Постанова 4854 № 420/8422/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/8422/24 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А. Дата і місце ухвалення 07.06.2024 р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді доповідача Шеметенко Л.П. судді Градовського Ю.М. судді Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 27.03.2024 р., просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Херсонській області від 27.02.2024 року № 163950027648 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 114 Закону № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу за Списком № 1, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. а ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком № 1, періоди роботи у Науково-виробничому підприємстві «ФЕРОЛІТ» з 16.11.2012 р. по 31.12.2012 р., з 01.01.2013 р. по 30 .04.2013 р., з 19.05.2013 р. по 13.05.2021 р. машиністом крану, зайнятого на гарячих ділянках робіт, що передбачено Списком №1; - зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 19.02.2024 року та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду. В обґрунтування позову зазначається, що рішення про відмову в призначенні пенсії є незаконним, а дії відповідача протиправними, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 27.02.2024 року № 163950027648 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. а ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020 року, зарахувавши до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 періоди роботи у Науково-виробничому підприємстві «ФЕРОЛІТ» з 16.11.2012 р. по 31.12.2012 р., з 01.01.2013 р. по 30.04.2013 р., з 19.05.2013 р. по 13.05.2021 р. машиністом крану, зайнятого на гарячих ділянках робіт, що передбачено Списком №1. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що при визначенні права позивачки на пенсію за віком на пільгових умовах підлягають застосуванню положення п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VIII, зазначивши, що пунктом 16 Розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються лише в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. На думку апелянта, положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мають пріоритет над положеннями інших законів України, які регулюють подібні правовідносини. Отже, призначення пенсії позивачу на підставі п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» можливе по досягненню нею 50 років. Крім того, апелянт вказує, що рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11.10.2017 року, тобто, досягти віку, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» для призначення пільгової пенсії з урахуванням рішення Конституційного Суду України особі необхідно було до 11.10.2017 року. До суду апеляційної інстанції надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому зазначається про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, а тому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України у Полтавській області за місцем проживання із заявою від 19.02.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с. 100-101). Згідно Розписки-повідомлення, разом із заявою для призначення пенсії позивачкою подано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру від 04.11.1998 року; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 від 14.08.1998 року; диплом серії НОМЕР_2 , виданий 15.06.1995 року; довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, №492 від 24.05.2023 року, наказ №295 від 29.05.2020 «Про результати чергової первинної атестації робочих місць» з додатком № 1; наказ №287 від 27.05.2015 «Про результати чергової первинної атестації робочих місць» з додатком №1; наказ №333 від 28.05.2010 «Про результати чергової первинної атестації робочих місць» з додатком № 1; Трудову книжку серії АЕ №149460 від 06.07.1995 року. За принципом екстериторіальності органом для розгляду заяви позивачки визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 163950027648 від 27.02.2024 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.02.2024 року відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з недосягненням віку 50 років (а.с. 10-12, 93-94). Відповідно до змісту цього рішення, пенсійний вік, визначений підпунктом 1 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2) становить 50 років для жінок. Страховий стаж не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Вік заявника 46 років 07 місяців 10 днів. Страховий стаж особи 27 років 06 місяців 14 днів, при цьому з урахуванням стажу за Списком № 1 - (8 років) страховий стаж становить - 35 років 06 місяців 14 днів. Пільговий стаж особи за Списком №1 становить 08 років 5 місяців 08 днів, за Списком №2 - 0 років 0 місяців 18 днів, навчання 02 роки 09 місяців 15 днів. До пільгового стажу зараховано періоди роботи згідно довідки від 24.05.2023 №492, виданої «Науковим виробничим підприємством «ФЕРОЛІТ». До пільгового стажу за Списком №1 зараховано періоди роботи: з 16.11.2012 по 30.04.2013, з 19.05.2013 по 26.05.2020, з 29.05.2020 по 13.05.2021. За Списком №2 - з 01.05.2013 по 18.05.2013. За наданими документами ОСОБА_1 буде мати право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 зі зниженням пенсійного віку після досягнення 50 років з 10.07.2027. Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 163950027648 від 27.02.2024 року про відмову у призначенні пенсії, позивачка звернулась до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення від 23.01.2020 року № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Разом з тим, при вирішенні справи, суд першої інстанції брав до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 листопада 2021 року по справі № 360/3611/20, в яких зазначено, що норми Закону № 1788-ХІІ та Закону № 1058-ІV суперечать один одному, у зв`язку з чим таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника. Також, суд першої інстанції врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, тому застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV. На підставі наведеного, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20 та у справі № 520/15025/16-а, суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова у призначені пенсії за вислугу років на пільгових умовах за списком № 1 є протиправною, у зв`язку з чим рішення № 163950027648 від 27.02.2024 року підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають вимогам норм процесуального та матеріального права, з огляду на наступне. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. З 01.01.2004 таким законом є Закон №1058, який був прийнятий на зміну положенням Закону №1788. Отже, оскільки Закон №1058, і Закон №1788 регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону № 1058 як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону №1788 підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058. Згідно з пунктом «а» частини першої статті 13 Закону № 1788 (в редакції до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ, далі - Закону № 213) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Законом № 213 раніше передбачений пунктом "а" статті 13 Закону № 1788 віковий ценз для жінок з 45 років було збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу. Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20% з наступним збільшенням її щороку на 10% до 100% розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону № 1788, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 01.01.2015 - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Отже, і після набуття чинності нормами Закону № 1058 правила призначення пенсій за Списком № 1 регламентувались пунктом "а" статті 13 Закону № 1788. Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону № 2148 (11.10.2017), яким текст Закону № 1058 був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною першою якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому Законом № 2148 у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону № 1058, де вказувалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058 у редакції Закону №2148 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року. У силу спеціальної вказівки у Законі № 2148 наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017. Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "а" статті 13 Закону №1788 у редакції Закону № 213 та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними). Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону №

213. Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом №

213. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Відповідно до пункту 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах». Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 1, а саме: пункт "а" статті 13 Закону № 1788 у редакції до прийняття Закону № 213 та частина 2 статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148. Тож, вимоги вказаних законів містять розбіжність відносно позивача щодо вікового цензу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, який складає 45 років за пунктом "а" статті 13 Закону № 1788 у редакції до прийняття Закону № 213 та 50 за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148. Слід звернути увагу на те, що у справах «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, рішення від 14.10.2010) та «Серков проти України» (заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи. За вказаних обставин, такі обов`язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність. Враховуючи частину першу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років. Апелянт в цьому випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховує правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь пенсіонера. Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20, в якій вказано, що оскільки норми Закону № 1788-ХІІ, з урахуванням Рішення № 1-р/2020, та Закону № 1058-ІV регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника. Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням свого правового висновку, викладеного в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, зауважила, що застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ГУ ПФУ в Херсонській області необґрунтовано посилалось у спірному рішенні на пункт 1 частини другої статті 114 Закону №1788 в частині необхідності досягнення пенсійного віку - 50 років, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1/-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Оскільки єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 було не досягнення позивачкою 50 років, в свою чергу апелянтом не заперечується наявність у позивачки необхідного стажу роботи, а саме 35 років 06 місяців 14 днів (в тому числі додаткові роки за Списком №1 8 років), тобто позивачка набула необхідного страхового та пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування рішення відповідача №16950027648 від 247.02.2024 р. про відмову в призначенні пенсії. При цьому, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії, та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей. Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - Суд) в пункті 111 Рішення від 26 лютого 2015 року [(справа «Заїченко проти України (№ 2)» (Заява № 45797/09)] вказав на те, що Суд вже постановляв, що вичерпанню підлягають лише ефективні національні засоби правового захисту (див. пункт 84). Суд нагадує, що для того, щоб бути ефективним, засіб правового захисту має бути незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів влади і бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59, від 6 вересня 2005 року); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення; а також забезпечити належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland) [ВП], заява № 30210/96, п. 158, ECHR 2000-XI). За таких обставин, з метою ефективного правового захисту встановленого порушення, яке виявилось у відмові пенсійним органом в призначенні пенсії позивачці, яка має право на цю пенсію, вірним способом захисту порушеного права позивачки є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №

1. Колегія суддів зазначає, що доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Крім того, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). За результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення. За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 16.09.2024 р. Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Ю.М. Градовський Суддя: І.О. Турецька