Ухвала КАС ВС № 240/30527/23

УХВАЛА 03 вересня 2024 року м. Київ справа №240/30527/23 адміністративне провадження №К/990/32002/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Тацій Л.В., суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 у справі №240/30527/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив: - визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 20.07.2023; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 20.07.2023. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.03.2024, що залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024, у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішеннями суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. При вивченні матеріалів касаційної скарги, суд встановив, що касаційна скарга не відповідає вимогам статей 328, 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Одночасно з цим, у випадку посилання скаржником на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційну оскарження, скаржнику необхідно зіслатися на конкретний пункт частин другої або третьої статті 353 цього Кодексу з належним обґрунтуванням, яке могло б давати підстави для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявник покликається на пункти 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, заявник вказує на те, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення застосовано норму права без урахування висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №334/917/17, від 23.10.2020 у справі №528/196/17, 17.06.2021 у справі №336/7438/16-а. В обґрунтування пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України позивач вказує на необхідність відступу від правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 17.05.2021 у справі №185/1473/17. Однак, таке обґрунтування Суд не може прийняти до уваги, оскільки відповідно до приписів вказаної норми обов`язковою умовою касаційного перегляду судового рішення з підстави, визначеної пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України є застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду, від якого, на думку заявника, необхідно здійснити відступ. При цьому, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, такі не містять жодних посилань на висновки, викладені у постановах Верховного Суду. Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що скарга не в повній мірі відповідає вимогам статті 330 КАС України, оскільки у порушення вимог пункту 4 частини другої цієї статті, оскільки містить часткове обґрунтування зазначених у касаційній скарзі підстав, передбачених частиною 4 статті 328 цього Кодексу. Крім того, відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору, якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору. Всупереч зазначеної вище законодавчої норми позивачем не додано до касаційної скарги документ про сплату судового збору у розмірі, визначеному Законом України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI). Касаційна скарга містить клопотання про звільнення від сплати судового збору, обґрунтоване тим, що пенсія є єдиним доходом позивача, тому останній не має достатніх фінансових можливостей, щоб захистити свої порушені права в суді. Розглянувши клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд приходить до висновку, що воно задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Наведені положення закону дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Однак, позивачем не надано документів, які відображають майновий стан позивача, на підтвердження обставин, визначених пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI, а отже клопотання заявника задоволенню не підлягає. На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору. Щодо суми судового збору слід зазначити наступне. За змістом підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У частині 1 статті 4 Закону № 3674-VI визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. На момент звернення з позовом до суду (у 2023 році) підпункт 1 пункт 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI передбачав, зокрема, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 7 Закону України від 03 листопада 2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01 січня 2023 року в розмірі 2684,00 гривні. Частиною третьою статті 4 Закону №3674-VI визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору Так, позовна заява містить одну вимогу немайнового характеру. Судовий збір, що підлягав сплаті при зверненні до суду з позовом, що містить одну позовну вимогу немайнового характеру складав 1073,60 грн. (2684*0,4=1073,6). Ставка судового збору, що підлягає сплаті за подачу даної касаційної скарги складає 1717,76 грн. ((1073,6*200%)*0,8=1717,76). Таким чином, скаржнику необхідно доплатити судовий збір у розмірі 1717,76 грн. за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055), призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД Касаційний адміністративний суд, номер справи, у якій сплачується судовий збір. З огляду на наведене, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу для уточнення підстав касаційного оскарження з урахуванням мотивів, викладених в даній ухвалі; надання документу на підтвердження сплати судового збору або подання клопотання про звільнення від такої сплати, підтвердивши підстави звільнення відповідними документами. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 КАС України. Відповідно до положень статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання передбачених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У цій ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 248, 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, - УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 у справі №240/30527/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - залишити без руху. Встановити скаржнику строк для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Роз`яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог ухвали є підставою для повернення касаційної скарги. Копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху направити заявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Л.В. Тацій Суддя С.Г. Стеценко Суддя Т.Г. Стрелець