Постанова 4857 № 140/1120/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/1120/23 пров. № СК-А/857/18951/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Глушка І.В. та Довгої О.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській обл., утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.06.2023р. в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Захід» до Головного управління ДПС у Волинській обл., утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Плахтій Н.Б., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 05.06.2023р., м.Луцьк; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 26.01.2023р. (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) позивач Приватне підприємство /ПП/ «Захід» звернулося до суду із адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління /ГУ/ ДПС у Волинській обл. про відмову в реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних /ЄРПН/ № 7420734/3233300 від 03.10.2022р.; зобов`язати Державну податкову службу /ДПС/ України зареєструвати в ЄРПН розрахунок коригування № 65 від 08.09.2022р. до податкової накладної № 155 від 26.08.2022р. датою подання для реєстрації; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській обл. на користь позивача сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу (Т.1, а.с.1-6, 65). Розгляд справи здійснено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (Т.1, а.с.67 і на звороті). Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.06.2023р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення комісії ГУ ДПС у Волинській обл. з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7420734/32333300 від 03.10.2022р.; зобов`язано ДПС України зареєструвати в ЄРПН поданий ПП «Захід» розрахунок коригування № 65 від 08.09.2022р. датою подання для реєстрації; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській обл. на користь ПП «Захід» судові витрати в розмірі 7684 грн. (Т.1., а.с.117-123). Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ДПС у Волинській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (Т1., а.с.153-156). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що реєстрація спірного розрахунку коригування до податкової накладної зупинена, оскільки cума компенсації вартості товару/послуги 2815, зазначеного у розрахунку коригування на зменшення суми податкових зобов`язань, перевищує величину залишку такого товару (різниця обсягу придбання постачальника та обсягу постачання отримувача такого товару/послуги), що відповідає п.5 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Платником було направлено повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по вказаній податковій накладній. Разом з тим, таке повідомлення не містило повного пакету документів, які передбачені у Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затв. постановою КМ України № 1165 від 11.12.2019р., через що було прийнято рішення № 7420734/3233300 від 03.10.2022р. про відмову в реєстрації у ЄРПН розрахунку коригування № 65 від 08.09.2022р. Платником податків не надано копій: договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. Зокрема, ні на розгляд комісії регіонального рівня, ні до суду не подано специфікації, у якій повинні бути визначені умови поставки, ціна товару та умови його оплати; не надано транспортної накладної, а також документ, що підтверджує якість товару; надане платіжне доручення № 1802 від 26.08.2022р. не містить обов`язкових реквізитів, а саме: підпису відповідального виконавця та відбитку штампа банку. Окрім цього, у платіжному дорученні № 1802 від 26.08.2022р. на суму 2250000 грн. 18 коп. зазначено призначення платежу «оплата за товар згідно рахунку № 758 від 23.08.2022р.», однак вказаний рахунок-фактура виписаний на суму 5625006 грн., що свідчить про те, що зазначене платіжне доручення не відповідає зазначеному в ньому рахунку-фактурі. Також позовну вимогу про зобов`язання зареєструвати в ЄРПН розрахунок коригування слід розцінювати як втручання у дискреційні повноваження уповноваженого органу. Позивачем ПП «Захід» скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.2, а.с.48-56). Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Також позивач ПП «Захід» в установлені строки направив до апеляційного суду заяву з додатками, в якій просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 4300 грн., понесених ним у суді апеляційної інстанції. Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, позивач ПП «Захід» є зареєстрованою юридичною особою та віднесений до платників податків, в т.ч. є платником ПДВ. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності підприємства є: 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям (основний); 46.15 Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами. 17.01.2022р. між ПП «Захід» (постачальник) та ТзОВ «Торгівельний двір «Українська товарна спілка» (покупець) було укладено договір поставки № 24, предметом якого згідно з пунктом 1.1. є передача у власність однієї чи окремими партіями гідроксиду натрію (сода каустична) (товар), а покупець здійснює оплату та приймає товар (Т.1, а.с.8). На виконання зобов`язань за вказаним договором 23.08.2022р. постачальник виставив покупцю рахунок № СФ-000000758 на поставку гідроксиду натрію (сода каустична) в кількості 112,5 т на загальну суму 5625000 грн. 46 коп. (Т.1, а.с.34). 26.08.2022р. на підставі платіжного доручення № 1802 покупець здійснив часткову оплату рахунку на загальну суму 2250000 грн. 18 коп., а постачальник згідно першої події виписав та зареєстрував податкову накладну № 155 від 26.08.2022р. (Т.1, зворот а.с.34, а.с.35). 31.08.2022р. підприємство відвантажило товар, а саме гідроксид натрію (сода каустична) згідно видаткової накладної № РН-000998 та товарно-транспортної накладної № 31 в кількості 22,5 т на загальну суму 112500 грн. 10 коп. (Т.1, а.с.36, 37). 08.09.2022р. ТзОВ «Торгівельний двір «Українська товарна спілка» звернулось до позивача з листом, в якому просило перенести попередню оплату по рахунку № 758 від 23.08.2022р. в сумі 1125000 грн. 08 коп. в закриття боргу по рахунку № 757 від 23.08.2022р. (Т.1, а.с.38). По причині викладеного ПП «Захід» було складено та направлено на реєстрацію в ЄРПН розрахунок коригування № 65 від 08.09.2022р. до податкової накладної № 155 від 26.08.2022р. на загальну суму 937500 грн. 07 коп., в тому числі ПДВ 187500 грн. 01 коп. по взаємовідносинах з ТзОВ «Торгівельний двір «Українська товарна спілка» щодо продажу гідрокарбонату назрію (сода каустична) (Т.1, а.с.39). Однак, 19.09.2022р. відповідач ГУ ДПС у Волинській обл. надіслав позивачу квитанцію про те, що документ прийнято, однак реєстрація РК № 65 від 08.09.2022р. в ЄРПН зупинена відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України. Сума компенсації вартості товару/послуги 2815, зазначеного у розрахунку коригування на зменшення суми податкових зобов`язань, перевищує величину залишку такого товару (різниця обсягу придбання постачальника та обсягу постачання отримувача такого товару/послуги), що відповідає п.5 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній. Додатково повідомлено: показник «D»=1.1086%, «Р»=10342410 (Т.1, а.с.40). Після отримання позивачем квитанції про зупинення реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної ПП «Захід» подало до контролюючого органу повідомлення № 1 від 28.09.2022р. про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію якої зупинено (кількість додатків 5), що не заперечується відповідачами (Т.1, а.с.41-42). Разом з тим, 03.10.2022р. Комісією ГУ ДПС у Волинській обл. з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН прийнято рішення № 7420734/3233300 про відмову в реєстрації розрахунку коригування № 65 від 08.09.2022р. до податкової накладної № 155 від 26.08.2022р., сформованої ПП «Захід» (Т.1, а.с.109). Як свідчить відповідна позначка на бланку рішень, підставою для відмови у реєстрації ПН/РК в ЄРПН є ненадання платником податків копій документів, а саме: договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у т.ч. рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт/послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано підкреслити); розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. Рішення № 7420734/3233300 від 03.10.2022р. про відмову в реєстрації розрахунку коригування № 65 від 08.09.2022р. позивач оскаржив в адміністративному порядку, однак рішенням Комісії ДПС України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, № 57057/32333300/2 від 26.10.2022р. скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня без змін, з підстав ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (Т.1, а.с.46-47). Позивач стверджує, що ним дотримано усіх вимог щодо формування та реєстрації розрахунку коригування № 65 від 08.09.2022р. до податкової накладної № 155 від 26.08.2022р., надано додаткові пояснення та додаткові документи на вимогу відповідача. Вважає, що йому протиправно відмовлено у реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної, у зв`язку з чим він звернувся із розглядуваним позовом до суду. Вирішуючи наведений спір та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що аналіз пункту 5 Критеріїв ризиковості здійснення операцій свідчить про те, що для того, аби встановити наявність у господарської операції такої ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає платник податку, чого вимагає п.11 Порядку № 1165. Однак, відсутність у квитанції про зупинення реєстрації розрахунку коригування № 65 від 08.09.2022р. наведення обґрунтованого розрахунку, на підставі якого можливо було б встановити наявність перевищення суми компенсації вартості товару/послуги, зазначеного/зазначеної в розрахунку коригування на зменшення суми податкових зобов`язань, поданому отримувачем такого товару/послуги для реєстрації в Реєстрі, величини залишку, свідчить про необґрунтованість віднесення господарської операції до критерію, що визначений п.5 Критеріїв ризиковості господарських операцій. Таким чином, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості актів індивідуальної дії призводить до їх протиправності. Як свідчить зміст квитанції, в останній не зазначено, які саме документи слід надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація розрахунку коригування стала можливою, що також свідчить про невідповідність сформованої квитанції вимогам до таких, що визначені пунктом 11 Порядку №1165. Натомість, надіслана позивачу квитанція містить вимогу щодо надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК, для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. Також Комісією ГУ ДПС у Волинській обл. допущено невиконання законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії, що призводить до його протиправності. Спірне рішення комісії ГУ ДПС у Волинській обл. № 7420734/32333300 від 03.10.2022р. не містить підкреслень за найменуваннями документів, яких не надав платник. Відповідна позначка «х» про ненадання документів стосується однієї групи документів, проте конкретно, які документи не надані, відповідач в спірному рішенні не зазначив. Водночас, надані позивачем документи та пояснення були цілком достатніми для прийняття Комісією ГУ ДПС у Волинській обл. рішення про реєстрацію розрахунку коригування № 65 від 08.09.2022р. в ЄРПН. З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання ДПС України зареєструвати розрахунок коригування в ЄРПН. Окрім цього, виходячи із критеріїв, визначених ст.139 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку, що з огляду на зміст наданих послуг, кількість затраченого адвокатом часу, наявні підстави обмежити розмір витрат на правничу допомогу та на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ДПС у Волинській обл. витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 5000 грн. Сформовані судом першої інстанції висновки колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, з наступних причин. Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Пунктом 201.16 ст.201 ПК України (у редакції, чинній з 31.12.2017р.) встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених КМ України. Редакція п.201.16 ст.201 ПК України змінена на підставі Закону України № 2245-VIII від 07.12.2017р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році». Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону доручено КМ України до 01.03.2018р. визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. На час виникнення спірних відносин порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН регулюється постановою КМ України № 1165 від 11.12.2019р. «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних». Відповідно до п.п.4, 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затв. постановою КМ України № 1165 від 11.12.2019р., у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі. Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3). Згідно з п.п.6 і 7 цього Порядку у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. В разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Із наведеного слідує, що підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є відповідність: 1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку; 2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції. Згідно з п.п.10, 11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затв. постановою КМ України № 1165 від 11.12.2019р., у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації. Критерії ризиковості здійснення операцій визначені у Додатку № 3 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затв. постановою КМ України № 1165 від 11.12.2019р. Пункт 5 Критеріїв ризиковості здійснення операцій зазначає про перевищення суми компенсації вартості товару/послуги, зазначеного/зазначеної в розрахунку коригування на зменшення суми податкових зобов`язань, поданому отримувачем такого товару/послуги для реєстрації в Реєстрі, величини залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України з 1 січня 2017р., зазначеного постачальником у зареєстрованих у Реєстрі податкових накладних/розрахунках коригування, складених на отримувача такого/такої товару/послуги, та обсягу постачання з 1 січня 2017р., зазначеного отримувачем у зареєстрованих у Реєстрі податкових накладних/розрахунках коригування на постачання такого/такої товару/послуги. Як з`ясовано під час розгляду справи, реєстрацію розрахунку коригування № 65 від 08.09.2022р. зупинено з тих підстав, що вказаний розрахунок відповідає п.5 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. У квитанції запропоновано позивачу надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН податкових накладних. Водночас, у додатку 3 до Порядку № 1165 визначено критерії ризиковості здійснення операцій. Аналіз пункту 5 Критеріїв ризиковості здійснення операцій свідчить про те, що для того, щоб встановити наявність у господарської операції такої ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає платник податку, чого вимагає п.11 Порядку № 1165. Однак, відсутність у квитанції про зупинення реєстрації розрахунку коригування № 65 від 08.09.2022р. обґрунтованого розрахунку, на підставі якого можливо було б встановити наявність перевищення суми компенсації вартості товару/послуги, зазначеного/зазначеної в розрахунку коригування на зменшення суми податкових зобов`язань, поданому отримувачем такого товару/послуги для реєстрації в Реєстрі, величини залишку, свідчить про необґрунтованість віднесення господарської операції до критерію, що визначений п.5 Критеріїв ризиковості господарських операцій. Таким чином, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості актів індивідуальної дії призводить до їх протиправності. Як свідчить зміст квитанції, в останній не зазначено, які саме документи слід надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, щоб реєстрація розрахунку коригування стала можливою, що також свідчить про невідповідність сформованої квитанції вимогам до таких, що визначені п.11 Порядку № 1165. Натомість, надіслана позивачу квитанція містить вимогу щодо надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. Також комісією регіонального рівня жодним чином не обґрунтовано причини відмови у реєстрації розрахунку коригування № 65 від 08.09.2022р. в ЄРПН; не вказано конкретні документи, що не представлені платником податків; оскаржуване рішення № 7420734/3233300 від 03.10.2022р. не містить жодних підкреслень щодо документів, які, на думку контролюючого органу, не надані платником податків. Незважаючи на те, що затверджена Порядком № 1165 форма рішення не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності Критеріям ризиковості, вказана обставина не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого ст.77 КАС України. Відповідно до п.5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затв. наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12.12.2019р., перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. Наведена норма визначає перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, який не є вичерпним та не передбачає необхідності надання платником податку усіх документів згідно такого переліку. Тобто, наданню підлягають лише ті документи, які безпосередньо стосуються предмета розгляду господарської операції, згідно якої оформлено податкову накладну чи розрахунок коригування. У розглядуваному випадку підставою для відмови в реєстрації розрахунку коригування № 65 від 08.09.2022р. слугувало ненадання платником податку копій договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у т.