою, колегія дійшла висновку, що понесені ТОВ «Вердикт Капітал» судові витрати на професійну правничу допомогу у доведеному розмірі не відповідають вищевказаним критеріям розумності, співмірності і тому підлягають зменшенню до 1000,00 грн. Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» підлягають також стягненню судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам (77,08%) в розмірі 770,80 грн. Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З урахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 жовтня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749) заборгованість за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №014/0202/82/0174538 від 27.08.2013 року в загальному розмірі 39306 (тридцять дев`ять тисяч триста шість) грн. 05 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 23084,48 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 16221,57 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749) судові витрати в розмірі 5145 (п`ять тисяч сто сорок п`ять) грн. 09 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складений 29 серпня 2022 року. Головуючий Т.П. Красвітна Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова