Постанова Київський апеляційний суд № 755/1472/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 вересня 2024 року м. Київ Унікальний номер справи № 755/1472/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/11022/2024 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М., за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22 березня 2024 року, постановлену під головуванням судді Хромової О.О., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - в с т а н о в и в : У січні 2024 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 262 775, 30 грн. та моральної шкоди у розмірі 100 000, 00 грн., а також судові витрати (а.с. 1-12). На обґрунтування позовних вимог, зазначав, що 19.10.2021 року в квартирі АДРЕСА_1 сталася пожежа. Внаслідок пожежі в квартирі № 99 , постраждала одна із кімнат квартири АДРЕСА_3 . Відповідно до акта про пожежу від 19.10.2021 року повідомлення про пожежу надійшло о 20:38 годині до пожежно-рятувального підрозділу Дніпровського району м. Києва. Пожежу було ліквідовано о 21:38 год. 19.10.2021 року. В квартирі № 103 , яка постраждала внаслідок пожежі, що відбулася в кв. АДРЕСА_1 , пожежею пошкоджено (знищено) оздоблення стін, міжкімнатні двері, віконні рами, паркетну підлогу, міжповерхове перекриття. Відповідно до матеріалів справи про пожежу, осередок пожежі знаходився в дальній лівій кімнаті від входу в квартиру № 99 , у лівому дальньому куті біля вікна житлової кімнати, де знаходився стіл з поличками та системний блок комп`ютера. Ймовірно, причиною пожежі є виникнення аварійних режимів роботи електрообладнання подовжувача. Обставин, які передували виникненню пожежі у матеріалах справи про пожежу не зазначаються. При цьому, в матеріалах справи про пожежу зазначено, що розповсюдженню пожежі сприяло те, що у місці виникнення пожежі та поруч з ним знаходились горючі матеріали. Звітом про причини виникнення пожежі, яка сталась 19.10.2021 року в 9-ти поверховому будинку в кімнаті квартири № 99 , інспектором відділу запобігання надзвичайним ситуаціям та заходам цивільного захисту Дніпровського РУ ГУ ДСНС України в м. Києві зазначається, що в ході огляду з врахуванням шляхів поширення полум`я, складу та кількості пожежного навантаження було встановлено, що осередок пожежі знаходився в 9-ти поверховому будинку на 7-му поверсі, у дальній лівій кімнаті від входу в квартиру № 99 у лівому дальньому куті біля вікна житлової кімнати, де знаходився стіл з поличками та системний блок комп`ютера. На осередок пожежі вказує найбільшого руйнування штукатурки та верхнього шару стіни, вигорання дерев`яних елементів меблів - це є місце найдовшого впливу високої температури, яке в результаті пожежі вигоріло найбільше. На даний перебіг подій вказують наступні осередкові ознаки: очевидно виражена направленість горіння горючих матеріалів; зона найбільшого ушкодження по стіні; ступінь пошкодження побутових речей в кімнаті. Враховуючи обставини та місце виникнення пожежі в даному випадку розглянули наступні версії: можливість виникнення пожежі внаслідок занесення стороннього джерела запалювання з ознаками спеціальної підготовки події або без них; можливість виникнення пожежі внаслідок потрапляння малокалорійного джерела запалення та горючі матеріали; можливість виникнення пожежі внаслідок виникнення аварійних режимів роботи в електрообладнання подовжувача. Відповідно до листа від 17.05.2023 року № 71 26 02-376/71 26 повідомляється Дніпровським районним управлінням Головного управління ДСНС України у м. Києві, що планові та позапланові перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки за адресою: АДРЕСА_1 - не проводилося. Після неодноразових звернень позивача до ЖЕД-410 щодо проведення обстеження в кв. № 103 , нарешті 15.12.2021 року комісією у складі заступника начальника ЖЕД-410 ОСОБА_3 , інженера ІІ-категорії ОСОБА_4 , інженера ІІ-категорії ОСОБА_5 було складено акт на предмет обстеження квартири АДРЕСА_1 , відповідно до письмового звернення № Б-216 від 01.11.2021 року, виявлено, що при візуальному огляді квартири № 103 в кімнаті площею 13,9 кв.м. наявне просідання підлоги. Відповідно до протоколу № 6 від 02.12.2021 року складеного Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією, Комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, встановлено наступне: 19.10.2021 року в квартирі АДРЕСА_1 сталася пожежа. 20.10.2021 року фахівцями ТОВ «Проектна компанія «АРКОН» проведено обстеження технічного стану будівельних конструкцій квартири № 99 та прилеглої до неї квартири № 103 вказаного будинку. Листом ТОВ «Проектна компанія «АРКОН» 15.02.2022 року № 34-15-02/22 надано відповідь на заяву позивача щодо надання відповідних документів після технічного обстеження його квартири. В даному листі чітко прописано, що у відповідності до договору № 383 від 06.08.2021 року компанія прийняла на себе лише зобов`язання надання послуг з візуального обстеження технічного стану конструктивних елементів житлових будинків, балконів та виступаючих елементів, що знаходяться у м. Києві. В тому числі, повідомлено, що підстави для надання позивачу за його вимогою, компанією ТОВ «Проектна компанія «АРКОН», копій акту обстеження технічного стану будівельних конструкцій в будинку АДРЕСА_3 та 99 із всіма документами - відсутні. Позивачу не надано вичерпної, документально підтвердженої відповіді стосовно нормативної бази, на яку спирались працівники ТОВ «Проектна компанія «АРКОН» при написанні так званого акту обстеження конструкцій аварійної плити перекриття. В протоколі № 6 від 02.12.2021 року комісією з питань техногенно-економічної безпеки та надзвичайних ситуацій Дніпровської районної в м. Києві зазначено, що квартира № 99 трикімнатна, розташована на 7 поверсі вказаного будинку, дві кімнати розташовані з внутрішнього двору будинку, а вікно третьої кімнати виходить на Русанівський канал. Внаслідок пожежі були виявлені наступні пошкодження: руйнування внутрішнього оздоблення всіх приміщень квартири з руйнуванням штукатурного шару стін; сітка тріщин, шириною розкриття 1-3 мм в плиті перекриття житлової кімнати на глибину до 10 мм та площею 0.001 кв.м.; геометричні деформації плити перекриття - провисання до 98 мм; повне згорання заповнення віконного прорізу житлової кімнати, вікно якої виходить на Русанівський канал. За результатами проведеного обстеження встановлено, що внаслідок тривалих дій високих температур в одній із кімнат квартири № 99 відбулась деформація плити перекриття, а в квартирі № 103 відбулась деформація та провисання підлоги. Враховуючи висновок ТОВ «Проектна компанія «АРКОН», що технічний стан плити перекриття - аварійний, існує необхідність у негайному вжитті заходів пов`язаних із запобіганням виникненню надзвичайної ситуації техногенного характеру з метою недопущення її переростання в надзвичайну ситуацію техногенного характеру, а саме виконанню аварійно-відновлювальних робіт житлового будинку. Зазначені роботи включити до програми економічного та соціального розвитку м. Києва немає можливості, оскільки відповідно до Комплексної цільової програми підвищення енергоефективності та розвитку житлово-комунальної інфраструктури міста Києва на 2021-2025 роки такий вид робіт не передбачений даною програмою. Вирішили встановити підпірки під плиту перекриття в кількості 6 штук з кроком 1?1.5 м. В якості підпірок використовувати телескопічні стійки риштування. Ознайомити мешканців квартир № 99 , 103 про наявність аварійних конструкцій. Відповідальними органами державної влади не проведено компетентної, законної будівельно-технічної, оціночно-технічної експертизи постраждалих після пожежі квартир № 99 та № 103, яка сталася 19.10.2021 року в кв. № 99 по АДРЕСА_1 . Між Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» та ТОВ «Мепал Проект» було заключено договір від 27 жовтня 2022 року № 396, щодо розробки Робочого проекту «Капітальний ремонт з заміни плити перекриття між квартирами 99 та АДРЕСА_3 . В Завданні на проектування за підписом головного інженера КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» ОСОБА_6, пунктом 10 визначено: «Стадійність проектування», розробка проектної документації у одну стадію: Робочий проект (стадія «РП») з прохолодженням експертизи та кошторисна документація (додається). Кошторис ТОВ «Мепал Проект», був складений на суму витрат щодо відновлення плити перекриття - в розмірі 400.000 гривень, що суперечить п. 3 Протоколу № 6 від 02.12.2021 року, в якому зазначено виділення коштів щодо вирішення питання виділення з резервного фонду бюджету міста Києва кошти у сумі - 800.000 гривень на розроблення проекту на демонтаж та монтаж плити перекриття з дотриманням вимог ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» та проведення аварійно-відновлювальних робіт. Також за інформацією управління будівництва Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації орієнтовна вартість підсилення плити перекриття складає близько 800.000 гривень. Звертав увагу, що ні керуючою компанією балансовим утримувачем даного будинку, ні ЖЕД-410, ні державними органами влади, ні проектною компанією, яка робила обстеження, не було зроблено законної будівельно-технічної експертизи, не встановлено і не роз`яснено позивачу природу виникнення даного явища, а саме тріщини в плиті перекриття між поверхами. Аналіз походження даної деформації в плиті перекриття у висновку обстеження ТОВ «Проектна компанія «АРКОН» відсутній зовсім. Два роки поспіль позивач намагається законним способом вирішити питання стосовно ремонту плити перекриття, в тому числі намагався домовитися з відповідачем стосовно компенсації матеріальних витрат на ремонтні роботи в кімнаті після відновлення плити перекриття між поверхами, усе марно. Позивач, власник квартири кв. АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 , неодноразово звертався до багатьох державних органів та установ з заявами щодо наданням інформації стосовно наявності будівельно-технічної експертизи та інформації про наявність державних коштів для проведення капітального ремонту плити перекриття, але по теперішній час відповідей на поставлені питання не було надано жодним компетентним органом державної влади. Акт ТОВ «Проектна компанія «Аркон», фактично має характеристику лише обстеження несучих та огороджувальних конструкцій квартири № 99 та АДРЕСА_3 . Метою обстеження було надання висновків та рекомендацій для подальшого вживання заходів. Відповіддю № 103/7870/9/2 від 25.10.2023 року на скаргу, Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією було повідомлено що на теперішній час Управління будівництва Дніпровської РДА, станом на 25.10.2023 року проводить роботи з підготовки документації для проведення процедури закупівлі в системі PROZORRO для визначення виконавця робіт. На 25.10.2023 року виконавця робіт не визначено. Станом на момент подання позовної заяви до суду тендер на проведення робіт щодо капітального ремонту плити перекриття не проведено та виконавця не визначено. Зустріч щодо визначення можливих шляхів вирішення питання відшкодування матеріальних збитків відбулася ще 06.12.2022 року з відповідачем ОСОБА_1 та адвокатом позивача за його дорученням. Дана обставина засвідчена у звіті про виконану адвокатом Мошенською І.А. роботу в межах договору з позивачем віл 29.11.2021 року. Позивачем не отримано від відповідача реальних пропозицій стосовно відшкодування збитків після даної зустрічі. Позивач особисто неодноразово звертався до відповідача стосовно урегулювання даної ситуації мирним шляхом. Але протягом двох років ніякі дії з боку відповідача не були зроблені. Тому, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів. Протягом двох років від відповідача не надійшло жодного наміру компенсувати нанесені позивачеві збитки. Ситуація, як з ремонтом плити перекриття, яку на сьогоднішній час так і не відремонтовано, так і відшкодування матеріальних та моральних збитків позивачу, спричиненою пожежею в квартирі № 99 , по теперішній час не вирішена. Крім того, позивачу завдано глибоких душевних страждань, яких він зазнав у зв`язку із знищенням та пошкодженням його майна, що призвело до зміни способу його життя та необхідності прикладати додаткових зусиль для відновлення постраждалої кімнати у власній квартирі, як у випадку повномасштабного ремонту плити перекриття між поверхами, так і в разі більш простого способу укріплення аварійної плити перекриття, в подальшому уникнути повномасштабного ремонту в кімнаті, яка постраждала внаслідок пожежі, неможливо. Відповідач фактично затягує час, щоб вийшли строки позовної давності, при цьому, особисто нічого не робить для того, щоб вирішити конфлікт мирним шляхом. Крім того, жодним державним органом влади, причетним до капітального ремонту аварійної плити перекриття між поверхами, не було запропоновано простішого та менш затратного для бюджету міста Києва способу укріплення плити, ніж капітальний ремонт, також відсутність будівельно-технічної експертизи свідчить про те, що фактично органи влади стоять осторонь даної аварійної ситуації, час спливає, жодних дій не відбувається. Осягнути в повній мірі рівень моральних страждань, а тим більше оцінити в грошовому еквіваленті надзвичайно важко. Однак, враховуючи всі перелічені вище фактори, заподіяну моральну шкоду позивачу можна оцінити в 100 000,00 гривень (а.с. 1-12). 12 березня 2024 року до суду надійшла заява про забезпечення позову від позивача ОСОБА_2 , в якій останній просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири (а.с. 59-61). На обґрунтування заяви зазначав, що предметом в позову в даній справі є стягнення з відповідача ОСОБА_1 завданої матеріальної шкоди у розмірі 262 775,30 грн., моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу - 20 000,00 грн. та судового збору у розмірі 3 627,75 грн. Вказував, що 19 жовтня 2021 року в квартирі АДРЕСА_1 сталася пожежа, внаслідок якої постраждала частина квартири АДРЕСА_3 , зокрема, пошкоджено (знищено) оздоблення стін, міжкімнатні двері, віконні рами, паркетну підлогу, міжповерхове перекриття (плита перекриття між поверхами даних квартир). Збитки у добровільному порядку відповідачем ОСОБА_1 не відшкодовано. Позивач вважав, що задля уникнення відшкодування позивачу завданих збитків, відповідач може здійснити спробу продажу або відчуження на користь третіх осіб квартиру АДРЕСА_8 , що у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди. Вказував, що арешт вказаної квартири слугуватиме гарантом для виплат позивачу відповідачем завданої матеріальної та моральної шкоди (а.с. 59-61). Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 березня 2024 року заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Камінської М.П. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , в межах ціни позову, що складає 362 775,30 грн. У іншій частині заяви відмовлено (а.с. 66-68). Не погодившись з ухвалою районного суду, 19 квітня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сердюк Ю.А. звернулась до суду з апеляційної скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу та зняти арешт та заборону відчуження з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 78-82, 110-114). На обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що вжитий судом першої інстанції захід забезпечення позову є неспівмірним позовним вимогам, так як при його застосуванні не забезпечується збалансованість інтересів сторін судового процесу і позивачем не було обґрунтовано доцільність вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову. Посилалась на те, що стороною позивача не було надано належного обґрунтування розрахунку завданих збитків, оскільки в матеріалах справи відсутній висновок комісійного будівельно-технічного дослідження, без якого неможливо встановити суму реальних збитків та їх фактичну наявність взагалі, відсутній висновок експертного товарознавчого дослідження, без якого неможливо встановити реальну суму реальних збитків та їх фактичну наявність взагалі, вказаний у позовній заяві перелік так званих пошкоджених об`єктів позивача внаслідок пожежі не відповідає дійсності, адже не співпадає із офіційними документами, зокрема даними акту про пожежу № 69509 та звіту про причину виникнення пожежі від 19.10.2021 року. Звертала увагу, що в акті обстеження від 15.12.2021 року від ЖЕД-410 зазначено, що при візуальному огляді квартири № 103 в кімнаті площею 13,9 кв.м. виявлено просідання підлоги. Також, просила врахувати, що акт про пожежу був складений тільки по квартирі № 99 , там де опосередковано відбула пожежа, а по квартирі № 103 акту немає. Крім того, вказувала, що відсутній висновок психологічної експертизи, без якої недоцільно приймати рішення про відшкодування моральної шкоди, зокрема встановити факт порушення звичного способу життя та глибину душевних страждань позивача. Враховуючи той факт, що наданий позивачем орієнтовний розрахунок розміру матеріальної шкоди 262 775,30 грн., зокрема, вартості будівельних матеріалів, надається із стороннього джерела, приватної організації, то даний розрахунок визначено позивачем абсолютно на власний розсуд, що не дає об`єктивної можливості визначити реальну вартість та реальний розмір завданої матеріальної шкоди. Звертала увагу, що позивачем не зазначено жодного доказу на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі його задоволення, а посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі, доказів вчинення відповідачем на даний час певних реальних дій, не є достатньою підставою для задоволення такої заяви (а.с. 78-82, 110-114). 11 липня 2024 року до апеляційного суду надійшов відзив представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Іванченко І.В., в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення а оскаржувану ухвалу без змін (т. 2 а.с. 155-162). В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 , її представник - адвокат Сердюк Ю.А. підтримали скаргу і просили її задовольнити. Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Іванченко І.В. заперечувала проти скарги і просила її відхилити. Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені повідомленнями на зазначені ними адреси, про що у справі є докази. Повідомлення позивача ОСОБА_2 повернулось із відмітками працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від вказаної особи до суду не надходили. Проте, факт належного повідомлення позивача ОСОБА_2 підтвердила в суді його представник - адвокат Іванченко І.В., про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (а.с. 133-144, 147-154, 199). Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. При цьому, участь сторін та їх представників в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не є обов`язковою (частина 2 ст. 372 ЦПК України). Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). Зважаючи на вищезазначене та положення ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд визнав повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає розглядові справи. Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) вказано, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. В постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20 зазначено, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. Сума підданих арешту грошових коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі № 915/870/18 та від 05 вересня 2019 року у справі № 911/527/19). Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертаючись до суду з вищевказаним позовом просив стягнути з відповідача на свою користь відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 262 775, 30 грн. та моральної шкоди у розмірі 100 000, 00 грн., завданої внаслідок пожежі в квартирі АДРЕСА_1 . Порушуючи питання про забезпечення позову, представник позивача вказував на те, що невжиття заходів забезпечення позову у випадку задоволення позовних вимог може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, оскільки відповідач з метою уникнення виконання судового рішення, у разі його задоволення, може здійснювати дії щодо відчуження належної їй квартири АДРЕСА_1 . З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26 лютого 2024 року № 367325200 вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, 2-317, 16 червня 2011 року, Київська державна нотаріальна контора № 7 (а.с. 63-64). Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу - ОСОБА_1 майно - квартиру АДРЕСА_1 , в межах ціни позову, що складає 362 775,30 грн., впливатиме на ефективність захисту та може утруднити (унеможливити) виконання рішення суду про ймовірне задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 в межах ціни позову, що складає 362 775,30 грн., відповідає положенням ст. 150 ЦПК України, є співмірним з позовними вимогами, з огляду на наявність у ОСОБА_1 можливості відчужити нерухоме майно, що може призвести в майбутньому до утруднення чи зробить неможливим виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову. При цьому, колегія суддів враховує, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог. Вказаний захід забезпечення позову є обґрунтованим, адекватним і співмірним із заявленими позовними вимогами, та дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. При цьому, накладення арешту на об`єкт нерухомого майна в межах ціни позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_1 , оскільки арештоване майно фактично зберігається в користуванні ОСОБА_1 , а обмежується лише можливість його відчужити Посилання апелянта в апеляційній скарзі, що позивачем не було надано належного обґрунтування розрахунку завданих збитків та відсутній висновок психологічної експертизи, без якої недоцільно приймати рішення про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів відхиляє, оскільки надання оцінки вказаним обставинам здійснюється судом під час вирішення справи по суті спору. Також, слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно вирішено питання про забезпечення позову у цій справі. На підставі ст. 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи по суті спору. Поряд з цим, судом апеляційної інстанції перевірена законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, при цьому судом не ухвалювалось рішення по суті спору, а тому подана представником позивача ОСОБА_2 - адвокатом Іванченко І.В. заява про відшкодування 8 000 грн. витрат на правничу допомогу є передчасною і судом апеляційної інстанції не вирішувалась. Вказане не перешкоджає сторонам заявити про розподіл судових витрат з наслідками розгляду справи по суті спору. Згідно вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22 березня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення: 12 вересня 2024 року. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець О.В. Борисова В.М. Ратнікова