Постанова 4824 № 755/9847/24

Справа № 755/9847/24 Головуючий в суді І інстанції Мельниченко Л.А. Провадження № 33/824/3957/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 серпня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О., За участі секретаря судового засідання Савченко К.О. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за фактом вчинення адміністративного правопорушення, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення постанови становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 гривень 60 копійок. Суд першої інстанції виходив з того, що з даних, що містяться у протоколі серії ААД № 857481 від 18 травня 2024 року слідує, що 18 травня 2024 року близько 02 години 38 хвилин ОСОБА_1 , за адресою: м. Київ, просп. П. Тичини, 4, керував автомобілем «BMW 428I», державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись із постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказує на те, що постанова винесена всупереч нормам КУпАП, не відповідає фактичним обставинам справи, а суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Вказує, що докази про те, що ОСОБА_1 керував в стані алкогольного сп`яніння в матеріалах справи відсутні. Зазначає, що не був водієм, оскільки вже припаркував авто, випив після паркування. Відео поліції не містить того, як його зупинили та запропонували огляд. Крім того, ОСОБА_1 просить поновити йому строк на оскарження постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року. Вказує, що станом на дату подання апеляційної скарги , копію оскаржуваної постанови він не отримував. У відповідності до ЄДРСР постанову було надіслано до оприлюднення 24 липня 2024 року,зареєстровано 25 липня 2024 року та забезпечено надання загального доступу 26 липня 2024 року. Апеляційну скаргу подано 25 липня 2024 року. Матеріали справи не місять доказів отримання постанови ОСОБА_1 раніше. Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує наступне. Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. З матеріалів справи встановлено, що строк на оскарження постанови ОСОБА_1 пропустив з поважних причин, а тому суд вважає за необхідне поновити цей строк. У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Апеляційний суд, згідно з вимогами статті 294 КУпАП України, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, що досліджувалися судом першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Згідно зі статтею 245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Положеннями частин 1, 2 статті 7 КУпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №857481 від 18 травня 2024 року ОСОБА_1 за адресою: м. Київ, просп. П. Тичини, 4, керував автомобілем «BMW 428I», державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що згідно з статтею 266 КУпАП України особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначає Інструкція, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735. Відповідно до пунктів 2, 4, 7 Розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно п. 6 Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Для визначення у водія стану наркотичного сп`яніння обов`язкове проведення лабораторних досліджень, що визначено у п. 7 розділу III Інструкції. Отже, нормами законодавства передбачено, що у разі виявлення у водія ознак алкогольного сп`яніння, у даному випадку почервоніння очей, запах алкоголю з порожнини рота, про що вказано у направленні на огляд водія з метою виявлення стану сп`яніння, працівник поліції мав право запропонувати йому пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан сп`яніння. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103. За правилами ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Згідно з п.2 Інструкції №1452/735 та п.2 Порядку №1103 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Відповідно до п.4 вказаної Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. За змістом статей 254, 255, 256 КУпАП України протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП України, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів. Відповідно до статті 256 КУпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення), місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище перекладача, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Зазначені вище вимоги особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення виконані, зокрема, у ньому чітко вказано суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений та підписаний уповноваженою на те особою - поліцейським ОСОБА_2 , ОСОБА_1 від підпису відмовився. Також вина ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України підтверджується: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 857481 від 18 травня 2024 року; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; - письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 ; - відеозаписом з бодікамери поліцейського, на якому відображено процедуру огляду ОСОБА_1 . Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, зі змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що при прийнятті рішення суд повно, об`єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, грунтується на наявних у провадженні доказах, наданих посадовою особою, яка склала протокол. Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 , оскільки, нагрудною камерою інспектора патрульної поліції не зафіксовано факту руху та керування ним автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння, апеляційний суд відхиляє з таких підстав. Апеляційний суд враховує, що обставини фабули адміністративного правопорушення, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та норма інкримінованого ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписом, на якому достатньо повно відображені події, які відбувалися 18 травня 2024 року за участю ОСОБА_1 . Заперечення ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом, апеляційний суд сприймає критично, вважає їх маніпулятивними та спрямованими на бажання уникнути ним відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Заперечуючи проти викладених у протоколі та відеозаписі обставин, ОСОБА_1 не надано суду доказів, що він не керував автомобілем, зокрема, що автомобілем керувала інша особа, або що він опинився за кермом автомобіля випадково. У своїх поясненнях, наданих у протоколі про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 також не вказав, що не керував транспортним засобом, натомість відмовився від надання пояснень. З письмових пояснень ОСОБА_3 убачається, що вона стала свідком того, як чоловік на підпитку керував транспортним засобом марки BMW, чоловік був одягнений в червону футболку, джинси і білі кросівки, сів за кермо та поїхав з двору та через деякий час повернувся. Вказує, що дану подію зафіксувала на телефон. За таких обставин, докази, надані особою, яка складала протокол, переконливо доводять, що ОСОБА_1 керував автомобілем у якості водія. При відтворенні відеозапису з бодікамер працівників поліції, вбачається, що ОСОБА_1 має явні зовнішні ознаки перебування у стані сильного алкогольного сп`яніння, працівники поліції йому повідомили, які саме явні ознаки алкогольного сп`яніння він має. Одночасно, ОСОБА_1 почав кричати, що він вживав алкогольні напої, потім що не вживав, озвучував версію, що вживав алкоголь у салоні автомобіля та не керував. Потім він дістав з під машини пляшку з алкоголю, яку він викинув із салону автомобіля, коли побачив працівників поліції. Працівники поліції попросили його показати документи. ОСОБА_1 у чоловічій сумці почав шукати документи, і в цей час, з його сумки випав зіп-пакет з рослинною речовиною. ОСОБА_1 повідомив, що це «пятка», тобто марихуана. Після цього, ОСОБА_1 став себе поводити ще більш емоційно. Працівники поліції повторно повідомили йому, що у нього є ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» чи у лікаря нарколога, роз`яснили йому права та наслідки відмови від проходження дослідження. ОСОБА_1 погодився проходити огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, проте на пропозицію працівників поліції сісти в їх автомобіль та проїхати до медичного закладу, відмовлявся, кричав, погрожував, попереджав, що з усіма буде розбиратися, тощо. У цей час, свідок пояснювала працівникам поліції, вона побачила, що у двір будинку після початку комендантської години декілька разів заїжджав та віджав автомобіль « BMW», водій якого, перебував у стані алкогольного сп`яніння, неадекватно керував автомобілем, ці маневри привернули її увагу та всі ці дії вона зафіксувала на мобільний телефон, після чого викликала працівників поліції. Працівники поліції переглядали відеозапис у мобільному телефоні свідка. Після цього, працівники поліції неодноразово впродовж тривалого часу пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, однак, той до лікаря не поїхав. Після неодноразової пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, працівники поліції роз`яснюють ОСОБА_1 його права та обов`язки, наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння та те, що у разі відмови від проходження огляду на нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, повідомляють його ознаки алкогольного сп`яніння. Суд наголошує на тому, що на вимогу працівників поліції ОСОБА_1 мав беззастережно виконати їх законну вимогу і пройти огляд. Таке прямо передбачено п.2.5 ПДР України та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов`язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Таким чином, вказані обставини відповідно до норм КУпАП не є підставою для скасування постанови судді Дніпровського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року. Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності. При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винності ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення. Враховуючи наведене, постанова судді Дніпровського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування або зміни не вбачається. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Т.О. Писана