Постанова 4811 № 444/2189/23

Справа № 444/2189/23 Головуючий у 1 інстанції: Олещук М. М. Провадження № 22-ц/811/687/24 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. Провадження № 22-ц/811/688/24 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: Головуючої судді Мікуш Ю.Р. Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В. Секретар Іванова О.О. З участю: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Панюри Н.Ф., представника відповідача ОСОБА_2 -адвоката Оприск Л.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу № 444/2189/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 23 січня 2024 року та додаткове рішення Жовківського районного суду Львівської області від 09 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Жовківська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів),- про тлумачення заповіту в с т а н о в и в: 05 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Жовківська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів),- про тлумачення заповіту. В позові посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . 09 жовтня 2021 року ОСОБА_3 склав в її користь заповіт, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 1888. Зі змісту заповіту вбачається, що ОСОБА_3 заповів їй середню земельну частку пай площею 1,38 га , що належала йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом та середню земельну частку пай площею 1.46 га, що належала ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право приватної власності на землю від 02.12.1997р. серія ЛВ № 073816. Також, ОСОБА_3 19.02.2015 року склав заповіт на користь ОСОБА_4 , який посвідчено секретарем Волицької сільської ради та зареєстровано в реєстрі за номером №1. Зі змісту цього заповіту вбачається, що ОСОБА_3 все своє майно заповів онуці ОСОБА_4 . ОСОБА_4 змінила своє прізвище на « ОСОБА_5 » у зв`язку з одруженням. Позивач зазначає, що вона звернулася до Жовківської державної нотаріальної контори, де відкрила спадкову справу після смерті батька на підставі наявного в неї заповіту, однак нотаріус в письмовій формі їй відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки в заповіті батько зазначив, що він заповів їй середню земельну частку пай площею 1,38 га, що належала йому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, та середню земельну частку пай площею 1,46 га, що належала йому на підставі Сертифікату на право приватної власності на землю від 02.12.1997р. серія ЛВ № 073816. На момент отримання Свідоцтва про право на спадщину уже є земельні ділянки, які належать гр. ОСОБА_3 на підставі Державних актів площею 0,7304 га, кадастровий номер 4622781400:03:000:0534 та площею 0,1317 га, кадастровий номер 4622781400:03:000:0436 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У зв`язку з наведеним, позивач просить тлумачити зміст заповіту, складеного заповідачем ОСОБА_3 09.10.2021 року, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 1888 як такий, що містить особисте розпорядження спадкодавця, згідно з яким ОСОБА_3 заповів ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,7304 га кадастровий номер 4622781400:03:000:054, земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,3146 га кадастровий номер 4622781400:03:000:0436. Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 23 січня 2023 року у задоволенні позову відмовлдено. Оскаржуваним додатковим рішенням суду стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати понесені у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги, в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп. Рішення і додаткове рішення суду оскаржила позивач. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення є незаконним і необгрунтованим. Вважає помилковим висновок суду про те, що нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав того, що заявником не надано правовстановлюючих документів на спадкове майно, а також , що позивач не надала належних та допустимих доказів про те, що вона не може реалізувати своїх спадкові права в нотаріальному порядку у зв`язку з тим, що нотаріус не міг визначити справжню волю заповідача щодо розпорядження спадковим майном. Звертає увагу, що рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 19 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні її позову про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування. Зазначає, що Державні акти на право власності на земельні ділянки виготовлені орендарем у 2012 році, тобто реалізовано право ОСОБА_3 на виділ йому середньої земельної частки паю в натурі без його згоди, а тому у позивача виникла потреба у тлумаченні заповіту, оскільки за заповітом батько заповів їй середню земельну частку пай, площею 1,38 га, що належала йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом та середню земельну частку пай площею 1,46 га, що належала йому на підставі сертифікату на право приватної власності на землю від 02.12.1997 року серія ЛВ №073816. Зазначає, що тлумачення заповіту є лише з`ясуванням волі заповідача після його смерті. Просить оскаржувані рішення суду скасувати та позов задовольнити в повному обсязі. Представник відповідачки ОСОБА_6 -адвокат Кость Я.Р. надала візив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що не погоджується з доводами апеляційної скарги. Звертає увагу, що ОСОБА_3 замість сертифікату на право на земельну чатку (пай) серії ЛВ № 018894 на площу 1,38 га та сертифікату серії ЛВ №073816 на площу 0,85 га передано у власність земельні ділянки загальною площею 2,4050 га, а саме : -земельну ділянку площею 1,3146 га в с.Волиця Жовківського району кадастровий номер 4622781400:03:000:0543, Державний акт серія ЯМ№288662 від 19.10.2012 року; -земельну діялнку площею 0,7304 га в с.Волиця Жовківського району кадастровий номер 4622781400:03:000:0543, Державний акт серія ЯМ №288663 від 19.10.2012 року . Вказані Державні акти за життя були отримані ОСОБА_3 Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних ділянок (паїв) в натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм Державних актів на право власності на землю. Таким чином на дату відкриття спадщини, право спадкодавця ОСОБА_3 на частки (паї) підтверджені сертифікатами були припинені, тому спадкування майна ОСОБА_3 здійснюється за заповітом від 19.02.2015 року. Текст заповіту не містить ані суперечностей, ані неточностей, тому позов не підлягав до задоволення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Панюри Н.Ф. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представника відповідачки ОСОБА_7 -адвоката Оприск Л.Є., вивчивши матеріали цивільної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Матеріалами справи та судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 (а.с.7 т.1). Позивачка по справі ОСОБА_1 є дочкою померлого ОСОБА_3 (а.с.8), яка після укладення шлюбу змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_8 » на прізвище « ОСОБА_9 », що підтверджується копією Свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.8,9). ОСОБА_3 на підставі сертифікату серія ЛВ № 073816 на право приватної власності на землю (середню земельну частку) від 02.12.1997 року належала земельна ділянка площею 1,46 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, що розташована на території села Волиця Жовківського району Львівської області (а.с.13). 13.07.2011 року ОСОБА_3 видане Свідоцтво на право на спадщину за законом після смерті його дружини ОСОБА_10 , а саме право на земельну частку площею 1,38 га, що перебуває у власності ТзОВ «Волиця» Жовківського району Львівської області і належало померлій при житті на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) виданого Жовківською РДА 10 червня 2011 року, зареєстрованого у книзі реєстрації сертифікатів 29 червня 2011 року за № 6039 (а.с.11). 19.02.2015 року ОСОБА_3 склав заповіт відповідно до якого на випадок смерті зробив таке розпорядження: «Все моє майно, де б воно не було і з чого воно б не складалось і,взагалі, все те, що буде мені належати на день смерті і на що я за законом матиму право, заповідаю своїй онуці ОСОБА_4 , 1987 р.н., зареєстрованої і проживаючої в с.Волиця Жовківського району Львівської області» (а.с.129т.1). Після укладення шлюбу 11.07.2019 року із ОСОБА_11 , відповідачка змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_12 » на прізвище « ОСОБА_5 », що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб (а.с.119). 24.01.2023 року ОСОБА_2 звернулася у Жовківську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за заповітом, в якій зазначила, що крім неї спадкоємців немає, спадкоємцем до обов`язкової частки є ОСОБА_13 (а.с. 72 т.1). 20.02.2023 року ОСОБА_13 подала заяву до Жовківської ДНК про відмову від обов`язкової частки у спадщині (а.с.169 т.1). 20.02.2023 року ОСОБА_2 звернулася із заявою у Жовківську ДНК про прийняття спадщини за заповітом, а саме житлового будинку з господарським будівлями в АДРЕСА_1 після смерті діда ОСОБА_3 та отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказане майно ( а.с.177). Із матеріалів Спадкової справи №10/2022 встановлено, що 09.10.2021р. ОСОБА_3 склав заповіт у якому на випадок своєї смерті зробив таке заповідальне розпорядження: «Належну мені на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого ОСОБА_14 , державним нотаріусом Жовківської ДНК Львівської області 13 липня 2011 року, реєстровий номер № 2008, земельну частку площею 1,38 га, що перебуває у власності ТзОВ «Волиця» Жовківського району Львівської області; належну мені на підставі сертифікату на право приватної власності на землю серія ЛВ № 073816, виданого Волицькою сільською радою Жовківського району Львівської області 02 грудня 1997 року, земельну ділянку площею 1,46 га, яка розташована на території с.Волиця Львівського (бувшого Жовківського району) заповідаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.140 т.1). 11.04.2022 року ОСОБА_1 звернулася в Жовківську ДНК із заявою про прийняття спадщини за заповітом, в якій зазначила, що крім неї інших спадкоємців немає ( а.с.134). 20.10.2022 року ОСОБА_15 звернувся в Жовківську ДНК від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, в якій зазначив, що після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно: земельні ділянки площами 1,3146 га, 0,7304 га, місце знаходження яких на території Волицької сільської ради Львівського району, Львівської області. Просив видати спадкоємниці за законом ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на це майно ( а.с.142). Постановою державного нотаріуса Жовківської ДНК Галань О.Я. від 20 жовтня 2022 року № 810/01-16 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме: видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 на земельні ділянки площами 1,3146 га, 0,7304 га з підстав недотримання п.2ст.49 Закону України «Про нотаріат»: заявником не надано необхідних правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно, яке підлягає реєстрації ( а.с.141). Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 при житті видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,3146 га, кадастровий номер 4622781400:03:000:0436 від 20.12.2012 року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Волицької сільської ради, дата державної реєстрації 20.12.2012 року (а.с., 19, 25) та Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,7304 га кадастровий номер 4622781400:03:000:0543 від 15.11.2012 року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Волицької сільської ради, дата реєстрації 15.11.21012 року (а.с.24, 16-17). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо тлумачення заповіту ОСОБА_3 , який складений 09.10.2021 року на користь ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом ЛРНО , реєстровий номер №1888, суд першої інстанції правильно прописав, що системний аналіз положень ст.ст. 213, 1256 ЦК України дає підстави для висновку, що при тлумаченні змісту заповіту не допускається пошук тієї волі заповідача, яка не знайшла свого відображення у тексті самого заповіту, а також не допускається внесення змін у зміст заповіту, який є особистим розпорядженням фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту. З висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується. Встановлено, що згідно із заповітом від 09.10.2021 року ОСОБА_3 заповів земельну ділянку площею 1,38 га, що перебуває у власності ТзОВ «Волиця» Жовківського району Львівської області та земельну ділянку площею 1,46 га позивачці ОСОБА_1 . Згідно із довідкою ФОП ОСОБА_16 від 02.11.2022 р.№ 1-02112000022, ОСОБА_3 передані у власність земельні ділянки загальною площею 2,4050 га, з них:1.3146 га ріллі та 0.7304 га сінокосів, які виділені із земель пайового фонду взамін сертифікатів на право на середню земельну частку (пай) серія ЛВ № 018894 на площу 1,38 га та сертифікат серії ЛВ № 073816 на площу 0,85 га. У заповіті від 09.10.2021 року площа земельної ділянки, що посвідчена сертифікатом серії ЛВ № 073816 значиться 1,46, а не 0,85 га. Неточності та помилки щодо площі земельної ділянки, яка передається у спадщину, не можуть бути судом усунуті шляхом тлумачення заповіту відповідно до положень статтей 213,1256 ЦК України. За положеннями статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ним прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини визначається на момент відкриття спадщини. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Відповідно до пункту 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю. Згідно пункту 9 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 07 липня 2021 року № 3613-УІ «Про Державний земельний кадастр» до 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передаються у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснюється з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснюється у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). (ст.1220 ч.2 ЦК України). Спадкування здійснюється по закону або по заповіту. При спадкуванні по заповіту, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч.1ст.1223 ЦК України). У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статях 1261-1265 цього Кодексу ( частина перша та друга ст.1223 ЦК України). У постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року, справа № 136/1124/19 прописано, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі ( на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю. Загальноприйнятим є використання «земельний пай» не тільки як земельна ділянка, яка не виділена в натурі, а й земельна ділянка, отримана в результаті розпаювання землі (виділення в натурі). У разі, якщо заповідач реалізував право на земельну частку (пай) та отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, і за життя не склав нового заповіту чи не скористався правом на внесення змін до заповіту, то заповіт, у якому заповідач розпорядився правом на земельну частку (пай), не втрачає чинність на підставі частини четтвертої статті 1236 ЦК України, а визначення спадкоємців на земельну ділянку має відбуватися згідно з цим заповітом. Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та прийняв рішення відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо доводів апеляційної скарги на додаткове рішення, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування. Відповідно до ч.1ст.137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Вирішуючи питання витрат на правничу допомогу, судом першої інстанції відповідно до ч.3, ч.4ст.137 ЦПК враховано кількість затраченного часу адвоката, складність справи, співмірність витрат до складності справи. Суд апеляційної інстанції вважає, що суд обгрунтовано мотивував рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та прийняв законне рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції від 09 лютого 2024 року колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 23 січня 2024 року залишити без змін. Додаткове рішення Жовківського районного суду Львівської області від 09 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складено 10 вересня 2024 року. Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк