Постанова 4824 № 755/3089/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/5912/2024 справа №755/3089/23 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2024 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Мережко М.В., Соколової В.В. розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 серпня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Слободянюк А.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги, - встановив: У березні 2023 року ТОВ "Євро-реконструкція" звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивує тим, що позивач на підставі ліцензії надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 , в тому числі в квартиру АДРЕСА_2 . Вказує, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані та є мешканцями квартири АДРЕСА_3 . Окрім цього, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є співвласниками вказаної квартири. 23 липня 2014 року у газеті «Хрещатик» (№ 103 (4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в газеті «Хрещатик» 06 серпня 2014 року (№111(4511). Відповідачі з жовтня 2016 року не здійснюють оплату з надання послуг з централізованого опалення та з лютого 2017 року за постачання гарячої води, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 23 лютого 2022 року склала 70 367,45 грн, з яких заборгованість з оплати за централізоване опалення становить в сумі 30 148,83 грн та за постачання гарячої води - 40 218,62 грн. З посиланням на статтю 625 ЦК України вказує, що розмір інфляційних втрат у зв`язку із порушенням строку виконання зобов`язань становить 15 019,54 гривень; розмір 3% річних - 6 517,02 гривень. Мотивуючи наведеним, просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ "Євро-реконструкція" заборгованість за послугу з постачання теплової енергії/централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 70 367,45 гривень, інфляційні втрати - 15 019,54 гривень, 3% річних - 6 517,02 гривень. Стягнути судові витрати, що складаються із витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 гривень та 35,00 гривень за отриману інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 серпня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість з централізованого опалення та за послуги з постачання гарячої води в сумі 22 875,20 гривень, інфляційну складову боргу в сумі 4 961,14 гривень, 3 % річних в сумі 2 160,13 гривень, а всього - 29 996,47 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість з централізованого опалення та за послуги з постачання гарячої води в сумі 22 875,20 гривень, інфляційну складову боргу в сумі 4 961,14 гривень, 3 % річних в сумі 2 160,13 гривень, а всього - 29 996,47 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» судовий збір в сумі 584,04 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» судовий збір в сумі 584,04 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з ухваленим рішенням, ТОВ "Євро-реконструкція" подано апеляційну скаргу. Посилається на помилковість висновків суду першої інстанції. Вказує, що в ході розгляду справи установлено, що відповідачі є особами, які зареєстровані та проживають у квартирі. Позивач уважає, що заявлені відповідачі незалежно від наявного чи відсутності у них права власності на квартиру є споживачами послуг з централізовного опалення та постачання гарячої води за вказаною адресою. Посилається на те, що суд першої інстанції не надав оцінку та не вирішив питання відносно того, хто має сплачувати ще 1/3 частину заборгованості за неповнолітнього ОСОБА_4 . З урахуванням положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідульним споживачем є фізична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальні послуги для власних потреб. Звертає увагу, що починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності продовжений на час дії карантину, встановленого КМУ, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, відтак пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року. Оскільки з 12 березня 2017 року строк позовної давності продовжений, відтак борг у період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року нарахований відповідачам в межах позовної давності, відповідно подана відповідачем заява про застосування судом наслідків спливу позовної давності може бути застосована судом лише до частини заявлених позивачем позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення у період з 01 жовтня 2016 року по 12 березня 2017 року, за надані послуги з гарячого водопостачання з 01 лютого 2017 року по 12 березня 2017 року. Оскільки відповідачі прострочили виконання грошового зобов`язання, з них на користь позивача стягуються заявлені 3% річних та інфляційні втрати.До положень статті 625 ЦК України застосовується загальна позовна давність, оскільки ці нарахування не є неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Мотивуючи наведеним, просить суд рішенння Дніпровського районного суду м. Києва скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов до відповідачів з урахуванням заявленої заяви про застосування наслідків пропуску позовної давності задовольнити. Стягнути солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ "Євро-реконструкція" заборгованість за послуги з постачання теплової енергії / централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 66 686,13 гривень, інфляційну складову боргу у розмірі 13 499,08 гривень та 3% річних у розмірі 5 937,62 гривень, судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 2 684,00 та 35,00 гривень за отриману інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 01 листопада 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу. Уважає апеляційну скаргу необґрунтовану та безпідставою. Вказує, що доводи апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції повинен був надати оцінку або вирішувати питання про те, хто має сплачувати ще 1/3 частину заборгованості за неповнолітнього ОСОБА_4 є безпідставним. Окрім цього, вказане не було предметом розгляду судом першої інстанції, відтак це питання не підлягає розгляду у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що ОСОБА_3 не є належним відповідачем у справі, оскільки останній не є співвласником квартири, відтак на ньому не лежить тягар утримання майна, у тому числі в частині сплати комунальних платежів. Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційну скаргу ТОВ "Євро-реконструкція" залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м.Києва - без змін. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_3 не є співвласником квартири, відтак є неналежним відповідачем за вимогами ТОВ «Євро-реконструкція» про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, надані по квартирі, що є приватною власністю. Щодо застосування позовної давності суд вказав, що строк позовної давності за всіма вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, уважається продовженим на підставі пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до закінчення дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Суд вказав, що строк позовної давності щодо заявлених вимог слід відраховувати з 12 березня 2017 року, в межах цього строку заборгованість за послуги центрлізованого опалення складає 26628,29 грн, інфляційна складова 6020,61 грн, 3% річних від суми боргу за послуги централізованого опалення 871,28 грн; заборгованість за послуги гарячого водопостачання становить 39597,23 грн, інфляційна складова 8856,71 грн, 3% річних від суми боргу за послуги гарячого водопостачання 3866,55 грн. Навівши свій розрахунок, суд першої інстанції зробив висновок, що з відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підлягає стягненню з кожного заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в сумі 22 875,20 грн; інфляційна складова від суми боргу - 4 961,14 грн; 3 % річних від суми боргу - 2 160,13 грн, що відповідачає частці кожної у спільній власності. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає про таке. Установлено, що згідно даних інформаційної довідки № 323708928 від 22 лютого 2023 року відповідачки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є співвласниками по 1/3 кожна квартири АДРЕСА_3 (а.с.10, 11). Окрім того, співвласником 1/3 частини цієї квартири є ОСОБА_4 . Згідно пункту 1.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція", затвердженого рішенням учасника Товариства №29/11-19 від 29 листопада 2019 року, Товариство створене учасниками та здійснює свою діяльніть на підставі Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про товариство з обмеженою відповідльністю» та інших нормативних актів, чинних на території України, а також цього статуту. Згідно пункту 3.1 Товариство здійснює господарську діяльність з метою задоволення суспільних потреб у продукції, роботах та послугах, а також отримання прибутку і реалізації на основі одержавного прибутку соціальних та економічних інтересів учасників та членів трудового колективу Товариства. 11 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Євро-реконструкція» укладено Договір № 440484/60 про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води, відповідно до якого позивач зобов`язувався надавати послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , а споживач ОСОБА_1 зобов`язувався своєчасно оплачувати послуги надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (пункт 1). Відповідно до пункту 2 вказаного договору суб`єктами користування послугами є власник та члени його сім`ї 5 осіб (а.с. 61,62). Згідно витягу з Реєстру територіальної громади м.Києва № 89049297 від 13 лютого 2023 року відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 - з 19 липня 1985 року, ОСОБА_2 - з 15 березня 1990 року, ОСОБА_3 - з 20 лютого 1992 року (а.с.17, 81). Окрім того, згідно даних цього витягу у квартирі зареєстровані ОСОБА_4 з 16 червня 2011 року, ОСОБА_3 - з 03 березня 2018 року, ОСОБА_6 з 03 липня 2020 року. Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно статей 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості. Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води в спірнипй період ( жовтень 2016 року - лютий 2022 року) були врегульовані Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21 липня 2005 р. № 630 (далі - Правила), які втратили чинність 01 травня 2022 року. Установлено, що квартира АДРЕСА_3 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (а.с. 10-12). Відповідно до положень частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Згідно статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Особа, яка є власником (співвласником) квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, у тому числі у якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна відповідно до розміру своєї частки та затверджених тарифів а також сплачувати вартість інших комунальних послуг. Оскільки квартира є приватною власністю, то належними відповідачами є співвласники, кожен з яких в силу належності квартири на праві спільної часткової власності відповідає відповідно до своєї частки у спільному майні, оскільки іншої домовленості між співвласниками щодо утримання квартири не встановлено, доказів визначення уповноваженого власника квартири не надано. Так, ОСОБА_1 є відповідачем в частині заборгованості, рівній 1/3 частки, що відповідає її частці в праві спільної часткової власності на квартиру; ОСОБА_2 - в частині заборгованості, рівній 1/3 частки, що відповідає її частці в праві спільної часткової власності на квартиру. Відповідач ОСОБА_3 не є співвласником квартири, відтак є неналежним відповідачем за вимогами ТОВ "Євро-реконструкція" про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, надані по квартирі, що є приватною власністю. Член сім`ї власника житла, який проживає разом з ним, має право на користування житлом, обов`язки власника житла на нього не переходять (стаття 405 ЦК України). Відтак суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, з урахуванням положень статті 319 ЦК України, правильно виходив з того, що в силу належності квартири на праві спільної часткової власності кожен із співвласників має нести відповідальність відповідно до своєї частки у спільному майні, оскільки іншої домовленості між співвласниками щодо утримання квартири не встановлено, доказів визначення уповноваженого власника квартири не надано. Встановивши, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками по 1/3 частини квартири кожна, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з кожного з них заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірах, що відповідають їх часткам у праві спільної часткової власності на квартиру. Доводи апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції не надав оцінку та не вирішив питання відносно того, хто має сплачувати ще 1/3 частину заборгованості за неповнолітнього ОСОБА_4 колегією суддів відхиляються, оскільки вимог до третього співвласника не заявлено. Проведення розрахунку заборгованості в межах строку з 17 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року скаржником не оспорюється. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що до положень статті 625 ЦК України застосовується загальна позовна давність, оскільки ці нарахування не є неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, в контексті вирішення цієї справи є нелогічними, оскільки судом першої інстанції нараховано та стягнуто 3% річних та інфляційну складову боргу за період з 17 березня 2017 року до лютого 2022 року, та не визначено такі нарахування як неустойку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді М.В. Мережко В.В. Соколова