Ухвала КЦС ВС № 758/3363/20

У х в а л а 6 вересня 2024 року м. Київ Справа № 758/3363/20 Провадження № 61-6370ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест сервіс» (далі - скаржник), на рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 3 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка) до скаржника, ОСОБА_2 (далі - проміжна набувачка), ОСОБА_3 (далі - кінцевий набувач) про визнання договору купівлі-продажу недійсним і витребування квартири з чужого незаконного володіння та в с т а н о в и в:

1. У березні 2020 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, у якому просила: - визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14 лютого 2020 року, який скаржник уклав із проміжною набувачкою, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О. за реєстровим номером 9 (далі - договір купівлі-продажу); - витребувати із чужого незаконного володіння кінцевого набувача на користь позивачки квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира). 2. 19 квітня 2023 року Подільський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив: визнав недійним договір купівлі-продажу та витребував із чужого незаконного володіння кінцевого набувача квартиру на користь позивачки. Мотивував так: - договір купівлі-продажу вчинила неповноважна особа. Проміжна набувачка набула право власності на квартиру за договором, укладеним зі скаржником, який не набув права на продаж цього майна та відчужив його поза волею позивачки, яка не була стороною правочину; - за умовами договору від 4 лютого 2020 року № 2147/к про відступлення прав вимоги, який Акціонерне товариство «Дельта Банк» уклало зі скаржником, позивачка не мала простроченої заборгованості за кредитним договором (для підтвердження повного та своєчасного виконання її зобов`язань за кредитним договором надала копії платіжних документів про погашення кредиту та процентів за користування ним згідно з графіком платежів, а також про оплату послуг зі страхування квартири); - скаржник без письмового повідомлення продав квартиру за договором купівлі-продажу проміжній набувачці, яка згодом відчужила її кінцевому набувачеві; - скаржник не надав належних доказів будь-яких порушень позивачкою її зобов`язань за кредитним або іпотечним договорами, які відповідно до умов останнього є підставою для виникнення в іпотекодержателя права на звернення стягнення на предмет іпотеки. 3. 3 квітня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції залишив без змін. Навів аналогічні до останнього мотиви. 4. 30 квітня 2024 року скаржник сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 15028/0/220-24 від 30 квітня 2024 року), в якій просить: скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову; стягнути з позивачки судові витрати. Додав до касаційної скарги клопотання про зупинення дії рішення й постанови судів попередніх інстанцій. 5. 20 травня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та надав скаржникові строк для усунення недоліків. Він мав надати документ про сплату судового збору у розмірі 6 137,92 грн разом із доказами його надіслання іншим учасникам справи, докази надсилання копій касаційної скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам. 6. 5 червня 2024 року скаржник сформував у системі «Електронний суд» клопотання на виконання ухвали суду від 20 травня 2024 року (вх № 19330/0/220-24 від 5 червня 2024 року), до якого приєднав квитанцію про сплату судового збору від 5 червня 2024 року № 9064-7979-5362-2110 на суму 6 138,00 грн та описи вкладення у цінний лист про надіслання іншим учасникам справи копій касаційної скарги й доданих до неї матеріалів, зокрема копій квитанції про сплату судового збору.

7. Скаржник обґрунтував касаційну скаргу так: - суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах: (1) Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18) та від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), про те, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора; (2) Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 липня 2020 року у справі № 761/21540/16-ц (провадження № 61-16919св18), від 24 червня 2020 року у справі № 459/3382/16-ц (провадження № 61-14598св18) і від 10 червня 2020 року у справі № 442/4416/16-ц (провадження № 61-17670св19), про те, що недодержання іпотекодержателем вимог статті 38 Закону України «Про іпотеку» щодо повідомлення іпотекодавця про намір укласти договір продажу предмета іпотеки та відчуження такого майна за заниженою ціною є підставою відповідальності іпотекодержателя перед іпотекодавцем за відшкодування завданих збитків, а не підставою для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним; (3) Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі № 755/1357/18 (провадження № 61-31170св18), про порушення права стягувача у виконавчому провадженні внаслідок зупинення продажу арештованого нерухомого майна; (4) Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19), про те, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що є у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень; (5) Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21), про те, що наявність арешту не є безумовною підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень; (6) Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) та Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року у справі № 490/5475/15-ц (провадження № 61-435св18), про те, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу; таку угоду можна визнати недійсною з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу); порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, підлягають оскарженню у порядку, визначеному законом; (7) Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 листопада 2018 року у справі № 910/17819/17, про те, що обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка стверджує про ці обставини; доказування полягає не лише у поданні особами доказів, але й у доведенні їхньої переконливості; розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору; (8) Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18), про те, що частина друга статті 388 ЦК України захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень; на підставі частини другої статті 388 ЦК України майно не можна витребувати від добросовісного набувача тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень; (9) Верховного Суду України від 3 жовтня 2011 року у справі № 3-98гс11, про те, що продаж майна на прилюдних торгах, проведених із порушенням чинного законодавства щодо порядку виконання судових рішень, не змінює статус особи, яка придбала майно з прилюдних торгів, як добросовісного набувача, у якого майно власник не може витребувати за будь-яких умов відповідно до частини другої статті 388 ЦК України; (10) Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21), про те, що добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на зареєстровані відомості, за відсутності обставин, які з погляду розумного спостерігача можуть зумовлювати сумнів у достовірності цих відомостей; - суди попередніх інстанцій належно не оцінили наявні у матеріалах справи докази, зокрема супровідний лист від 10 вересня 2021 року та повідомлення про усунення порушень основного зобов`язання з описом відправлення і повідомленням про вручення позивачці; - суди помилково виснували, що позивачка у повному обсязі виконала зобов`язання за кредитним договором. Станом на момент відступлення права вимоги розмір кредитної заборгованості становив 170 022,54 грн, а розмір кредиту, який надали позивачці, - 194 700,00 грн, що підтверджує аргумент скаржника про неналежне виконання позивачкою кредитних зобов`язань; - усупереч умовам кредитного й іпотечного договорів позивачка передала предмет іпотеки - квартиру - в оренду, за що отримувала орендну плату, а борг за кредитом не погашала; - суд першої інстанції безпідставно виснував, що кінцевий набувач є недобросовісним. Скаржник також повідомив, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції становить 50 000,00 грн; протягом 5 днів з моменту ухвалення рішення Верховним Судом зобов`язався надати відповідні докази на підтвердження цих витрат.

8. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).

9. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У цій скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбачених пунктами 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав для касаційного оскарження.

10. Скаржник у касаційній скарзі просить зупинити дію і виконання рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 3 квітня 2024 року до завершення перегляду справи у касаційному порядку. Обґрунтував тим, що у разі скасування оскаржених судових рішень скаржнику доведеться докласти додаткових зусиль для відновлення порушеного права та понести витрати для повернення сторін у первісний стан. Метою зупинення виконання чи дії судового рішення вважає недопущення порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів скаржника. 10.1. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії (абзац другий частини восьмої статті 394 ЦПК України). 10.2. Суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала (частини перша та друга статті 436 ЦПК України). 10.3. У заяві про зупинення виконання чи дії оскаржених судових рішень має бути обґрунтування необхідності такого зупинення. Скаржник належне обґрунтування не навів, доказів на підтвердження його доводів не надав. Тому у задоволенні відповідної заяви слід відмовити. Керуючись статтями 260, 261, 389, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд у х в а л и в :

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест сервіс» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 3 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест сервіс», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним і витребування квартири з чужого незаконного володіння.

2. Витребувати з Подільського районного суду міста Києва цивільну справу № 758/3363/20.

3. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест сервіс» про зупинення виконання чи дії рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 3 квітня 2024 року.

4. Роз`яснити учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко