Постанова Київський апеляційний суд № 756/4823/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 756/4823/23 провадження № 22-ц/824/10001/2024 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека», третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 січня 2024 року в складі судді Ткач М. М., встановив: 14.04.2023 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» (далі - ТОВ «Пологовий будинок «Лелека»), про стягнення грошових коштів. В обґрунтування позову зазначила, що 25 вересня 2021 року між нею (пацієнт) та ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» (медичний заклад) було укладено попередній договір №208П/09/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) Пакет «Комфорт» (далі - Попередній договір). При підписанні даного Попереднього договору пацієнт здійснює на користь медичного закладу авансовий платіж у розмірі 62 080 грн, що дорівнює ціні/вартості послуг медичного закладу за Основним договором (Договором про надання медичної допомоги ( медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) Пакет «Комфорт») (пункт 1.4. Попереднього договору). 21.09.2021, чоловіком ОСОБА_1 - ОСОБА_3 перераховано кошти на рахунок ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» за послуги по Договору №208П/09/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) в розмірі 62 080 грн. Відповідно до п. 1. 8 Попереднього договору, у разі відмови пацієнта або медичного закладу від укладання Основного договору, у термін, передбачений пунктом 1.1. цього Попереднього договору, зобов`язання за цим Попереднім договором припиняються, при цьому грошові кошти сплачені в якості авансового платежу за даним Попереднім договором, підлягають поверненню медичним закладом пацієнтові протягом 5 робочих днів з моменту одержання відповідної письмової вимоги пацієнта. У зв`язку з війною та небезпечною ситуацією у місті Києві та Київській області, ОСОБА_1 була вимушена виїхати з України, а її пологи пройшли за кордоном, у місті Порту, Португалія. 27.06.2022 ОСОБА_1 було подано заяву про повернення коштів сплачених за Попереднім договором. 13.12.2022 ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» повернуло 7 192 грн. В квітні 2023 року адвокатом Скрипчуком М. Є. в інтересах ОСОБА_1 направлено вимогу про повернення коштів, яку відповідач отримав 10 квітня 2023 року, однак жодних коштів на рахунок ОСОБА_1 не надходило. У зв`язку з наявністю заборгованості відповідача перед позивачем за Попереднім договором за період з червня 2022 року по квітень 2023 року включно у відповідача виник обов`язок сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Посилаючись на вказані обставини та вимоги ст. 526, 570, 629, 657 ЦК України позивач просила стягнути з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» на її користь сплачений за Попереднім договором аванс у розмірі 54 888 грн, інфляційні втрати в розмірі 7 980,01 грн, три відсотки річних в розмірі 1 412,05 грн, а всього 64 280,06 грн. Протокольною ухвалою від 23 серпня 2023 року судом першої інстанції до участі в справі в якості третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача залучено ОСОБА_2 . Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 січня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 50 418, 24 грн та судовий збір в сумі 673 грн 66 коп. В решті заявлених позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29 лютого 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Скрипчука М. Є. задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 8 000 грн. У решті заявлених вимог відмовлено. 22.03.2024 ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 січня 2024 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на ті підстави, що платником за Попереднім договором виступила інша фізична особа ( третя особа по справі) , а саме ОСОБА_2 , що підтверджується і самим позивачем. ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» повернуто 13.12.2022 частину суми у розмірі 7 192 грн та 03.08.2023 -частину суми у розмірі 4 469,76 грн саме ОСОБА_2 . Оскільки платником за Попереднім договором виступив ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не є належним позивачем по даній справі, оскільки право вимоги за цим договором їй не належить. З 06.03.2022, у зв`язку із веденням активних бойових дій біля пологового будинку та пошкодженням будинку, відповідач був вимушений призупинити свою роботу у Пуща-Водиці та не приймав пацієнтів до 01.09.2022. Призупинення роботи через російську агресію та введення воєнного стану на території України є форс-мажорною обставиною. 03.06.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Скрипчук М. Є. через підсистему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що відповідачем не наведено жодних підстав стосовно звільнення його від повернення коштів. Та обставина, що платником за Попереднім договором виступила інша фізична особа, а саме - ОСОБА_4 , жодним чином не впливає на наявність заборгованості, а також на обов`язку щодо повернення коштів у відповідності до умов попереднього договору. Звертає увагу, що кошти за ведення пологів були сплачені чоловіком позивача через РОS термінал саме на виконання умов Попереднього договору. Внесення авансового платежу по договору іншою особою не суперечить йото умовам та положенням чинного законодавства. Виконання обов`язку по перерахуванню коштів на виконання умов зазначеного договору іншою особою розглядається як виконання обов`язку пацієнтом. Посилання відповідача на форс-мажорні обставини, як на підставу звільнення від власного обов`язку, не може бути взято до уваги. Відповідачем не зазначено жодної обставини, яка б підтверджувала наявність причинно-наслідкового зв`язку між зобов`язаннями відповідача та форс-мажорними обставинами. Правом надання відзиву на позовну заяву інші учасники справи не скористались. Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 25 вересня 2021 року між ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» (медичний заклад) та ОСОБА_1 (пацієнт) укладено Попередній договір № 208П/09/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Комфорт» (а.с. 27-28). При підписанні даного Попереднього договору пацієнт здійснює на користь медичного закладу авансовий платіж у розмірі 62 080 грн, що дорівнює ціні/вартості послуг медичного закладу за Основним договором (Договором про надання медичної допомоги ( медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) Пакет «Комфорт») (пункт 1.4. Попереднього договору). Відповідно до п. 1.8. Попереднього договору, у разі відмови пацієнта або медичного закладу від укладання Основного договору, у термін, передбачений п.1.1 цього попереднього договору, зобов`язання за цим Попереднім договором припиняються, при цьому грошові кошти сплачені в якості авансового платежу за даним попереднім договором, підлягають поверненню медичним закладом пацієнтові, протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту одержання відповідної письмової вимоги пацієнта. При цьому повернення суми авансового платежу здійснюється медичним закладом, у безготівковій формі, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок пацієнта, та /або в інший не заборонений чинним законодавством України спосіб, виключно на його письмову вимогу, та за відрахуванням вартості фактично наданої медичним закладом медичної допомоги (медичних послуг). Судом встановлено, що внесення авансового платежу за Попереднім договором здійснено чоловіком позивача - ОСОБА_2 в сумі 62 080 грн. Позивач 06.05.2022 народила дитину в іншому медичному закладі, ніж ТОВ «Пологовий будинок «Лелека». 13.12.2022 відповідачем повернуто позивачу 7 192 грн. 10.04.2023 відповідач отримав письмову вимогу позивача від 04.04.2023 про повернення грошових коштів в сумі 54 888 грн на картковий рахунок ОСОБА_2 у строк 5 робочих днів з моменту отримання даної вимоги. 03.08.2023 відповідачем повернуто 4 469,76 грн на рахунок ОСОБА_2 . Ухвалюючи рішення про задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 50 418 грн 24 коп., суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав умови договору та не повернув сплачену суму коштів в повному обсязі. При цьому умови договору передбачали право позивача відмовитись від договору в односторонньому порядку, у такому випадку зобов`язання є припиненим, і пацієнту на його вимогу повертається сплачена сума вартості договору. Обставини непереборної сили звільняють сторони лише від відповідальності за невиконання умов договору, проте не звільняють від виконання самого зобов`язання та наслідків його припинення. Висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та вимогам закону. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільногоправа у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно частин 1 та 3 статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно положень ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В силу ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Встановивши, що умовами Попереднього договору передбачено право пацієнта відмовитись від укладання основного договору, та передбачено, що у такому випадку зобов`язання за договором припиняються, при цьому грошові кошти, сплачені в якості авансового платежу підлягають повернення пацієнтові протягом 5 робочих днів з моменту одержання відповідної письмової вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача залишку суми авансу, який не був повернутий станом на час ухвалення оскаржуваного судового рішення. При цьому саме ОСОБА_1 , як сторона договору, має право на отримання сплачених за цим договором грошових коштів, що відповідає умовам укладеного між сторонами договору та не суперечить вимогам закону. При цьому третя особа ОСОБА_2 з позовом погодився, про що подав відповідну заяву. Доводи відповідача про неможливість виконати взяті на себе зобов`язання у зв`язку із веденням на території України військового стану та пошкодженням майна відповідача, не є підставою для звільнення відповідача від повернення отриманих грошових коштів, оскільки повернення сплачених пацієнтом грошових коштів в якості авансового платежу за попереднім договором за положеннями п. 1.8 цього договору не ставиться в залежність від можливості чи неможливості медичного закладу надати відповідні послуги, а є безумовним. Посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, які відстрочують зобов`язання повернути грошові кошти за не наданні медичні послуги, колегія суддів вважає безпідставними. Так, Торгово-промислова палата України у своєму листі від 28 лютого 2022 року вказала, що: «...засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Разом із тим, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Стаття 617 ЦК України звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору. Однак, сам по собі воєнний стан не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 10 березня 2023 року в справі №922/1093/22). У постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 922/2394/21 зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Разом з цим, відповідачем не надано належних доказів, що введення на території України воєнного стану та пошкодження майна відповідача унеможливило виконання зобов`язання по поверненню отриманих від позивачки грошових коштів, враховуючи, що відповідач продовжив свою діяльність з 1 вересня 2022 року. Інших доводів апеляційна скарга не містить. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, оцінив надані докази, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушення норм процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 січня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційній інстанції не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. І. Ящук