Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/5280/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8086/24 Справа № 212/5280/24 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н.М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2024 року м.Кривий Ріг Справа № 212/5280/24 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Остапенко В.О., Тимченко О.О. секретар судового засідання - Гладиш К.І. сторони: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерного товариства «Херсонобленерго», розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гузєв Ігор Григорович, відповідача Акціонерного товариства "Херсонобленерго" на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 червня 2024 року, яке ухвалено суддею Ваврушак Н.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 28 червня 2024 року,- В С Т А Н О В И В: У травні 2024 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гузєв І.Г., звернулась до суду з позовом до відповідача Акціонерного товариства «Херсонобленерго» (далі - АТ «Херсонобленерго») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка на виробництві внаслідок нещасного випадку. Позовна заява мотивована тим, що чоловік позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 займав посаду електромонтера з обслуговування підстанції IV групи кваліфікації на підприємстві відповідача Акціонерного товариства «Херсонобленерго». ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 02 лютого 2024 року. Під час проведення спеціального розслідування компетентною комісією встановлено, що видом події, що призвела до настання групового нещасного випадку, є ураження електричним струмом у разі наближення на недопустиму відстань до струмопровідних частин електроустановки, що перебувають під напругою, до лінії електропередачі та обірваних (оголених) проводів. До устаткування, експлуатація чого призвела до нещасного випадку, віднесено роз`єднувач РНДЗ-2-35-600 1979 року виготовлення, що є невід`ємним елементом обладнання ПС 35/10 кВ В.Олександрівська, та який в силу вимог законодавства відноситься до джерела підвищеної небезпеки. За наслідками проведеного розслідування нещасного випадку, спеціальна комісія дійшла висновку, що особами, які порушили законодавство про охорону праці, окрім загиблого, є й майстер СПКЕМ АТ «Херсонобленерго" - ОСОБА_3 , який порушив Правила безпечної експлуатації електроустановок, а саме п.6.1.8 «...Керівнику робіт слід постійно наглядати за членами бригади і усувати від роботи членів бригади, які порушують Правила…». Вина відповідача доведена Актом спеціального розслідування нещасного випадку. У зв`язку зі смертю чоловіка позивачка ОСОБА_1 відчуває моральні страждання, оскільки позбавлена можливості пізнавати підтримку, захист, їй прийшлося докладати додаткових зусиль для організації свого життя, навчатись самостійно виконувати чоловічу роботу. Оскільки, смерть ОСОБА_2 сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, вважає, що саме на відповідача покладено обов`язок відшкодувати завдану їй моральну шкоду. На підставі викладеного, просила суд стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 605 600,00 гривень. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 червня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з АТ «Херсонобленерго» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 250 000,00 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб. Стягнуто з АТ «Херсонобленерго» на користь держави судовий збір в розмірі 2500,00 гривень. В задоволенні решти заявлених вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гузєв І.Г., ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на її користь, просить збільшити її розмір до заявленого у позові, оскільки, розмір визначений судом першої інстанції значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивачки та принципу розумності, виваженості і справедливості. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивачка зазначає, що суд першої інстанції об`єктивно встановивши факт завдання позивачці моральної шкоди, дійшовши до правильного висновку про необхідність її відшкодування за рахунок відповідача, але не підійшов особливо ретельно до того, аби присуджений ним розмір відшкодування моральної шкоди відповідав критеріям ст. 23 ЦК України та, з урахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості, був домірним завданій позивачці шкоді. Відзив на апеляційну скаргу позивачки не подано. В апеляційній скарзі відповідач АТ «Херсонобленерго» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що потерпілий ОСОБА_2 мав стаж роботи на підприємстві відповідача та займав відповідальну посаду, проходив передбачені законодавством з охорони праці інструктажі з правил техніки безпеки, тому мав усвідомлювати рівень та характер небезпеки, та сам допустив порушення, що призвели до негативних наслідків. Позивачкою ОСОБА_1 не доведено неправомірність поведінки відповідача, внаслідок якої могла бути спричинена така моральна шкода, а також наявність вини відповідача у виникненні смертельної травми. Окрім того, відповідач просив врахувати ту обставину, що АТ «Херсонобленерго» є стратегічним підприємством (забезпечує електричною енергією Херсонську область), що здійснює свою діяльність на територіях, де проводяться активні бойові дії та діяльність якого направлена на організацію життєдіяльності на території деокупованої частини Херсонської області, а саме забезпечення електричною енергією підрозділів ЗСУ (що відновлюють територіальну цілісність держави та здійснюють захист нашої країни), державних органів, населення, тощо, що відбувається під постійними обстрілами та постійною нестачею обігових коштів у зв`язку із зменшенням обсягу надання послуг (пошкодження мереж, ви`їзд 70 відсотків населення, припинення діяльності суб`єктів господарювання, тощо) та збитковістю діяльності Товариства. Тому вилучення коштів із господарської діяльності відповідача призведе до погіршення якості надання послуг, а саме своєчасності відновлення зруйнованих мереж, а отже, й можливості забезпечення діяльності державних органів та ЗСУ, що в свою чергу можуть вплинути на обороноздатність держави. Крім того, позивачкою не доведено факт спільного проживання із загиблим ОСОБА_2 однією сім`єю, який є умовою для відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка. Також, відповідач в апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм процесуального права, а саме: розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, коли б розгляд мав проводитись за правилами загального позовного провадження за для забезпечення принципу змагальності, оскільки відповідний спір не підпадає під визначення малозначних. В апеляційній скарзі відповідачем заявлені клопотання: - про допит у якості свідків працівників АТ «Херсонобленерго»: ОСОБА_3 , майстра СПКЕМ АТ «Херсонобленерго» та ОСОБА_4 , майстра СП АТ «Херсонобленерго»; - про призначення у справі психологічної експертизи. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, адвокат Гузєв І.Г., який діє від імені та в інтересах позивачки ОСОБА_1 , підтримує доводи апеляційної скарги позивачки, заперечує проти доводів апеляційної скарги відповідача, просить залишити її без задоволення, зазначає, що заподіяна позивачу моральна шкода внаслідок смерті чоловіка позивачки ОСОБА_2 під час перебування останнього на робочому місці на АТ «Херсонобленерго» та виконання робіт з підвищеною небезпекою, підлягає відшкодуванню у заявленому у позовній заяві розмірі. Крім того, адвокат Гузєв І.Г., який діє від імені та в інтересах позивачки ОСОБА_1 просить залишити без задоволення клопотання відповідача про виклик свідків, та клопотання про проведення судової експертизи, з наступних підстав. Так, у клопотанні відповідач просить допитати у якості свідків очевидців нещасного випадку ОСОБА_3 , майстра СПКЕМ АТ «Херсонобленерго» та ОСОБА_4 , майстра СП АТ «Херсонобленерго», пояснення яких були зафіксовані у п. 6 Акту спеціального розслідування нещасного випадку 18.04.2024 (форми Н-1/П), дані обставини були враховані судом першої інстанції під час ухвалення рішення, заявлене клопотання зводиться до проведення повторного розслідування обставин нещасного випадку. З приводу клопотання про призначення судової - психіатричної експертизи, представник позивачки зазначає наступне, клопотання відповідача виключає можливість проведення експертизи на добровільній основі, та являється, по суті, примушуванням позивачки до її проведення, надмірним втручанням в особисту свободу, та є порушенням принципу диспозитивності сторін цивільного процесу. Заслухавши суддю-доповідача, позивачку ОСОБА_1 та її представника адвоката Гузєва І.Г., які, кожен окремо, підтримали апеляційну скаргу позивачки та просили її задовольнити, як законну та обґрунтовану, залишивши без задоволення апеляційну скаргу відповідача АТ «Херсонобленерго», як необгрутовану, представника відповідача АТ «Херсонобленерго» - адвоката Анісімова В.В., який підтримав доводи апеляційної скарги відповідача та заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивачки, вважаючи її необґрунтованою, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг та відзиву на апеляційну скаргу відповідача АТ «Херсонобленерго», колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав. Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Статтею 274 ЦПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються судом апеляційної інстанції без виклику учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 274 ЦПК України, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує ціну позову. Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на місяць на 1 січня 2024 року становить 3 028,00 грн. Зі змісту позовної заяви убачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою майнового характеру із ціною позову у 605 600,00 гривень, що більша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому розгляд цієї справи судом першої інстанції мав відбуватися з повідомленням (викликом) учасників справи. Призначення ж даної справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи, позбавляє учасників справи мати реальну можливість представляти свої інтереси, як учасника справи, в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду, а також перешкоджає сторонам належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами. ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип (§ § 25, 27 рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2011 року у справі "Трудов проти Росії", заява N 43330/09). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі N 201/6193/18 (провадження N 61-16737св19), від 18 листопада 2020 року у справі N 523/5887/18 (провадження N 61-8153св20), від 16 січня 2021 року у справі N 638/9212/16-ц (провадження N 61-3087св19), від 27 січня 2021 року у справі N 201/4301/18 (провадження N 61-16220св20). За таких обставин, колегія суддів погоджується, із доводами апеляційної скарги відповідача АТ «Херсонобленерго» про те, що 28 червня 2024 року суд першої інстанції розглянув справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Херсонобленерго» (далі - АТ «Херсонобленерго») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка на виробництві внаслідок нещасного випадку із порушенням норм процесуального права, передбачених Главою 10 ЦПК України, та принципу змагальності сторін, що є безумовною підставою для скасування рішення суду, у зв`язку з чим скасовує рішення суду на підставі п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України та ухвалює нове рішення по суті позовних вимог. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, щопозивачка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 червня 2023 року, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 . (а.с. 8) ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з АТ «Херсонобленерго», займаючи посаду електромонтера з обслуговування підстанції IV групи кваліфікації з 18 лютого 2021 року, що підтверджується копією довідки інспектора з кадрів АТ «Херсонобленерго» № 12/04-85 від 06 травня 2024 року. (а с.26) ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер у віці 35 років, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 . (а.с. 9) Актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 02 лютого 2024 року о 09 год. 39 хв. на АТ «Херсонобленерго», від 18 квітня 2024 року (форми Н-1/П) встановлено, що нещасний випадок, що стався з електромонтером з обслуговування підстанції IV групи кваліфікації вважається пов`язаним з виробництвом (підпункт 7.2. пункту 7 висновку комісії). (а. с. 24). В пункті 5 вказаного Акту зазначені причини нещасного випадку, а саме: порушення Правил безпечної експлуатації електроустановок: пункт 6.1.8 «…Керівнику робіт слід постійно наглядати за членами бригади і усувати від роботи членів бригади, які порушують Правила...»; пункт 5.1.3 «Забороняється в електроустановках наближення людей, механізмів та вантажопідіймальних машин до неогороджених струмовідних частин, що перебувають під напругою, на відстань, меншу за зазначену в таблиці 5.1»; пункт 5.2.2 «Забороняється самовільне проведення робіт, а також розширення робочих місць та обсягу завдання, визначених нарядом або розпорядженням»; пункт 6.5.1 «Працівники, які не беруть участь в підготовці робочого місця, повинні перебувати за межами електроустановки». Вказані порушення призвели до ураження електричним струмом у разі наближення на недопустиму відстань до струмопровідних частин електроустановки, що перебувають під напругою, до лінії електропередачі та обірваних (оголених) проводів (а. с.22). Також, у пункті 8 Акта встановлено осіб, які винні в настанні нещасного випадку. Так, окрім інших, винним зазначено ОСОБА_2 (а.с. 24). До суду надано лікарське Свідоцтво про смерть № 281 від 05 лютого 2024 року, з якого вбачається, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, причиною смерті є термічні опіки голови, тулубу, кінцівок (а.с. 10-11). Також, представником відповідача до суду були надані матеріали розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_2 02 лютого 2024 року, зокрема, копії пояснювальних записок свідків нещасного випадку та Актів про розслідування інших нещасних випадків, особової картки та робочої інструкції працівника АТ «Херсонобленерго» ОСОБА_2 , документів на підтвердження знищення (пошкодження) майна підприємства під час окупації та деокупації Херсонської області та відомостей про рух коштів на підприємстві. Статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. При цьому, положеннями ст. 43, ч.1 ст. 46 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Відповідно до ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Згідно із ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Сам факт смерті ОСОБА_2 беззаперечно свідчить про те, що його дружина, позивачка у справі, відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. ОСОБА_1 втратила близьку людину і таку втрату не можливо відновити, що призвело до порушення її нормальних життєвих зв`язків і потребує додаткових зусиль для організації свого життя. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України). Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи. Так, смерть рідної людини, не відновлювана втрата, що безумовно спричиняє страждання та хвилювання. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Позивачці та завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях у зв`язку із втратою близької людини, порушенням її нормального способу життя, що потребує докладання додаткових зусиль для організації життя і побуту. Визначення розміру моральної шкоди є правовим питанням, яке вирішується судом. Колегією суддів встановлений причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача та заподіянням позивачці моральної шкоди. Колегія суддів вважає, що відповідач мав створити загиблому ОСОБА_2 та іншим працівникам підприємства належні безпечні умови праці, за яких факт настання смерті потерпілого був би неможливим. Бездіяльність відповідача полягає в тому, що ним не були забезпечені безпечні умови праці, які призвели до смерті чоловіка позивачки, внаслідок чого відбулась втрата її життєвих зв`язків з рідною людиною. Нещасний випадок, внаслідок якого помер чоловік позивачки ОСОБА_1 , заподіяв моральні страждання, позивачці, що спричинили погіршення душевного та психічного стану призвели до зміни звичайного способу її життя, спричинили негативні наслідки морального характеру через те, що позивачка ОСОБА_1 була позбавлена турботи, любові з близькою людиною, можливості спілкування з ним, отримання матеріальної і моральної підтримки. Тому суд вважає, що відповідач, як промислове підприємство, діяльність якого пов`язана з підвищеною небезпекою, зобов`язаний відповідати за завдану шкоду. Факт смерті чоловіка позивачки, беззаперечно свідчить про те, що вона відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. Отже, суд вважає, що факт моральних страждань позивачки є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування. Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що вина підприємства у смерті ОСОБА_2 відсутня, оскільки, відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачці, тому доводи апеляційної скарги відповідача про те, що ОСОБА_2 , був смертельно травмований внаслідок власної грубої необережності, не заслуговують на увагу, оскільки вина підприємства у нещасному випадку зі смертельним наслідком, що стався з працівником підприємства відповідача, встановлена належними та допустимими доказами. Водночас, вина потерпілого в настанні нещасного випадку не є підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, однак вказані обставини можуть бути враховані при визначенні її розміру. Колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачкою не доведено факт спільного проживання із загиблим ОСОБА_2 однією сім`єю, який є умовою для відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка, оскільки, на підтвердження факту перебування у сімейно-шлюбних відносинах з ОСОБА_2 позивачкою надано Свідоцтво про шлюб від 10 червня 2023 року серія НОМЕР_1 (а.с.8), що саме по собі підтверджує проживання із загиблим однією сім`єю. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яким визнана презумпція моральної шкоди, тобто відповідно до позиції ЄСПЛ, в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду). Так, рішенням від 27.07.2004 по справі «Ромашов проти України» Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково». Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, який не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, колегія суддів виходить з меж заявлених позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків для позивачки, глибини моральних страждань у зв`язку з тим, що позивачка втратила близьку людину, залишилася без моральної підтримки, з урахуванням ступеня вини відповідача у недотриманні положень з охорони праці, що призвели до смертельного нещасного випадку, виходячи із засад розумності та справедливості, беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань позивачки, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, окрім того, колегією суддів приймаються до уваги доводи відповідача про економічний стан підприємства у зв`язку повномасштабним вторгнення РФ, та вважає, що справедливою компенсацією перенесених позивачкою моральних страждань, пов`язаних із втратою чоловіка та зміною звичного ритму життя, буде відшкодування відповідачем моральної шкоди у розмірі 350 000,00 гривень. На підставі наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Херсонобленерго» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка на виробництві внаслідок нещасного випадку, у зв`язку з чим колегія суддів частково задовольняє апеляційні скарги, як позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гузєв І.Г., так і відповідача АТ "Херсонобленерго", та ухвалює нове рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з АТ «Херсонобленерго» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 350 000,00 грн, без утримання податку з доходу фізичних осіб. Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового забору за вимогу про стягнення заробітної плати. За таких обставин, з AT «Херсонобленерго» на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 3 500,00 грн. за розгляд справи судом першої інстанції та 5 250,00 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції, а всього 8 750,00 грн. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гузєв Ігор Григорович, відповідача Акціонерного товариства "Херсонобленерго" - задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Херсонобленерго» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка на виробництві задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного товариства «Херсонобленерго» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) гривень 00 (нуль) копійок , без утримання податку з доходу фізичних осіб. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «Херсонобленерго» на користь держави судові витрати в розмірі 8 750 (вісім тися сімсот п`ятдесят) гривень 00 (нуль) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених законом. Повне судове рішення складено 03 вересня 2024 року. Головуючий: Судді: