Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/31435/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/31435/23 пров. № А/857/3824/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А., розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у справі №140/31435/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії, - суддя в 1-й інстанції ОСОБА_2 , час ухвалення рішення 23 січня 2024 року, місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення 23 січня 2024 року, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила визнати визнання протиправними та скасувати накази командира військової частини НОМЕР_1 від №3322А, від 25 грудня 2022 №3380А в частині накладення на неї дисциплінарного стягнення у виді догани; визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03 січня 2023 року №12 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 за їх особистий внесок у загальні результати служби в грудні 2022 року» в частині зменшення їй розміру щомісячної премії на 40% за грудень 2022 року; визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 13 січня 2023 року №87А в частині накладення на неї дисциплінарного стягнення у виді суворої догани; визнати протиправними та скасувати пункти 4, 11 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 червня 2023 року №931 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 за їх особистий внесок у загальні результати служби в травні 2023 року» в частині позбавлення її щомісячної премії повністю за травень 2023 року, зменшення розміру щомісячної премії на 20% за січень 2023 року; визнати протиправними та скасувати накази командира військової частини НОМЕР_1 від 17 квітня 2023 року №677, від 23 квітня 2023 року №715 та №716 в частині накладення на неї дисциплінарного стягнення у виді догани; визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 травня 2023 №765 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 за їх особистий внесок у загальні результати служби в квітні 2023 року» в частині зменшення їй розміру щомісячної премії на 50% за квітень 2023 року; визнати протиправним та скасувати пункт 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 червня 2023 року №932 «Про виплату додаткової винагороди за травень 2023 року» в частині додаткової винагороди за травень 2023 року; визнати протиправними та скасувати накази командира військової частини НОМЕР_1 від 16 червня 2023 року №1004 в частині накладення на неї дисциплінарного стягнення у виді догани, від 16 червня 2023 року №1005 та від 29 червня 2023 року №1119 в частині накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани; визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 22 липня 2023 року №1224 в частині накладення на неї дисциплінарного стягнення у виді догани; визнати протиправними та скасувати пункти 3, 17 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 серпня 2023 року №1294 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 за їх особистий внесок у загальні результати служби в липні 2023 року» в частині зменшення їй розміру щомісячної премії на 10% за липень 2023 року, коригування розміру щомісячної премії (позбавлення 100%) за червень 2023 року; визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати їй додаткової винагороди до 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць за березень та квітень 2023 року, передбачену п. 1 постанови КМУ №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити їй щомісячну премію: 40% за грудень 2022 року, 20% за січень 2023 року, 50% за квітень 2023 року, 100% за травень 2023 року, 100% за червень 2023 року, 10% за липень 2023 року, та додаткову винагороду до 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць за березень, квітень та травень 2023 року, передбачену п. 1 постанови КМУ №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не здійснено належного аналізу та оцінки змісту спірних наказів, зі змісту яких вбачається, що її вина та протиправна поведінка не доведені, оскільки відповідач констатує лише факт вчинення правопорушення без встановлення обставин та доказів, які підтверджують це. Зазначає, що судом не надано оцінку позитивної поведінки, викладеної у Службовій характеристиці від 18 травня 2023 року, відсутність доказів відповідача про доведеність під підпис наказів №2227А від 23 вересня 2022 року, №386 від 27 лютого 2023 року, №326 від 17 лютого 2023 року, а також її перебування на стаціонарному лікуванні з 09 грудня 2022 року по 03 січня 2023 року та з 29 травня 2023 року по 12 червня 2023 року у військовій частині НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ), з 15 червня 2023 року по 27 червня 2023 року у КП «Волинська обласна клінічна лікарня», з 21 липня 2023 року по 04 серпня 2023 року у КП «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади». Вказує, що підставою для невиплати премії та додаткової винагороди є лише постанова суду про притягнення до адміністративної відповідальності, тому позбавлення її вищевказаних виплат на підставі протоколу ЛВЛ №102 від 18 травня 2023 року про вчинення адміністративного правопорушення за ст.172-15 КУпАП (додаток № 5 до наказу №932) та недбалого ставлення до військової служби (додаток № 3 до наказу №931) є неправомірним. Таким чином, відповідач не довів склад дисциплінарних правопорушень у діях позивача, та істотно порушив порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності, що призвело до неповного, необ`єктивного з`ясування обставин та безпідставних фінансових наслідків для неї у виді невиплати щомісячної премії та зменшення виплати їх розміру, а тому накази про накладення на неї дисциплінарних стягнень є протиправними та підлягають скасуванню, і, як наслідок, накази відповідача про позбавлення військовослужбовця премії та додаткової винагороди є також незаконними та підлягають скасуванню. З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що усі дисциплінарні стягнення накладені на позивача за порушення Дисциплінарного статуту Збройних Силах України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, КУпАП (статті 172-15) та згідно з Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 21 листопада 2017 року №608. Доказами, які містяться у матеріалах справи підтверджується вчинення позивачем порушень вищевказаних нормативно-правових актів. Крім того, відповідачем при накладенні дисциплінарних стягнень не порушено накладення таких. Матеріалами справи підтверджується ознайомлення позивача про накладені стягнення, що підтверджується її особистими підписами у службовій картці. Звертає увагу, що усі дисциплінарні стягнення накладені на позивача у період, коли вона перебувала на службі та виконувала обов`язки старшого підрозділу, що підтверджується доказами, які містяться у матеріалах справи. Також вказує на правомірність зменшення розміру премії та позбавлення додаткової винагороди позивачу. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13 вересня 2021 року №190, молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , яка прибула з ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначену наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) від 03 вересня 2021 року №311 на посаду офіцера психолога 2 механізованого батальйону, з 13 вересня 2021 року зарахувати до списків особового складу на всі види забезпечення і вважати такою, що справу та посаду прийняла і приступила до виконання службових обов`язків. ОСОБА_1 з 13 вересня 2021 року проходила військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 на посаді офіцера-психолога 2-го механізованого батальйону, а з 11 липня 2023 року по 25 вересня 2023 року - на посаді офіцера резерву 9 запасної роти та має військове звання старшого лейтенанта. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 №278 від 25 вересня 2023 року старшого лейтенанта ОСОБА_3 переведено до військової частини НОМЕР_3 . У день переведення, 25 вересня 2023 року, позивачу на її особисте звернення, з метою ознайомлення, наручно надавалась службова картка ОСОБА_1 . Під час проходження військової служби відповідно до пункту 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03 січня 2023 року №12 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 за їх особистий внесок у загальні результати служби в грудні 2022 року», на підставі накладеного дисциплінарного стягнення - догани, згідно з наказом від 20 грудня 2022 року №3322А та на підставі догани, згідно з наказом від 25 грудня 2022 року №3380А, позивача позбавлено щомісячної премії у розмірі 40% за грудень 2022 року. Відповідно до пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 травня 2023 року №765 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_4 за їх особистий внесок у загальні результати служби в квітні 2023 року», на підставі накладеного дисциплінарного стягнення - догани, згідно з наказом від 17 квітня 2023 року №677, на підставі догани, згідно з наказом №715 від 23 квітня 2023 року та догани, згідно з наказом №716 від 23 квітня 2023 року, позивача позбавлено щомісячної премії у розмірі 50% за квітень 2023 року. За змістом пункту 11 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 червня 2023 року №931 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_4 за їх особистий внесок у загальні результати служби в травні 2023 року», на підставі накладеного дисциплінарного стягнення сувора догана, згідно з наказом від 13 січня 2023 року №87А, позивача позбавлено щомісячної премії у розмірі 20% за січень 2023 року. Згідно з пунктом 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 серпня 2023 року №1294 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 за їх особистий внесок у загальні результати служби в липні 2023 року», на підставі накладеного дисциплінарного стягнення - догана, згідно з наказом від 22 липня 2023 року №1224, позивача позбавлено щомісячної премії у розмірі 10% за липень 2023 року. Відповідно до пункту 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 червня 2023 року №931 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 за їх особистий внесок у загальні результати служби в травні 2023 року», на підставі недбалого ставлення до військової служби (за скоєння військово-адміністративного правопорушення та порушення пов`язаних з корупцією), позивача позбавлено повністю премії за травень 2023 року. На підставі протоколу ЛВЛ №102 (серія) від 18 травня 2023 року про військове адміністративне правопорушення, за частиною 2 статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до п. 5 наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 02 червня 2023 року №932 «Про виплату додаткової винагороди за травень 2023 року». позивача було позбавлено винагороди за травень 2023 року . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 серпня 2023 року №1294 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 за їх особистий внесок у загальні результати служби в липні 2023 року», на підставі нанесення збитків державі позивача позбавлено щомісячної премії за червень 2023 року. ОСОБА_1 вважаючи, що такі дії відповідача є незаконними, безпідставними та необґрунтованими, без належного об`єктивного розгляду та проведення службового розслідування, за захистом порушених прав звернулася у суд. