Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 607/12161/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 607/12161/24 пров. № А/857/17282/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Качмара В.Я., Кузьмича С.М., за участю секретаря судового засідання: Кулабухової М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 червня 2024 року, головуючий суддя Марциновська І.В., ухвалене о 17:20 год. у м. Тернопіль, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до УПП в Тернопільській області ДПП, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ББА №050044 від 20 травня 2024 року про накладення адміністративного стягнення за ст. 127-3 КУпАП вигляді штрафу в розмірі 8500 грн, а провадження у справі закрити. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що навчальний транспортний засіб марки «ВАЗ», моделі «21144», державний номерний знак НОМЕР_1 , на якому здійснювалась практична підготовка, обладнаний на даний час та був обладнаний на момент складання постанови дзеркалом заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв, а тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності не відповідає вимогам ПДР України. Зазначав, що працівник поліції неналежним чином застосував норму закону та безпідставно притягнув позивача до відповідальності. З постановою про накладення адміністративного стягнення за ст. 127-3 КУпАП позивач не погоджувався, вважав, що дана постанова не ґрунтується на вимогах розсудливості, пропорційності, дотримання балансу інтересів, необхідності всебічного з`ясування всіх обставин у справі. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 червня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились ним у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції. В судовому засіданні представник позивача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20 травня 2024 року інспектором відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Старченком І.А. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА № 050044. Згідно вказаної постанови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 127-3 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 8500 грн. У постанові зазначено, що 20 травня 2024 року о 12 год. 45 хв. на вул. Січових Стрільців у с. Мишковичі, Тернопільського району, Тернопільської області ОСОБА_1 , будучи посадовою особою Теребовлянського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, який надає послуги з підготовки та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, проводив практичну підготовку водія ОСОБА_2 з використанням транспортного засобу марки «ВАЗ», моделі «21144», державний номерний знак НОМЕР_1 , який обладнаний з порушенням Правил дорожнього руху України, а саме транспортний засіб не обладнаний дзеркалами заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв, чим порушив п. 24.8 Правил дорожнього руху України. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивача підставно притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення передбаченого ст. 127-3 КУпАП, відтак така постанова є правомірною. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи з огляду на наступне. Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі - КУпАП). Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Як встановлено статтею 127-3 КУпАП порушення посадовими особами закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, фізичними особами - підприємцями встановленого порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, а саме: здійснення підготовки, перепідготовки водіїв транспортних засобів особою, яка не має чинного документа спеціаліста з підготовки водіїв транспортних засобів; допуск осіб, які не склали теоретичний іспит, до практичної підготовки водіїв; проведення практичної підготовки водіїв з використанням транспортних засобів, обладнаних з порушенням вимог Правил дорожнього руху, або особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу від п`ятисот до вісімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Згідно із п. 1.3 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до п. 24.8 Правил дорожнього руху України транспортні засоби (за винятком мотоциклів, мопедів та квадроциклів), на яких проводиться навчання, повинні мати розпізнавальні знаки «Навчальний транспортний засіб» відповідно до вимог підпункту «к» пункту 30.3 цих Правил. Транспортні засоби (за винятком автобусів), які використовуються для навчання, також повинні бути обладнані додатковими педалями зчеплення (у разі коли конструкція транспортного засобу передбачає педаль зчеплення), акселератора (у разі коли конструкція транспортного засобу допускає можливість обладнання такою педаллю) і гальмування, дзеркалом або дзеркалами заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв. Як слідує з матеріалів справи, що 20 травня 2024 року о 12 год. 45 хв. на вул. Січових Стрільців у с. Мишковичі, Тернопільського району, Тернопільської області ОСОБА_1 , будучи посадовою особою Теребовлянського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, який надає послуги з підготовки та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, проводив практичну підготовку водія ОСОБА_2 з використанням транспортного засобу марки «ВАЗ», моделі «21144», державний номерний знак НОМЕР_1 , який обладнаний з порушенням Правил дорожнього руху України, а саме транспортний засіб не обладнаний дзеркалами заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв, чим порушив п. 24.8 Правил дорожнього руху України. Із долученого до матеріалів справи відеозапису підтверджується, що ОСОБА_1 проводив практичну підготовку водія з використанням транспортного засобу марки «ВАЗ», моделі «21144», державний номерний знак НОМЕР_1 , на момент якої у нього були відсутні додаткові дзеркала заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв. Як видно з протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу №01041-00805-22 від 03 серпня 2022 року, на момент проходження технічного огляду транспортний засіб переобладнаний у спеціалізований навчальний та визнаний технічно справним. При цьому на момент огляду вказаний автомобіль був обладнаний додатковими боковими дзеркалами заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв. Вказана обставина підтверджується фотофіксацією, під час технічного контролю навчального транспортного засобу. Вказаним протоколом №01041-00805-22 від 03 серпня 2022 року підтверджується, що зазначений транспортний засіб повинен бути обладнаний додатковими дзеркалами заднього виду для спеціаліста, що проводить навчання. Розмір та розташування дзеркал у транспортному засобі повинні забезпечити оглядовість з місця спеціаліста, що проводить навчання передбачену заводом виробником для водіїв даного автомобіля. Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними покликання апелянта про те, що лише встановлення на навчальному транспортному засобі дзеркала заднього виду у салоні автомобіля достатньо для його відповідності п. 24.8 Правил дорожнього руху України, а вказані доводи не спростовують наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, відтак вірним є висновок суду першої інстанції про те, що оскаржена постанова по справі про адміністративне правопорушення прийнята правомірно, а підстави для її скасування відсутні. Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем в повній мірі доведено належними та допустимими доказами у справі факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого 127-3 КУпАП, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 червня 2024 року у справі №607/12161/24 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар С. М. Кузьмич Повний текст постанови складено 26.09.2024 року.