Ухвала КАС ВС № 380/24240/23

УХВАЛА 03 вересня 2024 року м. Київ справа №380/24240/23 адміністративне провадження №К/990/31737/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єресько Л.О., суддів: Соколова В.М., Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі № 380/24240/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" про визнання дій, рішень протиправними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Личаківський ВДВС, відповідач 1), Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - ЗМУ МЮ, відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал" (далі - ЛМКП "Львівводоканал", третя особа), у якому просила суд: - визнати дії по винесенню постанови від 30 червня 2023 року ВП № НОМЕР_1 неправомірними та скасувати постанову від 30 червня 2023 року про закінчення ВП № НОМЕР_1; - визнати дії та рішення начальника Личаківського ВДВС щодо нескасування постанови від 30 червня 2023 року ВП № НОМЕР_1 за заявою стягувача ОСОБА_1 від 13 серпня 2023 року неправомірними; - визнати дії ЗМУ МЮ щодо надання відповіді від 26 вересня 2023 року Х-1/9/06-19/1371 в частині розгляду інформаційного запиту позивача від 04 вересня 2023 року неправомірними, оскільки такого інформаційного запиту не існує; - визнати дії відповідача 2 неправомірними щодо нескасування постанови від 30 червня 2023 року про закінчення ВП № НОМЕР_1 за заявою стягувача ОСОБА_1 від 04 вересня 2023 року; - відшкодувати позивачу завдані матеріальні збитки у сумі 20 тисяч гривень солідарно з кожного з відповідачів; - відшкодувати завдані ОСОБА_1 моральні збитки у сумі 4000000 грн з урахуванням індексу інфляції солідарно з кожного з відповідачів. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржила ОСОБА_1 , подавши до суду апеляційну скаргу. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі № 380/24240/23 залишено без змін. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII. Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. Спірні правовідносини у цій справі виникли у відносинах з приводу визнання дій, рішень державного виконавця протиправними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Положеннями статті 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року відкрито провадження у справі № 380/24240/23 з урахуванням особливостей статті 287 КАС України. За такого правового регулювання та обставин справи оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики. Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у вказаній категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення, ухваленого за наслідком касаційного провадження, судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм. Частиною 4 статті 272 КАС України передбачено, що судові рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтями 280, 281, 283-2, 287, 288 та 289-4 цього Кодексу, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції. Водночас частиною третьою статті 333 КАС України визначено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики. За обставинами цієї справи судом апеляційної інстанції установлено, що 08 червня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку скеровано стягувачу до відома, а боржнику - до виконання. 14 червня 2023 року на адресу відділу найшла заява ЛМКП "Львівводоканал" про закриття виконавчого провадження у зв`язку з тим, що надали відповідь від 20 серпня 2020 року на інформаційний запит ОСОБА_1 від 12 жовтня 2019 року № вх.3Л-12605-25. Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції установив про створення третьою особою відповіді на запит від 26 серпня 2020 року № вих.-Вд8114-20, а також наявність доказів надіслання такої відповіді позивачу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист із штампом Укрпошти, датованого 26 серпня 2020 року, накладною, фіскальним чеком, поштовим пересиланням цінного листа № 7901706742940. Отже, за висновками суду апеляційної інстанції, державний виконавець пересвідчився у повному виконанні судового рішення боржником та цілком правомірно прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження від 30 червня 2023 року ВП № НОМЕР_1. При цьому, судом враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08 червня 2023 року у справі № 640/12200/22. Щодо решти заявлених позовних вимог суд апеляційної інстанції установив, що апеляційна скарга не містить доводів необґрунтованості рішення суду першої інстанції в цій частині чи доказів на спростування висновків суду першої інстанції. Оскаржуючи судове рішення суду апеляційної інстанції, прийняте за правилами статті 287 КАС України, скаржник посилається лише на помилкове віднесення судом першої інстанції справи до категорії справ незначної складності, не навівши при цьому належних доводів та обґрунтувань, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Скаржник мотивує свою касаційну скаргу тим, що судове рішення ухвалене у даній справі на підставі неповного та без всебічного з`ясування обставин. Однак в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин скаржником не обґрунтовано. На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Крім того, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Водночас підстав, визначених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України скаржником не наведено. Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту. Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження. Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками суду апеляційної інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 330 КАС України якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору. Скаржником не додано вказаний документ до касаційної скарги. Питання, пов`язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI). Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на дату подання касаційної скарги). Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній на час звернення позивача до суду, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру розмір судового збору складав 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 1 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2684,00 гривні. Із тексту рішення суду апеляційної інстанції встановлено, що позов у цій справі заявлено позивачем у 2023 році, який містить вимогу немайнового характеру з похідними вимогами. Ціна позову за вимогу немайнового характеру складає 1073,60 грн. Таким чином, розмір судового збору за подання касаційної скарги у цій справі становить 2147,20 грн (1073,60 х 200%). Водночас до касаційної скарги скаржником не додано документів на підтвердження сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі або доказів наявності підстав для звільнення від сплати судового збору. На підставі викладеного, керуючись частиною 4 статті 330, статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі № 380/24240/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" про визнання дій, рішень протиправними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. 1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України; 2) документу про сплату судового збору у розмірі 2147,20 гривень (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055"); призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа)) або доказів наявності підстав для звільнення від сплати судового збору. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... Л.О. Єресько В.М. Соколов О.А. Губська Судді Верховного Суду