Постанова Одеський апеляційний суд № 497/618/24
від 11.09.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДНомер провадження: 22-ц/813/5895/24 Справа № 497/618/24 Головуючий у першій інстанції Кравцова А.В. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.09.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С., розглянувши у порядку письмового провадження, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 01.05.2024 року, ухваленого під головуванням ОСОБА_2 , у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, встановив: 13.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що рішенням Болградського районного суду Одеської області від 19.09.2017 року у справі № 497/1089/17 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частин усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Посилаючись на погіршення стану здоров`я, у зв`язку з чим змінився його матеріальний стан, позивач просив зменшити розмір аліментів до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 01.05.2024 року у задоволенні позові позову ОСОБА_1 було відмовлено (а.с.60, 62-63). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Болградського районного суду Одеської області від 01.05.2024 року, ухвалення нового судового рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.65-67). У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги (а.с.81-83). У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться. Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч.4, 6 ст. 19, ч.ч.1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України). Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. У зв`язку з перебуванням суддів Сегеди С.М. і ОСОБА_5 у відпустці, розгляд даної справи відбувся 11.09.2024 року. При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.06.2024 року (а.с.71), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином (а.с.73-75,78,84), що передбачено ст. 130 ЦПК України. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів на підтвердження погіршення свого матеріального стану (а.с.60, 62-63). Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Згідно ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Згідно ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Болградського районного суду Одеської області від 19.09.2017 року у справі № 497/1089/17 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частин усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття (а.с.8-12). В позовній заяві про зменшення розміру аліментів ОСОБА_1 посилався на те, що у нього погіршився стан здоров`я, що вплинуло на його матеріальний стан, а саме: під час військової служби він отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, у зв`язку з чим отримав ІІІ групу інвалідності та наразі проходить індивідуальну програму реабілітації та оформлення пенсії, що є підставою для зміни розміру аліментів (а.с.1-3). На підтвердження своїх доводів, ОСОБА_1 до позову було дано копію довідки до акту МСЕК, серії 12-ААГ №845082, згідно якої позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності на строк до 01.03.2025 року. Також зазначена довідка зазначає рекомендацію: санаторно-курортне лікування та стаціонарне лікування 1 раз на рік. Протипоказана важка фізична праця. Будь-яких обмежень щодо інших видів робіт не встановлено (а.с.21). Матеріали справи не містять доказів про доходи позивача, а також видатки, пов`язані із лікуванням позивача. Само по собі лише посилання на погіршення стану здоров`я позивача, що вплинуло на його матеріальний стан, не може бути підставою для зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Крім того, згідно довідки № 4571 від 24.04.2024 року, виданої Сватівським ВДВС у Сватівському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у ОСОБА_1 за період з липня 2017 року по квітень 2024 року має місце заборгованість по сплаті аліментів на підставі рішення Болградського районного суду Одеської області від 19.09.2017 року у загальному розмірі 25 959,90 грн. (а.с.54). Викладене свідчить, що ОСОБА_1 ухиляється від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, встановлених рішенням Болградського районного суду Одеської області 19.09.2017 року. Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові з підстав не надання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення свого матеріального стану. Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним із головних конституційних обов`язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві, покладається законом рівною мірою на обох батьків і такий обов`язок є безумовним. Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей. Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Зокрема, при вирішенні такого спору визначальним є обов`язок батьків утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Тобто такий обов`язок превалює над можливістю платника таке утримання надавати. При цьому, в обов`язковому порядку судом враховуються всі обставини, які впливають на розмір аліментів. Згідно ч.ч.1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §
41. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін. Крім того, оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст ст. 367, 368, 369, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Болградського районного суду Одеської області від 01.05.2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Л.М. Вадовська О.С. Комлева