Постанова Вінницький апеляційний суд № 125/1270/24

Справа № 125/1270/24 Провадження № 33/801/753/2024 Категорія: 307 Головуючий у суді 1-ї інстанції Питель О. В. Доповідач: Сало Т. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2024 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., за участі потерпілої ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Барського районного суду Вінницької області від 23 липня 2024 року в справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, встановив: Постановою Барського районного суду Вінницької області від 23 липня 2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. У скарзі зазначає, що для встановлення події правопорушення необхідно з`ясувати, чи дійсно особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. Обставини, вказані в рапорті, та обставини, вказані в поясненнях ОСОБА_1 , мають суттєві розбіжності. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність обставин, передбачених диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а також щодо наслідків дій особи для психологічного стану дружини. У протоколі не зазначено, які саме дії, бездіяльність, висловлювання кривдника призвели до яких конкретно наслідків для постраждалої особи. Судом не прийнято до уваги пояснення особи, яка притягається до відповідальності. Першочерговий конфлікт у нього відбувся не із дружиною, а з її матір`ю, і жодних дій фізичного, психологічного чи економічного характеру він не вчиняв. Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП). Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №031085, складеного інспектором СРПП ВП №1 Жмеринського РВП капітаном поліції Рибаком В.А., 01 червня 2024 року близько 12 год. 00 хв. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 вчиняв насильство в сім`ї відносно своєї дружини ОСОБА_1 , а саме вчинив з нею сварку, у результаті якої висловлювався в її адресу нецензурною лайкою та виганяв з будинку. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с.1). Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП). Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому. Диспозицією частини першої статті 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису. Обов`язковими ознаками об`єктивної сторони даного правопорушення є діяння (будь-які дії фізичного, психологічного чи економічного характеру, в тому числі погрози та образи), його шкідливі наслідки (шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, яка була або могла бути завдана) та причинний зв`язок між діянням та наслідками. Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. З аналізу наведених вище норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди. Отже, обов`язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, є умисні дії/бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема у виді завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілого, або ж за наявності реальної можливості завдання такої шкоди. Із змісту протоколу про адміністративне правопорушення не зрозумілим є в якій формі мало місце домашнє насильство. Вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами (наприклад аудіо/відео фіксацією), що є необхідним елементом складу даного правопорушення. Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами. При цьому обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП. Із матеріалів справи вбачається, що підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 була заява (повідомлення) ОСОБА_1 (його дружини). Так, у рапорті зазначено, що 01 червня 2024 року о 15 год. 50 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 01 червня 2024 року о 15 год. 50 хв. в АДРЕСА_1 , чоловік виганяв ОСОБА_1 з будинку з малолітньою дитиною на вулицю. Під час виїзду на місце події було складено адміністративний протокол на ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, який вчинив психологічне насильство стосовно ОСОБА_1 (а.с.4). Тобто у рапорті вказано, що ОСОБА_2 було вчинено насильство психологічного характеру. У письмових поясненнях від 01 червня 2024 року ОСОБА_1 зазначила, що вона проживає по АДРЕСА_1 разом з чоловіком та восьмимісячною дитиною. Між нею та чоловіком вже три роки триває конфлікт, у результаті якого чоловік виганяє її з будинку та погрожує розлученням. Під час сварки чоловік висловлювався в її адресу нецензурною лайкою. В результаті сварки вона була змушена зателефонувати в поліцію та попросити допомоги (а.с.3). Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо подій, які мали місце 01 червня 2024 року, до протоколу про адміністративне правопорушення не додані, хоча зі слів ОСОБА_1 в судовому засіданні, працівники поліції відбирали у нього письмові пояснення. У суді першої інстанції ОСОБА_2 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, заперечивши зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини. Суду повідомив, що у той день з будинку дружину не виганяв. Сварка була з тещею, а дружина заступалася за свою маму. Вони дійсно сварилися, але нецензурної лайки він не вживав, не вчиняв відносно ОСОБА_1 дій, що зазначені у протоколі, не вчиняв домашнього насильства. Конфлікт у сім`ї наявний вже деякий час, через те, що йому стало відомо, що ОСОБА_1 спілкується з іншим чоловіком. Також пояснення в суді першої інстанції надавала ОСОБА_1 , і ці пояснення узгоджуються з її письмовими поясненнями, які наявні в матеріалами справи. Із описаного вище вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як подружжям, виник сімейно-побутовий конфлікт. При цьому, ОСОБА_1 не заперечила пояснення ОСОБА_2 , що конфлікт першочергово виник між ним та її матір`ю. Вказана ситуація мала одноразовий характер, доказів зворотнього матеріали справи не містять. Однак, окремий конфлікт, випадкова образа чи навіть повторювані сварки не є психологічним насильством. Насильство - це свідома поведінка, використання власної переваги й контроль жертви, що ускладнює для постраждалих ефективний захист почуттів та інтересів. Самі по собі недоброзичливі стосунки між подружжям не є безспірним доказом вчинення домашнього насильства. Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не надав аналізу жодному доказу, який наявний в матеріалах справи, а лише формально зазначив суть вчиненого правопорушення, яку вказано в протоколі, а також не надав аналізу поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та потерпілої. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того факту, що під час конфлікту ОСОБА_2 діяв з умислом спричинити ОСОБА_1 емоційну невпевненість через нездатність захистити себе, а відтак завдати шкоди її психічному здоров`ю. Відтак, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд вважає, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини, а саме вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно своєї дружини, не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи. Оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б об`єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт скоєння ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, вказане виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення даних адміністративних правопорушень. Суд першої інстанції, вважаючи доведеним наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, в постанові не зазначив які саме дії ОСОБА_2 свідчать про вчинення ним домашнього насильства, в чому воно полягає та не з`ясував чи могла бути завдана шкода потерпілій. Враховуючи вищевикладене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Постанову Барського районного суду Вінницької області від 23 липня 2024 року в справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Т.Б. Сало