Постанова Київський апеляційний суд № 754/7860/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач- Кафідова О.В. № 22-ц/824/13102/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 754/7860/22 29 серпня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кафідової О.В. суддів - Оніщука М.І. - Шебуєвої В.А. при секретарі - Смолко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09 квітня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Сенюти В.О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,- в с т а н о в и в: У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про визначення частки померлої у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування. В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . Після смерті батька відкрилась спадщина, що складається з: квартири АДРЕСА_1 та транспортного засобу Nissan Х-Trail, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . Зазначає, що квартира набута на підставі договору купівлі-продажу нерухомості у Брокерській конторі від 13.02.1996 № 682 під час подружнього життя її батьків. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_4 , на момент смерті матері, позивач була зареєстрована та проживала у квартирі, що є об`єктом спадкування. Зазначає, що з урахуванням вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України ОСОБА_1 вважає себе такою, що прийняла спадщину після смерті матері. Відтак, ОСОБА_1 вважає, що фактично успадкувала після смерті матері ОСОБА_4 частину квартири, а батькові ОСОБА_3 належить частини квартири. Стосовно транспортного засобу зазначає, що він був придбаний ОСОБА_3 , після смерті матері ОСОБА_4 , за спільні грошові кошти подружжя. Таким чином, вважає, що частина транспортного засобу належала померлій матері. ОСОБА_1 є спадкоємицею померлого ОСОБА_3 . З огляду на вище викладене просила суд визначити, що частка померлої ОСОБА_4 у справі спільної сумісної власності на квартиру та транспортний засіб становлять частину. Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 право власності на 5/8 частини, залишивши за відповідачем ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_3 право власності на 3/8 частини квартири та транспортного засобу. У грудні 2022 року ОСОБА_2 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом. В обґрунтування вимог зустрічного позову зазначала, що з 2013 року по 2017 роки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали разом без реєстрації місця проживання і шлюбу, як чоловік та дружина, вели спільне господарство. 17.05.2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 залишилось спадкове майно - квартира АДРЕСА_1 та транспортний засіб Nissan Х Trail 2007 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 . Вказує на те, що квартиру спадкодавець придбав до шлюбу з ОСОБА_2 у 1996 році, автомобіль придбано під час проживання з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу у 2015 році. Зазначає, що від дня придбання квартири, право власності на квартиру і до смерті спадкодавця належала виключно останньому. Спадкодавець заповіт не склав. Відтак ОСОБА_2 , як дружина спадкодавця має право на спадкування частини майна, що залишилось після смерті останнього. З огляду на вище викладене просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_3 06.02.2022 на частину квартири АДРЕСА_1 та частину автомобіля Nissan Х Trail 2007 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 . Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 09 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки померлої у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування залишено без розгляду. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09 квітня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задоволено. Визнано право власності ОСОБА_2 на частину квартири АДРЕСА_1 та частину транспортного засобу Nissan Х Trail 2007 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , номер шосі НОМЕР_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Не погоджуючись з рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09 квітня 2024 року, 03 червня 2024 року відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відповідач за первинним позовом отримав примірник позову 21 вересня 2022 року, а зустрічний позов був поданий 04 грудня 2022 року, тобто з порушенням строку, який був визначений Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 19.09.2022 року. Проте, ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 30.01.2023 року було прийнято зустрічну позовну заяву, що свідчить про порушення строку на подання зустрічного позову та необґрунтованість його прийняття судом. Вказує на те, що твердження суду про те, що квартира АДРЕСА_1 придбана ОСОБА_3 не під час його перебування в шлюбі з ОСОБА_4 не відповідає дійсності, оскільки представником позивача за первісним позовом надано копію свідоцтва про укладення шлюбу від 16.05.1986 року. Апелянт також не погоджується з твердженнями суду, що сама по собі довідка про задеклароване/зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , за відсутності доказів реєстрації померлої ОСОБА_4 , не може бути достатнім доказом на підтвердження обставин визначених ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Оскільки, саме реєстрація місця проживання особи підтверджує її проживання в житловому приміщенні. Звертає увагу суду на те, що спірна квартира була придбана її батьками під час шлюбу і на момент смерті ОСОБА_4 , апелянт була зареєстрована та проживала в квартирі, що є об?