Постанова 4803 № 229/4846/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7642/24 Справа № 229/4846/23 Суддя у 1-й інстанції - Давидовська Т. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2024 року м.Кривий Ріг Справа № 229/4846/23 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Остапенко В.О., Тимченко О.О. секретар судового засідання - Гладиш К.І. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця", розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Світличний Олег Сергійович, на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 12 квітня 2024 року, яке ухвалено суддею Давидовською Т.В. у місті Дружківці Донецької області та повне судове рішення складено 17 квітня 2024 року, - В С Т А Н О В И В : У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - АТ "Українська залізниця", АТ «Укрзалізниця») про визнання незаконним наказу та стягнення заробітної плати. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває у трудових відносинах з відповідачем АТ "Українська залізниця". Наказом АТ «Укрзалізниця» від 04.05.2022 року №483/ос з ОСОБА_1 призупинено дію трудового договору з 06.05.2022 року. Позивач отримав цей Наказ та Витяг з додатку до нього 19.06.2023 року цінним листом з описом вкладення на офіційну юридичну адресу Адвокатського бюро «КИРИЧЕНКА». Зазначає, що навесні 2022 року через активні бойові дії на території України, ознайомлення з наказами про призупинення дії трудових договорів здійснювалось усіма доступними на той час способами оповіщення, відповідно до вимог частини другої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», в редакції, що діяла на момент видання зазначених наказів. У зазначений період часу ознайомлення працівників Департаменту внутрішнього аудиту АТ «Укрзалізниця» проводилось альтернативними та контролю способами з використанням особистих засобів електронних комунікацій, в тому числі шляхом здійснення телефонних дзвінків, однак уповноважені особи відповідача не повідомляли його про призупинення трудового договору і завірену копію документу, підтверджуючого інформацію призупинення або припинення трудових правовідносин не надали. 15.03.2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон №2136-ІХ), який набув чинності 24.03.2022 року і як убачається з аналізу 13 Закону №2136-ІХ, призупинення дії трудового договору це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Головною умовою для призупинення дії трудового договору, на думку позивача, є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи. Також вважає, що ці дві умови мають виконуватися одночасно. Під абсолютною неможливістю надання роботодавцем та виконання працівником роботи в контексті призупинення дії трудового договору, на думку позивача, слід розуміти випадки неможливості забезпечувати працівникові умови праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи зазначеним працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва або майно роботодавця знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливе у зв`язку з відсутністю на це його згоди, зокрема, з причин переміщення його з території, де ведуться активні бойові дії. Якщо ж працівник бажає та може виконувати роботу або роботодавець може надавати роботу, призупиняти дію трудового договору неможливо. Позивач зазначає, що абсолютна неможливість надання відповідачем роботи не вбачалась, відповідачем не було запропоновано переведення позивача на іншу роботу зі збереженням середньої заробітної плати. 15.08.2022 року позивач звернувся до відповідача із письмовим зверненням, у якому зазначив, що він знаходиться на підконтрольній Україні території та готовий працювати. Також, позивач пропонував працевлаштувати його до інших працюючих підрозділів відповідача, проте, 30.08.2023 року ним отримано лист №ЦУУП-11/224 в якому зазначено, що призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, діє до припинення або скасування воєнного стану в Україні та дозволяє працівникам тимчасово працевлаштуватись на інше підприємство, виконувати регулярно оплачувану роботу на умовах трудового договору за зовнішнім сумісництвом. У подальшому позивача було звільнено із займаної посади та Наказом (розпорядженням) №945/ос від 22 травня 2023 прийнято на роботу до АТ "Українська залізниця" на іншу посаду. Посилаючись на викладене, уточнивши позовні вимоги, просив суд: визнати незаконним та скасувати Наказ та Додаток до нього АТ "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815) від 04 травня 2022 року №483/ос в частині, що стосується ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), стягнути з АТ "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) належну суму заробітної плати та інших виплат за період дії Наказу та Додатку до нього Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (ідентифікаційний код 40075815) від 04 травня 2022 року №483/ос по 19.05.2023 (дата звільнення) у розмірі 485 075, 71 грн. Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 12 квітня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Світличний О.С., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач працює у АТ «Укрзалізниця», яке на момент повномасштабного вторгнення та по сьогоднішній день не припиняло свою діяльність. Тобто, АТ «Укрзалізниця» здійснювало свою господарську діяльність на всій території України. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували неможливості надання роботи позивачу відповідачем. Навпаки, є підтвердження того, що відповідач здійснював господарську діяльність та для здійснення цієї діяльності з боку держави надавалася будь-яка допомога, у тому числі фінансова. У відповідності до пункту 8.3 Положення про Департамент, працівники департаменту не можуть залучатися іншими структурними підрозділами Товариства для виконання їх завдань та доручень. Отже, за характером роботи до працівників Департаменту внутрішнього аудиту та контролю не можна застосовувати тимчасове переведення на іншу роботу, оскільки за таких умов принцип незалежності аудиторських послуг у майбутньому не буде забезпечений. Однак, позивач наголошує на тому, що обсяг діяльності Департаменту внутрішнього аудиту та контролю включає (пункт 4.2. Положення про Департамент): оцінку відповідності діяльності Товариства, дій його керівництва, працівників та контрагентів законам, положенням, стандартам, договірним зобов`язанням, а також політикам та процедурам Товариства; оцінку надійності та цілісності звітності Товариства, а також іншої інформації та засобів, що використовуються для ідентифікації, вимірювання, класифікації та відображення у звітності такої інформації; оцінку стану збереження активів та, за необхідності, перевірку наявності таких активів, включаючи ефективність та результативність використання ресурсів. оцінку ефективності, продуктивності та результатів діяльності і програм Товариства. Під час повномасштабного вторгнення рф на територію України держава підтримує фінансово АТ «Укрзалізниця», що підтверджується постановою КМУ «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» від 3 березня 2022 року №193, з метою забезпечення належного функціонування АТ «Укрзалізниця» в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні», виділити Міністерству інфраструктурі 18006 млн. гривень для здійснення Укрзалізницею заходів з безперебійного функціонування залізничного транспорту в умовах воєнного стану в частині закупівель палива та мастильних матеріалів, електроенергії, медикаментів, проведення першочергових аварійно-відбудовних робіт, виплати заробітної плати та на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, зокрема на придбання необхідних продовольчих, медичних, санітарно-гігієнічних та промислових товарів. Тобто, для відповідача з резервного фонду державного бюджету виділено грошові кошти для здійснення відповідачем заходів з безперебійного функціонування, у тому числі виплати заробітної плати. Тобто, зменшення обсягів роботи для працівників Департаменту внутрішнього аудиту та контролю, як це зазначено у рішенні суду та безпосередньо відповідачем, є необґрунтованою інформацією. АТ «Укрзалізниця» здійснювало свою роботу на території України та не зупиняло свою роботу. Вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що робоче місце позивача, а саме Донецька область, місто Лиман, пров. Телеграфний, що згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, від початку широкомасштабної військової агресії рф проти України (тобто з 24.02.2022 року) у спірний період Лиманська міська територіальна громада (у тому числі місто Лиман) була територією активних бойових дій з періодом перебування в окупації близько 4-х місяців, адже аудиторські послуги Департаменту внутрішнього аудиту та контролю надається АТ «Українська залізниця», та ніде не зазначено, що аудиторські послуги надаються аудиторами безпосередньо на робочих місцях. Отже, відповідачем не було надано доказів на підтвердження існування, передбачених статтею 13 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», підстав для тимчасового призупинення дії трудового договору, а саме неможливість надати позивачу роботу в АТ «Укрзалізниця». Аналогічні правові висновки викладено й у постанові Верховного Суду по справі №464/2944/22 від 14 лютого 2024 року, що не було враховано судом першої інстанції. У зв`язку з незаконним призупиненням трудового договору, позивач недоотримав від відповідача заробітну плату за невідпрацьованих 272 робочі дня у розмірі 485 075 грн 71 коп., які мають бути йому відшкодовані роботодавцем. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, представник відповідача АТ «Українська залізниця» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 адвоката Світличного О.С., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника відповідача АТ «Українська залізниця» - адвоката Радевич О.М., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 24.02.2022 року введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений. 24.02.2022 року наказом АТ «Українська залізниця» за №Ц-42/6-В установлено режим простою з 24.02.2022 року до відміни для працівників апарату управління АТ «Укрзалізниця» відповідно до додатка 1, з якого слідує, що період простою запроваджувався також відносно ОСОБА_1 з 24.02.2022 року по 28.02.2022 року. Про зупинення роботи структурних підрозділів апарату управління АТ «Укрзалізниця» складено акт простою від 24.02.2022 року. Наказом відповідача від 24.03.2022 року за №Ц-42/12-в внесено зміни до додатку 1 наказу від 24.02.2022 року №Ц-42/6-В, який викладено у новій редакції, про що поінформовано працівників, зазначених у Додатку 1, зокрема і ОСОБА_1 04.05.2022 року, на підставі зазначеного Закону України №2136-ІХ « Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон №2136-ІХ), АТ «Українська залізниця» видала наказ по особовому складу за №483/ос, яким припинила з 04.05.2022 року простій, введений наказом №Ц-42/6 від 24.02.2022 року працівникам, які зазначені у додатку 1 до цього наказу та з 04.05.2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні призупинило дію трудових договорів з працівниками, зазначеними у Додатку 1 до цього наказу. ОСОБА_1 включений до вказаного додатку. Одночасно вищевказаним наказом визначено, що призупинення дії трудових договорів не тягне за собою припинення трудових відносин. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України, у порядку та строки, передбачений чинним законодавством України. Призупинення дії трудових договорів було застосовано до усіх працівників Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця». Розпорядженням № ЦКРУ-21/9 від 17.01.2018 року визначено перелік населених пунктів, які встановлено як місця постійної роботи працівників управління внутрішнього аудиту та контролю регіональних філій Департаменту внутрішнього аудиту та контролю. Відповідно до додатку 1 до вказаного розпорядження, місцем розташування робочого місця заступника начальника відділу з контролю за фінансово-господарською діяльністю управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії «Донецька залізниця» Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця» (а отже робочим місцем ОСОБА_1 ) є АДРЕСА_1 . Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Відповідно до Наказу № 309: з 24.02.2022 року до 31.12.2022 року Лиманська міська територіальна громада належала до територій можливих бойових дій: з 01.01.2023 року до сьогодні - до територій активних бойових дій; з 25.05.2022 до 30.09.2022 місто Лиман Краматорського району належав до територій України, тимчасово окупованих Російською Федерацією. Тобто від початку військової агресії, з 24.02.2022 та до сьогодні, Лиманська міська територіальна громада (у тому числі місто Лиман) була спочатку територією ймовірних бойових дій, а далі - активних бойових дій, з періодом перебування в окупації близько 4-х місяців. З відповіді АТ «Українська залізниця я» № АЦСК-07/59 від 07.11.2022 року убачається, що станом на дату цього листа плани внутрішніх аудитів на 2022 рік наглядовою радою не затверджувались. Матеріали справи містять консолідовані фінансово-економічні показники по Акціонерному товариству «Українська залізниця» за 1 квартал 2022 року. Згідно витягу з протоколу Наглядової ради Акціонерного товариства «Українська залізниця» № А-10/4-23 від 23 лютого 2023 року, вирішено ліквідувати структурний підрозділ Департамент внутрішнього аудиту та контролю АТ «Українська залізниця». Наказом (розпорядженням) №945/ос від 22.05.2023 року позивача було звільнено із займаної посади та переведено на іншу посаду у АТ «Українська залізниця» за його заявою. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач скористався своїм правом призупинити дію трудового договору із працівником у зв`язку із військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи, що проявляється не тільки у абсолютній непрацездатності підприємства через його руйнування чи руйнування частини його інфраструктури, а й через викликані збройною агресією, фактичні та економічні чинники, які не дозволяють забезпечити працівника роботою, яку він виконував раніше, наприклад: скорочення замовлень чи обсягу послуг, які надаються підприємством, суттєве зниження доходів підприємства, неможливість виконання роботодавцем перед працівником зобов`язань з виплати заробітної плати та страхових внесків тощо. Визначення переліку працівників, з якими необхідно призупинити дії трудових договорів, з самостійним визначенням відповідних трудових критеріїв для цього відноситься до дискреційних повноважень роботодавця. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, тому все вищевикладене свідчить про те, що відповідачем порушень законодавства при винесені наказу від 04 травня 2022 року №483/ос стосовно ОСОБА_1 допущено не було. Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає. Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Разом з тим, відповідно до статті 64 Конституції України, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. 24 лютого 2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 строком на 30 діб. В подальшому, відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану було продовжено. Згідно із вказаними Указами Президента України воєнний стан введено на всій території України. З пункту 3 Указу слідує, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану. Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в Указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Згідно із пунктом 2 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» главу XIX Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України» Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». З огляду на вищевикладене положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Статтею 13 Закону України « Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, далі Закон №2136-ІХ ) визначено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Призупинення дії трудового договору може здійснюватися з ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади. Частиною 2 вказаного Закону передбачено, що призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору. Таким чином, Закон № 2136-ІХ надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин. Разом з тим, як вбачається з аналізу частини 1 статті 13 Закону, таке право роботодавця не є абсолютним. Головною умовою призупинення трудового договору з працівником, є абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її. Міністерство економіки України розмістило на сайті міністерства коментар до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», зокрема і коментар до статі 13 вказаного Закону. При цьому вважають, що зв`язку з призупиненням дії трудового договору працівник звільняється від обов`язку виконувати роботу, визначену трудовим договором, а роботодавець звільняється від обов`язку забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, а також виконання інших обов`язків, передбачених трудовим договором. У цій справі установлено та не заперечувалося стороною відповідача, що АТ «Укрзалізниця» не зупиняло свою роботу, враховуючи мету та характер діяльності Товариства. Оцінивши в сукупності надані сторонами докази, оцінивши доводи позивача на обґрунтування позову, доводи відповідача щодо заперечення проти позову, враховуючи специфіку діяльності відповідача, а також функціональні обов`язки позивача, апеляційний суд уважає, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість наказу АТ «Укрзалізниця» від 04 травня 2022 року №483/ в частині, що стосується ОСОБА_1 про призупинення дії трудового договору. Зокрема не доведено, що на час видання оспорюваного наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором (посадовою інструкцією). Тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її. Отже, відповідачем не було надано доказів на підтвердження існування, передбачених статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» підстав для тимчасового призупинення дії трудового договору, а саме неможливість надати позивачу роботу в товаристві. Згідно пункту 1.1. Положення про Департамент внутрішнього аудиту та контролю, затвердженого рішенням наглядової ради АТ «Укрзалізниця» від 7-9 жовтня 2020 року, Департамент внутрішнього аудиту та контролю є структурним підрозділом «акціонерного товариства «Українська залізниця» та підпорядковується наглядовій раді (комітету з аудиту) Товариства. Департамент виконує функції підрозділу/служби внутрішнього аудиту Товариства (п.1.2 Положення про Департамент). Ціллю Департаменту є надання незалежних, об`єктивних аудиторських послуг, спрямованих на збільшення вартості Товариства та вдосконалення його діяльності і процесів (т. 1 а.с. 86). Отже, Департамент внутрішнього аудиту та контролю надає аудиторські послуги згідно затверджених наглядовою радою (комітетом з аудиту) планів внутрішніх аудитів. Колегія суддів зауважує, що під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження той факт, що відповідач позбавлений можливості надати роботу позивачу, зокрема і в тому числі хоча б частково, дистанційно або застосувати інший механізм встановлення скороченої тривалості робочого часу, дня, тижня чи продовження застосування простою, переведення на іншу роботу, яку здатен виконувати позивач відповідної до своєї кваліфікації та досвіду роботи. Зокрема, про абсолютну неможливість надання роботодавцем роботи в контексті призупинення трудового договору можуть свідчити випадки неможливості забезпечувати працівників умовами праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо. Лише наявність правової норми, яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору не є достатньою. Для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачає така норма права. Тому за умови, що працівник бажає та може виконувати роботу, а роботодавець може надати роботу, відсутні підстави для призупинення дії трудового договору. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах: від 01 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292св23), від 14 вересня 2023 року у справі № 754/5488/22 (провадження № 61-6588св23), від 18 жовтня 2023 року у справі № 303/7508/22 (провадження № 61-10153св23). За встановлених обставин, суд робить висновок, що наказ АТ «Укрзалізниця» від 04 травня 2022 року №483/ос в частині, що стосується ОСОБА_1 , не відповідає положенням статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Відповідно до положень статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Аналіз положень КЗпП України дозволяє окреслити випадки, в яких може мати місце вимушений прогул, а саме у разі: незаконного звільнення працівника; незаконного переведення працівника на іншу роботу; затримки видачі трудової книжки з вини власника чи уповноваженого ним органу; затримки виконання рішення про поновлення на роботі; необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу; несвоєчасного укладення трудового договору; унаслідок неправильного формулювання причин звільнення у трудовій книжці, що перешкоджало подальшому працевлаштуванню працівника. Вказані висновки свідчать про те, що вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця. Отже, у трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором. Таким чином, виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю. Відповідно до пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Середньоденна заробітна плата позивача, виходячи із розміру його заробітної плати за два фактично відпрацювані місці, що передували призупиненню трудового договору, становить 1 783 грн 36 коп., виходячи з наступного розрахунку: 38 298 грн 33 коп. + 36 819 грн 70 коп. = 73 118 грн 03 коп.; 73 118 грн 03 коп./41 (відпрацьовані дні) = 1 783 грн 36 коп. за один робочий день. Відтак, належним розрахунком середнього заробітку за час вимушеного прогулу є: 272 робочих дня (за період з 04 травня 2022 року по 19 травня 2023 року) х 1 783,36 грн. (середньоденний заробіток) = 485 075,71 грн. За установлених обставин, з відповідача на користь ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 485 075,71 грн. Щодо строків звернення до суду колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. Відповідно до статті 234 КЗпП України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Водночас положення КЗпП України не містять вичерпного переліку причин, які можна вважати поважними при пропуску строку звернення до суду, вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Тобто, поважність причин означає, що працівник не ставився безвідповідально до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали об`єктивні причини. Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду з відповідним позовом у трудових спорах застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у своєму рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02 квітня 2020 року, КЗпП України доповнено главою ХІХ «Прикінцеві положення», у якій зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений із 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №

651. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати КЦС у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 947/8885/21 дійшов висновку, що запровадження на всій території України карантину законодавець визначив безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину. Судом встановлено, що наказом відповідача №483/ос від 04 травня 2022 року , призупинило дію трудового договору із ОСОБА_1 із 04 травня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні. Отже, на час призупинення трудового договору із ОСОБА_1 в Україні діяв встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а строки, визначені статтею 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії такого карантину. 18 липня 2023 року останній звернувся до суду з метою скасування вказаного наказу, тобто в межах тримісячного строку після зупинення строків, визначених статтею 233 цього Кодексу. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 не був пропущений строк для звернення до суду із даним позовом. Таким чином, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, призвело до ухвалення у справі незаконного рішення, а тому останнє підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення позову з вищевказаних підстав (п.3, п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України). Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового забору за вимогу про стягнення заробітної плати. За таких обставин, з АТ «Укрзалізниця» на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 4 850, 75 грн. за розгляд справи судом першої інстанції та 7 276,13 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції, а всього 12 126,88 грн. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Світличний Олег Сергійович, задовольнити. Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 12 квітня 2024 року - скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання незаконним наказу та стягнення заробітної плати задовольнити. Визнати незаконним та скасувати Наказ та Додаток до нього Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815) від 04 травня 2022 року №483/ос в частині, що стосується ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) належну суму заробітної плати та інших виплат за період дії Наказу та Додатку до нього Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815) від 04 травня 2022 року №483/ос по 19.05.2023 (дата звільнення) у розмірі 485 075 (чотириста вісімдесят п`ять тисяч сімдесят п`ять) гривень 71 (сімдесят одна) копійка, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь держави судові витрати у справі у розмірі 12 126 (дванадцять тисяч сто двадцять шість) гривень 88 (вісімдесят вісім) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 03 вересня 2024 року. Головуючий: Судді: