Ухвала ККС ВС № 646/2899/24

Ухвала іменем України 16 вересня 2024 року м. Київ справа №646/2899/21 провадження № 51-4246 ск 24 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянувши касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 вересня 2024 року, встановив: Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2024 року частково задоволено скаргу ОСОБА_4 : зобов`язано дізнавача, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023226170000529 від 19.12.2023 розглянути належним чином, відповідно до вимог статті 220 КПК України, клопотання потерпілого ОСОБА_4 від 11.03.2024; у задоволенні вимог в частині скасування постанови дізнавача СД ВП №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 про часткове задоволення клопотання у рамках кримінального провадження від 20.08.2024, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023226170000529 від 19.12.2023 за ч. 1 ст. 190 КК України відмовлено. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 вересня 2024 року, відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України, відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2024 року. Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, потерпілий звернувся з касаційною скаргою, в якій посилається на те, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті провадження за скаргою, позбавив його права на апеляційне оскарження, передбачене Конституцією, крім того, вважає, що дії судді не відповідають вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, у зв`язку із чим, на думку автора скарги, рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Крім того, наводить мотиви незаконності прийняття рішення слідчим суддею, дізнавачів СД ВП №1 ЗРУП №1 ГУ НП в Харківській області, а також вказує, що судом апеляційної інстанції не досліджені мотиви апеляційної скарги, про які детально зазначено у касаційній скарзі. Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї документи, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Відповідно до ч. 2 ст. 424 КПК ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження. Тобто, оскільки ухвала слідчого судді не переглядалась в апеляційному порядку, предметом перегляду суду касаційної інстанції може бути лише ухвала суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 , як така, що може перешкоджати подальшому кримінальному провадженню. З урахуванням вищевказаного, доводи касаційної скарги щодо незаконності прийняття рішення слідчим суддею, дізнавачів СД ВП №1 ЗРУП №1 ГУ НП в Харківській області, не можуть бути предметом касаційного розгляду та не підлягають перевірці у касаційному порядку. При цьому, надаючи оцінку доводам касаційної скарги в частині незаконності дій апеляційного суду при відмові у відкритті провадження, колегія суддів зауважує про таке. Відповідно до ч. 1 ст. 309 КПК на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування. При цьому, приписами ч. 2 ст. 307 КПК України передбачено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги. Як убачається зі змісту долученої до касаційної скарги копії судового рішення, ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2024 року частково задоволено скаргу ОСОБА_4 та зобов`язано дізнавача, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023226170000529 від 19.12.2023 розглянути належним чином, з урахуванням приписів статті 220 КПК України, клопотання потерпілого ОСОБА_4 від 11.03.2024; відмовлено в частині скасування постанови дізнавача СД ВП №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 про часткове задоволення клопотання у рамках кримінального провадження від 20.08.2024, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023226170000529 від 19.12.2023 за ч. 1 ст. 190 КК України. Відтак, з огляду на зазначені положення КПК, вказана ухвала постановлена в межах компетенції слідчого судді. При цьому, в ухвалі слідчого судді від 03 вересня 2024 рокузазначено, що ухвала оскарженню не підлягає. Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, ОСОБА_6 звернувся до Харківського апеляційного суду із апеляційною скаргою. Відповідно до ч. 3 ст. 307 КПК ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру. Вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначено положеннями КПК, і розширеному тлумаченню він не підлягає. Тобто постановлена у цьому провадженні ухвала слідчого судді, якою частково задоволено скаргу ОСОБА_6 , зобов`язано дізнавача розглянути клопотання потерпілого ОСОБА_6 від 11.03.2024 та відмовлено в частині скасування постанови дізнавача, якою частково задоволено клопотання ОСОБА_6 , не входить до визначеного у КПК переліку ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Положеннями ч. 3 ст. 392 КПК визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом. Водночас, оскарження вищезазначеної ухвали слідчого судді в апеляційному порядку чинним КПК не передбачено. Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу. Суддя апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді, дійшов висновку, що з огляду на вищезазначені положення ч. 4 ст. 399 КПК, вказана ухвала апеляційному оскарженню не підлягає, з наведеним погоджується і колегія суддів Верховного Суду. При цьому, доводи касаційної скарги в частині порушеного права на апеляційне оскарження колегія суддів вважає неспроможними, з огляду на таке. Зокрема, відповідно до ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках -на касаційне оскарження судового рішення. Зазначені норми Конституції України а також кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження). Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Такіобмеження повинні переслідувати легітимну мету та зберігатирозумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення ЄСПЛ у справах «Мушта проти України», заява № 8863/06, п. 37; «Kreuz v. Poland», заява № 28249/95, п. 53; «Golder v. the United Kingdom», заява № 4451/70, п. 38, «Stanev v. Bulgaria», заява № 36760/06, п.п. 229-230). За таких обставин наявність визначених у законі обмежень щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже, не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд. З огляду на вищезазначене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відмова суду апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із поданням апеляційної скарги на судове рішення, оскарження якого законом не передбачене, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя. Підсумовуючи наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, зазначивши в своїй ухвалі підстави прийняття такого рішення, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга заявникане містить доводів щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги з мотивів, наведених у ній, немає, а тому у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 вересня 2024 року, слід відмовити. Керуючись частинами п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів постановила: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 вересня 2024 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3