Постанова 4851 № 520/4453/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 вересня 2024 р. Справа № 520/4453/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 29.04.24 по справі № 520/4453/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач, пенсійний орган), в якому просив суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 , нараховувати та сплачувати щомісячну доплату у розмірі 2000.00 грн до основної суми пенсії в період з 01.07.2021 р., згідно Постанови КМУ № 713; - зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, провести ОСОБА_1 , нарахування та сплату щомісячної доплати у розмірі 2000.00 грн. до основної суми моєї пенсії в період з 01.07.2021 року, згідно Постанови КМУ №713 від 14.07.2021; - витрати по сплаті судового збору стягнути з відповідача; - стягнути з відповідача витрати по оплаті правничої допомоги у розмірі 10 800,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність дій відповідача щодо зупинення виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі Постанова № 713), після проведеного перерахунку пенсії на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 у справі № 520/14500/2020, як такого, що порушує право позивача на належне пенсійне забезпечення. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі № 520/4453/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 , в нарахуванні та виплати щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000.00 грн. в період з 01.07.2021 р., згідно Постанови КМУ №

713. Зобов`язано Головне Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, провести ОСОБА_1 , нарахування та сплачувати щомісячну доплату у розмірі 2000.00 грн. до основної суми пенсії з 01.07.2021 року, згідно Постанови КМУ №713 від 14.07.2021, з урахуванням раніше виплачених сум. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі № 520/4453/24 та прийняти рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована твердженнями про відсутність у позивача права на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн у відповідності до Постанови № 713, оскільки за змістом абзацу 3 пункту 1 Постанови № 713 у разі, коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалась (перераховувалась) після 1 березня 2018 року, щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 грн. Так, враховуючи те, що після здійсненого на виконання рішення у справі № 520/3918/2020 перерахунку, розмір пенсії позивача збільшився більше ніж на 2000 грн, відсутні підстави для встановлення доплати, передбаченої Постановою №

713. Крім того, стверджував про пропуск позивачем процесуальних строків звернення до суду, передбачених ч. 2 ст. 122 КАС України. Заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500, оскільки на його думку, виходячи з конкретних обставин справи, критеріїв реальності та розумності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), вказана сума є завищеною та необґрунтованою. З посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17 зазначав про необхідність долучення розрахунку погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений відповідним договором, та міститися у акті приймання-передачі послуг, що у спірних правовідносинах до матеріалів справи надано не було. Позивач, у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів, викладених в ній, просив суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а скаргу без задоволення. Заперечуючи проти доводів, викладених в апеляційній скарзі стверджував, що оскільки перерахунок пенсії позивача проведено пенсійним органом на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права позивача на належний розмір пенсії, право на отримання якого виникло до 01.04.2019, він не є перерахунком пенсії у зв`язку зі зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, а тому ОСОБА_1 має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн. З посиланням на висновок Верховного Суду, викладений у справі № 686/31892/19 від 28.09.2023, наполягав на обґрунтованості заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правову допомогу, який підтверджено і документально. Щодо строку звернення до суду з позовом звернув увагу, що Верховний Суд у справі № 646/6250/17 дійшов висновку про те, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум її складових, може бути подано без обмеження шестимісячним строком. Інші доводи дублюють зміст позовної заяви. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 року по справі № 520/3918/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 70% грошового забезпечення з 01.01.2018. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 85% грошового забезпечення з 01.01.2018. В іншій частині позову відмовлено. На виконання рішення суду від 01.06.2020 року по справі № 520/3918/2020 Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснено перерахунок пенсії позивача. Однак, після здійснення перерахунку на виконання судового рішення по справі № 520/3918/2020 відповідач не встановив позивачу щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн, передбачену Постановою №713. Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності дій відповідача щодо припинення позивачу спірної виплати, оскільки з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08.11.2022 по справі № 420/2473/22, проведений на виконання судового рішення по справі № 520/3918/2020 перерахунок пенсії позивача відбувся з метою відновлення його порушеного права позивача, а не внаслідок зміни складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії. Суд зазначив, що оскільки перерахунок пенсії позивача, проведений відповідачем на виконання судового рішення з метою усунення його порушеного права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01.03.2018 року, не є перерахунком пенсії у зв`язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2,000 грн відповідно до Постанови № 713, а тому наявні підстави для задоволення позову. Визначаючи суму витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, понесених у зв`язку з розглядом справи та заявлених до відшкодування у розмірі 10 800,00 грн, суд першої інстанції, врахувавши складність справи, об`єм наданих адвокатом послуг, а також те, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, дійшов висновку, що таким є сума 2500,00 грн. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України колегія суддів зазначає наступне. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення позивачем строку звернення до суду, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне. Так, приписами частин 1, 2 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Загальні правила, закріплені у нормах адміністративного процесуального законодавства, передбачають обчислення строку звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення цих прав, свобод, інтересів. Поняття повинна була дізнатись, використане у статті 122 КАС України, слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про прийняття оскаржуваного рішення та знала про обставини його прийняття. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Верховний Суд у постанові від 02 березня 2021 року по справі № 758/7700/17 зазначив, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, з моменту отримання грошових виплат, при отриманні від органу Пенсійного фонду України повідомлення про призначення пенсії, відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. У свою чергу, частиною 3 статті 51 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Системний аналіз вказаної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з неправильним нарахуванням або не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає. Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена у постанові від 15.09.2020 по справі № 635/7878/16-а. Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на правові висновки, викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, а також правові висновки Верховного Суду у постановах від 10.12.2013 у справі №21-329а13, від 23.10.2018 у справі № 727/627/17, від 11.12.2018 у справі № 425/1998/16-а, від 20.12.2018 у справі № 712/7831/16-а, від 18.04.2019 у справі № 199/154/17-а та від 27.01.2021 у справі № 160/4284/19, з огляду на те, що спірні правовідносини, які були предметом розгляду в суді касаційної інстанції у вказаних справах, не є подібними до правовідносин у цій справі, оскільки пенсія позивачам у вказаних справах була призначена за нормами Закону України Про державну службу та Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у той час як ОСОБА_1 відповідно до положень Закону № 2262-ХІІ, який є спеціальним законом щодо призначення та виплати пенсії військовослужбовців. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ключовим у цій справі є питання наявності правових підстав для виплати позивачу щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн відповідно до Постанови №

713. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини третьої статті 43 та статті 63 Закону № 2262-XII. Відповідно до положень статті 63 Закону № 2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. За визначенням, наведеним у частині 18 статті 43 Закону № 2262-ХII, у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку. Пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45, визначено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством. Отже, у разі зміни розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХII, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, пенсія таких осіб підлягає перерахунку. Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до Закону без урахування таких даних. З метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб прийнято Постанову №

713. Пунктом 1 Постанови № 713 установлено з 01 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 01 березня 2018 року відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 01 березня 2018 року, щомісячну доплату в сумі 2 000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону. Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 01 березня 2018 року, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 01 березня 2018 року або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту. У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01 березня 2018 року, щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру. Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 01 липня 2021 року. Пунктом 3 Постанови № 713 встановлено Пенсійному фонду України забезпечити встановлення з 01 липня 2021 року виплат, передбачених пунктами 1 і 2 цієї постанови, а також виплат, передбачених абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року № 656 Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій для учасників бойових дій та постраждалих учасників Революції Гідності, за матеріалами пенсійних справ. Таким чином, внаслідок ухвалення Постанови № 713 з 01.07.2021 колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону України № 2262-ХІІ до 01.03.2018 було установлено щомісячну доплату в сумі 2000 грн, виплата якої не здійснюється у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018. При цьому, з аналізу наведених норм слідує, що обставиною, яка виключає обов`язок пенсійного органу виплатити позивачу щомісячну доплату в розмірі 2000 грн, встановлену Постановою № 713, є факт підвищення грошового забезпечення військовослужбовця за відповідною посадою, внаслідок якого (після проведення перерахунку) розмір пенсії особи збільшиться на 2 000 грн. Колегією суддів встановлено, що відповідно до протоколу перерахунку пенсії позивача (на виконання Постанови № 713), наданого пенсійним органом, здійснено з 01.08.2021 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , розмір пенсії склав 13453,93 грн, з яких 13387,50 грн основний розмір пенсії, 66,43 грн підвищення або надбавка до пенсії (діти війни). При цьому, щомісячна доплата 2000 грн не включена до основного розміру пенсії позивача. Слід зауважити, що з наявних в матеріалах справи відомостей «ПВП ДКГ Перегляд виплат за пенсійною справою» не вбачається виплата ГУ ПФУ в Харківській області ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. Так, зокрема фактична сума, що виплачувалась позивачу починаючи з липня 2021 року (13453,93 грн) є ідентичною сумі, виплаченій до здійсненого перерахунку на виконання Постанови № 713 (13453,93 грн). Таким чином, з матеріалів справи не вбачається здійснення з 01.07.2021 щомісячної доплати позивачу у розмірі 2000 грн, передбаченої Постановою №

713. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що в апеляційній скарзі відповідачем визнається факт нездійснення з 01.07.2021 виплати позивачу щомісячної доплати 2000 грн відповідно до Постанови №

713. Такі дії відповідач мотивує тим, що розмір пенсії позивача за наслідками перерахунку збільшився фактично більше ніж на 2000 грн, що на думку відповідача свідчить про відсутність у позивача права на отримання спірної доплати. Колегія суддів враховує, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема у постанові від 08.11.2022 у справі № 420/2473/22 суд касаційної інстанції висновувався, що, аналіз наведених норм Постанови № 713, а також мети її прийняття свідчить про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 Постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення Постанови № 713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв`язку зі зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії. Також аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 600/870/22 та від 18.04.2023 у справі № 560/6528/22. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховує вказані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права. Колегія суддів, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у вказаних вище постановах, які є обов`язковими при вирішенні подібних правовідносин, зазначає, що перерахунок пенсії позивача, проведений відповідачем на виконання судового рішення з метою усунення його порушеного права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв`язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії. Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають у не нарахуванні ОСОБА_1 доплати до пенсії згідно з Постановою № 713 в розмірі 2000 грн. Враховуючи вищезазначене, позивач має право на отримання виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2 000,00 грн, відповідно до Постанови № 713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття Постанови № 713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018, з 01.07.2023, що зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині. Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдізпроти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (ToscutaandOthers v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Враховуючи викладене, погоджується із обраним судом першої інстанції способом захисту порушеного права та вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.07.2021 щомісячну доплату в розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови №

713. Щодо вимог в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, заявлених до стягнення з відповідача, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.7 ст.139 КАС України). Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. Положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України). Згідно з ч.6 ст.135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.135 КАС України). З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Положеннями ст. 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Колегією суддів встановлено, що представником позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано зокрема: договір 135/23 про надання правничої допомоги від 01.12.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, акт здачі-приймання наданих послуг № 1 від 16.02.2024. За умовами Договору № 135/23 про надання правничої допомоги від 01.12.2021 адвокатське об`єднання «СОК ЛЕКС ГРУП» в особі керуючого партнера (директора) Сосунова Євгена Валерійовича, який діє на підставі статуту та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ОСОБА_1 уклали вказаний договір, за змістом п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу по наступним напрямкам діяльності: - претензійно-позовна робота по цивільним, господарським, адміністративним справам, у тому числі, але не виключно, зі складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також сприяння їх відновленню в разі порушення; - представництво інтересів клієнта у судах згідно вимог Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та інших законодавчих актів під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; - кримінальні провадження з питань забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів посадових осіб клієнта у будь-якому статусі: підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, потерпілого, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; - виконавчі провадження; - договірна робота; - надання клієнту правової інформації, консультацій, роз`яснень з правових питань. Відповідно до п. 4.2-4.4 вказаного договору, розмір гонорару та порядок його сплати визначений сторонами додатково в усному або письмовому порядку та відображаються у первинних документах згідно вимог чинного законодавства України. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення АО «СОК ЛЕКС ГРУП» позитивного результату, якого бажає клієнт. Факт надання правничої допомоги підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, що підписується сторонами щомісячно. На виконання умов вказаного Договору, сторонами укладено акт здачі-приймання наданих послуг № 1 за змістом якого, адвокатським об`єднанням надано наступні послуги за договором № 135/23 від 01.12.2021: - ознайомлення з матеріалами справи наданих клієнтом та їх правовий аналіз (надання первинної консультації клієнту при укладенні договору про надання правничої допомоги з аналізом документів наданих клієнтом адвокату) 2000 грн; - збирання та аналіз документів для подання позовної заяви до суду першої інстанції 800,00 грн; - підготовка та подання адвокатського запиту до ГУ ПФУ в Харківській області 1500,00 грн; - підготовка позовної заяви згідно вимог КАС України та подання її до суду особисто адвокатом 3000,00 грн; - гонорар успіху 3500,00 грн. Сума за надання послуг за актом здачі-приймання наданих послуг № 1 складає 10800,00 грн. Таким чином, з наведеного слідує, що звертаючись до суду першої інстанції з заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача надав до суду докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що має бути сплачена позивачем. Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Зі змісту норм ч.ч. 4, 5 та 6 ст. 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу отриманих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17). За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Однак, вмотивованих доводів щодо неспівмірності витрат на правову допомогу у розмірі 2500 грн, які були стягнуто судом, відповідачем не наведено, не вказано розміру витрат на правничу допомогу, яку він вважає обґрунтованою. Апеляційна скарга в частині заперечення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу містить лише загальні посилання на неспівмірність такого розміру, які не дозволяють дійти висновку про неспівмірність заявленої позивачем до відшкодування суми витрат на правничу допомогу зі складністю справи, характером та обсягом виконаних адвокатом робіт. Таким чином, з огляду на досліджені судом докази щодо понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на ступень складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, а також прийняття судом першої інстанції рішення про задоволення позову, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу (2500,00 грн), стягнутих судом першої інстанції. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 по справі № 520/4453/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова