Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 606/921/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 606/921/24 пров. № А/857/15824/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р. Й., суддів Гуляка В. В., Ільчишин Н. В., з участю секретаря судового засідання Демидюк О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 27 травня 2024 року (прийняте в м. Теребовля суддею Малярчуком В. В.; дата складення рішення в повному обсязі не вказана) в адміністративній справі № 606/921/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - т. в. о. інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Старченко Ілля Андрійович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, В С Т А Н О В И В : 26 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Теребовлянського районного суду Тернопільської області із вказаним позовом та просив скасувати постанову т. в. о. інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції (далі також - ВБДР УПП в Тернопільській області ДПП) Старченка І. І. про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 530649 від 17 квітня 2024 р., якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 127-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що викладені у постанові обставини не відповідають фактичним обставинам справи, позаяк він Правил дорожнього руху не порушував. Таке дзеркало знаходиться в салоні навчального автомобіля, воно правильно відрегульоване і чинним законодавством розміщення такого дзеркала в салоні транспортного засобу для інструктора з водіння не заборонено, оскільки воно не ускладнює огляд ситуації ззаду. Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 27 травня 2024 року позов задоволено. Постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 530649 від 17.04.2024, згідно якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 127-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500,00 грн - скасовано та закрито справу про адміністративне правопорушення. Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило УПП в Тернопільській області ДПП, яке вважає, що суд першої інстанції припустився неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, не надав оцінку доказам, долученим відповідачем до відзиву та визнав встановленими недоведені позивачем обставини. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що згідно матеріалів відеофіксації 17 квітня 2024 року на транспортному засобі ЗАЗ «Lanos» номерний знак НОМЕР_1 , на якому ОСОБА_3 , будучи спеціалістом з підготовки ПП «Теребовлянська автошкола», проводив практичну підготовку водієві ОСОБА_4 , були відсутні дзеркала заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв. Як видно з рішення суду першої інстанції, єдиною підставою для скасування оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАД № 530649 від 17 квітня 2024 року слугувало те, що на фототаблиці. яка була додана позивачем до матеріалів справи, видно, що в салоні навчального автомобіля є дзеркало, яке правильно відрегульоване, і чинним законодавством розміщення такого дзеркала в салоні транспортного засобу для інструктора не заборонено, оскільки воно не ускладнює огляд ззаду. Разом з тим, судом не взято до уваги той факт, що вказана фототаблиця не була зроблена під час розгляду справи, відтак з неї неможливо зробити висновок, що вказане дзеркало було наявне в салоні автомобіля 17 квітня 2024 року на момент зупинки транспортного засобу позивача працівниками поліції, відтак згадана фототаблиця не може вважатися належним доказом у справі. У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не здійснювалося. Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом, 17.04.2024 поліцейським УПП в Тернопільській області ДПП Старченком І. А. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 530649 від 17.04.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 127-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн. У вказаній постанові зазначено, що 17.04.2024 о 15 год 45 хв. в смт Дружба, по вул. Л. Українки громадянин ОСОБА_1 , будучи спеціалістом з підготовки ПП «Теребовлянська автошкола», проводив практичну допомогу водієві ОСОБА_4 з використанням ТЗ марки «ЗАЗ Lanos» номерний знак НОМЕР_1 , який обладнаний з порушенням вимог ПДР, а саме: необладнаний дзеркалом заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв, чим порушив вимогу 24.8 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена статтею 127-3 КУпАП. Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що як видно з фототаблиці, доданої до матеріалів справи, дзеркало знаходиться в салоні навчального автомобіля, воно правильно відрегульоване, і чинним законодавством розміщення такого дзеркала в салоні транспортного засобу для інструктора з водіння не заборонено, оскільки воно не ускладнює огляд ситуації ззаду. Таким чином, сама по собі постанова про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене статтею 127-3 КУпАП, не дає підстав стверджувати про порушення ОСОБА_1 ПДР в той день та час. Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом пунктів 8, 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до частини першої статті 40 вказаного Закону поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Також відповідно до приписів частин першої, другої статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128 - 129...). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух». Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до цього Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р. (далі також ПДР). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (статті 41, 53 цього Закону). Також частиною п`ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасників дорожнього руху зобов`язано знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. За змістом пункту 1.1 ПДР ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків (пункт 1.5 ПДР). Пунктом 1.9 ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Підпунктом 2.3 «в» ПДР визначено, що транспортні засоби (за винятком мотоциклів, мопедів та квадроциклів), на яких проводиться навчання, повинні мати розпізнавальні знаки «Учбовий транспортний засіб» відповідно до вимог підпункту «к» пункту 30.3 цих Правил. Транспортні засоби (за винятком автобусів), які використовуються для навчання, також повинні бути обладнані додатковими педалями зчеплення (у разі коли конструкція транспортного засобу передбачає педаль зчеплення), акселератора (у разі коли конструкція транспортного засобу допускає можливість обладнання такою педаллю) і гальмування, дзеркалом або дзеркалами заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв. Відповідно до статті 127-3 КУпАП порушення посадовими особами закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, фізичними особами - підприємцями встановленого порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, а саме: здійснення підготовки, перепідготовки водіїв транспортних засобів особою, яка не має чинного документа спеціаліста з підготовки водіїв транспортних засобів; допуск осіб, які не склали теоретичний іспит, до практичної підготовки водіїв; проведення практичної підготовки водіїв з використанням транспортних засобів, обладнаних з порушенням вимог Правил дорожнього руху, або особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу від п`ятисот до вісімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. За приписами статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. За вимогами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. За вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Як видно з фототаблиці, доданої позивачем до матеріалів справи, додаткове дзеркало знаходиться в салоні навчального автомобіля, воно правильно відрегульоване. Апелянтом в апеляційній скарзі зазначено, що вказана фототаблиця не була зроблена під час розгляду справи, відтак з неї неможливо зробити висновок, що вказане дзеркало було наявне в салоні автомобіля 17 квітня 2024 року на момент зупинки транспортного засобу позивача працівниками поліції, відтак згадана фототаблиця не може вважатися належним доказом у справі. На це колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що із долученого до матеріалів справи відеозапису з місця зупинки транспортного засобу видно, що працівники поліції вели мову з позивачем лише щодо додаткових бокових дзеркал. Позивач показував всередину салону автомобіля і казав, що є дзеркало і він усе бачить і йому цього вистачає. З приводу цього колегія суддів зауважує, що автомобільні дзеркала заднього виду бувають внутрішні (салонні) або зовнішні (бокові - ліве та праве). Підпунктом 2.3 «в» ПДР передбачено, що транспортні засоби, які використовуються для навчання, повинні бути обладнані додатковим (-ми) дзеркалом або дзеркалами заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв, проте не визначено, яке це дзеркало повинне бути - внутрішнє чи зовнішнє. Отже, наявність лише внутрішнього (салонного) дзеркала не суперечить приписам підпункту 2.3 «в» ПДР та не може бути підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 127-3 КУпАП. Також із долученого до матеріалів відеозапису з нагрудної камери поліцейського видно, що працівники поліції не оглядали салон автомобіля і не з`ясовували - є там додаткове дзеркало заднього виду (салонне) чи таке там відсутнє. За приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. А статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Всупереч приписам частини другої статті 77 КАС України відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду належних доказів на підтвердження правомірності свого рішення, а перевірити на цей час факт наявності (чи відсутності) додаткового салонного дзеркала в зазначено вище автомобілі на час зупинки його поліцейськими неможливо. Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року в справі № 463/1352/16-а висловив правову позицію, відповідно до якої у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Статтею 62 Конституції України визначено, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. З огляду на зазначене, у працівників поліції не було підстав для винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі. Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Також, відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема: відсутність події і складу адміністративного правопорушення. За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 27 травня 2024 року в адміністративній справі № 606/921/24 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Повне судове рішення складено 09.09.24