єктом спадкування. Відтак квартира, яка придбана батьками у шлюбі, є їх спільним майном, відтак ОСОБА_1 має право успадкувати частину квартири, яка належала їй, як доньці, після смерті матері та частину нерухомого майна, яке фактично належить ОСОБА_1 після смерті батька, що становить 5/8 частин квартири. Факт проживання та ведення спільного господарства між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у період з 2013 року по 2017 року жодним чином не підтверджено. Також апелянт не погоджується з тим, що суд першої інстанції відхилив доводи ОСОБА_1 , викладені у відзиві на зустрічну позовну заяву відносно того, що спірний транспортний засіб придбаний померлим спадкодавцем ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 за спільні кошти подружжя. Вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в матеріалах справи міститься відповідь на адвокатський запит з Головного сервісного центру МВС, де зазначено, що в період з 30.05.2002 року по 28.11.2007 рік ОСОБА_3 був власником транспортних засобів, в тому числі на момент смерті моєї матері за батьком було зареєстровано CHERY TIGGO 2007 р.в., який був придбаний спільно батьками за час шлюбу, і який після смерті матері ОСОБА_3 в 2011 році продав та добавивши кошти купив NISSAN X-TRAIL, 2007 р.в. 28 серпня 2024 року на Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 адвоката Мішутушкіна Олександра Володимировича надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому представник зазначав, що не погоджується з доводами апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції протиправно прийняв зустрічний позов, оскільки він був поданий з пропуском строку. Вказує на те, що предмети первинного та зустрічного позову є ідентичними, а тому їх було доцільно розглядати разом. У випадку, якщо суд першої інстанції відмовив би у прийнятті зустрічного позову, позивач мала право звернутись з окремим позовом, а тому прийняття зустрічного позову не є порушенням суду першої інстанції. Окрім того, звертає увагу на те, що до зустрічного позову було подано клопотання про поновлення стороку на подання позову. Щодо відмови суду першої інстанції прийняти додаткові докази зазначає, що в даному випадку суд першої інстнаццї керувався вимогами ЦПК України, а тому доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. З огляду на вище викладене просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстнаії без змін. В судове засідання з`явився представник ОСОБА_1 адвокат Толмачов Олександр Юрійович, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник ОСОБА_2 адвокат Мішутушкін Олександр Володимирович заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_4 . (т. 1 а.с. 5) 13 лютого 1996 року між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі- продажу нерухомості відповідно до умов якого, продавці продали, а покупець купив квартиру АДРЕСА_1 . (т. 1 а.с. 60) ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. (т. 1 а.с. 9) 17 травня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідотства про шлюб серії НОМЕР_5 . (т. 1 а.с. 58) ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 . (т. 1 а.с. 8) На момент смерті ОСОБА_3 був власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 09 червня 2022 року. (т. 1 а.с. 137) та транспортного засобу Nissan Х Trail 2007 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , номер шосі НОМЕР_3, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т. 1 а.с. 139) Відповідно до довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації від 01 липня 1996 року за громадянином ОСОБА_3 зареєстровано, як особиста власність квартира АДРЕСА_1 . (т. 1 а.с. 128) На виконання вимог ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2022 року П`ятнадцятою Київською державної нотаріальною конторою було надано копію спадкової справи № 541/2022 заведеної після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 та інформаційну довідку зі спадкового реєстру. 02 червня 2022 року ОСОБА_2 звернулась до П`ятнадцятої Київської державної нотаріальною контори з заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка- ОСОБА_3 . (т. 1 а.с. 48 зворот) 21 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до П`ятнадцятої Київської державної нотаріальною контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька- ОСОБА_3 . (т. 1 а.с. 48) Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом суд першої інстанції посилався на те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджуються належними та допустими доказами. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч.3 ст.3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України). Згідно зі ст.5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ізвимогами ч.1ст.264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує,чи мали місце обставини(факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до статті 1218ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої - п`ятої черг). Право на спадкування виникає в день відкриття спадщини. В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення. У відповідності до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 . (т. 1 а.с. 8) За життя ОСОБА_3 не склав заповідальне розпорядження, а тому спадкування здійснюється за законом. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, у вигляді права власності на квартиру АДРЕСА_1 та на транспортний засіб Nissan Х Trail 2007 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , номер шосі НОМЕР_3 02 червня 2022 року ОСОБА_2 звернулась до П`ятнадцятої Київської державної нотаріальною контори з заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка- ОСОБА_3 . (т. 1 а.с. 48 зворот) 21 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до П`ятнадцятої Київської державної нотаріальною контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька- ОСОБА_3 . (т. 1 а.с. 48) Отже, спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_2 - дружина та ОСОБА_1 - дочка. Заперечуєючи проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 посилалась на те, що спірна квартира належала на праві спільної сумісної власності її батькам - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Після смерті матері ОСОБА_1 прийняла спадшину на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на момент смерті її матері вони проживали разом. З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 вважала, що після смерті батька їй має належати 5/8 частин спірної квартири. На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 надала копію довідки про задеклароване/зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 у період з 01.07.1999 по 09.12.2010 за адресою АДРЕСА_2 . Клопотання представника ОСОБА_1 про долучення вказаного доказу, суд першої інстанії залишив без розгляду згідно ст. 126 ЦПК України, оскільки вони були подані із порушенням строків, передбачених ч. 2 ст. 83 ЦПК України. Разом з тим, надаючи оцінку вказано доказу суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що сама по собі довідка про задеклароване/зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 за відсутності доказів того, що на день смерті ОСОБА_4 проживала за зазначеною адресою не можуть бути підставою для зазтосування ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Окрім того, ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 09 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки померлої у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування було залишено без розгляду. Ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 09 квітня 2024 року набрала законної сили та позивачем не оскаржувалась. Стосовно посилання ОСОБА_1 , що спірна квартира є спільною сумісною власністю її батьків суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що зазначені доводи не підтверджені належними та допустимими доказами. Заперечуючи проти задоволення зустрічного позово в частині визнання за ОСОБА_2 право власності на частину спірного автомобіля Nissan Х Trail 2007 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , номер шосі НОМЕР_3, ОСОБА_1 посилалсь на те, що спірне майно було спільною сумісною власністю її батьків, оскільки даний автомобіль хоча і було придбано після смерті її матері, проте за їх спільні сумісні кошти. На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 до суду першої інстанції було надано копію відповіді на адвокатський запит з головного сервісного центру МВС з якої вбачається, що на момент смерті ОСОБА_4 , її чоловік ОСОБА_3 був власником транспортного засобу CHERY TIGGO 2007 року випуску. В подальшому 08 червня 2011 року ОСОБА_3 став власником тарснпортного засобу Nissan Х Trail 2007 року випуску. Надаючи оцінку вказаним доказам суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що надані докази не підтверджують того, що спірний транспортний засіб було придбано саме за спільні сумісні кошти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Окрім того з наданих доказів неможливо встановити, що транспортний засіб CHERY TIGGO 2007 року був спільною сумісною власністю подружжя, а не особистою власністю ОСОБА_3 . Також з наданих доказів неможливо встановити, що транспортний засіб CHERY TIGGO 2007 року був зареєстрований на нового власника саме на підставі договору купівлі- продажу. З урахуванням вище викладеного колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції доводи апеляційної скарги відносно того, що рішення суду першої інстнацїі ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права. За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано. Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09 квітня 2024 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 04 вересня 2024 року Головуючий: Судді: