Постанова 4811 № 462/5822/23

Справа № 462/5822/23 Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б.М. Провадження № 22-ц/811/1777/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2024 року м.Львів Справа № 462/5822/23 Провадження № 22ц/811/1777/24 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В. секретар Іванова О.О. з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Залізничного районного суду міста Львова, ухвалене у м. Львові 29 квітня 2024 року у складі судді Гедз Б.М. у справі за позовом ОСОБА_4 до АТ «Українська залізниця», про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- встановив: 2 серпня 2023 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до АТ «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Просила визнати незаконним та скасувати наказ АТ «Українська залізниця» № 483/ос від 4 травня 2022 року «З особового складу» та додаток до нього в частині призупинення дії трудового договору зі старшим ревізором Відділу контролю за фінансово-господарською діяльністю Управління внутрішнього аудиту та контролю Регіональної філії «Львівська залізниця» Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Українська залізниця» ОСОБА_4 , а також стягнути з відповідача середній заробіток за період з 6 травня 2022 року по день фактичного допуску до роботи за час вимушеного прогулу, виходячи із розміру середньоденної заробітної плати у розмірі 1 115,60 грн. В обґрунтування позову посилається на те, що вона ( ОСОБА_4 ) перебуває у трудових відносинах із АТ «Укрзалізниця» з 2002 року. Наказом ПАТ «Укрзалізниця» № 1965/ос від 18 серпня 2017 року була переведена на посаду старшого ревізора відділу з контролю за фінансово-господарською діяльністю управління внутрішнього аудиту та контролю Регіональної філії «Львівська залізниця» Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Українська залізниця». Згідно наказу АТ «Укрзалізниця» від 24 лютого 2022 року № Ц-42/6-В встановлено режим простою з 24 лютого 2022 року до відміни для працівників апарату управління АТ «Укрзалізниця», відповідно до якого, зокрема, і для неї (позивача), встановлено режим простою з 24 до 28 лютого 2022 року, та надалі наказами від 24 березня 2022 року, 11 липня 2022 року із викладом у новій редакції встановлено режими простою з 1 по 31 березня та з 1 по 15 квітня 2022 року. Зазначає, що наказом АТ «Укрзалізниця» № 483/ос від 4 травня 2022 року «З особового складу» у зв`язку із неможливістю надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності, що сталось у зв`язку із втратою через військову агресію російської федерації проти України можливості повноцінно організовувати процеси діяльності Товариства та запровадження відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 воєнного стану було припинено простій, введений наказом № Ц-42/6 від 24 лютого 2022 року працівникам Департаменту внутрішнього аудиту та контролю та призупинено дію трудових договорів з працівниками цього Департаменту з дати, зазначеної у додатку 1 до цього наказу, до припинення або скасування воєнного стану в Україні. Вказує, що згідно додатку до наказу АТ «Укрзалізниця» від 4 травня 2022 року № 483/ос, з нею ( ОСОБА_4 ) було призупинено дію трудового договору з 6 травня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні, чим фактично відсторонено від роботи. Вважає, що зазначений наказ відповідача є незаконним і таким, що порушує її права на працю та приватне життя, а тому підлягає скасуванню, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» право роботодавця щодо призупинення трудових відносин з працівником в умовах воєнного стану настає за певних умов, зокрема таких, як абсолютна неможливість через збройну агресію роботодавцем надати роботу, а працівником виконувати її, відтак сам факт надання права призупиняти дію трудового договору не є достатнім, а тому за умови, що працівник бажає та може виконувати роботу, а роботодавець може надати роботу, відсутні підстави для призупинення дії трудового договору. Однак, виходячи із змісту підстави призупинення дії трудового договору з нею (позивачем), вказаної в оскаржуваному наказі відповідача, не вбачається жодним чином абсолютної неможливості надання відповідачем роботи їй (позивачеві). Вказує, що АТ «Укрзалізниця» своєї діяльності не припиняло станом на час початку збройної агресії проти України та на час винесення оскаржуваного наказу, так і станом на даний час відповідач продовжує здійснювати діяльність, тобто є необхідність в організації та виконанні роботи також працівниками Департаменту внутрішнього аудиту та контролю. У відповідача була та є об`єктивна необхідність та можливість надання роботи працівникам Департаменту внутрішнього аудиту та контролю, зокрема, їй (позивачу). Стверджує, що її ( ОСОБА_4 ) місце роботи знаходиться у м. Львові, де не ведуться активні бойові дії. Просить позов задовольнити. Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 29 квітня 2024 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ АТ «Українська залізниця» №483/ос від 4 травня 2022 року «З особового складу» та Додаток до нього в частині призупинення дії трудового договору зі старшим ревізором Відділу з контролю за фінансово-господарською діяльністю Управління внутрішнього аудиту та контролю Регіональної філії «Львівська залізниця» Департаменту внутрішнього аудиту та контролю Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_4 . Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу (з 4 травня 2022 року по 21 листопада 2023 року) у розмірі 435 334, 50 грн. Вирішено питання судових витрат. Рішення суду «Українська залізниця». Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Вказує, що Департамент внутрішнього аудиту та контролю надає аудиторські послуги згідно із затвердженими наглядовою радою планами внутрішніх аудитів, однак листом від 7 листопада 2022 року повідомлено, що станом на дату видачі такого листа плани внутрішніх аудитів на 2022 рік наглядовою радою не затверджувались, тобто фактично функціонування Департаменту внутрішнього аудиту та контролю було зупинено. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, серед іншого, передбачено і можливість обмеження права на працю в умовах введеного воєнного стану. Вказує, що згідно із ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено призупинення дії трудового договору, тобто тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором, при цьому призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Відтак, встановивши, що роботодавець у зв`язку із збройною агресією перебуває у таких умовах, коли не може надати відповідному працівнику роботу, працівник автоматично є таким, що не може виконувати роботу, оскільки робота для такого працівника відсутня. Обсяги господарської діяльності АТ «Укрзалізниця» у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України критично зменшилися. Зазначає, що станом на 20 липня 2023 року внаслідок збройної агресії російської федерації кількість зруйнованого та пошкодженого майна товариства становить 90 556 одиниць залишковою вартістю 17 247 735 298,60 грн. АТ «Укрзалізниця» від початку повномасштабного вторгнення російською федерацією на територію України евакуювала понад 4 млн. людей та транспортувала більш як 300 тис. тонн гуманітарної допомоги, всі сили та ресурси АТ «Укрзалізниця» в умовах війни спрямовані виключно на забезпечення життєдіяльності та обороноздатності країни. Актом простою від 24 лютого 2022 року засвідчено, що у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану, зумовленого збройною агресією російської федерації проти України, з 24 лютого 2022 року зупинена робота структурних підрозділів апарату управління АТ «Укрзалізниця», які не виконують критично важливі завдання. Згідно з наказом АТ «Укрзалізниця» від 24 лютого 2022 року № Ц-42/6-В встановлено режим простою з 24 року 2022 року до відміни для працівників апарату управління. Зазначає, що позивач, як працівник Департаменту внутрішнього аудиту і контролю АТ «Укрзалізниця», робота якого була зупинена у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, не мала можливості виконувати свої трудові обов`язки. Як простій, так і призупинення дії трудового договору зумовлено військовою агресією та, як наслідок - неможливістю надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності. Тимчасове переведення позивача на іншу роботу було неможливим. Посилається на те, що стягнення середнього заробітку можливе лише у разі поновлення на роботі у зв`язку із незаконним звільненням або незаконним переведенням на роботу та не передбачено у випадку призупинення трудового договору, оскільки таке не тягне за собою припинення трудових відносин. Натомість відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України. Звертає увагу на помилковість застосування у розрахунку заборгованості розміру виплат за грудень 2021 року та січень 2022 року, так як наказ винесено 4 травня 2022 року двома місяцями, що передували призупиненню трудових відносин (лютий та січень 2022 року). Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України передбачено виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік, тобто у даному випадку можливе лише за період з 4 травня 2022 року до 4 травня 2023 року. До призупинення дії трудового договору з позивачем, вона перебувала у простої, який було скасовано у зв`язку з необхідністю призупинення дії трудового договору. Згідно із ч. 1 ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Вказує, що згідно висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі №761/36220/17, у трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором. Проте, починаючи з 24 лютого 2022 року позивач перебувала у простої. Тобто, позивач до призупинення з нею дії трудового договору не виконувала роботу у зв`язку з її відсутністю. 2 вересня 2024 року позивач подала до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. З аслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Акціонерного товариства «Українська залізниця» Говорової А.І. та ОСОБА_2 в підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на спростування доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах із АТ «Українська залізниця». Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_4 Серії НОМЕР_1 , у відповідності до наказу ПАТ «Укрзалізниця» (надалі перейменовано на АТ «Укрзалізниця») № 195/ос від 18 серпня 2017 року ОСОБА_4 переведено на посаду старшого ревізора відділу з контролю за фінансово-господарською діяльністю управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії «Львівська залізниця» Департаменту внутрішнього аудиту та контролю». Наказом № Ц-42/6-В від 24 лютого 2022 року відповідно до Статуту Акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1094), та Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні) для працівників апарату управління АТ «Укрзалізниця» встановлено режим простою з 24 лютого 2022 року до відміни, про що також було складено акт простою від 24 лютого 2022 року, згідно якого з 24 лютого 2022 року зупинена робота структурних підрозділів апарату управління АТ «Укрзалізниця», які не виконують критично важливі завдання. Відповідно до додатку № 1 до наказу від 24 лютого 2022 року № Ц-42/6-В до працівників апарату управління, щодо яких встановлено режим простою, віднесено і позивача ОСОБА_4 (період простою 24 лютого 2022 року -28 лютого 2022 року). Наказом АТ «Укрзалізниця» від 24 березня 2022 року № Ц-42/12-В внесено зміни до додатку 1 наказу від 24 лютого 2022 року № Ц-42/6-В «Про запровадження режиму простою», відповідно до яких додаток 1 до наказу від 24 лютого 2022 року №Ц-42/6-В (в редакції наказу від 24 березня 2022 року №Ц-42/12-В), зокрема щодо ОСОБА_4 , викладено у редакції встановлення режиму простою на період 1 березня 2022 року - 31 березня 2022 року. Наказом АТ «Укрзалізниця» від 11 липня 2022 року № Ц-42/38 внесено зміни до додатку 1 наказу від 24 лютого 2022 року № Ц-42/6-В «Про запровадження режиму простою», відповідно до яких додаток 1 до наказу від 24 лютого 2022 року №Ц-42/6-В (в редакції наказу від 11 липня 2022 року №Ц-42/38), викладено із змінами щодо періоду простою, зокрема ОСОБА_4 , період простою: 24 лютого 2022 року - 28 лютого 2022 року, 1 березня 2022 року - 31 березня 2022 року, 1 квітня 2022 року - 15 квітня 2022 року, 5 травня 2022 року. Згідно наказу АТ «Українська залізниця» від 4 травня 2022 № 483/0с у зв`язку із неможливістю надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності, що сталась у зв`язку з втратою через військову агресію російської федерації проти України можливості повноцінно організовувати процеси діяльності Товариства та впровадження відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (зі змінами) воєнного стану, припинено простій, введений наказом № Ц-42-6 від 24 лютого 2022 (зі змінами) працівникам Департаменту внутрішнього аудиту та контролю, призупинено дію трудових договорів з працівниками цього Департаменту, зокрема ОСОБА_4 , з 6 травня 2022 року. Відповідно до протоколу наглядової ради АТ «Укрзалізниця» від 23 лютого 2023 року було прийнято рішення про ліквідацію структурного підрозділу Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця» та позивачу було направлено попередження про наступне вивільнення з пропозицією іншої роботи, відтак відповідач вказує на неможливість фактичного відновлення дії трудового договору з позивачем. Відповідно до наказу (розпорядження) АТ «Українська залізниця» № 2166/ос від 17 листопада 2023 року про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_4 звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що призупинення трудових відносин з позивачем, шляхом винесенням АТ «Українська залізниця» наказу № 483/ос від 4 травня 2022 року відбулося з порушенням вимог закону. Суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з АТ «Українська залізниця» на ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу (за період з 4 травня 2022 року по 21 листопада 2023 року) у розмірі 435 334,50 грн., оскільки в цей період працівник була фактично позбавлена роботи і належного їй заробітку, який би могла отримувала, коли б працювала на своєму робочому місці чи виконувала покладені на неї трудові обов`язки. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного. Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Основного Закону України. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу. Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України. Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. 15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Частинами 1 та 2 ст. 1 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (тут і надалі в редакції на час винесення оспорюваного наказу) встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом. Згідно з п. 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Відповідно до ст. 13 цього Закон призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України. Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року (справа № 149/1089/22, провадження № 61-292св23) зроблено висновок, що наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо. Призупиняючи дію трудового договору з позивачем на підставі статті 13 Закону №2136-ІХ, відповідач виходив із відсутності у нього роботи, яку б можна було надати позивачу, що виключає можливість виконання нею роботи. Однак, як на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору позивача і до моменту її звільнення Департамент внутрішнього аудиту та контролю свої функції та завдання виконував. Позивач виявляла бажання і мала об`єктивну можливість працювати та виконувати свої обов`язки на робочому місці, що підтверджується також і письмовим зверненням ОСОБА_4 до відповідача із прохання поновити дію трудового договору. Відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не доведено неможливості відновлення надання роботи позивачу після простою, так як АТ «Укрзалізниця» працювало і працівники свої функції виконували. Матеріали справи не містять доказів того, що робоче місце позивача знищене в результаті бойових дій чи передане в розпорядження іншого працівника, що унеможливлювало виконання позивачем своїх трудових обов`язків. Враховуючи те, що у цій справі не встановлено обставин неможливості надання відповідачем ОСОБА_4 роботи у зв`язку з військовою агресією проти України, а позивачу - її виконувати, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним. КЗпП України не містить норм, які б у даній ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, так як це не є ні простоєм, ні звільненням працівника. Разом з тим, відповідно до статті 43 Конституції України найбільш подібним (аналогічним) до цієї ситуації є застосування частин 1 і 2 ст. 235 КЗпП України. Встановивши, що незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати, суд першої інстанції обґрунтовано поклав на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу середню заробітну плату за час її перебування у вимушеному прогулі до дня звільнення. Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року (справа № 161/8196/22, провадження № 61-6897св23). При визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача судом першої інстанції правильно враховано дату її звільнення (21 листопада 2023 року), в зв`язку з чим період вимушеного прогулу тривав з дати призупинення дії трудового договору (з 4 травня 2022 року по дату звільнення 21 листопада 2023 року), який становить 405 робочих днів. Щодо посилань відповідача на те, що розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу виплачується за період не більш як за один рік, суд приймає до уваги наступне. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч.2 ст. 235 КЗпП України). Якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Оскарженим наказом відповідач фактично відсторонив ОСОБА_4 від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, у зв`язку з чим, суд першої інстанції правильно стягнув середню заробітної плати за весь час вимушеного прогулу. Верховний Суд у постанові від 21 червня 2023 року (справа № 149/1089/22, провадження № 61-292св23) прийшов до висновку, що установивши, що незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати, суди обґрунтовано поклали на відповідача обов`язок відшкодувати їй середню заробітну плату за час її перебування у вимушеному прогулі. Позивач надала розрахунок середньої заробітної плати. Згідно розрахунку позивача, середньомісячний заробіток повинен був обраховуватись за грудень 2021 - січень 2022 року. Відповідач у відзиві на позовну заяву висловив позицію, що седньомісячний заробіток належить вираховувати із заробітку позивача за січень-лютий 2022 року. Відповідач у своєму розрахунку не враховує, що заробітна плата за лютий 2022 року згідно наданого ним розрахункового листа становила 13 402,72 грн. із врахуванням проведеної у березні 2022 року корекції заробітної плати за лютий 2022 року, з урахування цього, середньоденна заробітна плата позивача за період січень-лютий 2022 року становить 1 074,90 грн. Суд першої інстанції погодився з доводами відповідача щодо обрахунку середнього заробітку позивача з урахуванням показників січня-лютого 2022 року, однак не погодився із розміром показника заробітної плати за лютий 2022 року, наданого відповідачем, а погодився із доводами позивача щодо розміру заробітної плати за лютий 2022 року. Суд першої інстанції в частині аналізу доводів відповідача про розмір середньоденної заробітної плати у величині 896,41 грн. відповідно до довідки AT «Укрзалізниця» № 395 від 4 жовтня 2023 року звернув увагу на те, що ця довідка не містить відомостей щодо порядку та розшифрування проведеного нарахування заробітної плати, вказаних у довідці за січень, лютий 2022 року, відповідно до яких надалі було визначено розмір середньоденної зарплати у розмірі 896,41грн., як і не вказано відомостей щодо нарахування вказаних сум заробітної плати із врахуванням податків та інших обов`язкових платежів чи без таких. У додаткових поясненнях представником відповідача стверджувалося, що наведені суми заробітної плати позивача за січень та лютий 2022 року вказані без врахування податків та інших обов`язкових платежів, однак за відсутності достатніх даних щодо розшифрування нарахувань, що входили у склад розміру заробітної плати за лютий 2022 року, наведеної у довідці. Зважаючи на розбіжності такої відповідно до суми нарахованої позивачу заробітної плати за лютий 2022 року у розрахунковому листі, наданому позивачем, суд позбавлений можливості перевірити, відтак не може взяти надану відповідачем довідку № 395 від 4 жовтня 2023 року як належний та допустимий доказ. Судом встановлено, що згідно довідки № 395 від 4 жовтня 2023 року за лютий 2022 року заробітна плата становить 9 475,18грн., відповідно до наданого позивачем розрахункового листа за лютий 2022 року нарахована ОСОБА_4 заробітна плата за лютий 2022 року становить без врахування оподаткування 15 710,15грн. З урахуванням проведеної корекції заробітної плати, без урахування простоїв, за лютий 2022 року (12 відпрацьованих днів) становить 13 402,72грн. = (15710,15грн. - 2006,46 грн. - 300,97грн.). З урахуванням розміру заробітної плати позивача за січень - лютий 2022 року, її середньоденна заробітна плата становить 1 074,90 грн. ( 10 245,90+13 402,72/22). Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставно погодився із наданим позивачем розрахунком середнього заробітку за час вимушеного прогулу та принципом його розрахунку, що не спростовано доводами апеляційної скарги. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які відповідають встановленим обставинам та не спростовані доводами апеляційної скарги. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції не встановлені. Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення. Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 29 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Повний текст постанови складено 5 листопада 2024 року. Головуючий_-_____________________Т.І.Приколота Судді: ___________ Ю.Р. Мікуш _______________ Р.В. Савуляк