Постанова Одеський апеляційний суд № 522/2359/23

Номер провадження: 22-ц/813/6558/23 Справа № 522/2359/23 Головуючий у першій інстанції Павлик І.А. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.11.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кострицького В.В., суддів: Карташов О.Ю., Коновалова В.А. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 представник позивача - ОСОБА_2 відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «КАМБІО» представник відповідача - Кострич Михайло Петрович третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянув в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «КАМБІО», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди,- встановив: Короткий зміст позовних вимог та рух справи. У лютому 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Комбінат малоповерхового домобудівництва «КАМІБО», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ГУ ПФУ в Одеській області про відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві помер син позивача ОСОБА_4 , який на час смерті працював підсобним робітником, дільниця вібропресованих виробів «БУМ» до ТОВ «КМД «КАМБІО» та отримував доходи, заробітну плату. У зв`язку з несподіваною смертю свого сина позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, оскільки вона незворотньо втратила наближу людину. Окрім того, ОСОБА_1 доводиться докладати багато зусиль для організації свого життя, що насамперед пов`язано з організацією побуту, так як вона втратила сина, який був опорою у її житті. З огляду на викладене, позивач просить суд сягнути з відповідача 200 000,00 грн моральної шкоди. 17.02.2023 ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. 20.03.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити у задоволенні позову, з огляду на те, що відповідачем у добровільному порядку було компенсовано дружині та сину померлого моральну шкоду у розмірі 73 800,00 грн, про що дружиною померлого складено відповідну розписку. Однак, син померлого після того звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Комбінат малоповерхового домобудівництва «КАМІБО» моральної шкоди у сумі 200 000,00 грн, яку рішенням суду було задоволено. Окрім того, відповідач зазначає про своє важке матеріальне становище, про що свідчать численні заборгованості перед державою, а тому стягнення з нього моральної шкоди на користь ОСОБА_1 ще більше його загострить. З огляду на викладене, з метою дотримання положень ст. 3 ЦК України, яке стосується добросовісності учасників цивільних правовідносин відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову. 03.04.2023 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується із відзивом, вважає його безпідставним та необґрунтованим, з огляду на неступне. Представник зазначає, що ОСОБА_1 не надавала розписку відповідачеві про отримання коштів на відшкодування моральної шкоди, тому відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн є прийнятною. Окрім того, її відшкодування здійснюється незалежно від вини відповідача в силу приписів законодавства України, а тому посилання відповідача на його важкий матеріальний стан є безпідставним. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2023 рокупозов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «КАМІБО», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «КАМІБО» на користь ОСОБА_1 150 000,00 грн моральної шкоди. В решті вимог позову відмовлено. Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 на час його смерті перебував у трудових відносинах з ТОВ «КМД «КАБІО», тому існують правові підстави для покладення на відповідача обов`язку по відшкодуванню позивачу, як матері загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві працівника відповідача, завданої моральної шкоди з підстав, визначених ст. 1167 ЦК України. При цьому посилання відповідача на його тяжкий матеріальний стан, не звільняє його від обов`язку відшкодувати позивачу моральну шкоду. При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує обставини нещасного випадку, що стався з сином позивача, а також глибину, характер, інтенсивність, тривалість моральних страждань позивача, та те, що ці страждання у нього довічні, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках та неможливість повернути до життя рідну людину, конкретні обставини по справі і наслідки, що наступили. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходячи із засад розумності, пропорційності та справедливості, та враховуючи вину ОСОБА_4 у настанні нещасного випадку внаслідок недотримання ним вимог законодавства з охорони праці, а також добросовісну поведінку відповідача, який у добровільному порядку надав дружині загиблого працівника 73 800,00 грн на поховання, вважає, що належною компенсацією спричиненої моральної шкоди позивачу є сума коштів у розмірі 150 000,00 грн. Доводи апеляційної скарги. Не погоджуючись з таким рішення суду, представник відповідача звернувся з апеляційною скаргою та просив її задовольнити. Змінити рішення, яким зменшити суму стягнення на користь позивача до 10 000 гривень. В обґрунтування апеляційної скарги зазначали, що суд першої інстанції врахував ту обставину, що жодної вини відповідача у загибелі ОСОБА_4 немає, також врахував те, що відповідачем було добровільно надано компенсацію у розмірі 73 800 грн. Разом з тим, апелянт не може погодитися із сумою, яку стягнув суд першої інстанції. Так, після загибелі ОСОБА_4 , його син - ОСОБА_5 звернувся до суду з позовної заявою про стягнення з відповідача також 200 тисяч гривень моральної шкоди. Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 21.09.2022 р. по справі 522/8625/22 позов задовольнив. Згодом Одеський апеляційний суд постановою від 14.12.2022 р. зменшив суму стягнення до 150 тисяч. Задовольняючи апеляційну скаргу, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що загибель працівника сталася виключно з вини самого працівника, який порушив вимоги законодавства щодо охорони праці. Також апеляційний суд змінюючи рішення суду 1 інстанції зазначив, що судом не було враховано добросовісну поведінку ТОВ «КМД «Камбіо», яке одразу, на наступний день після загибелі, добровільно виплатило кошти у розмірі 73 800 грн. У позові позивач не зазначає жодного слова про отримання іншими його родичами моральної компенсації у добровільному та судовому порядку, а навпаки намагається виставити відповідача як недобросовісного роботодавця, що ухиляється від виплати моральної школи членам сім?ї загиблого, хоча така виплата була здійснена одразу. Зазначали, що це не перший і не останній позов пред?явлений до відповідача членами родини загиблого. Окрім розглянутої справи № 522/8625/22 та цієї справи, у провадженні Приморського районного суду м. Одеси розглядається справа № 522/2358/22 за позовом ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди (копія ухвали про відкриття провадження надається). Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Апелянт очевидно розуміє, що наразі позов пред?явлено іншою родичкою загиблого, що передбачено ЦК України, однак вважаємо, що такі дії позивача та інших родичів загиблого не можуть вважатися добросовісними. Дійсно,

позиція Верховного Суду передбачає, що родичі загиблого мають право на стягнення моральної шкоди з роботодавця у випадку його загибелі внаслідок нещасного випадку на виробництві, однак відповідач у добровільному порядку після нешасного випадку надав сину загиблого та його матері моральну допомогу у розмірі, який вони самі просили. Більше того, така допомога була надана одразу після нешасного випадку. Остання навіть склали розписки, що претензій не мають (копії були додані до відзиву). Враховуючи вищевказане, відповідач не може погодитися із розміром компенсації, яку стягнув суд першої інстанції, та з урахуванням раніше наданої компенсації та стягнутих коштів, вважаємо її надмірним тягарем для відповідача, вина якого взагалі відсутня. Очевидно, що апелянт надаючи допомогу сім?ї потерпілого і сім?я потерпілого отримуючи таку допомогу і складаючи відповідні розписки, фактично відмовилися від претензій один до одного. Будь які вимоги сім"ї потерпілого до роботодавця були вичерпані, про що вони зазначили у таких розписках. Одразу зазначу, що вказана допомога була надана апелянтом одразу ж, без будь-яких затримок та заперечень, вказане свідчить про те, що апелянт діяв добросовісно. Апелянт не заперечує жодним чином і проти позиції Верховного Суду у вказаній категорії спорів, що навіть за відсутності вини роботодавця, родила загиблого має право на відшкодування моральної шкоди Однак, не можна залишити поза увагою ту обставину, що позивач та його родина явно діяли не добросовісно, а їх дії, не дивлячись на тяжку втрату, були в кінцевому результаті спрямовані на фінансове збагачения. Апелянт розуміючи важку утрату родини загиблого без жодних зволікань надав їм ту суму, яку вони просили. Натомість родила загиблого ще і звернулася до апелянта з позовом. Більше того, звертаю увагу, що у позові жодного слова не зазначено про те, що апелянт добровільно надав йому грошові кошти одразу після загибелі батька. Навпаки, у позові позивач намагається виставити апелянта у такому вигляді, наче той повністю ігнорує позивача та ухиляється навіть від будь-якого спілкування. Вважали, що особа яка звертається з позовом про відшкодування моральної шкоди має діяти добросовісно, натомість у даному випадку можна дійти до протилежного висновку. 3 акту спеціального розслідування та інших документів, що надаються позивачем вбачається, що нещасний випадок стався внаслідок дій самого загиблого, а саме, що загиблий допустив порушення інструкції з експлуатації вібропресу БП-140, а саме - виконував чистку вібропресу із забороненої зони, не використовував допоміжні пристрої - швабру та лопатку, знаходився на робочому місці без спеціального одягу та засобів індивідуального захисту. Дійсно, для відшкодування моральної шкоди вина роботодавця не є обов?