ч. рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт/послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано підкреслити); розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. Проте, таке формулювання не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки на підтвердження реальності здійснення господарської операції та декларування податкових зобов`язань з ПДВ позивачем подані пояснення з підтверджуючими первинними документами. Зокрема, на підтвердження підстав для складання та подання на реєстрацію в ЄРПН розрахунку коригування № 65 від 08.09.2022р. до податкової накладної позивачем подано на розгляд комісії договір поставки № 24 від 17.01.2022р., рахунок СФ-000000758 від 23.08.2022р., платіжне доручення № 1802 від 26.08.2022р., видаткову накладну № РН-000998 від 31.08.2022р. та товарно-транспорту накладну № 31 від 31.08.2022р., які свідчать про часткову поставку товару на суму 1125000 грн. 10 коп., хоча попередня оплата за товар здійснена в сумі 2250000 грн. 18 коп. Крім того, представлено лист покупця від 08.09.2022р., яким останній просив зарахувати попередню оплату в сумі 1125000 грн. 08 коп. в рахунок погашення боргу. Вказані документи складені у повній відповідності до вимог законодавства і саме такими документами супроводжувалось оформлення господарської операції, в рамках якої виписано податкову накладну та відповідно розрахунок коригування, що оформлений позивачем до реєстрації в ЄРПН. Таким чином, надані позивачем документи та пояснення були цілком достатніми для прийняття Комісією ГУ ДПС у Волинській обл. рішення про реєстрацію розрахунку коригування № 65 від 08.09.2022р. в ЄРПН. Звідси, спірне рішення № 7420734/3233300 від 03.10.2022р. про відмову в реєстрації розрахунку коригування № 65 від 08.09.2022р. є протиправним, а тому підлягає скасуванню. Додатково колегія суддів наголошує, усі сумніви контролюючого органу щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства України під час здійснення господарської діяльності повинні досліджуватися шляхом проведення відповідних перевірок такого платника податків, за умови наявності підстав для її проведення, визначених нормами ПК України, а не шляхом блокування реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН. Отже, підсумовуючи викладене в розрізі наведених доводів апелянта, колегія суддів приходить до наступних висновків. У розглядуваних випадках позивач був позбавлений можливості надати ґрунтовні пояснення і підтверджуючі документи на виконання вимог постанови КМ України № 1165 від 11.12.2019р., яка передбачала перелік документів для аналізу, оскільки не володів повною інформацією про підстави для зупинення реєстрації розрахунку коригування. З аналізу даних норм законодавства вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання розрахунку коригування прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків чи підстави для зупинення реєстрації. Водночас, позивачем представлено на розгляд податкового органу достатню кількість первинних документів, що дозволяє встановити зміст проведеної операції та декларування податкових зобов`язань з ПДВ, через що в останнього не було достатніх підстав для відмови у проведенні реєстрації розрахунку коригування № 65 від 08.09.2022р. Застосовуючи такий спосіб відновлення прав позивача, колегія суддів звертає увагу на те, що механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до ЄРПН визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затв. постановою КМ України № 1246 від 29.12.2010р. Зокрема, пунктом 19 цього Порядку визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Відповідно до п.20 вказаного Порядку внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням. Таким чином, нормами чинного законодавства України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідного розрахунку коригування або визначення в судовому рішенні конкретної дати, яку слід вважати датою реєстрації або скасування реєстрації розрахунку коригування. Частиною другою ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (заява №28924/04) констатував: «

50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21.02.1975р. у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп.2836. Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex Croatia), заява № 58112/00, п.45, від 10.07.2003р., та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia». заява № 48778/99, п.25, ECHR 2002-П)». За усталеною судовою практикою дискреційні повноваження це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». Відповідачі не наділені повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96). Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. При цьому, апелянт не наводить будь-яких доводів щодо незгоди з рішенням суду в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ДПС у Волинській обл. на користь ПП «Захід» судового збору та витрат на правничу допомогу. За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про підставність та обґрунтованість заявленого позову, а тому заявлений позов підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, понесених позивачем ПП «Захід» у суді апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України. За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Позивачем заявлені до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, отриманою в суді апеляційної інстанції, адвокатом Колесніковим В.В. у вигляді представництва інтересів в апеляційному суді в розмірі 4300 грн. На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивачем представлено наступні письмові докази (в копіях/оригіналах): договір про надання правової допомоги від 02.09.2022р., укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Колесніков Лігал»; ордер серії ВЕ № 1105762 від 18.12.2023р. на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Колесніковим В.В.; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; додаткову угоду № 2 від 28.10.2022р.; договір про внесення змін до додаткової угоди № 2 від 28.10.2022р.; інформаційне повідомлення АТ «Перший український міжнародний банк» про зарахування коштів в розмірі 4300 грн., призначенням платежу: оплата за представництво інтересів в суді апеляційної інстанції; рахунок № ДУ-2/02 від 23.05.2024 на суму 4300 грн.; платіжну інструкцію № 5442 від 23.05.2024 на суму 4300 грн.; детальний опис наданих послуг від 23.05.2024р., відповідно до положень якого адвокат надав, а позивач прийняв юридичні послуги, які полягають у підготовці та поданні відзиву на повторну апеляційну скаргу відповідача 3,5 год. Із змісту згаданих документів однозначно та чітко убачається, що останні стосуються правової допомоги, наданої позивачу під час розгляду апеляційної скарги ГУ ДПС у Волинській обл. на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.06.2023р. в адміністративній справі № 140/1120/23. Отже, надані суду матеріали доводять факт надання позивачу правової допомоги адвокатом Колесніковим В.В. в суді апеляційної інстанції, а відтак підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу в розглядуваній справі № 140/1120/23. Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини /ЄСПЛ/, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V). В пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями). Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у п.154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. В силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що навіть у разі неподання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд відповідно до вимог ч.9 ст.139 КАС має перевірити, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи. Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.11.2023р. у справі № 826/7778/17. Апеляційний суд вважає, що позивачем доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу у вигляді підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу. При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що підготовка та написання відзиву на апеляційну скаргу не потребували надмірного, значного обсягу юридичної роботи та витрачання великої кількості часу, оскільки основні доводи відзиву на апеляційну скаргу співпадають з доводами, викладеними у позовній заяві. Водночас, апеляційний суд звертає вагу, що витрати на оплату правничої допомоги підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх сторона уже сплатила, чи їх вона ще має сплатити. Так, Верховний Суд у постанові від 01.11.2022р. по справі № 757/24445/21-ц дійшов висновку, що відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу. При вирішенні наведеного питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постанові Великої Палати від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16, в постановах Касаційного адміністративного суду від 05.09.2019р. у справі № 826/841/17, від 19.09.2019р. у справі № 826/8890/18, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими під час вирішення наведеного спору. Враховуючи складність справи, залишення без задоволення апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, співмірність понесених витрат із ціною позову та значення справи для позивача, присуджену суму витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ДПС у Волинській обл., який був апелянтом в розглядуваній справі, на користь позивача суми витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в суді апеляційної інстанції, в загальному розмірі 1000 грн. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ДПС у Волинській обл. Водночас, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024р. в частині зупинення дії рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.06.2023р. в адміністративній справі № 140/1120/23 належить визнати такою, що втратила чинність (Т.2, а.с.42-44). Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській обл., утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.06.2023р. в адміністративній справі № 140/1120/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДПС у Волинській обл., утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби. Визнати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024р. в частині зупинення дії рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.06.2023р. в адміністративній справі № 140/1120/23 такою, що втратила чинність. Стягнути на користь Приватного підприємства «Захід» (місце реєстрації: 54031, Миколаївська обл., м.Миколаїв, провул.Першотравневий, 25/2; код ЄДРПОУ 32333300) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській обл. (місцезнаходження: 43027, Волинська обл., м.Луцьк, Київський майдан, буд.4; код ЄДРПОУ 44106679) понесені витрати на професійну правничу (правову) допомогу в суді апеляційної інстанції в загальному розмірі 1000 (одна тисяча) грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді І. В. Глушко О. І. Довга Дата складання повного тексту судового рішення: 12.09.2024р.