Ухвала КЦС ВС № 216/4315/22

УХВАЛА 03 вересня 2024 року м. Київ справа № 216/4315/22 провадження № 61-11135ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М., розглянув касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної прокуратури про стягнення грошових доходів, які втрачені внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування та прокуратури, відшкодування моральної шкоди та суми, сплаченої громадянином у зв`язку з наданням юридичної допомоги, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної прокуратури, у якому просили стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 37 200 грн - грошових доходів, які втрачені внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування та прокуратури, та 50 000 грн - моральної шкоди, та на користь ОСОБА_1 500 000 грн - моральної шкоди та 29 511 грн - витрат, пов`язаних із наданням юридичної допомоги. . Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 березня 2024 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з держави України на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 березня 2024 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної прокуратури, про стягнення суми, сплаченої громадянином у зв`язку з наданням юридичної допомоги та ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 та витрати на правничу допомогу в сумі 29 511,00 грн. В іншій частині рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 березня 2024 року залишено без змін. Поновлено дію рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 березня 2024 року в частині, що залишена без змін. 07 серпня 2024 року Дніпропетровська обласна прокуратура, через підсистему «Електронний суд», подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК України також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Згідно з частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 3 028,00 грн. Предметом спору у цій справі є стягнення грошових доходів, які втрачені внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування та прокуратури, відшкодування моральної шкоди та суми, сплаченої громадянином у зв`язку з наданням юридичної допомоги на загальну суму 616 711,00 грн. Отже, зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн * 250 = 757 000,00 грн). Тому відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України справа не підлягає касаційному оскарженню. У касаційній скарзі заявник посилається на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та становить значний суспільний інтерес. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, керується тим, що таке правове питання має бути вагомим питанням правозастосовчої практики, мати винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значимістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування. Заявник не зазначив, у чому полягає значущість для держави і суспільства правового питання, яке, на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Посилання заявника на те, що ця справа становить значний суспільний інтерес, є безпідставними. Заявником не наведено логічного обґрунтування таких тверджень і вказане ним не є обставиною, яка впливає на визначення справи як такої, що становить значний суспільний інтерес. Отже, підстав для висновку про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та що ця справа становить значний суспільний інтерес немає. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до статей 389, 394 ЦПК України. Зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільного процесуального закону, проте не є безумовною підставою для відкриття провадження у малозначній справі. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки заявник оскаржив судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної прокуратури про стягнення грошових доходів, які втрачені внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування та прокуратури, відшкодування моральної шкоди та суми, сплаченої громадянином у зв`язку з наданням юридичної допомоги відмовити. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Сердюк С. О. Карпенко І. М. Фаловська