Постанова Київський апеляційний суд № 753/18286/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/5767/2024 справа №753/18286/23 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2024 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Мережко М.В., Соколової В.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суд міста Києва від 06 листопада 2023 року, ухвалене під головуванням судді Комаревцевої Л.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - встановив: У жовтні 2023 року ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивує тим, що позивач є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності з 01 липня 2014 року є суб`єктом господарювання з постачання теплової енергії. Позивач здійснює надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 , у тому числі й квартири АДРЕСА_2 . Вказує, що згідно наявної у позивача інформації відповідач ОСОБА_1 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_3 , а також є користувачем послуг ТОВ "Євро-реконструкція" з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. 23 липня 2014 року у газеті «Хрещатик» (№ 103 (4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в газеті «Хрещатик» 06 серпня 2014 року (№111(4511). Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання і укладаються з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, були опубліковані на офіційному веб-сайті ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» 13 жовтня 2021 року. Договір про надання послуг, який був передбачений чинними нормативно-правовими актами, на момент виникнення заборгованості, між відповідачем та позивачем не було укладено, а також заява-приєднання до умов індивідуальних типових договорів споживачем послуг до ТОВ «Євро-реконструкція» та мешканцем вказаної квартири з метою їх ідентифікації, не надавалася. Вказує, що у період з січня 2016 року по серпень 2023 року включно не вносилась плата за отримані послуги постачання теплової енергії, в результаті чого утворилась заборгованість, що станом на 01 вересня 2023 року становить 68931,89 грн, а також у період з липня 2018 року по серпень 2023 року включно не вносилась плата за послуги з постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість, що станом на 01 вересня 2023 року становить 8952,10 грн. Мотивуючи наведеним, з посиланням на положення статті 625 ЦК України, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 68931,89 грн, за послуги з постачання гарячої води у розмірі 8952,10 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача інфляційну складову боргу у розмірі 16487,93 грн та 3% річних у розмірі 4792,89 грн, судовий збір у розмірі 2684,00 грн. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 06 листопада 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» заборгованість за послуги з постачання гарячої води та опалення, що станом на 01 вересня 2023 року з врахуванням штрафних санкцій становить 99164,81 грн та судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2684,00 грн. Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Зауважує, що зареєстрований в будинку АДРЕСА_3 лише з 18 квітня 2019 року, не є власником квартири, відтак відсутні підстави для нарахування ОСОБА_1 заборгованості у спірній квартирі у період до 18 квітня 2019 року. Вказує, що власником квартири до 30 березня 2023 року був ОСОБА_2 , а з 30 березня 2023 року є ТОВ «Юридична компанія «КМ ГРУП». Одночасно з поданням апеляційної скарги подано заяву про застосування строків позовної давності. Вказує, що позов подано 09 жовтня 2023 року, а позовна давність для звернення до суду із вимогою про стягнення заборгованості за період наданих послуг спливла до 10 жовтня 2020 року. Уважає, що стягненню не підлягає заборгованість за надані у період з січня 2016 року по вересень 2020 року послуги постачання гарячої води у розмірі 3707,03 грн та за надані у період з липня 2018 року по вересень 2020 року послуги з теплопостачання у розмірі 57834,43 грн. Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Дарницького районного суд міста Києва від 06 листопада 2023 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково та у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» заборгованості за послуги з постачання гарячої води з січня 2016 року по вересень 2020 року у розмірі 3707,03 грн та за теплопостачання з липня 2018 року по вересень 2020 року у розмірі 57834,43 грн відмовити, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» заборгованість за послуги з постачання гарячої води з жовтня 2020 року по серпень 2023 року у розмірі 6654,21 грн та за теплопостачання з жовтня 2020 року по серпень 2023 року у розмірі 30968,87 грн, 25 січня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" на апеляційну скаргу. В обґрунтування відзиву вказує, що обов`язок нести витрати по оплаті наданих житлово-комунальних послуг покладено на осіб, місце проживання яких у цій квартирі зареєстровано у встановленому порядку. Вказує, що оскільки відповідач повідомляє, а судом першої інстанції перевірено, що відповідач зареєстрований у квартирі з 18 квітня 2019 року, а також відповідач не заперечує, що є зареєстрованим у квартирі по 31 серпня 2023 року включно, то за вказаний період підлягає стягненню заборгованість за надані послуги з теплопостачання у розмірі 41713,51 грн, за послуги з постачання гарячої води у розмірі 8519,83 грн, а також інфляційна складова боргу - 4868,84 грн, 3% річних - 1041,03 грн. Вказує, що згідно умов типового договору, затвердженого постановою КМУ №630 від 21 липня 2005 року, саме на споживача послуг покладено обов`язок повідомлення надавача послуг про відсутність споживача в певний період часу, зміну складу сім`ї споживача та кількості осіб, які фактично проживають в квартирі і, відповідно, користуються відповідними послугами. Самостійно надавач послуг не може перевірити кількість фактично проживаючих осіб, відтак нарахування за надані послуги здійснюється на підставі відомостей, наданих споживачем. У зв`язку із наведеним, у позивача при поданні позову була відсутня достовірна інформація про власника квартири та коло фактично проживаючих осіб у період виникнення заборгованості. Щодо застосування позовної давності вказує, що починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності продовжений на час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, відтак пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року. Оскільки з 12 березня 2017 року строк позовної давності продовжений, відтак, борг у період з 18 квітня 2019 року (дата реєстрації відповідача) по 31 серпня 2023 року нарахований відповідачу в межах позовної давності, відсутні підстави застосовувати позовну давність. Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 лютого 2020 року №912/1120/16, від 19 червня 2019 року №703/2718/16-ц, від 08 листопада 2019 року №127/15672/16-ц, від 18 березня 2020 року №902/417/18. Зазначає, що оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання, на користь позивача слід стягнути 3% річних та інфляційні втрати у відповідності до положень частини 2 статті 625 ЦК України. Мотивуючи наведеним, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 50 233,34 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 4 868,84 грн та 3% річних у розмірі 1 041,03 грн, за період з 18 квітня 2019 року по 31 серпня 2023 року, судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 2684,00 грн. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольнивши позов, суд першої інстанції вказав, що відповідач зареєстрований, відтак є споживачем послуг за адресою: АДРЕСА_4 . Відповідач своєчасно з січня 2016 року по серпень 2023 року не вносив плату за отримані послуги з централізованого опалення, що призвело до заборгованості, яка станом на 01 вересня 2023 року становить 68 931,89 грн, а також з липня 2018 року по серпень 2023 року не вносив оплату за постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість, що станом на 01 вересня 2023 року становить 8952,10 грн. У зв`язку із несвоєчасною оплатою споживачем послуг, з відповідача на користь позивача суд стягнув 3% річних та інфляційні втрати на підставі статті 625 ЦК України. Згідно пункту 1.1 Статуту Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" створене учасниками та здійснює свою діяльність на підставі Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про товариство з обмеженою відповідальністю» та інших нормативних актів, чинних на території України, а також цього статуту. Згідно пункту 3.1 Статуту Товариство здійснює господарську діяльність з метою задоволення суспільних потреб у продукції, роботах та послугах, а також отримання прибутку і реалізації на основі одержаного прибутку соціальних та економічних інтересів учасників та членів трудового колективу Товариства. Відповідно до даних відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 11 жовтня 2023 року ОСОБА_1 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_3 з 18 квітня 2019 року (а.с.27-28). На підставі ліцензії №198 від 01 червня 2012 року ТОВ «ЄВРО- РЕКОНСТРУКЦІЯ» надає послуги з постачання теплової енергії (а.с.23). До позовної заяви долучено розрахунок суми боргу за послуги з постачання теплової енергії та розрахунок суми боргу за послуги з постачання гарячої води (а.с.10-11, 12-13). Так, за період з січня 2016 року по серпень 2023 року сума боргу за послуги з постачання теплової енергії становить 68931,89 грн; за період з липня 2018 року по серпень 2023 року сума боргу за послуги з постачання гарячої води становить 8952,10 грн. ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до відзиву на апеляційну скаргу долучено розрахунок суми боргу за послуги з постачання теплової енергії та розрахунок суми боргу за послуги з постачання гарячої води за періоди з 18 квітня 2019 року по 31 серпня 2023 року, тобто починаючи з дати реєстрації відповідача у спірній квартирі. З розрахунку суми боргу за послуги з постачання теплової енергії заборгованість за вказаний період становить 41713,51 грн. З розрахунку суми боргу за послуги з постачання гарячої води заборгованість за вказаний період становить 8519,83 грн. Таким чином, установлено та не заперечується сторонами, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 з 18 квітня 2019 року є квартира АДРЕСА_3 . Відповідно пункту 13 до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач. Згідно пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;. Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII унормовано, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Враховуючи викладене, апеляційний суд уважає, що відповідач у справі у розумінні положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII є споживачем послуг, відтак зобов`язаний сплачувати отримані фактично послуги. Установлено, що матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач був власником квартири АДРЕСА_3 та споживачем комунальних послуг до 18 квітня 2019 року. За таких обставин колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги в частині безпідставного стягнення з відповідача заборгованості за період із січня 2016 року по 18 квітня 2019 року. Щодо доводів апеляційної скарги в частині застосування позовної давності, колегія суддів вказує про таке. Строк позовної давності за всіма вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважається продовженим на підставі пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до закінчення дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Оскільки відповідач зареєстрований у спірній квартирі з 18 квітня 2019 року, відтак доводи апеляційної скарги про застосування позовної давності є помилковими. У зв`язку із наведеним, обрахування суми боргу починається із дати реєстрації ОСОБА_3 в спірній квартирі - з 18 квітня 2019 року. Наведене суд першої інстанції залишив поза увагою, відтак зробив помилковий висновок про наявність підстав для стягнення заборгованості за період з січня 2016 року по 18 квітня 2019 року. Відповідно до даних розрахунку заборгованості, доданого позивачем до відзиву на апеляційну скаргу убачається, що розмір заборгованості за постачання теплової енергії за період з 18 квітня 2019 року по 31 серпня 2023 року становить 41 372,12 гривень. Згідно даних розрахунку заборгованості за постачання гарячої води за період з 18 квітня 2019 року по 31 серпня 2023 року становить 7 122,86 гривень. Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до даних розрахунків заборгованості, наданих відповідачем, розмір 3% річних за період з січня 2019 року по серпень 2023 року становить 1 041,03 гривень, інфляційна складова - 4 868,84 гривень. За установлених обставин із ОСОБА_4 підлягає стягненню заборгованість по оплаті послуг з централізованого опалення та гарячої води у розмірі 50 233,34 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 868,84 грн та 3% річних у розмірі 1 041,03 грн за період з 18 квітня 2019 року по 31 серпня 2023 року, а всього 56 143,21 грн. Відповідачем зазначений розрахунок не спростовувався. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в тій частині, що власником квартири з 30 березня 2023 року є ТОВ "КМ ГРУП" колегія суддів вказує про те. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. З матеріалів справи установлено, що ОСОБА_1 з 18 квітня 2019 року зареєстрований у квартирі АДРЕСА_3 , відтак у розмінні пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є споживачем послуг, отже зобов`язаний оплачувати спожиті ним комунальні послуги. Відомостей про зняття із реєстрації за вищевказаною адресою матеріали справи не містять. За таких обставин, колегія суддів робить висновок про часткове задоволення апеляційної скарги. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За звернення до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 гривень, що підтверджується даними платіжної інструкції №7767536667 від 22 вересня 2023 року (а.с. 25). Установлено, що за результатами розгляду справи у суді апеляційної інстанції позовні вимоги задоволено на 56,62% (56 143,21 / 99 164,81 * 100), відтак з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" слід стягнути 1 519,68 гривень судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимоги. За звернення до суду із апеляційною скаргою ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 4 026,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.3340577437.1 (а.с. 68). Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 просив суд стягнути з нього на користь ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" заборгованість у загальному розмірі 37 623,08 гривень. Ураховуючи те, що після апеляційного перегляду у задоволенні 43,38% позовних відмовлено (100% (первісні позовні вимоги) - 56,62% (задоволені позовні вимоги після апеляційного перегляду перегляду) колегія суддів уважає, що за розгляд справи у суді апеляційної інстанції з ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, підлягає стягненню 1 756,48 гривень. За змістом частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Ураховуючи положення частини 10 статті 141 ЦПК України , апеляційний суд уважає за доцільне стягнути з ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 226,80 грн (1746,48 грн - 1 519,68 грн), застосувавши принцип взаємозаліку. Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 листопада 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення такого змісту. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО - РЕКОНСТРУКЦІЯ» заборгованість за послуги з постачання гарячої води та опалення за період з 18 квітня 2019 року по 31 серпня 2023 року у розмірі 50 233,34 гривень, інфляційні втрати - 4 868,84 гривень, 3% річних - 1 041,03 гривень, а всього 56 143,21 гривень. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО - РЕКОНСТРУКЦІЯ» на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат 226,80 гривень. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді М.В. Мережко В.В. Соколова