язковою підставою, однак, при розгляді справи суд має врахувати ту обставину, що нещасний випадок все ж таки стався лише внаслідок порушення загиблим інструкції з охорони праці, натомість роботодавець зі своєї сторони зробив усе необхідне, а саме, здійснював відповідні інструктажі, забезпечив необхідним інструментом та спеціальним одягом. Верховний Суд у постанові від 14.06.2021 р. у справі № 235/3 191/19 зазначив наступне: «При цьому слід зазначити, що винні дії загиблого ОСОБА 2 не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову його матері про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи від нещасного випадку, що стався на виробництві, оскільки такі дії загиблого підлягають врахуванню при визначенні розміру моральної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди судом правильно враховано факт наявності вини потерпілого від нещасного випадку характер та обсяг страждань позивача з урахуванням їх тривалості й тяжкість, незворотності втрати, пов?язаних зі смертю її сина, що сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, виходячи із засад розумності, пропорційності та справедливості». Тобто із вказаної позиції вбачається, що суд при визначені суми стягнення має врахувати всі обставини, дії сторін, наявність вини і тд. Тобто вказані обставини впливають на суму, що має бути стягнута. Шодо розміру стягнутої суми. У справі № 235/3191/19 (постанові від 14.06.2021 р.) Верховний Суд залишив у силі рішення суду першої інстанції, яким було стягнуто із роботодавця грошову суму у розмірі 80 тисяч гривень на користь родини загиблого. При цьому, судом було встановлено, що допустили порушення у сфері охорони праці і роботодавець і сам працівник у справі № 212/2362/16-ц (постанова від 04.04.2018 р.) Верховний Суд залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким було стягнуто із роботодавця 70 тисяч гривень на користь родини загиблого У справі № 210/1036/17 (постанові від 03.12.2018 р.) Верховний Суд залишив у силі рішення суду, яким було стягнуто 80 тисяч гривень на користь родини загиблого, було враховано відсутність вини роботодавця. 3 огляду на вищевказане, вбачається, що у вказаній категорії спорів, у разі відсутності вини роботодавця, Верховний Суд як правило стягує компенсацію у розмір 70-80 тисяч гривень за умови відсутності вини роботодавця, або наявності вини як роботодавця так і загиблого. Натомість, суд першої інстанції стягнув фактично у 2 рази більше, і це за наявності тієї обставини, що відповідач добровільно у наступний же день після загибелі працівника надав його сім?ї 73 800 грн. Окрім того, як мною зазначалося вище, раніше, на користь іншого члена родини вже було стягнуто 150 тисяч гривень. Також у районному суді розглядається ще одна справа про стягнення компенсації на користь іншого члена родини. Таким чином, суд першої інстанції не врахував вищевказані обставини, не врахував практику Верховного Суду, та як наслідок ухвалив незаконне рішення. 3 урахуванням вищевказаного, а також тих обставин, що відповідач вже надавав компенсацію родині загиблого, вважаємо, що справедливим розміром моральної компенсації буде сума у розмірі 10 тисяч гривень. У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз?яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно віл характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров?я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життевих та виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов?язковому з?ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв?язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні Рішення було ухвалено судом 15.05.2023 р. Про оскаржуване рішення апелянт дізнався із реєстру судових рішень. Рішення оскаржується у межах строку передбаченого процесуальним законом. Позиція позивача Не погодившись з вимогами та доводами апеляційної скарги представник позивача звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив апеляційну скаргу залишити без задоволення , а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування відзиву зазначали, що повністю погоджуються з оскаржуваним рішенням, а твердження апелянта, що з його боку відсутні порушення законодавства, зазначали: В даному випадку моральна шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача в силу приписів законодавства України, що викладено і у висновках Верховного Суду. При цьому, Актом спеціального розслідування нещасного випадку від 01.11.2021р., що стався 23.09.2021р. після 14 години 05 хвилин в Товаристві з обмеженою відповідальністю «КМД «КАМБО», , без підпорядкування, комісії, утвореної наказом Головного управління Держпраці в Одеській області від 04.10.2021р. №1377, стосовно смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено: Дата проходження перевірки знань з охорони праці ОСОБА_4 - дані відсутні. Дата проходження медичного огляду попередного ОСОБА_4 - не проходив. Комісією встановлено недоліки в стані охорони праці в ТОВ «КМД «КАМБІО», що потребують усунення, як такі:

1. Комісії не представлені документи щодо проходження робітниками, що працюють в умовах впливу небезпечних та шкідливих виробничих факторів медичних оглядів, відсутність яких є порушенням стаття 17 ЗУ «Про охорону праці» та вимог наказу МОЗ України № 246 «Про медичні огляди працівників певних категорій». В порушення вимог статті 15 ЗУ «Про охорону праці» в ТОВ «КМД «КАМБО» не відстороняються від роботи працівники, що не пройшли медичні огляди. Та саме на відповідача (апелянта) в силу приписів законодавства України покладаються обов?язки по створенню та забезпеченню безпечних і нешкідливих умов праці, дотримання відповідності вимогам нормативних актів умов праці, постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці У постанові Одеського апеляційного суду від 14.12.2022р. на яку посилається відповідач, визначено: наявність акта про нещасний випадок, пов?язаний з виробництвом, за формою Н-1/П, як в даному випадку, свідчить про те, що особою, яка допустила порушення, в тому числі і обов?язку з контролю за додержанням працівником вимог нормативних актів про охорону праці, є власник підприємства. Посилання відповідача (апелянта) на наявність боргів не звільняє його від відшкодування моральної шкоди найближчому родичу працівника, що 23.09.2021р. загинув внаслідок нещасного випадку на їх підприємстві. Це не стосується цієї справи, а свідчить про недотримання з боку відповідача законодавства України, як про сплату податку на додану вартість. Щодо твердження відповідача, що він постійно діяв добросовісно - це не відповідає дійсності. Відповідач постійно повністю ігнорував звернення до нього стосовно загибелі найближчої людини. Так адвокатом Чумаченко С.О. були подані адвокатські запити майже 2 роки тому від 06.12.2021р. №1-1/06.12/21, від 26.11.2021 р. №1-3/26.11/21 до ТОВ «КМД «КАМБО» про надання документів на підставі яких було складено Акт від 01.11.2021р. спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 23.09.2021р. після 14 години 05 хвилин в ТОВ «КМД «КАМБІО», внаслідок якого загинув ОСОБА_4 , усіх документів щодо працевлаштування загиблого та довідки про доходи, заробітну плату, посаду ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві, за весь час, який він працював на ТОВ «КМД «КАМБІО», трудового договору, трудової книжки загиблого (адвокатські запити та докази надіслання додані до позову). Так само як відповідач проігнорував лист про добровільне відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої смертю родича. Також відповідач добровільно не виконав Постанову від 14.12.2022р. Одеського апеляційного суду по справі № 522/8625/22 щодо іншого родича загиблого, на яку він посилався. При цьому, ТОВ «КМД «КАМБІО» так і не надало жодної відповіді на адвокатські запити, повністю проігнорувало їх. Станом ані на цей час, ані на момент подання позову відповідач відповіді на адвокатські запити, - так і не надав. Щодо твердження апелянта про подання позивачкою цього позову до суду у зв?язку із загибеллю сина внаслідок нещасного випадку на виробництві в ТОВ «КМД «КАМБІО». Відповідач надає необґрунтовані оцінки, називаючи недобросовісними дії позивачки по захисту своїх прав, поданню цього позову до суду. Відповідач подає інформацію дуже однобічно, не вірно, несправедливо та не ґрунтуючись на законі, при цьому ще «звинувачуючи» позивача у зверненні до суду за захистом своїх законних прав у зв?язку з загибеллю сина. Зазначали, що відшкодування моральної шкоди носить особистий характер, та моральна шкода відшкодовується особі - особисто. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується ії чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім?єю (ч. 2 ст. 1168 ЦК України) Частина 1 ст. 16 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів такого захисту є відшкодування моральної (немайнової) шкоди (ч. 2 ст. 16 ЦК України), що гарантується в першу чергу Конституцією України, а також Цивільним кодексом і відповідними законами України. Отже, у зв?язку з несподіваною трагічною смертю найближчого родича (сина) внаслідок нещасного випадку на виробництві, позивачці завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, оскільки вона беззворотньо втратила найдорожчу людину. З часу смерті якої позивачка відчуває душевні страждання та втратила впевненість в завтрашньому дні, оскільки померлий був її опорою у житті. Крім того, позивачці доводиться докладати багато зусиль для організації свого життя, що насамперед пов?язано з організацією побуту, позивачка тривалий час перебуває у напруженому психологічному стані, їй завдано безумовних душевних страждань безповоротною втратою близької людини, які є довічними. У зв?язку зі смертю свого найближчого родича, сина, внаслідок нещасного випадку на виробництві, позивачка обґрунтовано просила суд стягнути на її користь з відповідача моральну шкоду у розмірі 200 000 грн. Суд задовольнив позов частково, стягнувши на користь позивачки з ТОВ "КМД "КАМБІО" 150 000,00 грн моральної шкоди. Таким чином, судом першої інстанції було ухвалено законне та обґрунтоване рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів та фактичних обставин справи, відповідно до норм законодавства України. Вважали, що апеляційна скарга ТОВ "КМД "КАМБІЮ" є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення є таким, що підлягає залишенню без змін. Щодо явки сторін. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України. Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 117 080,24 грн. і є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону. Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Позиція апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України,- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , народився ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження (повторним) від 06.01.2023, Серія НОМЕР_1 , виданим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), згідно якого у графі батьки вказано: ОСОБА_7 (батько) та ОСОБА_1 (мати). Як вбачається зі змісту трудової книжки ОСОБА_4 його було прийнято на посаду підсобного робітника в ТОВ «КМД «Комбіо», дільниця вібропресованих виробів «БУМ». ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть від 24.09.2021, Серія НОМЕР_2 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Згідно лікарського свідоцтва про смерть від 24.09.2021 № 3761, виданого КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» причиною смерті ОСОБА_4 стало пошкодження внаслідок контакту з тупим предметом, намір невизначений. З акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 23.09.2021 після 14 год. 05 хв. в ТОВ «КМД «КАМБІО» від 01.11.2021 вбачається, що комісія, утворена наказом Головного управління Держпраці в Одеській області від 04.10.2021 № 1377, дійшла висновку, що даний нещасний випадок пов`язаний з виробництвом. Основною причиною нещасного випадку комісія вважає порушення ОСОБА_4 . Інструкції з охорони праці № 49 для підсобного робітника та Інструкції з експлуатації вібропрессу БП-140. Згідно Акту від 09.12.2021 складеного депутатом Кодимської міської ради Подільського району Одеської області Бурмістр Л.І., дружина померлого ОСОБА_6 проживає однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 зі своїм сином ОСОБА_5 та мамою ОСОБА_1 , з якими проживав також ОСОБА_4 , який утримував сім`ю, оскільки дружина та син не мали постійного місця роботи, а мати отримує мізерну заробітну плату. Відповідний акт також засвідчили сусіди сім`ї. Як вбачається із пенсійного посвідчення від 07.06.2012 Серія НОМЕР_3 ОСОБА_1 є пенсіонером ота отримує пенсію за віком. Згідно довідки про доходи № 7872598051811828 виданої в Балтському об`єднаному управлінні ПФУ в Одеській області ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію за віком, яка за період з червня по листопад 2021 року склала 15 906,72 грн. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 153 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону праці» охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Дія Закону України «Про охорону праці» поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих (стаття 2 Закону України «Про охорону праці»). Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону праці»). Згідно зі ст. 27 Закону України «Про охорону праці» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) нормативно-правові акти з охорони праці - це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов`язкові для виконання. Постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган (ч. 1 ст. 160 КЗпП України). Відповідно до статті 171 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці» (ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»). Згідно зі статтею 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку. На момент проведення розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_4 , був чинним Порядок проведення розслідування та обліку нещасних випадків професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 (далі - Порядок № 337). Спеціальне розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме нещасні випадки із смертельними наслідками; групові нещасні випадки; випадки смерті працівників під час виконання ними трудових (посадових) обов`язків; гострі професійні захворювання (отруєння), що призвели до тяжких чи смертельних наслідків; нещасні випадки, факт настання яких встановлено у судовому порядку, а підприємство (установа, організація), на якому вони сталися, ліквідовано без правонаступника; нещасні випадки, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого; випадки зникнення працівника під час виконання трудових (посадових) обов`язків; нещасні випадки з особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, фізичними особами - підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства; нещасні випадки, що сталися з особами, фактично допущеними до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - п. 10 Порядку №

337. Відповідно до пунктів 10, 12 Порядку № 337 спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться комісією підприємства (установи, організації) із спеціального розслідування нещасного випадку, комісія утворюється наказом роботодавця не пізніше наступного робочого дня після отримання інформації про нещасний випадок. У акті спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 23.09.2021 після 14 год. 05 хв. в ТОВ «КМД «КАМБІО», без підпорядкування, за формою H-1/П зазначено, що причиною настання нещасного випадку (смерть працівника) стало недотримання ОСОБА_4 п. 1.2 Інструкції з охорони праці № 49 для підсобного робітника та розділу 4 Інструкції з експлуатації вібропресу БП-140. Порядком № 337 передбачено, що обставинами, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов`язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, є, в тому числі і виконання потерпілим трудових (посадових) обов`язків за режимом роботи підприємства, у тому числі у відрядженні. Виходячи з аналізу вищезазначених норм права акт за формою Н-1 складається якщо в ході розслідування нещасного випадку комісією (спеціальною комісією) встановлено, що такий нещасний випадок пов`язаний з виробництвом. Актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-1/П, встановлено: що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_4 , 23.09.2021 після 14 год. 05. хв. пов`язаний з невиконанням останнім вимог інструкції з охорони праці (п. 1.2 Інструкції № 49 з охорони праці для підсобного робочого, розділу 4 Інструкції експлуатації вібропресу БП-140 ), супутньою причиною є невикористання засобів індивідуального захисту при їх наявності (ст. 8 Закону України "Про охорону праці", додаток 3 Колективного договору ТОВ "КМД "КАБІО" на 2017-2022 роки), що призвело до смерті ОСОБА_4 . Моральна шкода, завдана смертю працівника, відшкодовується колу осіб, визначених цивільним законодавством. Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання Цивільного кодексу України, який є основним актом цивільного законодавства України. Положеннями ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12.07.2007). Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду в постанові 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц вказала, що «за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди». Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. У частині першій статті 1167 ЦК України визначено загальні умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди. У частині другій статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Проте умови виникнення зобов`язання з відшкодування моральної шкоди визначені у ст. 1167 ЦК України. Таким чином, вирішення питання про наявність правових підстав для компенсації моральної шкоди у разі смерті фізичної особи має здійснюватися на підставі ст. 1167 ЦК України. Згідно роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судам необхідно враховувати баланс інтересів сторін та з огляду на обставини справи, обмеження позивача у виплаті компенсації моральної шкоди, завданої смертю найдорожчої людини, перед інтересами підприємства було б не пропорційно легітимній меті. Таким чином, оскільки ОСОБА_4 на час його смерті перебував у трудових відносинах з ТОВ «КМД «КАБІО», тому існують правові підстави для покладення на відповідача обов`язку по відшкодуванню позивачу, як матері загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві працівника відповідача, завданої моральної шкоди з підстав, визначених ст. 1167 ЦК України. При цьому посилання відповідача на його тяжкий матеріальний стан, не звільняє його від обов`язку відшкодувати позивачу моральну шкоду. При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції правильно враховав обставини нещасного випадку, що стався з сином позивача, а також глибину, характер, інтенсивність, тривалість моральних страждань позивача, та те, що ці страждання у нього довічні, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках та неможливість повернути до життя рідну людину, конкретні обставини по справі і наслідки, що наступили. Визначаючи розмір моральної шкоди, судова колегія виходить із засад розумності, пропорційності та справедливості, та враховуючи вину ОСОБА_4 у настанні нещасного випадку внаслідок недотримання ним вимог законодавства з охорони праці, а також добросовісну поведінку відповідача, який у добровільному порядку надав дружині загиблого працівника 73 800,00 грн на поховання, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи зі сталої судової практики Верховного Суду, що належною компенсацією спричиненої моральної шкоди позивачу є сума коштів у розмірі 150 000,00 грн. Доводи апелянта про те, що на користь іншого члена родини вже було стягнуто 150 тисяч гривень, крім того, у районному суді розглядається ще одна справа про стягнення компенсації на користь іншого члена родини. Апелянт приходить до висновку що, суд першої інстанції не врахував вищевказані обставини, не врахував практику Верховного Суду, та як наслідок ухвалив незаконне рішення. Зазначені доводи не вступають в протиріччя з винесеннм рішенням у справі, якє обгрунтовано обставинами нещасного випадку, що стався з сином позивача, а також глибину, характер, інтенсивність, тривалість моральних страждань позивача, та те, що ці страждання у нього довічні, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках та неможливість повернути до життя рідну людину, конкретні обставини по справі і наслідки, що наступили. Крім того числена та стала практика Верховного Суду свідчить про обгрунтованість визначеного судом розміру компенсації. Інши доводи апеляції є викланенням власних позицій відповідача та не є по суті критикою судового рішення. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2023 рокузалишити без змін Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 14 листопада 2023 року. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді О.Ю. Карташов В.А. Коновалова