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що письмовими доказами підтверджено, що відповідачем за неналежне та халатне виконання обов`язків, недотримання термінів проведення службового розслідування накладено на позивача дисциплінарні стягнення, такі накладені відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, за порушення Дисциплінарного статуту Збройних Силах України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, КУпАП (статті 172-15) та згідно з Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21 листопада 2017 року №608 та відповідачем не порушено порядок притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а тому підстави для скасування оскаржуваних наказів відсутні. Щодо позовних вимог у частині здійснення нарахування та виплатити позивачу щомісячної премії, а саме: 40% за грудень 2022 року, 20% за січень 2023 року, 50% за квітень 2023 року, 100% за травень 2023 року, 100% за червень 2023 року, 10% за липень 2023 року, та додаткову винагороду до 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць за березень, квітень та травень 2023 року, передбачену п.1 постанови КМУ №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», то підстави для виплати такої премії відсутні, оскільки вказаний розмір премії не виплачений у зв`язку з накладеними дисциплінарними стягненнями. Крім того, оскільки позивач у березні, квітні та травні 2023 року (періоди, які оскаржуються) перебувала у пункті постійної дислокації Військової частини НОМЕР_1 , тому підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 грн їй у цей період відсутні. Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. За змістом ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ). Згідно зі ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст.24 цього Закону початком проходження військової служби вважається, зокрема, день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Згідно з п.5, 6 Положення №1115/2009 громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на військовій службі визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу". Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України. Згідно зі ст.5, 6, 8 Загальних положень Статуту внутрішньої служби Збройних Сил Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець. Відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан. За змістом ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно. Пункт 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил передбачає, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. Згідно зі ст.17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил на військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов`язки. Ці обов`язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України. Ст.26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил передбачає, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Відповідно до ст.30 цього Закону начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою. За змістом ст.37 Статуту військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний викопати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно. Статтею 59 цього Статуту визначено зобов`язання командира (начальника). Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV (далі Дисциплінарний статут ЗСУ). Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту. Дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України. Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Згідно зі ст.2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. За змістом ст.4 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби. Частина 3 ст.5 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачає, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків. Згідно зі ст.6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених законами та військовими статутами заходів примусу аж до арешту винного й притягнення його до кримінальної відповідальності. Відповідно до ст.7 Закону №551-XIV застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту. За змістом ст.45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Стаття 48 Дисциплінарного статут ЗСУ передбачає, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів). Відповідно до ст.54 Дисциплінарного статут ЗСУ командир окремого батальйону (корабля 2 рангу), а також командир окремої військової частини, який користується дисциплінарною владою командира батальйону (корабля 3 рангу), має право застосовувати стягнення, визначені в пунктах "а"-"ґ" статті 48 цього Статуту (крім попередження про неповну службову відповідність осіб офіцерського складу). Згідно зі ст.83 Дисциплінарного статут ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. За змістом ст.84 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Стаття 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачає, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 №608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 за №1503/31371 (далі - Порядок). Відповідно до п.1 Розділу І Порядку №608 цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі. Згідно з п.2 розділу І Порядку виконавською дисципліною є належне, своєчасне та якісне виконання військовослужбовцями функціональних обов`язків (посадових інструкцій), наказів Міністерства оборони України, доручень, рішень, планів, програм, які затверджуються в органах військового управління або надходять для виконання до Міністерства оборони України або інших органів військового управління (військових частин). Службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення. Відповідно до п.1 розділу ІІ Порядку службове розслідування може призначатися, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб. За змістом п.3 розділу ІІ Порядку службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння). Відповідно до абз.1 п.1 Розділу III Порядку рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Як вбачається з матеріалів справи, наказом командира військової частини НОМЕР_1 №2227А від 23 вересня 2022 року «Про призначення службовою розслідування за фактом самовільного залишення місця служби військовослужбовцем 2 механізованого батальйону», для уточнення причин га умов, що сприяли правопорушенню було призначено проведення службового розслідування, яке доручено провести офіцеру психологу 2 механізованого батальйону лейтенанту ОСОБА_1 , під час проведення якого порушила терміни проведення службового розслідування без поважних причин (розслідування було завершено 20 грудня 2022 року), про що свідчить дата реєстрації Акту службового розслідування №970А від 20 грудня 2022 року) (том 2 а.с.17-19). Так, за порушення строків проведення службового розслідування (один місяць з дня винесення наказу командира) військовослужбовцю на підставі статті 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України накладено стягнення, передбачене пунктом «б» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, догана (наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 20 грудня 2022 року №3322А) (том 2 а.с.12-16). Зі змісту наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25 грудня 2022 року №3380А «Про результати службового розслідування відносно солдата ОСОБА_4 та покарання винних» вбачається, що ОСОБА_1 за неналежне виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 щодо вчасного проведення службового розслідування, притягнуто до дисциплінарної відповідальності, на підставі статті 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України і накладено стягнення «догана» (том 2 а.с.26-31). Крім того, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21 березня 2023 року №514, «Про призначення старших підрозділів у пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 » з метою підтримання військової дисципліни, встановлення в підрозділах внутрішнього розпорядку, обов`язки командирів підрозділів (батальйонів), згідно з додатком до цього наказу покладено у 2 механізованому батальйоні на офіцера психолога 2 механізованого батальйону старшою лейтенанта ОСОБА_1 . При цьому, 11 квітня 2023 року тимчасово виконуючим обов`язки заступника командира з морально психологічної роботи начальником відділення військової частини НОМЕР_1 , з медичною ротою військової частини НОМЕР_1 , проведено звірку за березень 2023 року актів - протоколів огляду на стан алкогольного сп`яніння, з використанням спеціального технічного засобу, складеного відділом морально психологічного забезпечення, за статтею 172- 20 кодексу України про адміністративні правопорушення. У ході звірки встановлено, що на ряд військовослужбовців відсутні протоколи огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу складених за статтею 172-20 кодексу України про адміністративні правопорушення. Ці факти стали можливими внаслідок неналежною виконання обов`язків з боку старших підрозділів, зокрема і ОСОБА_1 . Матеріалами справи стверджується, що за неналежне виконання службових обов`язків та в порушення вимог статей 11, 16, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що виразилося у несвоєчасному складанні протоколів огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу складених за статтею 172-20 кодексу України про адміністративні правопорушення на військовослужбовців батальйону, керуючись статтею 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на ОСОБА_1 накладено стягнення, передбачене пунктом «б» статті 48 Дисциплінарною статуту, «догана», що підтверджується п.4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17 квітня 2023 року №677 «Про неналежне виконання службових обов`язків та покарання винних» (том 1 а.с.123-126). З матеріалів справи також вбачається, що на адресу командира військової частини НОМЕР_1 21 лютого 2023 року надійшла інформація про те, що внаслідок спільних дій командування військової частини НОМЕР_1 та співробітників Департаменту контрозвідки Служби безпеки України у Волинській області, в одного з офіцерів військової частини НОМЕР_1 було вилучено порошкоподібну речовину білого кольору у зіп- пакеті та Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21 лютого 2023 року №342 «Про призначення службового розслідування» старшому лейтенанту ОСОБА_1 доручено проведення службового розслідування, яке мало бути проведене у період з 21 лютого 2023 року по 20 березня 2023 року із суворим дотриманням вимог статей 84-87 Дисциплінарної о статуту Збройних Сил України та Порядку №608 від 21 листопада 2017 року проведення службового розслідування у Збройних Силах України (том 1 а.с.127-129). Разом з тим, позивач не дотрималася термінів проведення службового розслідування та закінчила проведення службового розслідування 23 квітня 2023 року, що підтверджується реєстрацією Акту службового розслідування №1030-вн. Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 23 квітня 2023 року №715 за недотримання системної роботи командирів щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку серед військовослужбовців військової служби за контрактом, за неналежну організацію проведення профілактичної роз`яснювальної роботи з особовим складом стосовно згубного впливу наркотичних засобів на психічне здоров`я людини, кримінальної відповідальності за незаконне зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, за недотримання термінів проведення службового розслідування, порушення вимог статей 11, 16, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Силах України в частині неналежного виконання доручених службових обов`язків, низької виконавчої дисципліни, керуючись статтею 55 Дисциплінарної о статуту Збройних Сил України, на ОСОБА_1 накладено стягнення, передбачене пунктом «б» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України «догана» (том 1 а.с.134-138). Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 25 лютого 2023 року на адресу командира військової частини НОМЕР_1 надійшла інформація про те, що 24 лютого 2023 року близько 23 год. 37 хв. офіцер військової частини НОМЕР_1 , рухаючись на автомашині, здійснив наїзд на жінку, після цього залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. Так, Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25 лютого2023 року №376 «Про призначення службового розслідування» з метою встановлення причин та умов, які сприяли вчиненню дорожньо-транспортної пригоди за участю вищевказаного офіцера військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 доручено проведення службовою розслідування у період з 25 лютою 2023 року но 24 березня 2023 року із суворим дотриманням вимог статей 84-87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Порядку №608 від 21 листопада 2017 року проведення службового розслідування у Збройних Силах України . Зі змісту Акту службовою розслідування №1029-вн вбачається, що позивач не дотрималася термінів проведення службового розслідування та завершила проведення такого лише 23 квітня 2023 року (том 1 а.с.138-139). Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23 квітня 2023 року №716 «Про результати службового розслідування» за недотримання термінів проведення службового розслідування, порушення вимог статей 11, 16, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині неналежною виконання доручених службових обов`язків, низької виконавчої дисципліни, керуючись статтею 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на позивача накладено стягнення, передбачене пунктом «б» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України «догана» (том 1 а.с.144-147). При цьому, відповідно до п.8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13 січня 2023 року №87А за невиконання вчасно наказів командира військової частини НОМЕР_1 №2808А від 12 листопада 2022 року, №2708А від 03 листопада 2022 року, №2709А від 03 листопада 2022 року, №2871А від 18 листопада 2022 року, №2872А від 18 листопада 2022 року, №2878А від 19 листопада 2022 року, №2879А від 19 листопада 2022 року, порушення вимог статей 11, 17, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, керуючись статтею 55 Дисциплінарною статуту Збройних Сил України на ОСОБА_1 накладено стягнення, передбачене пунктом «б» статті 48 Дисциплінарною статуту Збройних Сил України «сувора догана» (том 1 а.с.148-169). Матеріалами справи також стверджується, що позивач, яка виконувала обов`язки старшого 2 механізованого батальйону, не підготувала та своєчасно не подала на підпис командиру військової частини НОМЕР_1 проект довідки - доповіді про факт повернення до розташування військової частини солдата, який перебував у розшуку, до органу Військової служби порядку у Збройних Силах України, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням, тому згідно з пунктом 2 наказу від 22 липня 2023 року №1224 «Про неналежне виконання службових обов`язків та покарання винних» за низьку виконавчу дисципліну та неналежну організацію обліку військовослужбовців у підпорядкованому підрозділі під час виконання обов`язків старшого 2 механізованого батальйону, порушення вимог статей 11, 16, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині неналежного виконання обов`язків військової служби, керуючись статтею 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на неї накладено стягнення, передбачене пунктом «б» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України «догана» (том 1 а.с.171-172). Крім того, ОСОБА_1 доручено провести службове розслідування за фактом самовільного залишення місця служби військовослужбовцем частини у період з 17 лютого 2023 року по 16 березня 2023 року із суворим дотриманням вимог статей 84- 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 21 листопада 2017 року №608, що підтверджується Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17 лютого 2023 року №326 (том 1 а.с.174). Однак станом на 18 травня 2023 року проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 , завершено не було, чим заподіяно шкоду інтересам військової служби, яка виявилась у поданні негативного прикладу для наслідування іншим військовослужбовцям та порушення військової дисципліни, чим вчинено правопорушення, передбачене частиною 2 статті 172-15 КУпАП. По цьому факту офіцером відділення проведення службових розслідувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на позивача був складений протокол ЛВК №102 від 18 травня 2023 року про військове адміністративне правопорушення, за частиною 2 статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Покликання апелянта на те, що протокол ЛВК №102 від 18 травня 2023 року не є належним доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки підставою для невиплати премії та додаткової винагороди є лише постанова суду про притягнення до адміністративної відповідальності, колегія суддів оцінює критично, оскільки згідно з постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 30 червня 2023 року у справі №154/2194/23, яка набрала законної сили 27 вересня 2023 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчинення правопорушення передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП та закрито провадження у зв`язку із закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП (а.с. 43-44, том 1). Крім того, відповідно до пункту 5 розділу ХVI Порядку №260, пункту 14 розділу XXXIV Порядку №260 (до 01 лютого 2023 року - окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29) не лише накладення дисциплінарного стягнення чи винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення військового адміністративного правопорушення є підставою для позбавлення премії та додаткової винагороди. З врахуванням наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дисциплінарні стягнення на ОСОБА_1 накладені відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, за порушення Дисциплінарного статуту Збройних Силах України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, КУпАП (статті 172-15) та згідно з Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 21 листопада 2017 року №608. Щодо доводів апелянта про порушення порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, то колегія суддів зазначає наступне. За змістом ст.86 Дисциплінарного Статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Аналогічне за змістом положення міститься і у Пункті 1 розділу VI Порядку №

608. Верховний Суд у постанові від 22 червня 2023 року у справі №380/12332/20, зокрема, зазначив, що для притягнення до дисциплінарної відповідальності, достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. Крім того, право військовослужбовця на ознайомлення з актом службового розслідування не кореспондує обов`язок особи, яка проводить таке розслідування, направляти (надавати) екземпляр акта військовослужбовцю, що потребує вчинення ним активної дії з метою реалізації цього права у виді звернення з відповідною заявою (рапортом). Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2020 року у справі №826/16420/18 зауважив, що з урахуванням відсутності законодавчо визначеного обов`язку відповідача надати примірник акта про проведення службового розслідування під розписку військовослужбовцю, щодо якого проведено службове розслідування, реалізація права, передбаченого пунктом 3 розділу IV Порядку №608 стосовно права на ознайомлення з актом службового розслідування, може бути здійснена шляхом надання військовослужбовцю примірника акта за його заявою (п.58 Постанови). При цьому, у цій же постанові Верховний Суд дійшов висновку про те, що допущені окремі процедурні порушення під час проведення службового розслідування не є такими, що мають вплив на висновки службового розслідування та не можуть бути підставою для визнання протиправним пункту оскаржуваного позивачем наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Згідно зі ст.109 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України кожний військовослужбовець один раз на рік, а також у разі переведення на нове місце служби повинен ознайомитися із своєю службовою карткою й розписатися про це. Як вбачається з матеріалів справи, у службовій картці ОСОБА_1 записані усі накладені дисциплінарні стягнення, з якими вона ознайомлена, про що свідчить її особистий підпис (том 1, а.с.88-89). Крім того, ОСОБА_1 особисто ознайомлена з наказами командира в/ч НОМЕР_5 про проведення службових розслідувань, що підтверджується її підписами та зазначення в актах службового розслідування, а тому позивачу було відомо, що за невиконання чи неналежне/невчасне виконання наказів командира останній зобов`язаний притягнути військовослужбовця до відповідальності керуючись нормами Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 21 листопада 2017 року №608. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з пп.3 та пп.6 п.1 Методичних рекомендацій щодо проведення службових розслідувань №13488/С, затверджених 19 квітня 2016 року начальником Генерального штабу для притягнення військовослужбовців до дисциплінарної відповідальності проведення службового розслідування не є обов`язковим. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. Таким чином, наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи спростовують доводи апелянта про те, що відповідачем порушено порядок притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач належними доказами підтвердив неналежне та халатне виконання обов`язків, недотримання термінів проведення службового розслідування, а тому правомірно наклав дисциплінарні стягнення. Даючи правову оцінку правомірності відмови у задоволенні позовних вимог щодо здійснення нарахування та виплатити позивачу щомісячної премії, а саме: 40% за грудень 2022 року, 20% за січень 2023 року, 50% за квітень 2023 року, 100% за травень 2023 року, 100% за червень 2023 року, 10% за липень 2023 року та додаткової винагороди до 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць за березень, квітень та травень 2023 року, передбачену п.1 постанови КМУ №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», то колегія суддів зазначає наступне. За змістом ч.1 ст.9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Відповідно до абз.2 ч.4 ст.9 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі- Порядок №260). Згідно з п.2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги. За змістом п.17 розділу I Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. Пунктами 1, 3 розділу ХVI Порядку №260 передбачено, що командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків. Відповідно до п.4 розділу ХVI Порядку №260 при порушенні військової дисципліни, незадовільному виконанні службових обов`язків виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах: у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), - 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії; у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «сувора догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), - 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії; у разі накладення на військовослужбовця двох дисциплінарних стягнень «догана» («сувора догана»), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), - 60 відсотків встановленого розміру щомісячної премії; у разі накладення на військовослужбовця трьох дисциплінарних стягнень «догана» («сувора догана»), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), - 50 відсотків встановленого розміру щомісячної премії. Командир військової частини здійснює преміювання у зазначених розмірах за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром (за винятком випадків, коли таке стягнення знято встановленим порядком у цьому самому місяці). Згідно з п.5 розділу 16 Порядок №260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, - за місяць, у якому така постанова надійшла до військової час тини; у разі накладення на військовослужбовця в календарному місяці більше трьох дисциплінарних стягнень, крім дисциплінарного стягнення "зауваження", - за місяць, у якому накладено дисциплінарні стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром; у разі порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до матеріальних збитків, - за місяць, у якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності. Як вбачається з матеріалів справи, командиром військової частини НОМЕР_1 на підставі доган, прописаних у наказах №3322А від 20 грудня 2022 року та №3380А від 25 грудня 2022 року видано наказ від 01 березня 2023 року №12 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 за їх особистий внесок у результати роботи служби у грудні 2022 року», згідно з яким ОСОБА_1 встановлено зменшений розмір щомісячної премії за підсумками роботи за грудень 2022 року (витяг з наказу №12 від 03 січня 2023 року з додатком №10). Крім того, на підставі доган, прописаних у наказах №677 від 17 квітня 2023 року, №715 від 23 квітня 2023 року та догани №716 від 23 квітня 2023 року, позивачу зменшено розмір щомісячної премії за підсумками роботи за квітень 2023 року, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 травня 2023 року №765 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 за їх особистий внесок у результати роботи служби в квітні 2023 року». Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02 червня 2023 року №931 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 за їх особистий внесок у результати роботи служби в травні 2023 року» на підставі догани, прописаної у наказі №87А від 13 січня 2023 року та недбалого ставлення до військової служби ОСОБА_1 позбавлено повністю премії за травень 2023 року (за вчинення військово-адміністративних правопорушень та порушень пов`язаних з корупцією) та здійснено коригування розміру щомісячної премії за січень 2023 року в бік зменшення відповідно накладених на військовослужбовців дисциплінарних стягнень - «догана», «сувора догана», двох, трьох або чотирьох дисциплінарних стягнень та проведення заходів моніторингу ризику функції «нарахування та виплат щомісячної премії», згідно з додатком 10 до цього наказу (витяг з наказу від 02 червня 2023 року №931 з додатками №3 та №10 до нього). Зі змісту витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 червня 2023 року №932 «Про виплату додаткової винагороди за травень 2023 року» з додатком №5 вбачається, що на підставі ЛВК №102 про військове адміністративне правопорушення, позивачу не виплачувалася додаткова винагорода за травень 2023 року. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 серпня 2023 року №1294 «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 за їх особистий внесок у результати роботи служби в липні 2023 року» на підставі догани, прописаної у наказі №1224 від 22 липня 2023 року, позивачу встановлено зменшений розмір щомісячної премії за підсумками роботи за липень 2023 року відповідно до накладених на військовослужбовців дисциплінарних стягнень «догана», «сувора догана», двох, трьох або чотирьох дисциплінарних стягнень та здійснено корегування розміру щомісячної премії за червень 2023 року в бік зменшення на підставі рапортів командирів підрозділів та проведення заходів моніторингу ризику функції «нарахування та виплати щомісячної премії», згідно з додатком 16 до цього наказу (витяг з наказу від 02 серпня 2023 року №1294 з додаткам). Щодо правомірності прийняття пункту 3, пункту 17 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 серпня 2023 року №1294, то колегія суддів зазначає наступне. Пункт 14 Порядку №608 передбачає, що до строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування. Матеріалами справи стверджується, що на ОСОБА_1 було покладено обов`язок проведення службових розслідувань по факту самовільного залишення місця служби військовослужбовцями частини, що підтверджується наказами командира військової частини НОМЕР_1 від 27 лютого 2023 року №386 та від 17 лютого 2023 року №326 «Про призначення службового розслідування». При цьому, у час визначений у наказах для проведення службових розслідувань, позивач знаходилась по місцю служби та мала виконувати накази; докази про подання позивачем рапорту про неможливість проведення службового розслідування чи перенесення строків проведення службового розслідування матеріали справи не місять. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26 червня 2023 року №1119 ОСОБА_1 не виплачувалася щомісячна премія за червень 2023 року, за невжиття заходів щодо обліку підлеглого особового складу, а саме: позивач не подала відповідний рапорт до відділу персоналу військової частини НОМЕР_1 про те, що офіцер військової частини перебував на лікуванні, що завдало державі матеріальної шкоди на суму 3255 гривень 42 копійки. Таким чином, підстави ставити під сумнів правомірність накладення дисциплінарних стягнень командиром військової частини НОМЕР_1 наказами №1004 від 16 червня 2023 року, №1005 від 16 червня 2023 року та №1119 від 29 червня 2023 року на позивача, у колегії суддів відсутні, оскільки наведеними вище обставинами підтверджується, що такі були видані у період, коли позивач знаходилася на службі та згідно з наказом №514 від 21 березня 2023 року виконувала обов`язки старшого підрозділу (витяг з наказу №1004 від 16 червня 2023 року, №1005 від 16 червня 2023 року, від 29 червня 2023 року №1119). Щодо правомірності невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168 за березень, квітень, травень 2023 року, то колегія суддів зазначає наступне. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168). Пунктом 1 цієї постанови (в редакції станом на 20 січня 2023 року) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №44, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 року №177/39233 (який застосовується з 01 лютого 2023 року) внесено зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам №260, зокрема доповнено цей Порядок новим розділом: «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану». За змістом пункту 2 розділу ХХХІV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії; на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника; з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів; з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; 50 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах). Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України; 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління); з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями. Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень. Згідно з пунктом 3 розділу ХХХІV Порядку №260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України. Відповідно до пункту 4 розділу ХХХІV Порядку №260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Додаткова винагорода виплачується на підставі наказів командирів або начальників військових частин. При цьому райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу та склад резерву Головнокомандувача оборони держави щомісяця визначаються рішеннями (наказами) Головнокомандувача ЗСУ. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у березні, квітні та травні 2023 року перебувала у пункті постійної дислокації Військової частини НОМЕР_1 . З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для нарахування та виплати відповідачем позивачу додаткової винагороди за березень, квітень та травень 2023 року у розмірі 30000 грн відсутні. Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що письмовими доказами підтверджено, що відповідачем за неналежне та халатне виконання обов`язків, недотримання термінів проведення службового розслідування накладено на позивача дисциплінарні стягнення, такі накладені відповідно до чинного законодавства, зокрема за порушення Дисциплінарного статуту Збройних Силах України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, КУпАП (статті 172-15) та згідно з Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 21 листопада 2017 року №608 та відповідачем не порушено порядок притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а тому підстави для скасування оскаржуваних наказів відсутні. Щодо позовних вимог у частині здійснення нарахування та виплатити позивачу щомісячної премії, а саме: 40% за грудень 2022 року, 20% за січень 2023 року, 50% за квітень 2023 року, 100% за травень 2023 року, 100% за червень 2023 року, 10% за липень 2023 року, та додаткову винагороду до 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць за березень, квітень та травень 2023 року, передбачену п.1 постанови КМУ №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», то підстави для виплати такої премії відсутні, оскільки вказаний розмір премії не виплачений у зв`язку з накладеними дисциплінарними стягненнями. Крім того, оскільки позивач у березні, квітні та травні 2023 року (періоди, які оскаржуються) перебувала у пункті постійної дислокації Військової частини НОМЕР_1 , тому підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 грн їй у цей період відсутні. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. 242, 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у справі №140/31435/23 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. А. Пліш Повне судове рішення складено 11 вересня 2024 року.